Як навчити дітей співчувати
Емпатія, уміння співпереживати іншим, - одна з найважливіших складових емоційного інтелекту.
У дошкільному віці виникає так звана егоцентрична емпатія, коли дитина сама стає об’єктом власних переживань, а інша людина ( дорослий чи дитина) її емоційний стан ( страждання, радість тощо) – лише приводом для переживань щодо її власного комфорту і добробуту.
Поради батькам.
1.Учіть розуміти себе та інших. Важливо навчати дітей виявляти особистісні якості, власні та інших людей ( дорослих і однолітків) у різних життєвих ситуаціях: добрий чи злий; щедрий чи жадібний; сміливий чи боягуз; працьовитий чи ледар тощо. Важливо спонукати їх висловлювати свої переконання та твердження щодо себе й інших; інформувати оточення про свої досягнення; узгоджувати власні потреби з потребами інших людей. Дитина має зрозуміти: щодня слід докладати зусилля задля своїх рідних, друзів, вихователів. Адже добра атмосфера в родині, групі однолітків завжди потребує особистих зусиль її членів.
2. Говоріть про почуття. Уважна зацікавлена розмова і ставлення до дитини з повагою дає малюкові відчуття, що він є важливою особою, спілкування з якою потребує певного часу, уваги і розуміння. Говоріть з дитиною про свої почуття, пов’язані з нею та її поведінкою. Адже діти дуже часто порушують правила поведінки, забуваючи, що їх слід дотримуватися, особливо в громадських місцях. Коли дитя виросте, то краще розумітиме себе та інших.
3. Підтримуйте свою дитину. Не забороняйте малюкові плакати, сумувати, злитися, радіти тощо. Утішайте, коли йому важко, коли він помиляється, зазнає поразки. Коли це можливо, підтримайте його, замість того щоб сварити чи карати. І в майбутньому дитина обов’язково підтримуватиме себе та інших людей. Будьте самі такими і не бійтеся визнавати свої помилки.
4. Дбайте про психологічний комфорт. Якщо в дитини спостерігається емоційне напруження, дорослим слід уводити в повсякдення музичний супровід, що заспокоює дитину, налаштовує на позитив. Не читайте твори занадто емоційного змісту.
5. Навчіть дитину керувати своїми емоціями. Найважливіше завдання батьків – навчити дитину регулювати свої емоції, почуття й потреби самостійно, а не сподіватися щоразу на допомогу.
Ігри, що об’єднують родину, які позитивно впливатимуть на всіх членів родини, знімаючи напруження, створюючи сприятливу атмосферу, розвиваючи в дітей емпатію. Такі, як - “Люблю – не люблю”, “Компліменти”, “Що у нас спільного?”
Любіть свою дитину просто тому, що вона є. Коли вона виросте, то цінуватиме життя і людей у ньому.
Як вибирати книжки для дітей
Автори пропонують різні літературні жанри, змішуючи їх, зокрема, звертаються до світу дитячих почуттів, розкривають теми, про які батьки соромляться говорити з дитиною. Виробники виготовляють сучасні дитячі книги з різних матеріалів: папір, тканина, пластмаса, деревина. Вони часто поєднують тексти з якоюсь цікавинкою – наліпками, м’якою або звичайною іграшкою, рухомими деталями тощо.
Насамперед визначіть мету, з якою обираєте книгу. Книга має бути:
· Джеремом інформації про довкілля;
· Завданням для розвитку інтелекту, мовлення, творчості;
· Засобом морального виховання;
· Витвором мистецтва.
Зверніть увагу на художнє оформлення та безпечність книги. Перевірте, чи пахнуть сторінки, якщо відчули запах барвників візьміть іншу книгу. Перегляньте ілюстрації, вони повинні бути яскравими, реалістичними та зрозумілим для дітей. Книга повинна бути безпечною як для фізичного, так і для психічного здоров’я дитини. Зміст книги повинен відповідати вікові дитини.
Для малюків найліпші книжки-іграшки. Обираючи книжку для малюка зверніть увагу на її вагу й розмір, міцність сторінок та обкладенку. Добирайте книги на різні теми- про людей, речі, транспорт, рослини, тварини тощо. Пропонуйте зокрема: вертушки - складається з рухомих аркушів круглої форми з «віконцями»; фігури – зроблена з акрушів, форма яких нагадує будиночок, автомобіль, тварину тощо; музичні – із записом голосів тварин, простих мелодій, коротких оповідань, віршів; сенсорні – із рухомими деталями різних кольорів, форм тощо.
Діти молодшого і середнього віку.
Діти цього віку вже готові слухати чарівні та соціально-побутові казки, а також нові казки про тварин, віршовані твори, історії про пригоди улюблених персонажів, ситуації з повсякденного життя. Тому намагайтеся поповнювати бібліотеку якісно ілюстрованими книгами, таким що містять короткі оповідання, вірші, народні казки, добирайте книги українських і зарубіжних авторів.
Діти старшого дошкільного віку
Діти старшого дошкільного віку більш свідомо сприймають зміст твору, готові до читання з продовженням, охоче переказують улюблені твори, співчувають літературним персонажам, захопленно відтворюють сюжет в іграх та малюнках. Пропонуємо ознайомити дітей з : казками українського народу та народів світу; малими формами українського фольклору – загадками, прислів’ями, приказками тощо; творами класичної і сучасної української та зарубіжної літератури; дитячими енциклопедіямипро природу, довкілля, мистецтво, техніку; книжковими виданнями, орієнтованими на самостійну діяльність дитини з ігровими, розвивальними, творчими завданнями і вправами.
Діти старшого дошкільного віку охоче розглядатимуть віммельбухи – книги для розглядання. Ці книги містять мало тексту й ознайомлюють із довкіллям за допомогою ілюстрацій. Такі книги дають змогу створювати сюжет під час розглядання, а також щоразу вигадувати нові історії про знайомих персонажів. Вони сприяють розвитку мовлення, уваги, мислення, почуття гумору в дітей.
Дитяча книга є одним із основних комунікативних каналів, який дає змогу донести до дитини соціально значущу інформацію про довкілля, взаємини людей, веселі пригоди хлопчиків і дівчаток, героїв, які допомогають у складних ситуаціях, а також надавати відповіді на нескінченні дитячі заптання.
ЧОМУ ДІТИ ОБМАНЮЮТЬ
Брехня — дуже неповноправний замінник правди, проте все ж надто поширений серед людей.
Марті Ларні
Психологи кажуть, що діти у віці 12—14 років отримують вищу освіту з брехні. Чому саме тоді вони вчаться так добре брехати? Як із такою патологією боротися? І як відрізнити брехню від надмірної фантазії? Чи переконували вас колись діти, що не надкушували печива, не їли цукерок, або говорили, що не ламали іграшки, не розбивали вази, не билися?.. Усі вони колись намагаються обдурити своїх батьків, вихователів, учителів...
Дитина бреше. Бреше свідомо, натхненно, систематично. Ви розумієте це, але не надаєте належного значення. І марно. Зараз ще є час розібратися в цій ситуації, але завтра може бути пізно, і ситуація, на яку ви можете вплинути сьогодні, завтра загрожує стати вам непідконтрольною. Нерідко у дитячої брехні є чітка мета, вона відповідає психологічним потребам малюка. Інтерпретуючи світ, діти вчаться розуміти його закономірності та нюанси. Змінюючи реальність, вони несвідомо захищають себе від конфліктів і тривожних ситуацій. Однак батьків має насторожити, якщо брехня увійшла у звичку.
Чому ж дитина свідомо говорить дорослим неправду?
1. Хоче захистити себе;
2. Хоче захистити того, хто важливий для неї;
3. Хоче отримати те, що важливо для неї;
4. Через страх покарання.
Малята легко зізнаються у поганих вчинках, поки їх не починають карати. Якщо дитина мовчить на грізне запитання батька: «Це ти зробив?», — отже, досвід покарання в неї вже є. Це мовчання — по суті, перша в житті неправда, адже придумати історію на своє виправдання маля ще не може.
Що в такому випадку робити батькам?
1. Насамперед узяти до уваги: коли маля говорить не те, що було насправді, воно не хоче обвести вас навколо пальця, принизити або обдурити.
2. Немає сенсу розпитувати, що ж відбулося, й чому маля сказало те, що сказало. У нього, можливо, просто не вистачає слів для пояснень.
3. Не варто приписувати дитині поганих думок. Коли ми говоримо: «Ах ти ж брехунець! Якщо ти зараз мене так обманюєш, що ж буде далі?..», — ми ніби програмуємо на обман.
4. Не можна лаяти й карати, якщо дитина зізналася у провині. Тоді одна з причин обману — страх — відпаде.
5. Найменшим, не дозволяючи щось, треба завжди пропонувати вибір: «На шпалерах малювати не можна, зате ось тут, на аркуші паперу — будь ласка».
Якщо обман — це фантазія, або «Спадкоємці Мюнхгаузена»
Неправда дошкільнят — скоріше фантазії, ніж навмисний обман. Вони вже здатні уявити те, чого насправді не було, але ще не усвідомлюють, що, кажучи неправду, порушують моральні норми. У дітей дошкільного віку відбувається становлення образного мислення, і воно потребує тренування. Через це малі діти полюбляють видавати бажане за дійсне, уявно створюють собі ситуації, які є для них привабливими. Тобто вони не мають свідомої мети приховати правду.
Дитина може казати неправду, щоб звернути на себе увагу дорослих. Ми постійно зайняті, мало часу проводимо з дітьми, зате негайно реагуємо на їхні негативні вчинки. Малюк, який сказав неправду, стане об'єктом уваги батьків на весь вечір. Ви не припускаєте, що він, можливо, тільки цього й хотів — щоб його нарешті помітили?
Інколи дошкільня приписує собі щось хороше, аби його похвалили. Так роблять діти, які відчувають, що не виправдовують сподівань батьків. Казати неправду починає те маля, чиї батьки висувають до нього різні вимоги. Мама не дозволяє одного, бабуся — іншого, а тато дозволяє все. Як тут не заплутатися? Якщо дошкільня прибріхує одноліткам, виходить, хоче створити собі ореол успішності. «У нас удома є і це, і те, а я вже й на літаку літав, і на підводному човні плавав...». Така неправда свідчить про невпевненість у собі, бажання самоствердитися у колі ровесників. Остання причина неправди — той же страх покарання. І не ляпасу мами, а суворого: «Піди й подумай про свою поведінку». Дитина переживає відторгнення: а раптом мама більше ніколи не покличе? А раптом більше не любитиме?
Обман дітей - зазвичай не є серйозною проблемою, але рівно до тих пір, поки він не переростає в щось звичне і навіть обов'язкове. У багатьох відносинах брехня є звичайною складовою розвитку дитини. У кожному разі, якщо дитина багато і часто бреше, це має стривожити її батьків. Проблема брехливості дитини може призвести до складнощів в дитячому садку, у відносинах з друзями, може внести дисгармонію у відносини всередині сім'ї і в майбутньому може призвести до ще більш серйозних проблем.
Практичні поради батькам «Як запобігти дитячій брехні?»
Частіше хваліть своє маля, запевняйте у своїй любові. Після трьох років дітям просто необхідно, щоб дорослі зауважували й оцінювали всі їхні досягнення.
Щоб маля не хизувалося перед іншими дітьми, навчіть його гратися з однолітками.
Покажіть, як треба знайомитися, розучіть кілька ігор, візьміть на прогулянку іграшки для групових забав.
Будьте одностайними у вимогах до дитини. Найдосвідченіші маніпулятори виростають у родинах, де немає єдиних вимог і батьки змагаються між собою. Дитина в такій сім’ї вже у 5 років знає, що сказати мамі, якщо щось заборонив тато, щоб отримати бажане. Єдині вимоги до дитини повинні бути у сім’ї, дитячому садку, в школі.
Дотримуйтеся своїх обіцянок, як стосовно заохочень, так і стосовно покарань. Щоб виконати цей пункт, потрібно бути уважними до своїх слів та обіцянок і обіцяти лише те, що ви дійсно зможете виконати.
Намагайтеся бути чесними та щирими при дитині навіть у дрібницях. Дитина копіює дорослих, і в більшості випадків причини негативної поведінки – це зліпок з поведінки одного з батьків чи важливого для дитини дорослого.
Постарайтеся зрозуміти, чому дитина збрехала. Працювати потрібно не з самим фактом брехні, а з мотивом, причиною, через яку дитина збрехала.
Варто обговорювати з дитиною ситуацію, а не акцентувати увагу на її брехні. Не треба звинувачувати дитину у брехні, приписувати їй «погані думки», «підступні плани». В дошкільному та молодшому шкільному віці дитина не ставить мети збрехати. Вона вчиться жити, вирішувати проблеми, задовольняти власні бажання. І від дорослих залежить, яка життєва стратегія у неї закріпиться.
Перегляньте систему заборон у родині та в садочку. Можливо, в житті дитини надто багато «не можна», а вона активна, допитлива. З дитиною потрібно поговорити і в доступній формі пояснити, чому існує це «не можна».
Якщо бачите, що маля боїться зізнатися у провині і тому каже неправду, не викривайте його, а заспокойте й пожалійте. Дитина і сама не рада, що все зробила не так. За що ж карати?
Якщо дитина зізналася у брехні, у жодному разі не можна її карати, якою б серйозною не була провина, або ви ризикуєте ніколи більше не почути правди.
Програмуйте дитину на правду, а не на брехню. Фрази: «Тобі шість років, а ти вже брешеш… Ти хочеш вирости брехуном?» - деструктивні і містять в собі негативні програми, які спонукають до брехні. Скажіть краще: «Ти у мене такий чесний, чому ж ти сказав неправду?».
Не підігравайте дитині в її перших хитрощах, не розчулюйтеся проявами лукавства. Показуйте, що ви зрозуміли, що за цим стоїть. «Ти, напевно, просто не хочеш спати, тому просиш води?», «Тобі тато заборонив, тому ти просиш це у мене? Хочеш отримати це – йди до тата».
Нехай дитина сама усуває результати брехні: повертає іграшки, просить пробачення, шукає в магазині саме такі цукерки, які вона з’їла і т.п.
Пам’ятайте, брехня не зникне відразу ж після того, як ви поговорили з дитиною. Дайте на це час. Дитина буде чесною з батьками, коли не боятиметься покарань та гніву, відчуватиме підтримку, щоб не сталося, чутиме в свою адресу похвалу та заохочення, якщо у ваших стосунках пануватиме довіра та взаєморозуміння. Не менш важливий і особистий приклад. Наскільки щирі, чесні і відкриті ви самі, настільки ваші діти ці якості від вас і переймуть. Створіть атмосферу злагоди і гармонії в сім’ї, і тоді маленькі її члени не будуть шукати порятунку від страждання і самотності у брехні.
Чи потрібно долати впертість дитини? або Сім порад, як взаємодіяти з упертою дитиною.
Дорослі часто не визнають право дитини демонструвати свій характер і відстоювати власну думку. Вони домагаються свого навіть через фізичні покарання, якщо не вдається інакше. Та чи це на користь дитині? Вчені стверджують, що вперті діти частіше досягають успіху в дорослому житті. Зазвичай дитяча впертість з часом перетворюється на цілком бажану рису особистості — наполегливість. Тож не надавайте великого значення впертості. Прийміть її як факт. Головне — навчіться конструктивно взаємодіяти з упертою дитиною.
1. Рефлексуйте
Перш ніж звинувачувати дитину в упертості, поміркуйте: а чи не проявляєте впертість ви самі? Не будьте занадто авторитарними до дитини. Часто впертість стає її захисною реакцією на надмірну впертість батьків.
2. Підтримуйте
Допоможіть дитині подолати напад упертості. Залишайтеся поруч. Нехай дитина відчує, що ви її розумієте. Надайте їй змогу самостійно прийняти рішення.
3. Встановлюйте межі
Не допускайте вседозволеності й бездоглядності. Встановіть межі дозволеного й чіткі заборони. Бажано, щоб їх було небагато — лише основні. Дозвольте дитині вільно діяти в цих межах.
4. Тримайте слово
Будьте наполегливі у спілкуванні з дитиною. Якщо ви сказали «ні», залишайтеся й надалі при цій думці. Суворо дотримуйтеся встановлених заборон і дозволів.
5. Зважайте на вік
Висувайте розумні вимоги, що відповідають віку дитини. Не ставтеся до неї упереджено.
Пам’ятайте про кризові періоди розвитку першого, третього та сьомого років життя.
6. Уникайте провокацій
Враховуйте схильність дитини проявляти впертість і всіляко запобігайте цьому. Не провокуйте дитину — не створюйте ситуації, у яких вона може проявити впертість.
7. Не вдавайтеся до насилля
Уникайте силових методів. Не демонструйте своєї моральної та фізичної переваги. Цим ви не лише можете спровокувати агресивну поведінку, а й напевно розвинете в дитини комплекс неповноцінності.
Консультація для батьків
Тема «Функціональна готовність дитини до шкільного навчання : чому це важливо»
Джерело : ж. В/М № 4/20
Чимало батьків уважає, що можна віддавати дитину до школи, якщо вона вміє читати й рахувати та невимушено спілкуватися з однолітками. Утім, чомусь батьки рідко переймаються тим, чи готова дитина до навантаження, з яким вона зіткнеться, чи витримає це її організм, чи залишиться вона здоровою.
Аби ствердно відповісти на ці запитання, слід насамперед упевнитись у функціональній готовності дитини до школи, яку забезпечує морфологічна зрілість її організму.
v Морфологічна зрілість – рівень розвитку основних функціональних систем організму. Морфологічно зрілій дитині легше впоратися з фізичними та розумовими навантаженнями, адаптуватися до нових умов, зокрема у школі. Така дитина менш чутлива до стресу, збудників дитячих інфекцій тощо.
Щоб допомогти батькам подбати про здоров’я майбутніх першокласників. Варто навчити їх визначати функціональну готовність дитини до навчання у школі.
v Функціональна готовність – ступінь зрілості провідних систем організму дитини й організму загалом. Він запобігає перенапруженню, розвитку втоми та погіршенню стану здоров’я.
У разі функціональної неготовності дитини до навантажень виникають певні ризики, а саме :
· морфолого-функціональне дозрівання мозкових структур на тлі різкої зміни соціальних ролей та умов розвитку ;
· інтелектуальне й емоційне навантаження на тлі статичної діяльності.
Ці ризики приховані, тому їхній вплив і негативні наслідки помітні не одразу, проте згодом вони можуть негативно позначитися на розвитку та здоров’ї дитини.
Функціоналну готовність дитини до шкільного навантаження визначають за показниками дозрівання організму. Зокрема, за ростовими стрибками, остифікацією кистей, зміною зубного ряду тощо. Для цього використовують спеціальні методики.
Філліпінський тест – у період від 5 до 7 років у дитини значно прискорюється ріст тіла у довжину – відбувається так званий напівростовий стрибок. До того ж кінцівки значно випереджать ріст тулуба. Ця особливість фізіологічного зростання старшого дошкільника покладена в основу діагностичного завдання – філліпінського тесту. Запропонуйте дитині підняти руку над головою і торкнутися протилежного вуха. Якщо напівростовий стрибок іще не відбувся, дитина не зможе дотягнутися до вуха через голову. А якщо він завершений, то дитина легко доторкнеться до верхнього краю вуха або навіть його середини.
Якщо дошкільник успішно виконує філліпінський тест, це вказує не лише на його рівень фізіологічного розвитку, а й на перебудову всіх процесів функціонування організму та його здатності адаптуватися. Зокрема, відображає ступінь розвитку скелета дитини, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати й обробляти інформацію.
Дитячі фізіологи і гігієністи переконані : якщо дитина починає ходити в школу до того, як відбувся напівростовий стрибок, то в неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, зокрема психічним. У такому випадку навчання дитини рідко буває успішним.
Перемога, ріжки та вітання по-дорослому – доволі точний спосіб визначити ступінь фізіологічного дозрівання організму, з’ясувати кістковий вік. Зазвичай перевіряють ступінь окостеніння кістяка лівої руки дитини. Запропонуйте їй покласти руку на стіл долонею вниз і по черзі підняти пальці, не відриваючи кисть від поверхні.
Відтак запропонуйте дитині розв’язати наступне завдання : повторити обома руками вправи «Перемога» і «Ріжки». Під час вправи «Перемога» слід стиснути в кулак усі пальці, крім вказівного і середнього, а під час вправи «Ріжки» - усі пальці, крім вказівного і мізинця. Запропонуйте дитині виконати кожну вправу по п’ять разів. Якщо виникають труднощі з визначенням кісткового віку, необхідно проконсультуватися з лікарями. Здебільшого в таких випадках призначають рентгенографію кисті та зап’ястя руки.
Ще одне завдання, яке дає змогу визначити рівень розвитку кисті дитини, - вітання по-дорослому, точніше, по-чоловічому. Простягніть дитині руку для привітання і відзначте положення її великого пальця. Дошкільники зазвичай подають руку для привітання човником, тобто не відставляють великий палець. Це свідчить про те, що ще не відбувся напівростовий стрибок, окостеніння кисті також триває. Тож дитина функціонально не готова до шкільного навантаження. Утім, слід врахувати, що точні дані цей простий тест дасть лише під час взаємодії з дівчатами, адже татусі часто вчать синів вітатися «як чоловіки».
Зміна молочного ряду – молочні, а відтак і постійні зуби прорізуються у людини в певному порядку. До того ж зміна молочних зубів на постійні починається у певний період. У більшості дітей початок зміни зубів припадає на кінець шостого – початок сьомого року життя. Якщо підрахувати кількість зубів, які прорізалися або замінилися, і зіставити її з нормами, то можна оцінити так званий зубний вік. Зубний вік визначають у два роки – чи з’явилися всі молочні зуби, та в шість років – як триває заміна молочних зубів на постійні.
Достатньою для початку систематичного навчання в школі вважають заміну чотирьох молочних зубів.
Тест руки – за допомогою нього визначають, як функціонують тім’яно-потиличні відділи кори головного мозку. Його автор – дитячий фізіолог і психолог Мар’яна Безруких.
Сядьте за столик навпроти дитини. Запропонуйте їй протягнути одну руку та в будь-який спосіб закрийте від дитини її кисть. Відтак почергово торкайтеся пальців її руки. Вона має або назвати, за який палець її тримає дорослий, або порухати відповідним пальцем на іншій руці.
Вікові нормативи :
· трирічна дитина правильно визначає великий палець;
· п’ятирічна – розрізняє великий палець і мізинець;
· шестирічна – вільно розрізняє великий палець, мізинець і вказівний.
Які показники визначають рівень функціональної готовності?
Низький рівень. Напівростовий стрибок іще не відбувся, тобто дитина не виконала філліпінський тест; вона не може виконати завдання «Ріжки» і «Перемога», руку для привітання подання човником; молочні зуби не хитаються; дитина розрізняє лише великий палець і мізинець.
Середній рівень. Напівростовий стрибок уже відбувся; завдання «Ріжки» і «Перемога» дитина розв’язує після повторної інструкції, так само з другої спроби правильно подає руку для привітання; заміна молочних зубів лише розпочалася; дитина розрізняє великий палець і мізинець.
Достатній рівень. Напівростовий стрибок уже відбувся; дитина правильно розв’язує завдання «Ріжки» і «Перемога», руку для привітання також подає правильно; триває заміна чотирьох молочних зубів; дитина розрізняє великий палець, мізинець і вказівний.
Високий рівень. Напівростовий стрибок уже відбувся; дитина без проблем розв’язує завдання «Ріжки» і «Перемога», руку для привітання подає правильно; уже замінилися чотири молочні зуби; дитина розрізняє великий палець, мізинець і вказівний.
Шестирічні дошкільники, які мають достатній рівень функціональної готовності організму до систематичного шкільного навчання, здебільшого мають високий рівень працездатності, гармонійно розвиваються й успішно навчаються, навіть якщо вони до школи не вміли читати, рахувати й писати. Морфологічна зрілість дитини забезпечує умови, сприятливі для успішного оволодіння знаннями в нових умовах навчання.
Рекомендації батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей.
1. Не стримувати розкриття потенційних можливостей психіки.
2. Уникати однобокості в навчанні та вихованні.
3. Не позбавляти дитину ігор, забав, казок. Створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
4. Допомагайте дитині у задоволенні основних життєвих потреб (почуття безпеки, любов, повага до себе та оточення), оскільки людина, енергія якої витрачається на загальні потреби, найменше спроможна досягти висот самовираження.
5. Залишайте дитину на самоті та дозволяйте займатися своїми справами. Пам'ятайте: якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.
6. Підтримуйте здібності до творчості та проявляйте співчуття до її невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
7. Будьте терплячими до її ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі, навіть якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.
8. Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого.
Як творчо розвивати дитину.
Чи допомагаєте Ви розвиватися дитині творчо? Якщо Ви дійсно хочете, щоб Ваші діти були талановиті і творчо активні, потрібно докласти до цього немало зусиль. Щоб Ви самі могли вирішити, в якому напрямі потрібно працювати, пропонуємо Вам декілька порад.
1. Відповідайте на питання дитини терпляче і чесно.
2. Сприймайте питання і вислови дитини всерйоз.
3. Надайте дитині кімнату або куточок винятково для її справ.
4. Знайдіть місце, де дитина змогла б показувати свої роботи і досягнення.
5. Не лайте дитину за безлад на столі, якщо це пов'язано з її творчим процесом. Проте вимагайте упорядковувати робоче місце після його закінчення.
6. Покажіть дитині, що її люблять і приймають, безумовно, такою, якою вона є, а не за її успіхи і досягнення.
7. Доручайте своїй дитині посильні справи і турботи.
8. Допомагайте їй будувати свої власні плани і ухвалювати рішення.
9. Допомагайте їй покращувати результати своєї роботи.
10. Беріть вашу дитину у поїздки по цікавих місцях.
11. Допомагайте дитині спілкуватися з ровесниками із різних культурних шарів.
12. Не порівнюйте вашу дитину з іншими, указуючи при цьому на її недоліки
Грамотність і навички критичного мислення
Читаючи книги з дитиною дошкільного віку, дуже важливо домагатись від неї повного розуміння тексту. Чим краще ваш малюк розуміє історії й розповіді вже на даному етапі свого вікового розвитку, тим легше йому буде навчитись читати й писати в майбутньому.
Щоби по-справжньому зрозуміти твір, дитина повинна виходити за рамки того, що написано на сторінках або відображено на ілюстраціях; інакше кажучи, дитина повинна використовувати навички критичного мислення.
Що таке критичне мислення?
Критичне мислення передбачає використання дитиною своїх знань і досвіду, а також навичок вирішення завдань і проблем з такими цілями:
· щоби порівнювати та протиставляти;
· пояснювати суть і причини того, що відбувається;
· оцінювати ідеї й формувати думку;
· розуміти перспективність інших ідей і думок;
· припускати, що станеться в майбутньому;
· придумувати творчі рішення.
Під час читання книги дитині необхідно розвивати всі ці навички, оскільки вони допоможуть їй зрозуміти сенс розповіді й підготуватись до засвоєння грамотності, тобто до успішного оволодіння навичками читання й письма.
Розуміння розповіді приходить у процесі обговорення
Якщо ваша дитина просто слухає розповідь і при цьому дуже мало висловлюється, вона навряд чи зможе розвинути й використовувати навички критичного мислення, необхідні для розуміння змісту даного тексту. Даний тип мислення розвивається під час діалогів, дискусій, тобто тоді, коли у процесі обговорення дитина спирається на власний досвід і навички вирішення проблем.
Пам'ятайте про те, що кожну книгу, яку ви читаєте разом з дитиною, необхідно детально обговорювати. Робіть паузи під час читання, щоби порозмовляти про те, що цікавить вашу дитину, а також за кілька хвилин після закінчення обговорюйте з нею твір у цілому.
Як спонукати дитину мислити критично
Під час обговорення оповіді тримайте в пам’яті чотири пункти, які покликані допомогти дитині натренувати навички критичного мислення й поглибити розуміння даного твору.
1. Досвід – пов'яжіть розповідь зі знаннями й досвідом вашої дитини
Коли ви пов'язуєте прочитане з тим, що ваша дитина вже знає або випробувала на собі, то допомагаєте їй краще зрозуміти точку зору й погляди персонажа, а також те, чому він думає й діє певним чином.
· Порада: вибирайте книгу про те, що дитині знайоме, наприклад, книгу про похід до стоматолога чи про знайомство з новим другом. Під час читання починайте розмову з таких фраз: «Ти пам'ятаєш свій перший день у новій групі (у дитячому садку)? Як ти себе відчував, коли ще нікого не знав?».
2. Пояснення – чому щось відбувається так, а не інакше
Дитині важливо розуміти не тільки те, що відбувається в оповіданні, а й те, чому це відбувається. Так вона розвиває розуміння причинно-наслідкових зв'язків і мотивацію кожного з персонажів книги.
· Порада: розіграйте історію. Після того як ви прочитаєте історію кілька разів, підготуйте реквізит і розіграйте її зі своєю дитиною. Наприклад, візьміть кілька мисок, ложок, стілець і ковдру, зробіть маленьку постановку казки «Три ведмеді». Розподіліть ролі й залучіть інших дітей до участі у вашому міні-спектаклі. Завдяки цьому дитина зможе поміркувати про те, як одна подія призводить до іншої й чому персонажі діють і реагують так, а не інакше.
3. Рішення проблем – як вирішити проблему, порушену у книзі
Щоби зрозуміти історію, ваша дитина повинна зрозуміти проблему, яку в ній треба вирішити. Вміння самостійно визначати проблему та придумувати можливі варіанти вирішення розвиває в дитини корисні навички, які знадобляться їй пізніше, при самостійному аналізі текстів.
· Порада: висловлюйте думки вголос. Висловлення власних думок можна починати з таких слів: «Я думаю, що...» або «Мені цікаво зрозуміти, чому...». Такі коментарі покажуть дитині, що ви міркуєте над книгою, і надихнуть її мислити такими ж категоріями.
· Для того щоб допомогти дитині замислитися про те, як вирішити проблему, зробіть такий коментар: «Я хочу зрозуміти, що може зробити порося, щоб відлякати вовка». Такого роду висловлювання не вимагає від дитини відповіді, хоча, швидше за все, її відповідь буде негайною.
4. Припущення – що станеться в майбутньому
Активний читач використовує свої знання й досвід, щоби пророкувати подальший розвиток сюжету. Діти, яких заохочують робити припущення про те, що станеться далі, знаходять звичку в усьому шукати сенс, що, власне, і є метою читання.
· Порада: у процесі читання книги ставте дитині запитання про те, як, на її думку, буде розвиватись сюжет. Наприклад, спитайте дитину: «Як ти думаєш, що зробить Вінні, щоб дістатись до бджолиного гнізда?» або після закінчення читання попросіть дитину припустити, що може статись у майбутньому: «Як ти думаєш, чи будуть тепер ці двоє поросят будувати нові будиночки?».
Допомагаючи дитині критично мислити, ви закладаєте основу для розвитку розсудливості, навичок вирішення проблем, творчого мислення, співчуття й ефективного спілкування зі своїм оточенням – тих умінь, які знадобляться їй не тільки під час навчання читання та письма, а й для досягнення успіхів протягом усього життя.