Зліва -  Огайо, США, справа - Flexycalymene , Марокко (ПМ/232, ПМ/18)

Трилобіти (лат. Trilobita) – клас вимерлих морських членистоногих, для яких характерний поділ панцира на три поздовжні частини. Займали різноманітні екологічні ніші. З'явилися на початку кембрію, наприкінці ордовика різко скорочується загальна кількість видів, у період силуру й девону скорочення числа триває, а до середини пермського періоду вимирають усі трилобіти. Мають велике значення для стратиграфії нижнього палеозою.

   Orthoceratoidea – вимерлий підклас головоногих молюсків, що існував у палеозойській ері.  Ортоцераси були поширені в ордовицький та силурійський періоди і вимерли наприкінці тріасового періоду. Подібно до наутилусів і амонітів ортоцерати мали велику, добре розвинену раковину, але на відміну від них, раковина була не спіралеподібною, а конусоподібною. На голові були великі очі та безліч щупалець. Як і в сучасних наутілусів, у ортоцерат на щупальцях були відсутні присоски.

Hollardops, середній девон, ейфель, Марокко (екз. ПМ/20)

   Hollardops – рід трилобітів, що жив у девоні. Їхні викопні рештки знайдені у емсі Західної Європи (Франція, Іспанія) і в нижньому емсі та ейфелі Північної Африки (Марокко, Алжир). Має добре розвинені очі, використовував свій лопатоподібний цефалон, щоб орати верхні шари осаду в пошуках їжі. Мали невеликі ямки, розташовані горизонтально вздовж краю екзоскелета; вважається, що в них розміщувалися щетинки, які дозволяли трилобіті уважно стежити за своїм оточенням.

Раковина молюска з девонський відкладів Марокко (екз. ПМ/34)

    Амоноідеї (лат. Ammonoidea) – підклас вимерлих головоногих молюсків, що існував у палеозої та мезозої (409-65 млн років тому). Характерною особливістю цих молюсків була зовнішня раковина, зазвичай закручена в спіраль. Амоноідеї мають важливе значення для датування осадових порід, будучи поширеними й типовими представниками морської фауни свого часу.      Амоніти населяли виключно моря з нормальною солоністю, не зустрічаючись у внутрішніх морях з підвищеною солоністю, або гирлах річок, де солоність зменшена. Різні їхні види проживали на різній глибині, зазвичай 50-250 м. Припускається, що плаваючим амоноідеям була характерна добова міграція на різні глибини. До розквіту костистих риб, імовірно займали їхні екологічні ніші. Більшість амонітів вільно плавали в товщі води та були хижаками, рідше падальниками. Харчувалися, залежно від виду, планктоном, ракоподібними, рибами.

Карбон України (Донбас) екз. ПМ/43

Карбон України Франції екз. ПМ/42

Волохатий носоріг (Coelodonta antiquitatis) – викопний вид носорогів, що мешкав на півночі Євразії в епоху плейстоцену, представник плейстоценової мегафауни. Волохатий носоріг був вкритий довгим густим хутром, яке дозволяло йому виживати в надзвичайно холодному, суворому тундростепі. Він мав масивний горб на плечах, і харчувався переважно трав'янистими рослинами степу.