У зв’язку з реформуванням освіти розширюються можливості педагогічних працівників для вдосконалення своєї фахової майстерності та професійного зростання впродовж усього життя. За загальним правилом вид, форму та суб’єкта підвищення кваліфікації обирає безпосередньо вчитель (частина друга статтті 59 Закону України «Про освіту»).
Підвищення кваліфікації може відбуватися у будь-яких формах і видах. Форми підвищення кваліфікації: інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); дуальна (на робочому місці, на виробництві). Крім того, форми підвищення кваліфікації можуть поєднуватись.
Це набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань. Саме тому надзвичайно важливим є те, щоб обрані нами форми і види підвищення кваліфікації реально призводили до набуття нових та/або вдосконалення наявних компетентностей (знань, вмінь, навичок тощо).