Шкільна історія

До 1918 року школи в Очеретине не було. У зв'язку з неодноразовим клопотанням робітників залізничної станції Очеретине перед владою царської Росії школу планували відкрити 1917 року, але відкрили лише після Жовтневої революції у вересні-жовтні 1918 року.


Якщо йти з каналу Поштовим проспектом, перетнути Первомайську, прямо... Зліва в кінці будинок. Це найперша школа в Очеретине. Першими вчителями були Рудковська (завідувачка), Єсаулов Сергій Максимович та з 1921 року у школі працювала Сухіна Надія Ємельянівна. Вчителі не мали повної середньої освіти. У школі навчалося 59 учнів у 1-2-3-4 класах. Початковою школа була до 1938 року.


У 1938 році Очеретинська початкова школа була перетворена на семирічну. Цього вимагало населення селища, яке швидко зростало.


Під час Другої світової війни селище було окуповане з листопада 1941 року по вересень 1943 року. Німці організовували  заняття у школах. Вчилися за тими ж підручниками, що і до війни (за деякими винятками з політичних міркувань), вчителі теж були старі.


Закон про всенавчання школа виконує з 1960 року повністю. Усіх дітей до 16 років у мікрорайоні школи охоплено навчанням Очеретинської восьмирічної школи та школами міста Авдіївки.


Стара школа, яка стояла в центрі, була збудована спочатку буквою "Г" і закінчувалася умивальниками та котельнею, а потім прибудували ще будівлю, де були кабінети для старших класів. Кажуть, з тієї котельні й почалася пожежа.

 

Зі спогадів односельчан:"Така маленька, одноповерхова, але дуже тепла, затишна та гостинна. А ще там був буфет і працювала тітка Валя Долгих. Завжди годувала, напувала різними соками з трьох літрових банок і жартувала, і сміялася. Кого затримували на уроках, вона завжди залишала чогось смачненького. А ще дітей напували всі 4 класи на першій перерві безкоштовним молоком."


За час із 1938 року школа значно зросла. Тепер вона працювала в добротному, світлому та затишному приміщенні з паровим опаленням. Усього класів-комплектів - 16, у яких навчалося 510 учнів на 1966-1967 навчальний рік.


Для того, щоб навчальна база відповідала методам загальнонародного будівництва, добудовується додатково 5 класних кімнат і тоді школа налічувала 13 класних кімнат і 2 навчальні кабінети.


З технічних засобів школа мала кіноапарат «Шкільний», діапроектор «ЛЕТИ», епідіаскоп, три фільмоскопи та програвачі. Фізичний, хімічний та біологічний кабінети в основному були обладнані та добре забезпечені матеріалами та приладами для проведення лабораторних, практичних та демонстраційних робіт. У школі була столярна та слюсарна майстерні, шкільний сад та навчальна ділянка землі для дослідів. Поруч зі школою було обладнано спортивний майданчик. Школярі 1960-70-х рр. дуже багато займалися спортом. Хлопці йшли до армії, як правило, фізично дуже добре підготовлені. Вчителем фізичної культури тоді був Солодун Микола Федорович. Шкільний гурток акробатики вів Сердюк Володимир. А ще взимку на фізкультурі  ходили на лижах, і кріплення були, і відпрацьовували види ходьби та біг здавали. Лижі були шкільні. А влітку траву треба було здати на корм коровам, але це було кілька років, рвали і мішки приносили у двір школи.


Влітку в школі були табори, діти приходили туди і займалися, поряд у садку часто сиділи палили багаття і накривали величезні галявини з того, що батьки давали  у табір і всі разом це їли, і ніхто нікого не ображав. Було весело та цікаво. Раніше наша школа була під номером 106, так підписували зошити.


Але у листопаді 1982 року сталося нещастя – школа згоріла. Учні та вчителі працювали в конторі Очеретинського цегельного заводу.


У 1985 році відкрилася нова школа. Вона розрахована на 1176 учнівських місць. Щороку налічувалося від 26 до 30 класів. 1994-1995 навчальний рік був «найврожайнішим» - у школі було 34 класи. Педагогічний колектив складався з освітян. Першим директором нової школи був Солодун Микола Федорович.


Наша школа пишається не лише медалістами. Одна з наших випускниць стала переможницею Всеукраїнського конкурсу творів «Село моє, для мене ти єдине». – Васюк Катерина. Інша випускниця – Погорєлова Ольга - стала переможницею обласного та Міжнародного конкурсів Петра Яцика. Випускник Бахтін Станіслав – переможець районних олімпіад, він посів 1 місце в області в олімпіаді з хімії, дипломант Всеукраїнської олімпіади 2006 року та ІІІ місце у міжнародному конкурсі з хімії, має 3 Міжнародні дипломи.


Наша школа славиться своїми спортсменами. І колишні та нинішні учні досягають великих результатів у спорті, займаючи призові місця під керівництвом Лазька М. М.


Завдяки сильному педагогічному колективу наша школа одна з найкращих шкіл у громаді. Дякуємо вчителям, які продовжують працювати у школі та тим, хто пішов на заслужений відпочинок:


Байрачна Катерина Миколаївна

Власенко Тетяна Сергіївна

Гомза Ярослав Юрійович

Корнілова Раїса Іванівна

Омельницька Тамара Олександрівна

Поквалит Раїса Яківна

Радченко Лідія Миколаївна

Лаврова Марія Миколаївна

Фомічова Віра Миколаївна

Сафронова Віра Прокопівна

Солодун Микола Федорович

Окружко Алла Іванівна

Тимченко Валентина Опанасівна

Сердюк Лариса Володимирівна

Овчаренко Ніна Петрівна

Лазько Галина Василівна

Рубан Євгенія Миколаївна

Іванова Катерина Андріївна

Ніконова Тетяна Вікторівна

Щербань Олена Анатоліївна

Олійник Світлана Іванівна

Ліснівська Тетяна Вільгельмівна

Олейникова Ірина Валеріївна

Телеп Тетяна Вікторівна

Кривенко Людмила Борисівна

Лєсних Галина Миколаївна

Чепурний Микола Володимирович

Бершак Тетяна Юріївна


З моменту відкриття Очеретинської школи директорами були:

Кетлер Іван Никифорович

Козлова Тетяна Євстафіївна

Тимченко Микола Юхимович

Маринців Никифор Васильович

Гладкий Никифор Васильович

Сафронова Віра Прокопівна

Солодун Микола Федорович

Іваниш Василій Іванович

Сосєдко Валентина Петрівна


З 2016 року директором школи є Баль Наталія Володимирівна.


На сьогоднішній день у школі навчається 300 учнів: 89 – у початковій школі, 149 у середній школі та 62 у старшій школі. Педагогічний колектив налічує 34 вчителя. Усі вчителі мають вищу та середню спеціальну освіту. На цій оптимістичній ноті ми закінчуємо наш урок історії «Сторінки шкільного життя».