Про цікаві експонати
Про цікаві експонати
Строматоліти – викопні залишки ціанобактеріальних матів; викопна карбонатна (частіше вапняна або доломітова) порода, що утворилася на дні мілководного водоймища. Назва походить від поєднання грецьких слів stroma – «підстилка» і litos — «камінь», буквально: кам'яна підстилка, кам'яний прошарок.
Продуцентами строматолітів вважаються нижчі водорості (синьо-зелені та ін.) з домішками хімічного і механічного карбонату, який застряг між нитками водоростей. Вважають, що строматоліти – одні з перших живих організмів, які заселили нашу планету 3,7 мільярда років тому.
Nemiana simplex Paliy, 1976, могилів-подільська серія, венд, с. Бернашівка, Вінницька обл. (екз. ПМ/1)
Nemiana simplex – вид примітивних сидячих організмів едіакарської біоти. Скам'янілості знайдено в багатьох докембрійських відкладеннях. Більшість фахівців згодні, що неміани були подібні до сучасної актинії і жили на дні, глибоко занурившись у мул, виставивши над поверхнею кінці щупалець. Зразок походить з вендських відкладів Вінницької області.
Зліва - Огайо, США, справа - Flexycalymene , Марокко (ПМ/232, ПМ/18)
Трилобіти (лат. Trilobita) – клас вимерлих морських членистоногих, для яких характерний поділ панцира на три поздовжні частини. Займали різноманітні екологічні ніші. З'явилися на початку кембрію, наприкінці ордовика різко скорочується загальна кількість видів, у період силуру й девону скорочення числа триває, а до середини пермського періоду вимирають усі трилобіти. Мають велике значення для стратиграфії нижнього палеозою.
Orthoceratoidea – вимерлий підклас головоногих молюсків, що існував у палеозойській ері. Ортоцераси були поширені в ордовицький та силурійський періоди і вимерли наприкінці тріасового періоду. Подібно до наутилусів і амонітів ортоцерати мали велику, добре розвинену раковину, але на відміну від них, раковина була не спіралеподібною, а конусоподібною. На голові були великі очі та безліч щупалець. Як і в сучасних наутілусів, у ортоцерат на щупальцях були відсутні присоски.
Hollardops, середній девон, ейфель, Марокко (екз. ПМ/20)
Hollardops – рід трилобітів, що жив у девоні. Їхні викопні рештки знайдені у емсі Західної Європи (Франція, Іспанія) і в нижньому емсі та ейфелі Північної Африки (Марокко, Алжир). Має добре розвинені очі, використовував свій лопатоподібний цефалон, щоб орати верхні шари осаду в пошуках їжі. Мали невеликі ямки, розташовані горизонтально вздовж краю екзоскелета; вважається, що в них розміщувалися щетинки, які дозволяли трилобіті уважно стежити за своїм оточенням.
Раковина молюска з девонський відкладів Марокко (екз. ПМ/34)
Амоноідеї (лат. Ammonoidea) – підклас вимерлих головоногих молюсків, що існував у палеозої та мезозої (409-65 млн років тому). Характерною особливістю цих молюсків була зовнішня раковина, зазвичай закручена в спіраль. Амоноідеї мають важливе значення для датування осадових порід, будучи поширеними й типовими представниками морської фауни свого часу. Амоніти населяли виключно моря з нормальною солоністю, не зустрічаючись у внутрішніх морях з підвищеною солоністю, або гирлах річок, де солоність зменшена. Різні їхні види проживали на різній глибині, зазвичай 50-250 м. Припускається, що плаваючим амоноідеям була характерна добова міграція на різні глибини. До розквіту костистих риб, імовірно займали їхні екологічні ніші. Більшість амонітів вільно плавали в товщі води та були хижаками, рідше падальниками. Харчувалися, залежно від виду, планктоном, ракоподібними, рибами.
Карбон України (Донбас) екз. ПМ/43
Карбон України Франції екз. ПМ/42
Otodus megalodon, США, екз. ПМ/151
Мегалодон (Otodus megalodon, від дав.-гр. μεγας – «великий» та οδους – «зуб») – викопний вид гігантської ламноподібної акули, що жила ~23-3,6 млн років тому, з раннього міоцену до раннього пліоцену. Раніше вважалося, що O. megalodon належав до родини оселедцевих акул і був близьким родичем великої білої акули (Carcharodon carcharias). Наразі його відносять до вимерлої родини Otodontidae, яка відокремилася від білих акул за часів ранньої крейди.
Волохатий носоріг (Coelodonta antiquitatis) – викопний вид носорогів, що мешкав на півночі Євразії в епоху плейстоцену, представник плейстоценової мегафауни. Волохатий носоріг був вкритий довгим густим хутром, яке дозволяло йому виживати в надзвичайно холодному, суворому тундростепі. Він мав масивний горб на плечах, і харчувався переважно трав'янистими рослинами степу.