Експозиція

 Вітрина 1. Експозиційний комплекс «Криптозой»

      Експозиція ознайомлює з етапами появи та початкового розвитку життя на Землі (появі перших живих організмів, багатоклітинних безхребетних тварин едіакарської біоти, фотосинтезу, ролі живих організмів у перетворенні оболонок Землі)

    До експозиційних матеріалів комплексу входить геохронологічна таблиця архею та протерозою, протерозойського ландшафту розмірами 40×28 см, що розміщені на стендах і тексти з поясненням до них. До допоміжного фонду відносяться реконструкції ландшафту в архейську еру, дна едіакарського моря, кишковопорожнинного Nemiana simplex. Експонатами основного фонду є викопні залишки Nemiana simplex з могилів подільської серії венду Вінницької області та петрографічний матеріал: зразки залізистого кварциту (Кривий-Ріг), інтрузивних (граніти, габро, лабрадорит, діорит) та метаморфічних (мармур, гнейс, тальковий сланець) гірських порід з відкладів докембрію Українського кристалічного щита.

     Загальні відомості. Архей (археозой). Архей тривав з кінця катархею, приблизно з 4,0 млрд. р. до 2,5 млрд. р. тому (саме через довгу тривалість вчені впровадили таку геохронологічну одиницю й у 2000 році на Бразильському геологічному конгресі та затвердили ери для архейського еону – (ео-, палео-, мезо- та неоархей). Межі між ними – 3,6; 3,2; 2,8 млрд. р. Найдавніші утворення зосереджені в кристалічних метаморфічних породах осадочного й магматичного походження (інтрузивних та вивержених порід). Ступінь зміни (метаморфізму) досить висока, така, що не завжди дає можливість з’ясувати їх первинний генезис. Тому прямих свідчень про розвиток життя того часу дуже мало. Певні уявлення про хід розвитку земної кори та життя склалися вже досить давно. Відомості про розвиток життя та його форми ми отримуємо завдяки знахідкам реліктів організмів, а також в результаті поповнення знань в галузі біохімії та геохімії.

       За складом атмосфера відрізнялась від сучасної більшою відносною кількістю метану, оксиду вуглецю, аміаку та водяних парів. Кисню було дуже мало. Архейські моря мали значно меншу солоність. За сучасними уявленнями утворення біосфери почалось близько 3,8 млрд. років тому. Перші проблематичні організми пов’язують в геологічному літописі з цим часом. Цілком достовірні рештки містяться у кременистих породах, вік яких 3,5 млрд. р. Навіть за умов значного метаморфізму цих відкладів, фахівці мають можливість розрізняти свідчення життя – хемофосилії та мікрофосилії. Такі знахідки мають вік 3,5-3,2 млрд. р. Це біомолекули та рештки мікроскопічних організмів у вигляді мінералізованих оболонок (бактерій?). На межі 3,2 млрд. р. знайдені перші строматоліти, які є результатом симбіозу найбільш примітивних мікроскопічних організмів – ціаней та бактерій. Вони не мають ядерної мембрани, через це їх називають прокаріотами або доядерними організмами. Отже в археї існували доядерні організми, які вели анаеробний (без доступу кисню) спосіб життя та фотосинтезуючі ціанобіонти, які виробляли кисень. Продукти їх життєдіяльності організмів – фосфорити, залізисті кварцити, графіт, вапнякові строматоліти, онколіти, катаграфії тощо. Не виключається, що в археї з’явились перші представники царства грибів, подібні до мікроскопічних дріжджових паличок.

     Протерозой. Він веде свій початок з 2,5 млрд. р. тому. Закінчення протерозою зв’язують з датою 550 млн. р. тому. За цей час виникли аеробні бактерії, перші еукаріоти (організми, в клітинах яких виникли ядра відокремлені мембраною) всіх трьох царств: вже згадані гриби, рослини, тварини, їх рештки представлені ще більш певними органікостінними мікрофосиліями (акритархами тощо), відбитками та слідами життєдіяльності, хемофосиліями. Багатоклітинні водорості виникли в межах 1-1,4 млрд. р. тому, не виключено що й раніше. Знахідки аеробних бактерій мають вік 1,8-1,7 млрд. р. Розмаїття форм життя значно збільшилось у другій половині протерозою, в інтервалі 1,6-0,55 млрд. р. Свідчення життя цього часу представлені у вітринах. В відкладах протерозою знайдені акритархи, відбитки тварин та іхнофосилій, фітолейми (слані) водоростей, продукти життєдіяльності та хемофосилії. В рифеї велику роль відігравали породоутворюючі строматоліти, які вперше формували рифові споруди – біогерми. В Україні відклади рифею представлені на Поліссі теригенною товщею потужністю до 950 м. Там відсутні карбонатні утворення, що пояснюють особливостями клімату та палеогеографії того часу.

    Едіакарський період. Початок едіакарію – 0,65, кінець – 0,55 млрд. р. тому. Це час бурхливого розвитку життя в пізньому протерозої. Сучасні дослідження вносять додаткові факти до геологічного літопису життя, що зафіксоване у послідовних нашаруваннях за час формування осадочних гірських порід. Едіакарій характерний вже вражаючою різноманітністю форм життя майже не схожих на палеозойські. В цей час розповсюдились прокаріоти (бактерії та ціанеї), еукаріоти (рослини, тварини та гриби). Вендське життя розповсюдилось по всьому світу від Австралії до Намібії та Канади, Сибіру та Європи. Серед Європейських місцезнаходжень найбільш важливими є розрізи Поділля (південний захід України) та узбережжя Білого моря, де знайдені м’якотілі представники типів: кнідарій (медузи та поліпи), кільчастих та плоских червів, членистоногих, та, можливо, голкошкірих. Знайдено безліч слідів життєдіяльності тварин – іхнофосилії: сліди повзання, проїдання мулу, нірки, сліди прикріплення проблематичних істот тощо. Такі багаті свідчення життя в едіакарії дають підставу дослідникам запропонувати перенести нижню межу фанерозою (часу явного життя) до основи едіакарію. Особливістю вендської біоти є космополітне поширення м’якотілих багатоклітинних, рештки яких знайдено у відповідних відкладах Європи, Америки, Австралії, Африки.

     Відклади едіакарського морського басейну є на заході України, де утворюють потужний чохол до 600 м. Вони представлені теригенними та вулканогенними утвореннями, в яких знайдені відбитки специфічних сидячих тварин, сліди повзання червів з різноманітними траєкторіями.

      Вітрина 2. Експозиційний комплекс «Кембрій-Ордовик»

     Експозиція знайомить з основними еволюційними подіями початку палеозойської ери («Кембрійським вибухом» – появою основних типів тварин на Землі, «Скелетною революцією» – появою в історії еволюції мінеральних скелетних елементів у тварин і найпростіших). Приділено увагу біогеоценотичній кризі кінця ордовику (ордовиксько-силурійське вимирання) та ролі живих організмів у перетворенні оболонок Землі (утворенню гірських порід). До експозиційних матеріалів допоміжного фонду вітрини входить геохронологічна таблиця кембрійського та ордовицького періодів палеозойської ери та палеогеографічна карта світу у кембрійський час (510 млн років тому) розмірами 40×28 см, що розміщені на стендах з текстовим поясненням до них; реконструкції: морської лілії, дна ордовицького моря, трилобіта, ендоцераса, дна кембрійського моря; стенд «Ордовиксько-силурійське вимирання», «Кембрійський вибух», «Скелетна революція». Експонатами основного фонду є викопні залишки ордовицьких трилобітів з Марокко та США, коралів з США, муляж трилобіта азафуса, гіпсові зліпки кембрійських трилобітів та морських лілій, колекція «Органогенні гірські породи.

    Загальні відомості. Протягом фанерозою відбувались значні перебудови (біотичні події), що фіксуються змінами розмаїття організмів. Відбувалися масові появи нових груп організмів високого таксономічного рангу та вимирання старих. На цій основі та з врахуванням особливостей розвитку земної кори фанерозой поділено на три ери: палеозойську (тривала 290 млн. р,), мезозойську (– 195 млн. р.) та кайнозойську (– 65 млн. р.).

     Палеозойська ера (550-250 млн. р.) охарактеризована представниками всіх п’яти царств: бактерій, ціанобіонтів, рослин, тварин. Палеозой поділяється на шість періодів.

     Кембрійський період (Cambria – латинська назва півострова Уельс в Англії). Автор А. Седжвік виділив його в 1835 р. Початок 550 мли. р. тому. кінець 500 млн. р.; тривалість 50 млн. р. Для кембрію характерна масова поява організмів з секреційним скелетом – фосфатним, вапняковим, кременевим. Відомі представники майже всіх типів тварин, що відомі тепер, в тому числі хордові. З тварин, що знайдені тільки в кембрії існували археоціати. Бурхливого розквіту зазнали трилобіти, хіоліти, деякі гастроподи, брахіоподи з органічно-фосфатною черепашкою, древні голкошкірі та групи невизначеного систематичного положення, в тому числі акрирархи. З кембрію сліди життєдіяльності тварин стають більш складними й різноманітними, що пов’язують з розмаїттям етології (поведінки) тварин. В Україні кембрійські відклади знайдені тільки на західному схилі українського щита. Вони представлені мілководними теригенними відкладами, утворюють товщу до 300 м. Зафіксовані сліди риючих організмів (черви), рідко зустрічаються трилобіти, є фосфатні беззамкові брахіоподи.

 Ордовицький період тривав 65 млн. р. З середнім ордовиком пов’язана друга масова поява різноманітних багатоклітинних, що мали карбонатний скелет: кнідарії (строматопорати та корали), головоногі молюски з прямими фрагмаконами, брахіоподи, голкошкірі. В ордовику продовжувався розквіт трилобітів, з’явились мечохвости та граптоліти. Строматорати та корали замінили археоціатів у рифовій екосистемі. Хребетні (один з підтипів хордових) в цей час не дуже різноманітні, вони представлені двома класами безщелепних (телодонти й різнощиткові). Наприкінці ордовику відбувається масове вимирання багатьох древніх груп безхребетних. Ордовицькі відклади обмежено поширені на заході України, де утворюють не дуже потужний чохол (до 10 м). Представлені теригенними та карбонатними утвореннями. Рештки тварин та відклади ордовіку свідчать про зміну клімату від прохолодного на початку періоду до теплого наприкінці ордовіку.

 Вітрина 3. Експозиційний комплекс «Силур-Девон»

   Експозиція знайомить з основними еволюційними подіями середини палеозойської ери – сулурійського та девонського періодів (появою вищих спорових рослин та вихід їх на суходіл, поява земноводних та вихід їх на сушу, розквіту головоногих молюсків та риб). Приділено увагу біогеоценотичній кризі кінця девону.

   До експозиційних матеріалів допоміжного фонду вітрини входить геохронологічна таблиця силурійського та девонського періодів палеозойської ери та палеогеографічна карта світу у силурійський час (440 млн років тому) розмірами 40×28 см, що розміщені на стендах з текстовим поясненням до них; реконструкції: панцирних риб, корала – фавозіта, ортоцераса, ракоскорпіона, берега силурійської водойми; малюнки брахіопод; стенд «Девонське вимирання». Експонатами основного фонду є викопні залишки з силурійських відкладів Тернопільської та Хмельницької області (вапняк органогенний, членики морських лілій, брахіоподи, коралові поліпи, ругози, головоногі молюски – ортоцераси, трилобіти, ракоскорпіон, черевоногі молюски, брахіоподи, девонських відкладів Марокко (розпили амонітів, трилобіт) та Тернопільської області (панцирні риби – подоласпіси, двоствулкові та головоногі молюски, тентанкуліти, вапняк брахіоподовий).

   Загальні відомості. Силурійський період почався 435 млн. р. тому, тривав 25 млн. р. Силур – один з найкоротших період палеозойської ери – знаменує появу наземних рослин, що мали вигляд «трав» (куксонії). На суходолі до багатоніжок додались скорпіони. У водному середовищі виникли перші щелепнороті, які представлені рибами. Широко розповсюдились різноманітні кнідарії, головоногі молюски з прямими фрагмаконами, членистоногі, брахіоподи, голкошкірі, граптоліти тощо. Силурійський морський басейн успадкований від ордовицького, має широкі палеогеографічні зв’язки, дуже добре охарактеризований викопними рештками різноманітних морських організмів та ракоскорпіонами, які жили в  лагунних умовах. Клімат змінювався від теплим тропічним (за широким розповсюдженням коралових біогермів) до спекотного та посушливого (що підтверджується широким розповсюдженням лагунних утворень – гіпсів та доломітів).

     Девонський період почався 410 млн. р. тому, тривав 55 млн. р. Головні біотичні події: поява перших наземних хребетних й збільшення розмаїття вищих рослин та членистоногих. Наземні хребетні представлені амфібіями –стегоцефалами. Суходіл продовжували завойовувати різноманітні членистоногі, з’явились перші павуки, кліщі, комахи. Різноманітними були й морські безхребетні девону, брахіоподи, пелециподи, морські лілеї та морські їжаки, головоногі з прямими та спіральними фрагмаконами (почався розвиток амоноідей – гоніатити одна з найважливіших груп головоногих молюсків девону), конодонти набувають більшого значення. Серед лагунних членистоногих зустрічаються гіганти – ракоскорпіони до 1,5-2 м довжини. В прісноводних й морських басейнах мешкали різноманітні безщелепні й щелепнороті. Відомі представники всіх класів риб: пластиношкірі, акантоди, хрящові й кісткові. З цієї причини девон називають віком риб.

      На Україні девонські басейни були поширені на півночі, заході, південному заході, в ДДЗ та схилі Воронезького масиву. Рештки різноманітні, які мають космополітне розповсюдження. Помітні палеогеографічні зв’язки з Західною Європою та морськими басейнами Східної Європи та Уралу. Клімат був переважно спекотним посушливим, про що свідчать поклади кам’яної солі в лагунних басейнах ДДЗ.

 Вітрина 4. Експозиційний комплекс «Карбон-Перм»

   Експозиція знайомить з основними еволюційними подіями кінця палеозойської ери – кам’яновугільного та пермського періодів (розквітом вищих спорових рослин та земноводних, появою плазунів і голонасінних рослин та їх розквітом, появою звіроподібних плазунів – предків ссавців). Приділено увагу біогеоценотичній кризі кінця пермі («велике пермське вимирання»).

     До експозиційних матеріалів допоміжного фонду вітрини входить геохронологічна таблиця кам’яновугільного та пермського періодів, палеогеографічна карта світу у кам’яновугільний час (330 млн років тому), розмірами 40×28 см, що розміщені на стендах з текстовим поясненням до них; реконструкції: кам’яновугільний ліс, каламіт, лепідофіт, морська лілія; схема «Утворення кам’яного вугілля»; стенд «Велике пермське вимирання». Експонатами основного фонду є фосилії з карбону Донбасу (коралові поліпи, членики морських лілій, вапняки криноїдні, зразки антрациту, відбитки стволів каламітів та лепідодендронів, сигіоярій, відбитки листя папороті, вапняки фузулінові) та Франції (брахіоподи – спіріфериди, відбитки листя папороті).

    Загальні відомості. Карбон, або кам’яновугільний період почався 355 млн. р. тому, тривав 60 млн. р. З карбоном пов’язаний розквіт наземного життя. Дерева іноді досягали у висоту 30 м (різні плаунові та хвощові). Відбувалось глобальне накопичення величезних мас рослин, які загинули й дали початок вугільним товщам. В цьому періоді вперше відбулась перша диференціація рослинності на фітогеографічні області (Єврамерійська, Катазійська, Ангарська та Гондванська). Помітно поповнився світ наземних хребетних. Особливо різноманітними були древні амфібії – стегоцефали. Разом з ними зустрінуті перші парарептилії (котилозаври) й справжні рептилії (лепідозаври, звіроподібні). З безхребетних суходіл завоювали черевоногі молюски з легеневим типом дихання. Збільшилась кількість та розмаїття членистоногих: павуків, скорпіонів та комах. Серед них відомі гігантські форми, розмах крил яких досягав 1 м. Багато груп морських безхребетних, в тому числі форамініфери (фузуліни), корали, молюски, моховатки, брахіоподи, голкошкірі; серед водних хребетних переважали акулові й променепері риби. Тропічний клімат карбону та тектонічний режим сприяли  накопиченню родовищ кам’яного вугілля в суходільних та приморських болотах. Відклади карбону збереглися в Львівсько-Волинському, Придобруджському, Прип’ятському, Дніпровсько-Донецькому прогинах, на Скіфській плиті та в  Донбасі. Відомі екзотичні брили карбону та пермі в Кримських горах.

   Пермський період почався 295 млн. р. тому, тривав 45 млн. р. Для пермі характерне перетворення наземної та морської біот. Наприкінці пермі зафіксоване масове вимирання низки груп тварин, характерних для моря палеозою взагалі. Зникли фузуліни, табулятоідеї, тетракорали, трилобіти, евриптероідеї, багато амонітів, брахіопод, моховаток, морських бутонів, морських лілей, риб – акантоди тощо. Пермські відклади розповсюджені на Україні в тих же басейнах, що й карбонові, але вони представлені здебільшого лагунними фаціями за посушливого клімату й лише в Криму збереглися нормально-морські умови. Клімат в пермі був переважно посушливим, що було наслідком герцинського гороутворення.

Вітрина 5. Експозиційний комплекс «Тріас-Юра»

     Експозиція знайомить з основними еволюційними подіями початку та середини мезозойської ери – тріасового та юрського періодів (появою покритонасінних рослин, розквітом плазунів – динозаврів). Приділено увагу біогеоценотичній кризі кінця трісу. До експозиційних матеріалів допоміжного фонду вітрини входить геохронологічна таблиця тріасового та юрського періодів, палеогеографічна карта світу у юрський час (170 млн років тому) розмірами 40×28 см, що розміщені на стендах з текстовим поясненням до них; рисунки: пліозаврів, іхтіозаврів, крокодилів та динозаврів. Експонатами основного фонду є викопні залишки та гірські породи з тріасу Криму (молюск монотіс), юри Криму (кораловий поліп, кораловий вапняк) юри Харківської, (ретська флова, двоствулкові, головоногі та черевоногі молюски), Закарпатської (белемніти, мармуровидний вапняк) та Черкаської (амоніт) області.

     Загальні відомості. Мезозойська ера почалась 250 млн. р. тому, закінчилась 65 млн. р. тому; тривала 185 млн. р. Ера поділена на три періоди: тріас, юра, крейда. Для ери характерний новий розквіт більшості типів тварин й відділів рослин, що з’явилися раніше. В наземній біоті переважали плазуни («вік рептилій»), виникли ссавці й птахи. З рослин панували голонасінні й папоротевидні, в крейді до них приєдналися покритонасінні – квіткові. Черговий розквіт рослин, серед яких було багато дерев, призвів до нової епохи вугленакопичення, особливо значної в юрі. Різноманітна й морська біота; в цей час існували практично всі відділи водоростей й майже всі типи царства тварин. Мезозойські моря приурочені до півдня України (тріасове та юрське). Крейдовий морський басейн покривав майже всю територію сучасної України за виключенням кількох островів (в Карпатах на Українському щиті). Клімат був переважно теплим, за виключенням ранньої крейди.

    Тріасовий період почався 250 млн. р. тому, тривав 47 млн. р. Особливістю тріасового періоду є перехідний характер систематичного складу біоти. Продовжували існувати палеозойські релікти й разом з ними жили нові групи організмів, характерні для мезокайнозою. Так, серед наземних рослин переважали голонасінні, а у відділі папоротеподібних з’явилися нові групи. В середньому тріасі відбулась зміна палеофітної флори на мезофітну. Помітно скоротилося число земноводних: поступово вимерли стегоцефали, їх екологічні ніші зайняли безхвості земноводні (жаби). Збільшилось розмаїття плазунів. Виникли динозаври, птерозаври й крокодили. Продовжували існувати багато звіроподібних плазунів, які дали в пізньому тріасі перших ссавців невеликих розмірів, що зовні нагадували землерийок, щурів, або собак. У пізньому тріасі виникли перші представники класу птахів, про що свідчить нещодавня знахідка у верхньотріасових відкладах Техасу не відомого раніше викопного, якого назвали Proavis. В морях з’явилися шестипроменеві корали й перші амоніти з аконітовою лопатною лінією, правильні морські їжаки тощо. Серед хребетних в цей час жили костисті риби й різні водні рептилії (іхтіозаври, плезіозаври й плакодонти). Разом з тим на протязі тріасу вимерли характерні дня палеозою групи безхребетних тварин, наприклад, головоногі молюски з прямою черепашкою, амоніти з цератитовою переділковою лінією, деякі брахіоподи тощо. Морські тріасові відклади розповсюджені в Переддобруджзькому прогині, ДДЗ, в Криму (флішова зона), в Карпатах (зона скель). Клімат був теплим.

Юрський період почався 203 млн. р. тому, тривав 68 млн. р. На цей час приходиться розквіт папоротей й різноманітних голонасінних рослин. Характерні масові захоронення мертвих рослин, переважно дерев, що призвело до потужного вугленакопичення, яке за масштабами подібне до карбонового. В юрі відбувся розквіт плазунів. Разом з тими, що існували на суходолі (динозаври, звіроподібні), відомі водні представники (пліозаври, плезіозаври) а також, ті що завоювали повітряний простір (птерозаври).  Серед динозаврів завились перші гіганти. Птахи представлені ящірохвістими (археоптерикс) та безкильовими зубатими формами. Можливо, вже виникли й справжні віялохвості птахи. З’явився новий підклас ссавців – сумчасті. Серед наземних безхребетних спостерігається розквіт комах. В морях України почали зустрічатися нові групи безхребетних; планктонні форамініфери, незвичайні келихоподібні бівальвії (рудисти), різноманітні амоніти й белемніти, збільшилась різноманітність морських їжаків, моховаток тощо. З’явилися нові водорості – діатомові й динофітові. Багато організмів, що раніше виникли, зазнали розквіту у юрі.

Клімат був теплим. Моря поширювались в Передкарпатському прогині, ДДЗ, Криму.

Вітрина 6. Експозиційний комплекс «Крейда»

      Враховуючи значне поширення відкладів крейди на території України загалом та Сумщини зокрема, фосиліям цього періоду виділена окрема вітрина. Експозиція знайомить з основними еволюційними подіями останнього періоду мезозойської ери та біогеоценотичною кризою його кінця («крейдово-палеогенове вимирання»).

    До експозиційних матеріалів допоміжного фонду вітрини входить геохронологічна таблиця палеогенового періоду, палеогеографічна карта світу у ранньокрейдовий час (105 млн років тому), палеогеографічна карта території України у пізньокрейдовий час ,розмірами 40×28 см, що розміщені на стендах з текстовим поясненням до них; реконструкції: мозазавра, морського їжака, кільчастих червів, крейдового моря, наутилуса, амоніта, коралового поліпа; фотографії: відслонення крейди біля с. Могриця, геологічна пам’ятка природи місцевого значення «Барилівська», Заруцький кар’єр. До оснвного фонду увійшов макрофауністичний матеріал з відкладів нижнього маастрихту Сумського району (коралові поліпи, кільчасті черви, плечоногі, двоствулкові, черевоногі та головоногі молюски, хрящові риби), амоніти, бівальвії та морські їжаки з півночі Франції, зуби мозазавра з Марокко, наутилус з Мадагаскару, черевоногий молюск та креветка з Лівану, відбитки риб з Бразилії, головоногі та двостулкові молюски Криму.

      Загальні відомості. Крейдовий період (крейда) почався 135 млн. р. тому, тривав 70 млн. р. Головною біотичною подією цього часу була поява та інтенсивний розвиток покритонасінних – квіткових рослин, що призвело збільшення комах. Продовжувався розквіт наземних й літаючих плазунів. Серед наземних рептилій переважали динозаври як ящеротазові (тиранозаври, бронтозаври й страусоподібні  целулозаври), так й птахотазові (стегозаври, анкілозаври, цератопси, ігуанодони та вутконосі). Крилаті рептилії були представлені птеродактилями. В крейді плацентарні ссавці вже досить різноманітні (комахоїдні, хижі, копитні, примати тощо). Надзвичайно різноманітні морські безхребетні, які представлені в експозиції: продовжували розвиток рудисти, своєрідні черевоногі молюски (неренеїди), головоногі молюски (амоніти та белемніти), брахіоподи, морські їжаки тощо.

    Наприкінці крейди відбулося, вірогідно, найбільше масове вимирання багатьох груп тварин та рослин. В морських басейнах зникли амоноідеї, іхтіозаври, завропгеригії, на суходолі – динозаври та птерозаври. Зовсім зникли різні голонасінні рослини (беннетітові, кейтонієві, чекановськієві). В інших групах значно скоротилася їх кількість – до 30-50%. Крейдові моря за максимального наступу (трансгресії) покривали майже всю територію сучасної України. Утворення писальної крейди відбулось за максимуму трансгресіі за тропічного клімату. Доведені фази відступу моря та змін клімату.

 Вітрина 8. Експозиційний комплекс «Неоген»

    Враховуючи майже повсюдне поширення відкладів палеогенової системи, фосиліям цього періоду виділена окрема вітрина. Експозиція знайомить з основними еволюційними подіями середини кайнозойської ери.

       До експозиційних матеріалів допоміжного фонду вітрини входить геохронологічна таблиця неогенового періоду, палеогеографічна карта світу у неогеновий час (15 млн років тому), палеогеографічна карта території України у пліоценовий час, розмірами 40×28 см, що розміщені на стендах з текстовим поясненням до них; реконструкції: дерев кипарисів, кита – цетотерія, акули – мегалодона; фото: геологічної пам’ятки природи місцевого значення «Відслонення пісків Полтавського ярусу». До основного фонду увійшли фосилії з міоцену Польщі (скам’яніла деревина кипарисів), США (зуб акули мелаголода), Одеської області (хребець кита цетотерія, вапняк черепашковий), Тернопільської (двостулкові та черевоногі молюски, панцири крабів, морські їжаки, корали), Запорізької (вапняк черепашковий), Сумської (скам’яніла деревина); петрологічний матеріал: конкреція пісковику, пісковик зі слідами хвиль, глина вогнетривка, глина гончарна, каолінова глина, червоно-бура глина, строката глина, піски кварцові новопетрівські.

Вітрина 11. Експозиційний комплекс «Антропоген (голоцен)»

   До експозиційних матеріалів допоміжного фонду вітрини входить геологічна карта України, геологічна карта Сумської області, карта фізико-географічних зон, зоогеографічного та геоботанічного районування України, розмірами 40×28 см, що розміщені на стендах з текстовим поясненням до них; реконструкції: сома звичайного, бобра європейського, лося, черепахи болотяної. До основного фонду увійшов остеологічний матеріал з алювіальних відкладів Сумщини (сом звичайний, бобер європейський, лось, козуля, черепаха болотяна, корова, коза свійська, людина розумна).

 Розробив завідувач музеєм В. Вертель, 2025 рік