Тайфун — тропічні циклони в північно-західній частині Тихого океану. Фактично це коловорот сильного вітру (25 м/сек і швидше), що утворюється в океані і супроводжується постійними неймовірними зливами, штормами, повенями і т. д. 

  Саме тайфуни наповнюють водосховища.

  Незважаючи на свою користь, тайфуни є стихійним лихом. Зливи спричинюють повені, сильний вітер ламає дерева, руйнує старі будівлі і комунікації, перекидає автомобілі і знищує плантації.

  Один тайфун проходить приблизно протягом тижня, а за сезон тайфунів їх може бути 3-5.

  Температура повітря в цей час не знижується, вологість дорівнює ста відсоткам, тому утворюється задушливий парниковий ефект.

  Через високий вміст покладів вапняку в окінавських гірських породах утворилися багато печер. Найбільші з них — у м. Тамаґусуку, на півдні острова, і у м. Урума.

  Печера у м. Тамаґусуку, Ґьокусендо, завдовжки приблизно 5 км, з них 850 м — відкриті для відвідувачів. У печері чимало прісних та солоних водойм.Вік Ґьокусендо вчені оцінюють у триста тисяч років. Сталактити й сталагміти тут ростуть зі швидкістю 1 міліметр кожні три роки – значно швидше, ніж у інших префектурах. Кажуть, що секретом їхньої швидкості є субтропічний клімат Окінави.

  Печера у м. Тамаґусуку вважається найкрасивішою у Східній Азії.

  На о. Окінава і сусідніх до неї островах простежується один тип гірської складчастості — примхливі скелі та пагорби, хаотично розкидані та, зазвичай, заввишки невисокі (до 200 м).

  Їх утворення зумовили постійні сейсмічні коливання: від кількох сотих до шести-семи балів.

  Найчастіше магнітуда землетрусів в Окінаві дорівнює 3-4 балам.

  Постійні землетруси на території Рюккюського архіпелагу обумовлені тим, що острів розташований у зоні субдукції, тобто на частині літосферної плити, що занурюється під іншу літосферну плиту у районі розлому. У нашому випадку Філіппінська плита, на якій розташувалася Окінава, занурюється одночасно під дві інші — Євразійську та Амурську плити.