Зарубіжна література

Постійне покликання на онлайн уроки:

Зарубіжна література 11-Б

Підключитися до конференції Zoom:

https://us05web.zoom.us/j/82157442940?pwd=aVI4VzRWdmt2WUo0VHlqY2xoYzNPZz09 

Ідентификатор конференції: 821 5744 2940    Код доступу: 11111

03.05.23 року

Тема: Література постмодернізму: особливості поетики творів постмодернізму, найвідоміші представники і твори літератури постмодернізму.

Домашнє завдання: Опрацювати консультаційні матеріали, розташовані нижче.

Прочитати новелу Хуліо Кортасара «Менади», повний текст за посиланням: https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=8011

Консультаційні матеріали з теми «Література постмодернізму»

Епіграф:

Текст – це пікнік,

 на який автор приносить слова,

                  а читачі – їх смисл. 

Цвєтан Тодоров,

французький літературознавець ХХ століття

Немає у підмісячному світі нічого остаточного цілком завершеного:

ані морального вироку, який не може бути переглянутий,

ані морального заохочення, яке ніколи й нікому не здаватиметься незаслуженим.

   Усіляка брехня приховує в собі частину істини

 і будь-яка істина таїть у собі краплину отрути,

отож слава і ганьба нерідко є взаємоперехідними,

    навіть «взаємозамінними».

 Однак не тому, що все у житті безнадійно відносне,

                           а відтак і життя є безпросвітним.

                        Просто… немає ні в кого монополії на добро,

                          на справедливість, на влаштування чужого щастя.

Дмитро Затонський,

 український літературознавець ХХ століття, академік

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Створення ситуації введення учнів у простір нової теми уроку

Виконання практичної вправи з розкодування секрету «постмодерністського портрета» Милорада Павича

(ідея використання даного зображення належить Ірині Небеленчук)

   Зображення проектується на екран.

Учитель. Уважно подивіться на це зображення. Сформулюйте декількома словами (реченнями), що ви на ньому бачите.

- Як можна визначити це зображення? Що це таке?

- Які елементи зображення привернули вашу увагу? Що, по-вашому, вони можуть символізувати?

- Який музичний інструмент є центром даного малюнка? В чому полягає парадоксальність його зображення? Які думки викликає цей образ?

- Зверніть увагу на положення рук на малюнку. Яка з них, по-вашому, має домінуюче положення? Чому? На що вказує вказівний палець правої руки?

- Поміркуйте, чому людина сприймає сама себе у такий дивний спосіб? Чому саме віолончель? Визначте роль розташування на малюнку смичка та віолончелі. Спробуйте сформулювати їхнє смислове навантаження.

- Які елементи віолончелі є символами відповідних рис обличчя? Як ви вважаєте, який із них є найбільш важливим у цьому «обличчі»? Поясніть, чому ви так думаєте? (Смичок.) 

- Які деталі цього «портрету» ще вас зацікавили? Чим? Спробуйте визначити їх символічне навантаження.

- Наскільки серйозним можна вважати таке бачення себе людиною?

   Після учнівських прогнозів вчитель дає «розкодування» зображення: це «постмодерністський портрет» Милорада Павича, всесвітньо відомого сербського письменника ХХ –ХХІ століть, у якому відтворено ціннісну систему координат митця через співвідношення матеріального й духовного (горизонталь – вертикаль), утвердження пріоритетності мистецтва, здатності до інакомовлення, іронічності зображення (обличчя – музичний інструмент), певні алюзії з життям самого Павича (еполет – натяк на те, що зображення має відношення до військової справи), в цілому даний «портрет» є парадоксальним, нереалістичним, породжує множинність інтерпретацій, серед яких має право на життя й така: «Обличчя - віолончель» - символ мистецтва (тексту) й митця (письменника), який він презентує для осмислення (ліва рука знаходиться за декою й грифом музичного інструменту ніби наголошуючи на тому, що саме він є головним). Проте права рука вказівним пальцем акцентує увагу на смичку, запрошуючи того, хто спостерігає, заграти на віолончелі, створити свою мелодію, наповнити Текст власними смислами.

   Отже, нова література, випереджаючи дійсність, ніби дає приклад виходу за усталені кордони літературних напрямів, жанрів, читацького очікування, приклад примирення того, що здавалося раніше непримиримим, при цьому усвідомлюючи результативність своїх знахідок щодо подолання розриву між «мистецтвом для освічених», відкриваючи для літератури нові перспективи.

Історія людства відзначена послідовною зміною культурних епох. Остання з них отримала назву доби постмодернізму. Саме для мистецтва постмодернізму характерне іронічне сприйняття людиною навколишнього світу й самої себе. Для середини ХХ століття таке сприйняття було революційним. У наш час такі напрями й форми мистецтва органічно увішли в життя. Для прикладу перегляньте трейлер однієї із скульптурних виставок, що відбулася у Києві в «Пінчук-центрі»

Важливо знати!

PinchukArtCentre – це міжнародний центр сучасного мистецтва XXI сторіччя, відкрита платформа для митців, мистецтва та суспільства.

Новаторський підхід арт-центру спрямований на динамічне комбінування й створення нових робіт, їх представлення та зібрання витворів мистецтва, поєднуючи національну ідентифікацію та міжнародні виклики. Це ідеальне місце для представлення персональних та групових виставок видатних митців сьогодення, які відображають та репрезентують складність світу, наділяючи його унікальною новою формою.

Це значною мірою визначає роботу центру та забезпечує його корпоративну специфіку в таких напрямках діяльності: колекціонування, виставки, проекти, комунікація, освіта, публікації, дослідження.

Станом на листопад 2019 року PinchukArtCentre відвідало понад 3 000 000 осіб. PinchukArtCentre відкритий для відвідувачів щодня з 12 до 21 години, крім понеділка. Вхід безкоштовний.

Робота з епіграфом

- Виразно прочитайте слова Дмитра Володимировича Затонського, відомого українського літературознавця, академіка, узяті в якості одного з епіграфів до даного уроку: «Немає у підмісячному світі нічого остаточного цілком завершеного: ані морального вироку, який не може бути переглянутий, ані морального заохочення, яке ніколи й нікому не здаватиметься незаслуженим.  Усіляка брехня приховує в собі частину істини і будь-яка істина таїть у собі краплину отрути, отож слава і ганьба нерідко є взаємоперехідними,  навіть «взаємозамінними». Однак не тому, що все у житті безнадійно відносне,  а відтак і життя є безпросвітним. Просто… немає ні в кого монополії на добро, на справедливість, на влаштування чужого щастя».

- Дмитро Затонський був одним із найавторитетніших вітчизняних дослідників феномену постмодернізму. Які ключі, по-вашому, він дає нам для входження в простір постмодерністського мислення й мистецтва? (Все

має право на існування, все має сенс і все є відносним.)

Висновок І. Для постмодерністського мислення й мистецтва характерні іронічність та відсутність табуювання, все має право на життя, але все є відносним і все може бути поставлене під сумнів.

    Вже у 40-60-і роки ХХ століття почали з’являтись так звані «кордонні» тексти, що стали на межі модерністської та постмодерністської літератури. Найбільше ці ознаки проявились у таких творах, як «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова, «Бляшаний барабан» Гюнтера Грасса, «Пастка – 22» Джозефа Хеллера. Вони настільки просякнуті тотальною іронією, що в ній розчинялися будь-які протиставлення й висміювалися будь-які цінності або ставилися під сумнів. Цими художніми текстами ознаменувався етап формування постмодерністської тенденції у літературі.

   У 70-80-і роки ХХ століття постмодерна свідомість стала предметом серйозного осмислення філософів, культурологів, соціологів, літературознавців. Найхарактернішими її рисами вважаються:

-        сприйняття світу як хаотичного та фрагментарного (спричинене, за словами Іхаба Хассана, «кризою віри» в усі цінності, що існували раніше);

-        сприйняття історії як спонтанного перебігу події, позбавленого сенсу, мети та логіки;

-        критичне ставлення до стереотипів соціального життя;

-        іронічне переосмислення набутків культури попередніх епох.

«Постмодернізм, - на думку Умберто Еко, - не хронологічно фіксоване явище, а певний духовний стан… В цьому сенсі є правомірним твердження, що кожна доба має власний постмодернізм…Мабуть, кожна доба підводить нас до порога кризи, що описана Ніцше у «Несвоєчасних роздумах», де йдеться про вади історизму… Якщо «постмодернізм» означає саме це, зрозуміло, чому «постмодерністами» можна вважати Стерна, І Рабле, і, безумовно,-Борхеса…»

А Дмитро Затонський зазначав: «Одне слово, земна куля переживає постмодерністський спад, напевне, найзначніший і найдоленосніший упродовж усієї історії людства. Принаймні – найпомітніший. Він, як заведено, плутає карти, але відкриває очі, тому тільки сьогодні стає можливим – як це не парадоксально – краще визначити деякі загальні закономірності земного буття й уявити собі його саме у вигляді «вічної зміни модерністських «злетів» і постмодерністських «спадів».

- Поясніть, чому в сучасному світі прийнято вирізняти «постмодерністське світосприйняття» та «постмодерністський стиль»? Що їх характеризує?

Постмодернізм

як світосприйняття

як стиль

Провідні ознаки постмодернізму як світосприйняття:

Настрої «вичерпання утопічних енергій» (Юрген Хабермас).

Розчарування і ідеалах та сумнів у цінностях.

Критичне ставлення до раціональних засад буття.

Розуміння неоднозначності та суперечливостісвітобудови.

Провідні ознаки постмодернізму як стилю:

* іронічність, тотальне висміювання

* гра з «чужим» текстом, гра з читачем

* гіпертекстуальність, багатопластовість смислів

* суміш елітарного і масового

* симулякр

* цинтонність

* ризоматичність

 - Що означає поняття «постмодернізм» у вузькому сенсі?

- Які визначення постмодернізму і з яких джерел ви виписали у робочі зошити? Яке з них, на ваш погляд, є оптимальним?

- У якому співвідношенні знаходяться модернізм і постмодернізм? (На думку Умберто Еко, «…постмодернізм – це відповідь модернізму: якщо вже минуле неможливо знищити, бо його знищення веде до німоти, його треба переосмислити: іронічно, без наївності…») Яка головна ознака постмодернізму заявлена у цьому висловлюванні Умберто Еко? (Іронічність.)

- Прокоментуйте висловлювання теоретика постмодернізму Іхаба Хассана «Модернізм і постмодернізм не розділені ані залізною завісою, а ні Китайською стіною, бо історіє – то є палімпсест, а культура відкрита минулому, теперішньому і майбутньому часам. Я підозрюю, що у всіх нас є дещо від вікторіанства, модернізму й постмодернізму водночас

І автор може протягом свого життя писати і модерн, і постмодерні твори…».

 Чим важлива його думка? (Іхаб Хассан обстоює право свободи творчості митця.)

- Як ви розумієте слова науковця І. Ільїна, що постмодернізм є «увиразненням духу часу кінця ХХ століття»?

- Визначте провідну відмінність постмодерністської прози від взірців інших культурно-історичних епох. (Іронічність та «всеїдність» тобто у творах постмодернізму немає ні заборонених тем, ні заборонених проблем, ні заборонених художніх підходів, прийомів і засобів.)

- Яка особливість літератури постмодернізму закодована у висловлюванні Умберто Еко «…у всіх книжках говориться про інші книжки…будь-яка історія переповідає історію, яка вже переповідана…»? ( Це побудова тексту на основі інших текстів та гіпертекстуальність.)

- Створіть формулу ознак постмодернізму як мистецького явища.

- Кого з письменників називають фундаторами постмодернізму в літературі?

  Постмодерністська проза досягла найбільшого розквіту у другій половині ХХ – на початку ХХІ століть. Назвемо лише найзнаковіших митців доби постмодернізму та їхні твори, що стали бестселерами.

Прізвище та ім’я письменник. Країна. Найзнаковіші твори

1.     

Умберто Еко

Італія

«Ім’я троянди», «Маятник Фуко», «Острів Напередодні», «Баудоліно»

2.     

Мілан Кундера

Чехія

«Невимовна легкість буття», «Вальс на прощання»

3.     

Милорад Павич

Сербія

«Хозарський словник», «Леандр і Геро», «Дамаскин», оповідання «Пейзаж, намальований чаєм», «Зоряна мантія»

4.     

Джон Фаулз

Англія

«Колекціонер», «Маг» («Волхв»), «Мантісса»

5.     

Джон Апдайк

США

«Кентавр», «Гертруда і Клавдій», «Бразилія»

6.     

Курт Воннегут

США

«Сирени Титана», «Часотрясіння»

7.     

Крістоф Рансмайр

Австрія

«Останній світ», «Жахіття криги і пітьми», «Хвороба Кітахари»

8.     

Айріс Мердок

Англія

«Чорний принц»

9.     

Гунтер Грасс

Німеччина

«Траєкторія краба»

10. 

Патрік Зюскінд

Німеччина

«Голубка», «Запахи, або Історія одного вбивці»

11. 

Харукі Муракамі

Японія

«Хроніки Заводної Птиці», «Кафка на пляжі», «Денс-денс», «Полювання на овець», оповідання («Мовчання»)

12. 

Італо Кальвіно

Італія

«Якщо однієї зимової ночі подорожній»

13 

Джуліан Барнс

Англія

«Папуга Флобера», «Дикобраз», «Історія світу в 10 ½ розділах»

14. 

Джон Барт

США

«Плавуча опера», «Кінець шляху», «Химера», «Торговець дурманом»

15 

Ден Браун

США

«Код да Вінчі», «Ангели й Демони»

16. 

Річард Бах

США

«Чайка Джонатан Лівінгстон», «Єдина»

17. 

Паоло Коельо

Бразилія

«Алхімік», «Вероніка вирішує вмерти», оповідання

18. 

Джозеф Хеллер

США

«Пастка-22»

19 

Ренсом Ріггз

США

 «Дім дивних дітей»

20. 

Джон Майкл Грін

США

«Провина зірок»

21. 

Деніел Кіз

США

«Таємнича історія Біллі Міллігана»

22. 

Маркус Зузак

Австралія

«Крадійка книг»

23. 

Даніель Пеннак

Франція

«Сага про Малоссена»

24. 

Ромен Гарі

Франція

«Повітряні змії»

25. 

Стівен Кінг

США

«Втеча з Шоушенку», «Зелена миля», «Мораль»

26.04 23 року. Тема: Постмодернізм як світоглядна платформа

Домашнє завдання: прочитати новелу Хуліо Кортасара "Менади",  повний текст за посиланням https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=8011 пригадати зміст давньогрецького міфу про Орфея, текст за посиланням https://dovidka.biz.ua/mif-orfey-i-evridika/

19.04. 23 року. На основі текстів повісті "Старий і море" Е. Хемінгуея та оповідання "Стариган з крилами" Г.Г. Маркеса  виконайте  перевірочну роботу:

Завдання до перевірочної роботи за змістом повісті "Старий і море" Е. Хемінгуея та  оповідання «Стариган з крилами « Г.Г. Маркеса.

Відповіді надішліть мені на пошту до 25 квітня 2023 року.

1.Чому старого Сантьяго називають "салао"?

2. Виберіть з тексту повісті "Сарий і море" цитати, що розкривають  ставлення  старого рибалки до моря, до риби, до зірок, до Маноліно. Доведіть, що це його філософія життя.

3. Випишіть з тексту повісті "Старий і море" цитату, в якій втілено головну думку твору. Прокоментуйте її.

4. Чому Сантьяго сняться леви?

5. Доведіть, що Сантьяго залишився до старості чемпіоном.

6. Визначте за змістом оповідання "Стариган з крилами" точки зору (сприйняття) головного героя, старигана з крилами.

7. Яка з них домінує й чому?

8. Оцініть роль появи «ангела» в приході отця Гонзага.

9. Що і чому змінило ставлення людей до старигана?

10. Як змінилося життя Пелайо і Елісенди з появою старигана з крилами?

11. Чому Елісенді несила жити в «пеклі, «повному ангелів»?

12. Поясніть, хто такий стариган з крилами – людина чи ангел?

12.04.2023. року

Тема: Магічний реалізм оповідання "Стариган з крилами" Габріеля Гарсіа Маркеса

Домашнє завдання: прочитати твір "Стариган з крилами" https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=118,

01.03.23 року. 

Тема: Контрольна робота з теми “Проблеми війни і миру в літературі” (за творами Генріха Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...” та Пауля Целана “Фуга смерті”). Виконану роботу надіслати до 03.03.23 року до 18.00 на електронну пошту вчителя ooguz@ukr.net

Домашнє завдання на 08.03: За підручником: стор. 143-149 (життєвий і творчий шлях Ернеста Хемінгуея); прочитати повість Хемінгуея "Старий і море" (посилання: https://www-ukrlib-com-ua.translate.goog/world/printit.php?tid=109&_x_tr_sl=uk&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc)

Тестові завдання за творами Белля і Целана.

 Правильна відповідь 0,5 бала. Всього 12 балів

1. Де і коли відбуваються події, зображені в оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» Генріха Белля?

А Під кінець Другої світової війни, у німецькому містечку Бендорфі

Б На початку Другої світової війни, у німецькому містечку Бендорфі

В На початку Другої світової війни в Україні

Г Під кінець Першої світової війни у німецькому містечкуБендорфі

Д На початку Першої світової війни, у німецькому містечку Бендорфі

2. Від чийого імені ведеться оповідь в творі “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...”?

А від імені автора

Б від імені головного героя

В від імені хірурга

Г від імені Біргелера

Д від імені друга головного героя

3. Жанр твору Генріха Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...”:

А оповідання

Б повість

В есе

Г новела

Д нарис

4. На які запитання шукає відповідь головний герой? (дві відповіді)

А коли закінчиться війна

Б за що він воював

В де він знаходиться

Г що з його родиною

Д яке у нього поранення

5. Чому герой твору “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...” не впізнавав своєї школи?

А тому що вона була переобладнана на шпиталь

Б не вірив своїм очам

В не було в кого запитати, що це за приміщення

Г його серце не озивалося

Д він думав, що це інша типова гімназія

6.  Як поранено головного героя оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» Генріха Белля?

А герой втратив праву руку

Б герой втратив обидві ноги

В герой втратив обидві руки й праву ногу

Г герой був поранений у груди

Д герой був поранений в живіт і в ноги

7. Символом чого став хрест, який неможливо було зафарбувати, у оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» Генріха Белля?

А віри

Б віри й надії

В безнадії

Г зневіри

Д покори

8.Що допомогло героєві зрозуміти , де він знаходиться?

А дошка полеглих

Б зображення Зевса

В макет частини парфенону

Г напис його рукою в залі малювання

Д напис його рукою на кетягу бананів

9. Символом чого є образ молока в творі Генріха Белля “Подорожній, коли прийдеш у Спа...”? (2 відповіді)

А життя

Б спогадів про дитинство

В спогадів про школу

Г засобом втамування спраги

Д надії

10. Символом чого є зображення долі героя твору Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...”? (2 відповіді)

А антигуманної політики нацистів

Б жаху, безнадії, втрачених ілюзій

В відданості фюреру

Г витривалості й героїзму

Д патріотизму

11. Який художній засіб автор твору “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...” застосовує, використовуючи обірвані цитати?

А метафора

Б промовиста художня деталь

В оксиморон

Г сугестія

Д символ

12. У якому році Генріх Белль отримав Нобелівську премію “за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури»?

А у 1987 році

Б у 1972 році

В у 1970 році

Г у 1962 році

Д у 1958 році

13. Назвіть деталі шкільного інтер'єру, які вказують на пріоритети нацистської системи виховання:

 А портрети завойовників різних епох

 Б портрети видатних полководців

 В погруддя видатних політичних діячів Давнього Риму

Г картини видатних художників

Д фото керівників нацистської Німеччини

14. Визначте тип головного героя твору Генріха Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...”

А “надлюдина”

Б супермен

В “зайва людина”

Г “маленька людина”

Д “значна особа”

15. Визначте головний прийом зображення психологічного стану скаліченого війною юнака в творі “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа”:

А психологічний паралелізм

Б діалог

В монолог

Г внутрішній монолог

Д сповідь

16. Головна тема вірша «Фуга смерті» Пауля Целана – це:

А зображення трагедії людства в подіях Другої світової війни

Б зображення трагедії людства в подіях Першої світової війни

В зображення трагедії єврейського народу в подіях Другої світової війни

Г зображення особистих втрат митця в подіях Другої світової війни

Д В зображення трагедії єврейського народу в подіях Першої світової війни

17. Головним образом-символом Голокосту у вірші «Фуга смерті» Пауля Целана є образ:

А попеляста коса Суламіт

Б чорного молока

В могили в повітрі

Г могили в землі

Д «з Німеччини майстра»

18. Пауль Целан народився в:

А Бухаресті

Б Будапешті

В Чернівцях

Г Відні

Д Берліні

19. Якою мовою писав своїтвори Пауль Целан?

А єврейською

Б румунською

В німецькою

 Г французькою

Д українською

20. Від чийого імені ведеться оповідь у вірші Целана “Фуга смерті”?

А від імені автора

Б від імені коменданта концтабору

В від імені стороннього спостерігача

Г від імені приречених на смерть євреїв

Д від імені незалежного журналіста

21. Метафора “чорне молоко” - це художній троп:

А сугестія

Б фантасмагорія

В оксиморон

Г антитеза

Д анафора

22. З якими творами вірш “Фуга смерті” Целана має тісний звязок? (2 відповіді)

А Біблією

Б “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...” Генріха Белля

В “Фаустом” Й.В. Гете

Г “Лорелей” Г. Гейне

Д “Матінка Кураж та її діти” Б. Брехта

23. Ознаками модерністської поезії у вірші Пауля Целана “Фуга смерті” є:(декілька відповідей)

А верлібр

Б відсутність розділових знаків

В інтертестуальність

Г сугестія

Д порівняння

Е білий вірш

24. Символом Голокосту в поезії “Фуга смерті” Целана є (2 відповіді):

А змії

Б чорне молоко

В могила

Г пепеляста коса Суламіт

Д золотиста коса Маргарити

22.02.2023 року. Добрий день, ми завершуємо вивчення теми "ПРОБЛЕМА ВІЙНИ І МИРУ В ЛІТЕРАТУРІ XX СТОЛІТТЯ" розмовою про новелу Гекнріха Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа.." та віршом Пауля Целана "Фуга смерті". Консальуційні матеріали й тексти цих творів розміщені нижче. Уважно їх опрацюйте після того, як ознайомитеся зі статтями підручника на стор. 130-133 (БЕлль) та стор. 134-140 (Целан). Це дасть вам можливість гарно підготуватися до перевірочної роботи за їхніми творами, яка відбудеться 01.03.23 року

Консультаційний матеріал

 Генріх Белль (1917–1985). «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»

Тема №1: Засудження антигуманної сутності Другої світової війни в оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»

Тема №2: Сенс використання модерністських художніх засобів створення малої прози в оповіданні Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»

Обладнання: відеоряд «Генріх Белль. Цитати». – Режим доступу: http://youtube.com/watch?v=tKGYcak59Tk; відеопрезентація «Генріх Белль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» (автор відео Л. Юлдашева).- Режим доступу: http://youtube.com/watch?v=Ex4euYPTEI0;буктрейлер до оповідання Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…». – Режим доступу: http://youtube.com/watch?time_continue=58&v=UvAyg7i4G64; відео «Генріх Белль. «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…». Експрес-урок з Катериною Ніколенко. – Режим доступу: http://youtube.com/watch?time_continue=43&v=2qa1HAPUdxU;

 фрагмент ораторії Й.С.Баха «Страсті (страждання) Господа нашого Ісуса Христа».- Режим доступу:  https://www.youtube.com/watch?v=QdNeEZp4D0s

Епіграф :

Ніколи не оповідай своїм дітям

казок про  священну війну, кажи

правду, яка вона є, правду багрову,

наче кров, наче спалахи гарматного

вогню, наче зойки жаху.

Вольфганг Борхерт

Друга світова війна. Одна із найболючіших сторінок в історії людства і в історії XX століття, такого багатого на трагедії та потрясіння.

Страхіття Другої світової забрали майже 70 млн. людей різних країн. Чим обернулась світова бійня для нас, українців, та народів, що жили тоді однією державою із назвою Радянський Союз?

 Десятки  мільйонів людських жертв, із них приблизно 6,5 млн. українців.

Трагедія України ще й сьогодні пекучим болем віддає у серцях ветеранів страшної війни. Попіл білоруської Хатині та пекельні концтабори Польщі, геноцид євреїв та скалічені душі й спотворене життя багатьох мільйонів людей у всьому світі.

Яким воно було, покоління, що повернулося з війни? Чи зуміло воно винести із горнила світової трагедії ідеали життя, чи озвіріло під впливом пережитого і вистражданого? Нам, українцям 20-х років ХХІ століття ті далекі події дуже близькі, сьогодні вже рік триває агресія рф на всю територію України. Ця проблема нам  близька й болюча. Але не говорити про величезну трагедію людства в ХХ столітті було б просто злочинно. Історія людства – це завжди історія воєн, які чергуються з періодами мирного затишшя…

Наша земля полита кров’ю не тільки українського та інших  народів. Вона щедро полита і кров’ю німців, що непрошено прийшли і знайшли на родючих землях України хто свою смерть, хто страждання.

- Але чи всіма німцями рухала та антигуманна ідея нацизму, що втягла людство у трагедію?

- Чи всі німці готові були з радістю вмирати за фюрера та світове панування Німеччини?

Ось що цікавить нас сьогодні. Адже з висоти історичного досвіду людство дійшло до усвідомлення того, що у таких кривавих подіях страждають всі. Немає нічого ціннішого за життя людини.

Загроза війни завжди існує в світі. Ідеї нацизму як і будь-які інші ідеї антигуманної сутності дуже живучі. Вони як бацила чуми, що “ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закрутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години в спальні, в підвалі , в валізі, в носовичках та в паперах, і, можливо, настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і пошле їх конати на вулиці щасливого міста», - такою є образна пересторога що прозвучала в романі Альбера Камю «Чума».

Перестороги Альбера Камю перекликаються і з творчістю Генріха Белля (1917-1985)

Аналітична робота за змістом оповідання “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...” Генріха Белля

а) етап первинного сприйняття й розуміння тексту

-Яке враження справляє первинне знайомство із текстом оповідання Генріха Белля? (Почуття жаху, відрази, нерозуміння того, що і навіщо відбувається, враження абсурдності і безглуздості.)

 б) детальний аналіз смислу оповідання

–Де і коли відбувається дія оповідання?(Під час війни, під кінець війни, у німецькому містечку Бендорфі, у приміщенні класичної гімназії, що тепер перетворилась на військовий шпиталь, військові дії йдуть вже на території Німеччини.)

-Від чийого імені йде розповідь? (Від імені головного героя. Це ніби внутрішній діалог із самим собою, герой ставить собі питання і шукає на них відповіді, знаходить докази і робить відкриття.)

–Хто ж він, головний герой оповідання? (Всього 3 місяці тому юнак, вчорашній випускник німецької класичної гімназії,  став солдатом, тепер поранений, потрапляє у рідне місто Бендорф у шпиталь, він ще нічого не встиг у житті, а війна вже зачинила для нього двері у майбутнє.)

–  Розуміє герой, що з ним сталося і де він знаходиться? (Ні, він ставить собі питання-завдання: “ти мусиш, мусиш дізнатися, що в тебе за рана й чи справді ти у своїй школі.”)

-Вас не здивувала плутанина у висловлюванні думок героя? Чим це обумовлено?

(Станом героя, поранення важке, хоча він не усвідомлює ще наскільки воно важке; бред, біль, дія обезболюючих препаратів – все притуплює свідомість. Бачать лише очі і герой чує. (“Я не пам’ятав, як мене поранено...”)

-З’ясуємо що бачить і чує герой?

БАЧИТЬ

ЧУЄ

– крізь розрощене вікно в машину

ввірвалось світло...”

– тьмяно освітлений коридор

– гачки для одягу

– емальовані таблички (6-А й 6-Б)

– Фейєрбахова “Медея”

– “Хлопчик, що виймає терня” (фото)

– макет фризу Парфенону

– грецький гоп літ

– “всі вони, один за одним – від великого Курфюрста до Гітлера...”

– портрет Старого Фріца

– взірці арійської породи: нордичний капітан із орлиним поглядом,

жіноча модель, остзейський дурносміх

– таблиця з іменами полеглих, з великим золотим Залізним

хрестом угорі

– Цезар, Цицерон і Марк Аврелій

– Мармиза Зевса (цікаво! Чому мармиза?)

– Заграва пожежі у вікні праворуч

– Двері з табличками: 10-А і 10-Б

– Вуса і кінчик носа Ніцше (?)

– Напис “Легка хірургія”

– Краєвид Того

– “і все інше, здавна знайоме”

– мотор замовк

– почувся чийсь голос

“мерців сюди, є там

 мерці?”

– “мерців сюди, чуєш? А

решту сходами нагору, до

зали малювання, зрозумів?”

– гомін у залі малювання

-Подивіться, як багато деталей перелічує герой, але, незважаючи на те, що все “здавна знайоме”, він не впізнає цього місця, він не впевнений, що у своїй школі. Чи не здається вам дивним вперте непізнання школи, яку він полишив всього декілька місяців тому? ( Здається, але розумієш, що це не втрата пам’яті, не бредовий стан , а щось значно більше. Це потрясіння, що вибило людину із звичайного, звичного виру життя.

Бачать тільки очі, серце мовчить. Але “лише серце зірке. Найголовнішого очима не побачиш” (Антуан де Сент-Екзюпері “Маленький принц”).

“Жодне чуття нічого тобі не скаже, самі тільки очі; жодне чуття не говорить тобі, що ти в своїй школі, яку всього три місяці тому покинув. Вісім років – не дрібниця, невже ж ти, провчившись тут вісім років, пізнав би все самими лише очима?”

“ Я знов повів очима довкола...

  Серце в мені не озивалося.”)

– Як ви гадаєте, чому серце мовчало?(Школа не була для юнака тим місцем, яке б займало значну частину його духовного життя. Вона не впливала на його серце. Система навчання і виховання була ненависною. Навчаючись у класичній німецькій гімназії, хлопець ненавидів навіть стіни. Найбільше ненавидів уроки малювання.

“Я ненавидів ті уроки понад усе у гімназії, я годинами гинув з нудьги і жодного разу не зміг до ладу намалювати вазу або написати літеру. І де ж ділися  мої прокльони, де ділася моя пекуча ненависть до цих остогидних, ніби вилинялих стін?”)

– Чому нудьга, прокльони, пекуча ненависть були почуттями, що викликало навчання у німецькій класичній гімназії? (Тому що все було підпорядковано меті формування “справжнього німця”, який має переваги над іншим народами. Не випадково очі юнака бачать всі ті символи колишньої міці Німеччини та докази її права на поневолення народів. Імперські ідеї повинні були стати сутністю мислення кожного німця.

Один із параметрів антигуманної політики Німеччини – її ідеологічна машина і школа як її ланка.

Генріх Белль, надавши право говорити в оповіданні своєму героєві, також присутній як автор у творі.)

– Давайте з’ясуємо, де місце автора в оповіданні?(Він  і поряд зі своїм героєм, і над усіма цими подіями. Співчуття до героя, ненависть до людських страждань опосередковано виявляє присутність автора поряд з героєм. Але ми чітко усвідомлюємо місце автора у надтекстовому просторі, коли розуміємо, що Белля цікавить не тільки страждання однієї окремої людини.)

 Коментар вчителя. Письменник, що сам пройшов довгі шість років воєнних лихоліть (Франція, Польща, Радянський Союз, Україна, Угорщина, Румунія, Німеччина - ось географія воєнних доріг Белля; тричі поранений, зазнав полону в американському таборі військовополонених), письменник, що належав до "покоління, що повернулось", повернулось скалічене фізично і морально, не міг мовчати про трагедію Другої світової війни, про трагедію власного народу.

"Ми, письменники, народжені, щоб втручатися," - писав Белль. І він втручався.

Його цікавили витоки антигуманної суті безглуздої війни. З висоти пережитого Белль підіймається до усвідомлення абсурдності війни взагалі і до осмислення ганебної ролі німецької нації у світовій бійні, розмірковує про відповідальність за заподіяне зло. (Оповідання було написано у 1950 році)

Глибоко проникаючи у психологію героя, Белль дає змогу зрозуміти трагедію людини, скаліченої і фізично, і морально.

-Від якого болю герой страждає більше, від фізичного, чи від душевного?(Біль нестерпний і той, і той. Але від фізичного болю герой кричить. І цей крик ніби полегшує йому біль.)

-А чим можна заглушити більш болючий біль, біль душі? Як примусити себе жити, коли ти у якихось 17-18 років, обрубок? Коли твоє серце спалене війною настільки, що воно мовчить?)

 "Художній час новели"

– Людина завжди живе у трьох часових вимірах: минулому, теперішньому і майбутньому.Нам важливо з'ясувати, що пам'ятає герой із минулого, як він усвідомлює теперішнє і зрозуміти, чи є у нього майбутнє?Прослідкуємо за художнім часом оповідання.

- Скільки часу займають події, описані у оповіданні? (Можливо, декілька годин. "Усе це перебігало дуже швидко". І це  зрозуміло —  шпиталь. Тут  іде боротьба за життя людини.)

- А що сталося із часом у житті юнака? (8 передвоєнних років у класичній гімназії, пусті духовно, але надмірно насичені заідеологізованими методами навчання і виховання. Від них ненависть, огида, прокльони.

Три місяці війни, що розтяглися до безкінечності із-за страждання і мук, якими вони насичені. Війна стала бар’єром, переступивши який, людина назавжди втрачає опору в житті і ніби зависає у часі й просторі.

Не випадково зустріч юнака із минулим відбувається саме на ношах. Він і сам невідомо де, він ніби пливе у цім бурхливім вирі. Все тьмяне, невиразне, все мимохідь.)

-Чи має минуле індивідуальне забарвлення? (Ні, воно невиразне.)

-Яка роль деталізації опису приміщень класичної гімназії?(Узагальнення, всі деталі повторюються декілька разів. Вони створюють модель німецької передвоєнної школи, що покликана була виховувати господарів життя, істинних арійців.)

– На яких ідеалах виховувалась молодь?(На античності та імперській історії Німеччини.)

– Як ви гадаєте, яка роль античних прикладів у формуванні істинного арійця? (Досконалість, точність, патріотизм.Здавалося б, поняття цінні. Але чому ж герой, опинившись у школі, відчуває, що “все тут було таке далеке мені та байдуже, неначе мене принесли до якогось музею міста мертвих, у світ, глибоко чужий для мене і нецікавий, який чомусь пізнавали мої очі, але самі тільки очі; ні не могло бути, що лише три місяці минуло, як я сидів отут, малював вази і писав шрифти, а на перервах, узявши свій бутерброд з повидлом, спроквола сходив униз, - повз Ніцше, Гермеса, Того, повз Цезаря, Ціцерона, Марка Аврелія, - в коридор, де висіла "Медея", і, минувши їх, простував до сторожа Біргелера пити молоко - в ту малу тьмяну комірчину, де я міг часом ризикнути й закурити сигарету, хоч курити в гімназії було суворо заборонено”.)

ВИСНОВОК:

 Тож, робимо висновок, герой сприймав тепер з висоти пережитих страждань школу як музей міста мертвих, як світ чужий і нецікавий, ворожий йому, а відтак невпізнанний. Але цей світ не був своїм і до війни. Адже хлопець весь час ішов до сторожа, в маленьку комірчину, де почувався захищеним і самим собою. Тобто інтуїтивно у ньому жило відчуття, що від державного треба ховатись (і такий примітивний захист він знаходить у особі шкільного сторожа, звичайної людини із народу).

–А як же високі ідеали, як ідеї, які насаджувались всією державною машиною?(Формулу античних цінностей фашисти перетворили на ідею фікс. Патріотизм у Німеччині підмінили расизмом, нацизмом, шовінізмом, ствердженням культу грубої сили, зневагою до “неарійців" (На дошці записано тлумачення виділених термінів, заздалегідь підготоване учнем за випереджаючим завданням).

РАСИЗМ - поділ націй на "вищі" та "нижчі" за фізичним на психічним принципом, теорія расизму доводить, що "вищі" раси повинні панувати над "нижчими".

НАЦИЗМ - різновид політичної ідеології, за яким у Німеччині було проголошено право істинних арійців на всесвітнє панування (фашистський рух у Німеччині.)

ШОВІНІЗМ - агресивна форма націоналізму, що сповідує виключність, протиставлення інтересів однієї нації іншим, національну ворожнечу.

МИНУЛЕ

ТЕПЕРІШНЄ

МАЙБУТНЄ

8 років, все знайоме:

портрети керманичів нації, краєвид Того, хрест над дверима зали малювання, античні взірці, згадки про сторожа і його комірчину

В

І

Й

Н

А

перевернула всі життєві цінності та орієнтири

БІЛЬ, КРОВ

Бачить те саме, що й у минулому, але не впізнає

Усвідомлює своє становище, абсурдність всього, що відбувається  

СЕРЦЕ МОВЧИТЬ СЕРЦЕ ОЗВАЛОСЬ

ТІЛО НА НОШАХ

ДУША ПАДАЄ ВНИЗ

– Що для героя стало остаточним доказом того, що він у своїй школі? (Дошка із його власноручним написом. "Озвалося моє серце".)

– Чому цитата обірвана?(" ... я пам'ятаю, мені не вистачило дошки ...",

“...узяв завеликі літери ...”)

-А в символічному значенні, яка роль обірваної цитати? (Вона, як обірване життя людини. Якщо цитату обірвала дошка, то життя і майбутнє обірвала війна.)

– Чи випадково автор виніс саме обірвану цитату із Сімоніда Кеоського у назву оповідання? Як це пов'язано із авторським задумом?

Історична довідка про походження вислову Сімоніда Кеоського (робить учень за індивідуальним завданням).

Епітафія (надмогильний напис) давньогрецького поета Сімоніда Кеоського героям-спартанцям пов'язана із подіями війни між Спартою і Персією.

Сімонід Кеоський (550-469 рр. до Різдва Христового)

“Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту,

 повідай там, що ми всі полягли тут,

 бо так звелів нам закон".

Ці слова були вирізьблені на кам'яній надмогильній плиті, яку греки спорудили біля Фермопіл, де у битві з персами загинули 300 спартанців на чолі з царем Леонідом 480 р. до Р.Хр., врятувавши життя еллінів, давши їм змогу вийти з оточення. Вони мужньо виконали наказ батьківщини - "стояти до смерті", який у перекладі із старогрецької мови звучить буквально "лежати до смерті".

КОМЕНТАР ВЧИТЕЛЯ:

У Німеччині цей двовірш був добре відомий завдяки перекладу Ф. Шиллера. Вірш-епітафія стверджував подвиг самовідданого служіння батьківщині. Саме на таких прикладах виховувалась німецька молодь.

І це мало певний вплив. Пригадайте, у тексті згадується "таблиця з іменами полеглих, з великим золотим Залізним хрестом угорі ("...штампована дошка полеглих: їх, певне, всім постачає якесь одне управління ...”)

Але хлопець, навіть опинившись у шпиталі і до кінця не усвідомивши ще свого становища, міркує, "скільки імен буде на тій таблиці полеглих, яку мабуть приб'ють тут згодом ...", "... й моє ім'я стоятиме там, укарбоване в камінь, а в шкільному календарі проти мого прізвища буде написано:"Пішов зі школи на фронт і поліг за ..."

 Знову обірвана цитата! Який сенс її введення в текст? Ідеологічна машина спрацювала добре, настільки добре, що хлопцеві гарматне биття здається "майже піднесеною органною музикою”. Вони гудуть "миротворно, заспокійливо”. Чи це не нонсенс!? Але далі в оповіданні: "Та я ще не знав, за що ...” Ось воно!

Пішов на фронт, але  не знав заради чого!

Спартанці захищали свій народ, свою землю, їхній вчинок дійсно був взірцем високого патріотизму. Війна, яку розв'язала Німеччина, була загарбницькою, була злочином проти людства, проти життя.

Тож чи можна ставити знак тотожності між ідеалами античності та ідеологією фашизму? Ні, ні в якому разі.

І це розумів Генріх Белль.

Він усвідомив, що німецький патріотизм спотворений і брехливий, що німецька ідея "надлюдей" поставила націю у стан конфронтації з усім людством, що війна антигуманна у своїй сутності завжди, а така, як Друга світова взагалі абсурдна. Як німець він усвідомлював провину свого народу і необхідність відповідальності за розв'язання війни. Він зрозумів, що навіть ті, хто вижив – це покоління із скаліченими душею і тілом, це покоління без майбутнього.

Письменник лишає відкритим питання про те, як здолати наслідки страшної трагедії, він лишає право вибору за кожною окремою людиною, але правду про війну говорить до кінця не тільки тим, хто вийшов із війни, а й поколінням прийдешнім.

Звернення до епіграфу уроку .

-Чи виконав Генріх Белль заповіт засновника літературного об’єднання письменників “Група 47” Вольфганга Борхерта? (“Група 47” була об’єднана на засадах антифашистської та антимілітаристської боротьби).

(Абсолютно. Правда страшна, кривава, жахлива звучить в оповіданні “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” )

-Отже, на одну частину свого запитання герой отримав відповідь. Він з’ясовує, що він у своїй школі, залишається ще з’ясувати, що з ним?(Як його поранено, він не пам’ятає. Він знає лише одне: “…що не рухну руками й правою ногою, лише лівою, та й то тільки злегенька…”.)

-Чому?(Бо їх у нього немає.)

- Знайдіть у тексті, як герой усвідомлює свій фізичний стан?(“Мене поклали на операційний стіл, і я добре побачив самого себе, тільки маленького, ніби ВКОРОЧЕНОГО, вгорі, в ясному склі лампочки – такий куценький, білий, вузький СУВІЙ МАРЛІ, неначе химерний, тендітний КОКОН; виходить, то було моє відображення”. Це відкриття відбулося перед іншим відкриттям, перед тим, як хлопець побачив свій напис на дошці, і друге потрясіння на якийсь час відсунуло враження від власного відображення. Але це друге змусило “озватись моє серце”. “На дошці був напис моєю рукою”. “Я знаю свою руку…” Але тепер немає руки, яка ще три місяці тому тримала крейду!!! 

“... Хотів був підвестися на лікті й не зміг; а проте встиг поглянути на себе й побачив, - мене вже розмотали, - що в мене немає обох рук, немає правої ноги, тим-то я відразу впав на спину, бо не мав тепер на що спертися; я закричав ...")

– Що це за крик? Чий він ? Що кричить? Тіло чи душа? (Кричить, волає душа! Це крик безнадії, жаху, це крик втрачених ілюзій, це крик людини, приреченої на довічні муки!)

– Чи можна до такого звикнути, чи можна на таке не звертати уваги?( Ні! Ні в якому разі! Але Белль проникає не тільки у психологію головного героя. Його другорядні герої теж скалічені і спустошені війною.)

– Розглянемо, як поводять себе санітари, лікар?

Відбір цитат із тексту

 "Мерців сюди ...", "А решту сходами нагору ...", санітари квапились; "з байдужими, утомленими виглядами"

“Переді мною виріс лікар, кліпаючи очима, мовчки дивився на мене", "дивився на мене так довго, що я відвів очі, а тоді тихо сказав:

– Хвилиночку, вже скоро ваша черга ..."

"лікар повернувся до мене спиною, і нахилившись над столом, порпався в інструментах ...", "лікар тільки знизав плечима ..."

Висновок. Війна робить навіть людей найгуманнішої професії черствими і байдужими. Так багато страждань, так багато крові, що кам’яніє душа.

-Яка роль пожежника в оповіданні? (Дав пити хлопцеві, спокійно запитав: "Ну чого?”, "утомлене, старе, неголене обличчя в пожежній формі, і старечий голос тихо мовив: "Пий, друзяко!” - усміхався мені втомлено і скорботно, і заросле невмиване його обличчя було таке, ніби він спав".

Єдина людина, що дає героєві оповідання хоча б якусь людську підтримку. Скорбота і намагання якось допомогти, відзначають старого пожежника, в якому у самий критичний момент, момент усвідомлення власного каліцтва, герой впізнає сторожа Біргелера.

" . . . і раптом я його впізнав: то був Біргелер.

– Молока, - тихо сказав я...”)

- Чому саме так автор закінчує оповідання? (Прохання "молока" як спроба знову повернутись у дитинство, у комірчину сторожа, відчути себе в безпеці, відчути себе захищеним.)

- Але чи можливо це? (Фінал лишається відкритим. Кожного читача він спонукає до власних роздумів і висновків.

Прослухайте органну ораторію Баха

-Поміркуйте, чому саме цю музику, головною темою якої є страсті (страждання)  Ісуса Христа, ми використовуємо як емоційний фон до оповідання Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»?

КОМЕНТАР ВЧИТЕЛЯ:

Треба зазначити, що у художньому творі немає зайвих епізодів та образів, все так чи інакше підпорядковано авторському задуму.

Звернімо увагу на епізод із хрестом над дверима, що не можна було зафарбувати.

"Я вдруге поплив повз двері й, пропливаючи, нагледів ще одну прикмету: тут, над дверима, висів колись хрест, як гімназія звалася ще школою Святого Хоми; хреста вони потім зняли, але на тому місці на стіні лишився свіжий темно-жовтий слід від нього, такий виразний, що його було, мабуть ще краще видно, ніж сам той старий , маленький, благенький хрест, який вони зняли, напрочуд помітний і гарно відбитий , проступав той знак на злинялій фарбі стіни. Тоді вони зозла перефарбували всю стіну, та марно, бо маляр не зумів як слід добрати барви, і хрест знов виступив, буруватий і чіткий на рожевому тлі стіни. Вони маялись, та нічого не зарадили: темний і виразний, хрест, як і раніше, виділявся на ясній стіні, і, я гадаю, що вони вичерпали весь свій кошторис на фарби, проте не могли нічого вдіяти. Хреста було видно, і, як приглянутися пильніше, можна було розгледіти навіть нерівний слід на правому  кінці поперечки, там, де роками висіла букова галузка, яку чіпляв сторож Біргелер, коли ще дозволяли чіпляти по школах хрести ..."

ПРОБЛЕМНЕ ЗАВДАННЯ:

Цей епізод наскрізь символічний і метафоричний. Спробуємо з'ясувати символічне значення хреста, якого не можна  було зафарбувати. Хто такі вони, що злились та використали на фарби весь свій кошторис, про який кошторис йдеться, чому класична німецька гімназія розмістилась саме в школі Святого Хоми, для чого Біргелер вішав поряд з хрестом букову галузку?

КОМЕНТАР ВЧИТЕЛЯ :

Нацисти, коли прийшли до влади і зробили державною ідеологію нацизму, основний акцент робили на руйнацію віри народу, на повалення засад християнства. (Кельн - Батьківщина Белля - був оплотом католицтва у Німеччині, віра там була надто сильною, тому фашисти дуже важко отримували тут перемогу, всього 20 % виборців підтримали їх під час виборів до Рейхстагу у 1932 році під час путчу. Неприйняття націонал-соціалізму виявилось і у діяльності підпільної католицької спілки молоді, членом якої був брат Генріха Белля.

Фашисти хотіли стерти навіть пам'ять про віру. Тому вони засновують класичну німецьку гімназію - розсадник ідей фашизму - у приміщенні школи Святого Хоми (Фома Аквінський канонізований католицькою церквою як видатний  теолог, філософ і гуманіст нового часу і всієї історії людства). І ось місце, яке було оплотом віри і людинолюбства, перетворюється на  механізм, що  виготовляє гарматне м'ясо, наці, готових гинути за фюрера та ідею всесвітнього панування.

Але хрест – символ віри – не можна зафарбувати, його, як і віру, не можна знищити. Він змінює колір від темно-жовтого до буруватого, але виділяється чітко і ясно, ще виразніше, ніж раніше.

Чому? Тому що в годину лихоліття і випробувань віра лишалась єдиною опорою людини, єдиним засобом зберегти у собі людяність і не перетворитись на хижого звіра. Тому що віра була завжди такою сильною саме у народних верствах, не випадково сторож Біргелер роками чіпляв біля хреста – символу віри – букову галузку як дар душі, як власне визначення Бога і причетності людини до добра.

Можливо, саме цей епізод і є спробою Генріха Белля дати відповідь на болюче питання, як жити далі  понівеченому  морально поколінню тих, хто повернувся з війни.

Підсумок:

Таким чином Г.Белль продовжив традицію німецької літератури, зокрема її антифашистську та антимілітаристську спрямованість. Але якщо у Бертольта Брехта (“Матінка Кураж та її діти”) лунала пересторога стосовно того, до чого може призвести ідея нацизму, то в творчості Генріха Белля вже прослідковуються наслідки страшної трагедії людства, провина за котру лежить на німецькій нації.

Дослідження сенсу використання модерністських художніх засобів створення малої прози в оповіданні Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»

- Яку роль, по-вашому, відіграє оповідь від першої особи? Схарактеризуйте мову оповідача. У чому її особливість? Як ви думаєте, чому автор залишає головного героя твору без імені?

- Поміркуйте, чому оповідання Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» характеризують як взірець потужної психологічної прози? Наведіть аргументи, спираючись на текст твору. Поясніть, чому Белля як автора творів «малої прози» порівнюють з Чеховим? (Тема трагізму долі «маленької людини», глибинний психологізм, промовиста художня деталь.)

-Що вам відомо про принцип  «спресованого художнього часу»? Як він спрацьовує в оповіданні Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»?

- Наведіть приклади ключових метафор та символів в оповіданні Белля. Як вони допомагають розкрити авторський задум?

- Який сенс відіграє детальний опис реквізиту німецької класичної гімназії у творі? Як прийнято називати цю особливість творчої манери Генріха Белля? (Це новаторський модерністський прийом вибору кількох предметів, які розповідають читачеві цілі історії, своєрідні мінікаталоги з поясненнями. «Цю галерею образів можна розглядати і як широке філософське узагальнення — спостереження за плином часу та «еволюцією» людства від епохи високого мистецтва, глибоких думок і твердих моральних цінностей (Юлій Цезар, Цицерон, Марк Аврелій) до епохи розбрату, відчуження, жорстокості, егоїзму (А. Гітлер). Г. Белль показує шлях людини (і цілого людства) від колиски до загибелі. І тим страшнішою постає ця картина, коли оповідач усвідомлює, що коло замкнулося: він знову опинився там, де пройшли його безтурботні дитячі роки. (за підручником «Зарубіжна література.11 клас», авторський колектив під керівництвом О. Ніколенко).)

-Доведіть, що оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» створене Генріхом Беллем відповідно до модерністських художнії технік.

- Як ви вважаєте, на якого читача розраховане оповідання генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..»? Чим воно актуальне для нас?

Перегляд відеопрезентації «Генріх Белль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»(автор Л. Юлдашева)

-Які важливі смислові акценти оповідання Генріха Белля ви відкрили для себе, переглянувши цей відеоматеріал? Наскільки відео допомогло вам осягнути сенс авторського задуму створення Генріхом Беллем оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»?

СЛОВНИК УРОКУ:

Ансельм Фейєрбах (1829-1880) – німецький живописець неокласичного напрямку.

“Хлопчик, що виймає терня” – славетний твір давнього римського мистецтва, бронзова статуя з 5 ст. до н.е.

Фриз – середня частина балочного перекриття.

Парфенон – храм Афіни в Афінах (Афіна – богиня мудрості.)

Гопліт – давньогрецький воїн у повній зброї.

Курфюрст – Фрідріх Вільгельм Бранденбурзький (1620-1688), численними війнами заклав підвалини бранденбурзько-пруської могутності.

Старий Фріц – пруський кайзер Фрідріх II (1712-1786).

Цезар Гай (102 або 100-44 рр. До н.е.) – римський диктатор і полководець.

Цицерон Марк Тулій (103-43 рр. до. н.е.) – римський політичний діяч, оратор, письменник.

Аврелій Марк (121-188 рр.) – римський імператор.

Того – колишня німецька колонія в Африці.

Йоганн Себастьян Бах – німецький композитор 18 ст.

Гузь Ольга Олександрівна

Консультаційний матеріал

Німецькомовна поезія

Пауль Целан (1920 – 1970). «Фуга смерті»

Тема: Модерністське зображення трагедії Голокосту в поезії Пауля Целана «Фуга смерті». Художнє новаторство «Фуги смерті» Пауля Целана

Обладнання: відеопрезентація «Пауль Целан «Фуга смерті» (автор Л.П. Юлдашева). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=0wxjuuv9rXI;

 «Фуга смерті» Пауля Целана мовою оригіналу. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=gVwLqEHDCQE; фрагмент з композиції Йоганна Себастьяна Баха «Токката і фуга ре мінор». – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=-Rwnt8pIqsI.

Про Пауля Целана:

“Класик модернізму”, “поет абсолютних метафор”, “орфічний співець”, “езотерик, що живе водночас у мовній клітці й вежі зі слонової кістки”, “поезія майбутнього”, “найінтенсивніша і найтемніша лірика повоєнного часу”, “поетичний маг”, “герметично зашифрована поезія”, “абсолютний вірш”, “мова оніміння”, “кристалічна темність”, “король поезії”, “Орфей, що загадково співає про останні речі буття”, “метапоезія», “глетчерний світ”, “найбільший німецькомовний поет сучасності”, “поетичний провидець”, “поезія після Аушвіца” – ось деякі найтиповіші характеристики творчості поета Пауля Целана, що були висловлені різними дослідниками у літературних рецензіях та оглядах, починаючи з 50-х років ХХ століття.

Поезія німецькомовного єврея, чернівчанина за походженням, геніального духовидця Пауля Леса Анчеля (таке його справжнє ім’я) – Пауля Целана – одна із найскладніших і мало зрозумілих у сучасній світовій літературі.

Пауль Целан вважав, що через поезію він “зустрів сам себе”. “Чи можна йти... чи можна долати з віршами такі шляхи? Чи ці шляхи є тільки кружними шляхами, манівцями від тебе до тебе? Але водночас вони також є, серед стількох інших шляхів, шляхами, на яких мова стає дзвінкою, це зустрічі, шляхи чийогось голосу до якогось сприймаючого Ти...”

- Як ви розумієте, кого має на увазі Целан під “якимось сприймаючим Ти”?

Безумовно читача!

Поет сам відповідає на це питання, говорячи: “Пані і панове, я знаходжу щось таке, що мене також трохи втішає...Я знаходжу щось єднальне, котре, подібно до вірша, веде до зустрічі... я знаходжу... меридіан”.

Розмова сьогоднішнього уроку і має стати нашим власним приєднанням до меридіану творчості Пауля Целана.

Перегляньте відеопрезентацію «Пауль Целан «Фуга смерті», створену Людмилою Юлдашевою

Творчість Целана невідривно пов’язана із його власним життєвим шляхом, долею його родини, долею його багатостраждального народу (євреї завжди зазнавали утисків і гонінь, особливо  під час Другої світової війни).

Хто ж він, Пауль Целан?

Австрійський поет? Та в Австрії він прожив лише близько року, і то проїздом з Бухареста до Парижа.

Українець? Адже народився на Буковині у Чернівцях.

Єврей? Але писав виключно німецькою мовою.

Таємнича і дивна постать. Надзвичайно освічений, надзвичайно чутливий і витончений естет, водночас люблячий син, що втратив батьків у пекельному вогні війни, бранець примусових трудових фашистських таборів і Поет. Визначимо основні етапи життєвого шляху Пауля Целана та особливостей його художнього світу.

- Спираючись на інформацію з біографії Пауля Целана, подану у підручнику “Зарубіжна література. 11 клас” ( який ви маєте в користуванні) визначте географічний простір життєвого шляху поета. (Україна (Буковина, Чернівці в той час входили до складу Австро-Угорської імперії), Румунія, Австрія, Франція (довоєнний та післявоєнний період).)

- Які проблеми цікавили Пауля Ангеля під час навчання в університеті? (Мови (німецька, єврейська, французька, румунська, українська, російська) – лінгвістика.

Мораль, релігія, психологія, етичні проблеми.)

-Які фактори стали визначальними у формуванні світоглядних позицій поета? (Буковинська культура та її руйнація під час Другої світової війни. Трагедія Голокосту, очевидцем якої став Целан. Еміграція, що сприймалась поетом як стан ізоляції душі.)

-Як утворився псевдонім поета? (Від перестановки складів прізвища у румунській транскрипції: “an-cel” – “cel-an”.)

б) з’ясування особливостей художнього світу Пауля Целана

Під керівництвом вчителя, що стисло характеризує особливості художнього кредо Пауля Целана, учні заносять у зошити таблицю “Художній світ Пауля Целана”, яка має надати учням практичну допомогу під час аналітико-інтерпретаційної діяльності в художній реальності його поезії “Фуга смерті”.

 Художній світ Пауля Целана

(Пауль Лес Анчель – An-cel–Cel-an)

1920-1970

Ліричний герой - дослідник глибинних психічних станів і механізмів людини, вражений трагедіями війни і особистих втрат

Тематика: війна та Батьківщина і родина: 

*Єврейство та його трагічна доля у ХХ ст.

*Німецька культура та її впадіння у варварство за часів фашизму

* Тема пам’яті й забуття, тема часу

* Тема хімії спалення й тема попелу

* Тема зруйнованого світу, який існує тепер в уламках, рештках

 *Тема матері

* Тема втрат

* Буковина, її природа, “зниклий світ” багатонаціональної культури

* Криза рідної німецької мови, її розщеплення на мову батьків і мову катів

Художні засоби і методи:

Через “абсолютний вірш” до надреального (сюрреалізм)

*Пошук нових засобів і форм поетичного вираження, “на межі мови і мовчання” (“магія слова”), технології умовчання

* Колажі образів, неологізми, “хуртовина метафор”

* Ламані, нервові або завмерлі ритми, відсутність рим, верлібр, розсипання слів на частини і часточки

* Відсутність розділових знаків

* Поєднання технологій різних видів мистецтв (поезії, музики, живопису)

Мета митця: Прагнення відродження світу на нових засадах як одного цілого.

Аналітико-інтерпретаційне дослідження вірша «Фуга смерті» Пауля Целана

Учитель. Отже, ми визначили, що у творчості Пауля Целана основне місце посідають теми батьківщини, родини, єврейського народу та їх співвідношення з німецькою культурою та варварством Другої світової війни. Його поезія – це поезія болю і втрат.

Творчий спадок Пауля Целана ніби стоїть у практичній полеміці із твердженням видатного німецького філософа Теодора Адорно, який вважав, що після страхіть Освенціму писати вірші є варварством. Целанові поезії показали усьому людству, що вірші не тільки можна, а й необхідно писати, але вони мають бути зовсім іншими.

Якими ж  саме? Можливо, такими, як його поезія “Фуга смерті”.

а) прослуховування вірша «Фуга смерті» мовою оригіналу

-  Що ви відчули, коли  слухали поезію Пауля Целана в оригіналі? Які відчуття та асоціації виникли у вас під час слухання, завдяки чому? (Мелодика вірша, тембр, темп, багатократне повторення ритмічних відрізків, музичність, повтор образів (Маргарита, Суламіт), вірш розкутий, що наповнює своїми звуками простір, відчуття трагізму, якогось внутрішнього надриву і зламу. Багаторазовий повтор “Schwarze Milch”.)

- Звичайно, жоден поетичний переклад не може бути цілковито адекватним оригіналові. Однак вектори силового поля кожного перекладу повинні бути спрямовані – в ідеальному випадку – на досягнення якомога більшої ідентичності. Ми будемо працювати з двома перекладами: Петра Рихла (візьмемо його за основу) та Миколи Бажана (зробимо деякі зіставлення).

Вдома ви знайомились самостійно з текстом поезії “Фуга смерті”, вам було запропоновано розставити на власний розсуд розділові знаки і підготувати  виразне читання вірша.

б) з’ясування рівня первинного враження від знайомства з поезією Пауля Целана “Фуга смерті”

- Поговоримо про смисл та особливості “Фуги смерті” Пауля Целана. Яке враження на вас справив вірш? (Гнітюче, моторошне, викликає страх, навіть жах.)

- Чи все зрозуміле? Визначте моменти, що потребують детального роз’яснення.

- Про що цей вірш?

- Чому, на вашу думку, автор не використовує розділових знаків? (Дає можливість кожному читачеві бути його співавтором, прочитати по-своєму, тобто виділити головне на власний розсуд у відповідності із власними відчуттями.)

в) текстуальний аналіз смислу поезії Пауля Целана “Фуга смерті”

Учитель. Наше завдання більш глибоко зрозуміти смисл поетичного тексту “Фуги смерті”, з’ясувати його художні особливості, роль поетичних тропів та їх поєднання у реалізації авторського задуму, взаємозв’язок образів художньої реальності поезії.

-Як ви гадаєте, де і коли відбуваються події? (Художній простір і час вірша.) Підтвердьте свої думки текстом. (Це війна, Друга світова війна (“смерть – це з Німеччини майстер”, саме у цій війні носіями смерті були німці), дія відбувається десь на окупованій території (Це може бути і Освенцім у Польщі, це може бути і Бабин Яр в Україні – на смерть приречені євреї). Вірогідно, що до корінного перелому у ході війни ще далеко. Майстер-смерть всевладний, він відчуває себе господарем ситуації і він звідкись щовечора пише в Німеччину.)

- Ознаки яких ліричних жанрів ви помітили у творі? Обґрунтуйте свої думки. (Балада, елегія, документальний репортаж, плач і ритуальне дійство, алегорична художня картина, пісня. Жанр вірша не може бути визначеним однозначно. “Фуга смерті” – синкретичний твір. Тут багато загадок і шифрів, заснованих на алюзіях та ремінісценціях міфології, релігії та літератури. Поєднання саме цих жанрових ознак ліричного твору створює трагічну достовірну художню реальність, насичену щохвилинним відчуттям небезпеки і смерті.)

- Спробуємо знайти ключ до розуміння вірша. Знайдіть у тексті образи поезії “Фуга смерті”. (Ми (євреї) – він (чоловік, що змій приручає),

 життя – смерть, майстер-смерть, чорне молоко, скрипка, змії, пси, Маргарита, могила, Суламіт, золотиста коса, попеляста коса, дим у повітрі, залізяка з кобури, зорі, листи, голубі очі німецького ката та ін.)

- Які з них є образами-символами? (Майже кожен, у поезії наявна ціла “хуртовина метафор”, поєднання яких водночас утворює всю ритмо-мелодику вірша та вводить читача у глибинний підтекст художньої реальності “Фуги смерті”.)

- Які образи головні і як вони співвідносяться? Як пов’язані із темою твору?

 Головні образи це:            ми     –             він

                           (євреї)                  (німецький кат)

Вони знаходяться у стані контрасту.

Євреї – прагнення вижити (їх багато)

“Він” – несе смерть (хоча він один). Парадокс!

Висновок. Головна тема твору – співвідношення життя і смерті, а оскільки відбирається життя у масових масштабах саме у євреїв, то мова йде про загальнонаціональну трагедію цього народу у подіях Другої світової війни – Голок ост – винищення. Але вирішує цю проблему Целан не реалістичними, а модерністськими засобами.

Модерністське зображення трагедії Голокосту у поезії Пауля Целана “Фуга смерті”.

- Які образи вірша весь час повторюються і в якій послідовності? Для чого? Чому автор використовує їх саме таким чином? Яка авторська позиція? Де він? (“Чорне молоко” починає майже кожну строфу. Це оксюморон.)

- Прочитати початки цих строф.

1. “Чорне молоко світання ми п’ємо його вечорами ми п’ємо його вдень і зрання ми п’ємо його уночі ми п’ємо і п’ємо...”

2. “Чорне молоко світання ми п’ємо тебе уночі ми п’ємо тебе зрання і вдень ми п’ємо тебе вечорами ми п’ємо і п’ємо...”

3. “Чорне молоко світання ми п’ємо тебе уночі ми п’ємо тебе вдень і зрання ми п’ємо тебе вечорами ми п’ємо і п’ємо...”

4. “Чорне молоко світання ми п’ємо тебе уночі ми п’ємо тебе вдень смерть це з Німеччини майстер ми п’ємо тебе вечорами і зрання ми п’ємо і п’ємо...”

З’ясування часової послідовності використання образу “чорного молока” у кожній строфі:

1. вечорами, вдень, зрання, уночі

2. уночі, зрання, вдень, вечорами

3. уночі, вдень, зрання, вечорами

4. уночі, вдень, вечорами, зрання

Ці перестановки створюють атмосферу замкненості, безвихідності, приреченості, чогось всевладного і надчасового, що створює жахливий цикл, ланцюги якого, у якій би послідовності не були з’єднанні, однаково змусять випити цей страшний напій. Смерть чатує, вона поряд щомиті.)

- Які асоціації викликає у вас образ “чорного молока”?  Чому чорне молоко? (Молоко взагалі є символом життя, материнське молоко. Таке молоко біле.

Целан, використовуючи принцип контрасту для зображення абсурдності та глибини трагедії, метафорично вводить образ “чорного молока”, чорне – символіка насильства, жаху, смерті, темних сил, тим страшнішим є його поєднання із молоком. Це вже не життєдайний напій, а “гірка чарка долі”, що її мають випити євреї. Вже одним цим образом-символом автор підносить смисл вірша до розуміння національної трагедії євреїв – Голокосту.)

- Який ще образ вірша дуже тісно пов’язаний із образом “чорного молока” і є його послідовним продовженням? (Це образ могили. Він з’являється відразу ж за образом “чорного молока” на початку вірша і потім ще відтворюється  чотири !!! рази.)

- Чи це випадково? Чи однаковий образ могили?

Образ могили у контексті твору трансформується. Прослідкуємо.

1) – “ми копаєм могилу в повітрі там лежати нетісно”

2) – “і велить їм копати могилу в землі...”

3) – “ми копаєм могилу в повітрі

там лежати нетісно” (автор змінює поділ тексту у рядках, порівняно з першим варіантом)

4) – “тоді ви могилу дістанете в хмарах там лежати нетісно...”

5) – “він дає нам могилу в повітрі...”

 в землі – 1

Могила

в повітрі ( в хмарах) – 4

 - Чому автор використовує образ “могили в повітрі” аж чотири рази? Які думки це у вас викликає? (Можливо, образ могили в повітрі пов’язаний з масовим спаленням у крематоріях концентраційних таборів, порівняно із могилою у землі це винищення рахувалось не десятками чи сотнями людських жертв, а тисячами. Таким чином, із підтексту образу-символу “могили у повітрі” уточнюється місце дії у художній реальності вірша – концентраційний табір. Тут і палять, і вбивають.

Але “могила в повітрі” пов’язана ще з однією важливою лінією вірша. Німецький кат прагне не тільки забрати в людей життя, головна його мета – перетворити їх на рабів духовно, зламати будь-який опір, заволодіти їхніми душами. В цьому є щось страшне, сатанинське. Тож, можливо, полинувши димом в повітря, жертви знайдуть визволення від найстрашніших тортур – від мук душевних.)

Висновок. Автор мислить себе як одного із приречених. Він – невід’ємна частина свого народу у годину найтяжчих випробувань. Для Пауля Целана це було подвійним випробуванням як для митця: він мав описати трагедію власного народу (євреїв) мовою його катів (німців), мовою тих, хто взяв на себе тягар відповідальності ще й за загибель рідних поета. Автор бачить приреченість євреїв і розділяє їхню участь.

-Які образи тексту ще підтверджують думку автора про приреченість євреїв? (Дії майстра з Німеччини (розмахує залізякою з кобури, гукає смерть (для кого? – звісно для євреїв), поцілить свинцевою кулею прямо в серце тобі) і т. ін.)

- Знайдіть у тексті тропи, що розкривають образ німецького ката. Для чого автор зосереджує увагу на його очах?

(“чоловік він змій приручає”

«він» (багаторазово!)

“смерть це з Німеччини майстер” – Чому майстер? (повторене чотири рази!)

“очі його голубі”

“чоловік він змій приручає” – викликає алюзії із образом Заратустри, створеним Фрідріхом Ніцше, набуває ритуальності того дійства, яке він доводить до автоматизму.

“очі його голубі” – натяк автора на чистокровного представника “арійської нації”. За ідеологією націонал-соціалізму всі інші представники неарійської нації підлягали або фізичному знищенню, або беззастережному підкоренню взірцям “вищої раси”. Цей троп допомагає зрозуміти позицію, яку займає володар “голубих очей” – він тут пан, він диктує свою волю, він чинить сваволю, він вирішує, кому жити, кому вмерти.

“смерть це з Німеччини майстер” – виникає алюзія із середньовічною європейською історією, розвитком ремісництва та цехових об’єднань майстрів. Треба було стати досконалим майстром своєї справи, щоб вижити, щоб витримати конкуренцію. Тим жахливішого сенсу набуває метафора Целана. Головна справа цього майстра – смерть, і володіє він нею досконало. Він не просто людина, що вимушена воєнними обставинами вбивати, щоб зберегти власне життя, - його життю ніщо не загрожує, його охороняють вірні “пси”, “змії”, - він майстер-вбивця, майстер-кат, майстер-смерть.)

- Як закінчує свій “робочий день “майстер –смерть? (Він пише, коли сутеніє, в Німеччину.)

- До кого він пише? Як ви думаєте, про що він пише? (Він пише листи до своєї коханої, щовечора, коли сутеніє, з педантичною німецькою точністю. Вірогідніше за все, він у листах описує все те, що робить впродовж дня (описує в листах до коханої власні звірства? Парадокс!) Перед нами не просто вбивця – перед нами “сентиментальний кат”, що отримує задоволення, переживаючи ще раз події доби, описуючи їх у листах до Маргарити.)

- Як ви гадаєте, чому золотокоса Маргарита є адресатом майстра-смерть? (Дотримуючись модерністського принципу зображання подій, Пауль Целан вводить в текст два контрастні жіночі образи-символи:

Маргарити – символу жіночості, вірності, відданості та вроди, уособлення німецької жінки (алюзії із Маргаритою з гетевського “Фауста”). Вона далеко від цих подій, вона в Німеччині, її “золотиста коса” стоїть у тому ж ряду, що й “очі його голубі” – ознака “вищої арійської раси”. Але підсвідомо відразу ж виникає питання, якою ж має бути душа жінки, що читає ці страшні листи – одкровення вбивці?

І одразу ж, поряд, образ Суламіт (біблійної красуні Суламіф, коханої царя Соломона, за текстом Біблії вона була міднокосою, рудоволосою) – жінка-символ всіх єврейських жінок, сестра від бога Маргариті, але її коса “попеляста”. Чому? Прокоментуйте.

“Попеляста”    – посивіла від страждань

– спалена (доля багатьох єврейських жінок) – попіл.)

- Для чого автор ставить їх поряд? (Вони сприймаються як антиподи, як уособлення доль двох народів, один з яких прирікає інший на страждання, перетворює на попіл.)

- У перекладі “Фуги смерті” Пауля Целана Миколою Бажаном фінал “робочого дня” німецького ката має дещо інше забарвлення.

“він пише коли темніє в Німеччині...” порівняйте: у перекладі Петра Рихла:

“він пише коли сутеніє в Німеччину...”

У перекладі Бажана втрачається відчуття відстані між катом і його коханою, створюється ілюзія їх знаходження в Німеччині обох, хоча жахливіше забарвлення має саме те, що він пише любовного листа із концтабору в Німеччину.)

- Не співпадають переклади Бажана та Рихла і в епізоді з погрозами зброєю. Прослідкуємо.

(У Бажана:

“він хапається заліза в кобурі він хитається очі в нього блакитні...”

У Рихла:

“він вийма з кобури залізяку він розмахує нею очі його голубі...”

У перекладі Бажана ніби створюється враження, що кат-садист п’яний (“він хитається”), дії його некоординовані, стихійні. Це не відповідає загальному контексту вірша, що демонструє методичні розмірені розплановані дії вбивці, що з дня у день відпрацьовує їх до автоматизму, а потім щовечора пише “у Німеччину” звіт про свою “виснажливу” роботу. Тож переклад Рихла більше відповідає авторському задуму – показати майстра-смерть у всій його досконалості і потворності (“вийма”, “розмахує” – послідовно підсилює демонстрацію своєї влади над євреями).)

-В чому ви бачите сенс введення у текст звучання скрипок? Коли він виникає? (Скрипка як уособлення душі єврейського народу. Образу скрипки у тексті безпосередньо немає, але він встановлюється через образ смичків, що творять “ніжну мелодію”.

Мотив гри на скрипках відтворює ще й жахливу атмосферу духовних і душевних знущань над євреями. Адже гра супроводжує копання могили (і в землі, і в повітрі). Майстер-смерть розважається. І що найжахливіше, він влаштовує це ритуальне жертвоприношення після написання листа до коханої в Німеччину. Того, що він зробив вдень і описав Маргариті замало. Відблиск зірок спонукає не до любовних марень, а до страшних практичних дій. Можливо, у наступному листі до коханої ці зловісні знущання над людьми теж будуть описані.

Примушуючи приречених самим собі копати могилу, ще при цьому й грати та співати, він виступає як довершений садист. Він не просто гукає смерть, йому треба відчути насолоду від своєї влади, від витонченості тортур (“потребує ніжнішої гри”, “він гукає жагливіш водіте смичками”), йому необхідно пережити потрясіння, тоді він входить в транс, тоді він марить як від переживання найвищого екстазу і в цей момент сам, власноручно цілить кулею в серце без розбору у тих, хто копає могилу, в тих, хто грає, “він спускає на нас своїх псів він дає нам могилу в повітрі” (його прислужники, вірогідно, винищують людей у печах крематоріїв).

“Він дає нам могилу в повітрі”.

Вона для всіх приречених стає однією символічною могилою у хмарах, туди підіймаються і душі спалених, разом із димом, і душі тих, в чиє серце влучила свинцева куля.

Тільки таким чином можна позбавитись від нелюдських страждань. Останні слова “Фуги смерті” – “твоя попеляста коса Суламіт” – як художній підсумок всього тексту поезії – смерть – це доля всього єврейського народу, на яку його прирекли німецькі майстри-смерть.

Таке модерністське бачення трагедії Голокосту у інтерпретації Пауля Целана.)

-Якби ви були композиторами і у вас виникло бажання покласти поезію Целана на музику, якою була б ця музика, які інструменти мали б сольні партії? Яким було б загальне звучання твору? (Можливо, це була б трагічна ораторія, мінорна, траурна музика. Сольні партії вели б скрипка, флейта, барабани, орган.

Можливо, це була б фуга – трагічний твір, піднесеного характеру, поліфонічний, з повторами.

Довідка: Фуга – музичний твір, де одна тема послідовно повторюється кількома голосами; вища поліфонічна форма. Фуга будується на імітації та контрапункті (одночасовому поєднанні двох і більше ліній, голосів), складному контрапункті (повторенні, за якого співвідношення мелодій змінюється). Класичний музичний зразок – фуги Йоганна Себастьяна Баха.

Прослуховування фрагменту “Токкати і фуги ре мінор” Йоганна Себастьяна Баха

- Поміркуйте стосовно того, наскільки близьким видався вам музичний твір Баха до змісту поезії Пауля Целана “Фуга смерті”?

Додаток до уроку:

Тексти “Фуги смерті” Пауля Целана у перекладах

Петра Рихла та Миколи Бажана.

Фуга смерті

Чорне молоко світання ми п’ємо його вечорами

ми п’ємо його вдень і зрання ми п’ємо його уночі

ми п’ємо і п’ємо

ми копаєм могилу в повітрі там лежати не тісно

В цій хаті живе чоловік він змій приручає він пише

він пише коли сутеніє в Німеччину твоя золотиста

коса Маргарито

він пише отак і виходить надвір і виблискують зорі

він посвистом псів своїх кличе

він свистить і скликає євреїв своїх і велить їм

копати могилу в землі

він наказує нам грайте хутко до танцю

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе уночі

ми п’ємо тебе зрання і вдень ми п’ємо тебе вечорами

ми п’ємо і п’ємо

В цій хаті живе чоловік він змій приручає він пише

він пише коли сутеніє в Німеччину твоя золотиста

коса Маргарито

Твоя попеляста коса Суламіт ми копаєм могилу в повітрі

там лежати не тісно

Він гукає ви перші копайте-но глибше ви другі співайте і грайте

він вийма з кобури залізяку він розмахує нею очі його голубі

глибше вганяйте лопати ви перші ви другі продовжуйте грати

до танцю

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе уночі

ми п’ємо тебе вдень і зрання ми п’ємо тебе вечорами

ми п’ємо і п’ємо

в цій хаті живе чоловік твоя золотиста коса Маргарито

твоя попеляста коса Суламіт він змій приручає

Він гукає смерть потребує ніжної гри

смерть це з Німеччини майстер

він гукає жагливіш водіте смичками тоді ви полинете димом

в повітря

тоді ви могилу дістанете в хмарах нам лежати не тісно

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе уночі

ми п’ємо тебе вдень смерть це з Німеччини майстер

ми п’ємо тебе вечорами і зрання ми п’ємо і п’ємо

смерть це з Німеччини майстер очі його голубі

він поцілить свинцевою кулею прямо в серце тобі

в цій хаті живе чоловік твоя золотиста коса Маргарито

він спускає на нас своїх псів він дає нам могилу в повітрі

він змій приручає і марить смерть це з Німеччини майстер

твоя золотиста коса Маргарито

твоя попеляста коса Суламіт.

Переклад з німецької Петра Рихла

Фуга смерті

Чорне молоко світання ми п’ємо його надвечір

ми п’ємо його опівдні і зранку ми п’ємо його вночі

ми п’ємо і п’ємо

ми копаєм могилу в повітрі де лежати не буде тісно

Один чоловік живе в хаті він зі зміями грає він пише

він пише коли темніє в Німеччині твоя золотиста коса

Маргарито

він пише це й з хати виходить і зорі блищать і

свистить він на псів

свистить на євреїв своїх і велить копати могилу в

землі

і грати до танцю наказує нам

Чорне молоко світання тебе ми п’ємо вночі

ми п’ємо тебе зранку й опівдні ми п’ємо тебе

надвечір

ми п’ємо і п’ємо

Один чоловік живе в хаті він зі зміями грає він пише

він пише коли темніє в Німеччині твоя золотиста коса

Маргарито

твоя попеляста коса Суламіф ми копаєм могилу в

повітрі

де буде лежати тісно

Він гукає глибше рийте землю ви перші копайте-но ви другі

співайте і грайте

він хапається заліза в кобурі він хитається очі в нього

блакитні

глибше лопатами рийте ви перші ви другі грайте далі

до танцю

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе вночі

ми п’ємо тебе опівдні і зранку ми п’ємо тебе надвечір

ми п’ємо і п’ємо

Один чоловік живе в хаті твоя золотиста коса

Маргарито

твоя попеляста коса Суламіф він зміями грає

Він гукає солодше грайте смерті бо смерть це з

Німеччини майстер

Він гукає темніше торкайся скрипок ви злинете

димом в повітря

для вас є могила у хмарах де буде лежати не тісно

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе вночі

ми п’ємо тебе опівдні смерть це з Німеччини майстер

ми п’ємо тебе зранку й надвечір ми п’ємо і п’ємо

Смерть це з Німеччини майстер очі в нього блакитні

він влучить у тебе свинцевою кулею він влучить точно

Один чоловік живе в хаті твоя золотиста коса

Маргарито

Він нацьковує своїх псів на нас він дарує нам могилу

в повітрі

він зі зміями грає і марить смерть це з Німеччини

майстер

твоя золотиста коса Маргарито

твоя попеляста коса Суламіф.

Переклад Миколи Бажана

15.02.23 року. Тема: Засудження антигуманної сутності Другої світової війни у оповіданні Генріха Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."

Домашнє завдання: опрацювати за підручником  матеріал на стор. 130-133. На сайті прочитати текст оповідання "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...", усно сформулювати враження про твір, у зошит записати три запитання за текстом твору, на які ви хотіли б отримати відповідь. 

Текст оповідання: 

Генріх Белль. Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»

Машина зупинилася, але мотор ще гурчав; десь відчинилася велика брама. Крізь розтрощене вікно в машину ввірвалося світло, і тоді я побачив, що й лампочку під стелею розбито вщент, лишень звій ще стирчав у патроні — кілька мерехтливих дротиків із рештками скла. Потому мотор замовк, і знадвору добувся чийсь голос:

— Мерців сюди. Є там мерці?

—Туди до біса, — вилаявся шофер. — Ви що, уже більше не робите затемнення?

— Поможе тут затемнення, коли все місто горить огнем! — гукнув той самий голос. — Мерці є, питаюся?

— Не знаю.

— Мерців сюди, чув? А решту сходами нагору, до зали малювання, зрозумів?

— Так, так, зрозумів.

Та я не був ще мертвий, я належав до решти, і мене понесли сходами нагору.

Спершу йшли довгим, тьмяно освітленим коридором, із зеленими, мальованими олійною фарбою стінами, в які повбивано чорні, криві, старосвітські гачки на одяг; ось виринули двері з емальованими табличками: 6-А і 6-Б, між тими дверима висіла, лагідно поблискуючи під склом у чорній рамі, Фейєрбахова "Медея" з поглядом у далечінь; потому пішли двері з табличками: 5-А і 5-Б, а між ними — "Хлопчик, що виймає терня" — прегарне, з червонястим полиском фото в брунатній рамі.

А ось уже й колона перед виходом на сходовий помісток, і довгий, вузький фриз Парфенону за нею, справжній, античний — мистецьки зроблений із жовтавого гіпсу макет, і все інше, віддавна знайоме: грецький гопліт, до п'ят озброєний, наїжений і грізний, схожий на розлюченого півня. На самому ж помістку, на стіні, пофарбованій жовтим, пишалися всі вони — од великого курфюрста до Гітлера... А у вузенькому малому коридорчику, де врешті на якусь хвилю мої ноші стали рівно, висів особливо гарний, величезний і дуже яскравий портрет старого Фріца в небесно-блакитному мундирі, з променистими очима і великою ясною золотою зіркою на грудях.

I знову мої ноші похилилися, повз мене попливли... тепер взірці арійської породи: нордичний капітан з орлиним поглядом і дурним ротом, жіноча модель із Західного Мозелю, трохи сухорлява й костиста, остзейський дурносміх із носом-цибулиною й борлакуватим довгим профілем верховинця з кінофільмів; а далі знов потягся коридор, і знов якусь хвилину я лежав на ношах рівно, і перш ніж санітари стали сходити на третій поверх, я встиг побачити і її — перевиту камінним лавровим вінком таблицю з іменами полеглих, з великим золотим Залізним хрестом угорі.

Усе це перебігло дуже швидко: я не важкий і санітари квапились. Не диво, якщо воно мені й примарилось: я весь горів, усе в мене боліло — голова, руки, ноги; й серце калаталось, мов несамовите. Чого лишень не привидиться у гарячці!

Та коли ми проминули взірцевих арійців, за ними виринуло й усе інше: троє погруддів — Цезар, Цицерон і Марк Аврелій, рядочком, один біля одного, — чудові копії, усі жовті, античні, поважні, стояли вони попід стіною. А коли ми зайшли за ріг, з'явилася й Гермесова колона, а далі, у глибині коридору, — коридор тут був пофарбований у рожевий колір, — аж ген у глибині, над дверима зали малювання, висіла величезна мармиза Зевса, але до неї було ще далеко. Праворуч у вікні я бачив заграву пожежі — усе небо було червоне, й по ньому врочисто пливли чорні, густі хмари диму...

I знов я мимохідь глянув ліворуч, і знов побачив двері з табличками: 01-А й 01-Б, а поміж тими бурими, немов просякнутими затхлістю дверима вгледів у золотій рамі вуса й кінчик носа Ніцше — другу половину портрета було заліплено папером із написом: "Легка хірургія".

Якщо зараз, майнуло в мене в голові, якщо зараз... Та ось і він, я його вже побачив — краєвид Того, великий і яскравий, плаский, як старовинна гравюра, чудова олеографія, і на першому плані, поперед колоніальних будиночків, поперед негрів і німецького солдата, що безглуздо стовбичив там із гвинтівкою, на першому плані картини красувалася велика, змальована в натуральну величину в'язка бананів — ліворуч кетяг, праворуч кетяг, і саме на середньому банані в правім кетягу було щось надряпано; я розгледів той напис, бо, здається, сам його й надряпав...

Аж ось широко відчинилися двері зали малювання, я вплив туди під Зевсовим зображенням і заплющив очі.

Я не хотів більше нічого бачити...

У залі малювання тхнуло йодом, калом, марлею й тютюном і стояв гомін.

Ноші поставили на підлогу, і я сказав санітарам:

— Устроміть мені в рот сигарету, угорі, у лівій кишені.

Я відчув, як хтось полапав у моїй кишені, потім тернули сірником, і в мене в роті опинилася запалена сигарета. Я затягся.

— Дякую, — сказав я.

Усе це, думалося мені, ще не доказ. Кінець кінцем, у кожній гімназії є зали малювання, коридори із зеленими й жовтими стінами і кривими, старомодними гачками в них, кінець кінцем, те, що "Медея" висить межи 6-А й 6-Б, — ще не доказ, що я у своїй школі. Мабуть, є правила, де сказано, що саме там вони мають висіти Правила внутрішнього розпорядку для класичних гімназій у Пруссії "Медея" — межи 6-А й 6-Б, "Хлопчик, що виймає терня" — там-таки. Цезар, Марк Аврелій, Цицерон — у коридорі, а Ніцше — вище, де вже вивчають філософію. Фриз Парфенону й строкатий краєвид Того... "Хлопчик, що виймає терня" і фриз Парфенону — це, зрештою, добрий давній шкільний реквізит, що переходив від покоління до покоління, і я, певне, був не єдиний гімназист, якому заманулося надряпати на банані "Хай живе Того!". Адже й дотепи в усіх гімназіях однакові. Крім цього, може, я з гарячки почав марити.

Болю я тепер не відчував. У машині було мені дуже кепсько; коли її трясло на вибоях, я те й знав, що кричав. Уже краще великі вирви: машина то здіймалася, то опускалась, немов корабель на морських хвилях. Але тепер почала, мабуть, діяти ін'єкція, яку мені десь у пітьмі зробили в руку: я відчув, як голка пронизала шкіру й десь аж у нозі зробилося гаряче.

Цього ніяк не може бути, думав я, машина просто не могла проїхати таку велику відстань — із тридцять кілометрів. I ще одне: ти нічогісінько не почуваєш; жодне чуття тобі нічого не каже, самі тільки очі; жодне чуття не говорить тобі, що ти у своїй школі, у своїй школі, яку всього три місяці тому покинув. Вісім років — не дрібниця, невже ж ти, провчившись тут вісім років, пізнавав би все самими лише очима?

Я лежав, склепивши повіки, й бачив усе те знову, воно снувалося, мов який фільм: коридор унизу — зелена фарба, сходи нагору — жовта фарба, таблиця з іменами полеглих, знову коридор, знов сходи. Цезар, Цицерон, Марк Аврелий, Гермес, вуса Ніцше, Того, Зевсове зображення.

Я виплюнув сигарету й закричав; коли кричиш легшає, треба тільки кричати дужче, кричати було так добре, я кричав, як навіжений. Хтось нахилився наді мною, але я не розплющував очей; я відчув чийсь незнайомий подих — тепло й нудотно війнуло тютюном та цибулею, і якийсь голос спокійно запитав:

— Ну, чого?

— Пити, — сказав я, — і ще сигарету, у кишені, угорі.

Знову хтось помацав у моїй кишені, знову тернув сірником, і мені встромили в рота запалену сигарету.

— Де ми? — спитав я.

— У Бендорфі.

— Дякую, — сказав я й затягся.

Мабуть, я таки в Бейдорфі, себто вдома, і якби в мене не ця страшенна гарячка, я міг би твердити напевне, що я в якійсь класичній гімназії; принаймні, що я в школі, — це безперечно. Хіба ж той голос унизу не гукнув: "Решту до зали малювання!" Я був один із решти, був живий, живі, напевне, й становили "решту". Ось я в залі малювання, а якщо слух мене не одурив, то чого б одурили очі? I тоді я насправді впізнав Цезаря, Цицерона й Марка Аврелія, а вони могли бути лише в класичній гімназії, — навряд чи по інших школах у коридорах попід стінами виставляють цих типів.

Нарешті він приніс мені води, знову від нього війнуло на мене духом тютюну й цибулі, я несамохіть розплющив очі й побачив утомлене, старе, неголене обличчя в пожежній формі, і старечий голос тихо мовив:

— Пий, друзяко!

Я почав пити, то була вода, але ж вода — чудовий напій; я відчував на губах металевий смак казанка, з насолодою усвідомлював, як багато ще там води, але пожежник несподівано відняв казанка від моїх губ і подався геть; я закричав, але він не озирнувся, тільки втомлено знизав плечима й пішов далі; поранений, що лежав біля мене, спокійно сказав:

— Дарма галасувати, у них нема води, ти ж бачиш.

Я бачив, хоч вікна й були затемнені, — за чорними заслонами жевріло й миготіло, — чорне на червоному, як у грубці, коли туди підсипати вугілля. Так, я бачив: місто горіло.

— Яке це місто? — спитав я того, що лежав біля мене,

— Бендорф, — відказав він.

— Дякую.

Я дивився просто перед собою — на ряди вікон, інколи й на стелю. Стеля була ще незаймана, біла й гладенька, з вузьким класичним ліпленим карнизом, але стелі з такими карнизами були в залах малювання по всіх школах, принаймні — по добрих давніх класичних гімназіях.

Тепер уже годі було сумніватися, що я лежу в залі малювання якоїсь класичної гімназії в Бендорфі. У Бендорфі три класичні гімназії: гімназія Фрідріха Великого, гімназія Альберта й — може, краще було б цього й не казати, — але остання, третя, звалася гімназія Адольфа Гітлера.

Хіба ж у гімназії Фрідріха Великого не висів на сходовій клітці такий яскравий, такий гарний, величезний портрет старого Фріца? Я провчився в тій гімназії вісім років, але хіба достоту такий портрет не міг висіти в іншій школі на тому ж таки місці, такий яскравий, що відразу впадав у очі; тільки-но ступиш на другий поверх?..

Тепер я чув, як десь били важкі гармати. А так усе було майже спокійно; тільки інколи за темною заслоною дужче спалахувало полум'я та падав у темряві фронтон будинку. Гармати били впевнено й розмірено, і я думав: любі гармати! Я знаю, що це підло, але я так думав. Господи, як миротворно, як заспокійливо гули ті гармати: глухо й суворо, мов тиха, майже піднесена органна музика. Якось шляхетно. Як на мене, у гарматах є щось шляхетне, навіть коли вони стріляють. Така врочиста луна, достоту як у тій війні, про яку пишуть у книжках із малюнками.. Потім я міркував, скільки імен ,буде на тій таблиці полеглих, яку, мабуть, приб'ють тут згодом, оздобивши її ще більшим золотим Залізним хрестом і вквітчавши ще більшим лавровим вінком. I зненацька мені спало на думку, що коли я справді у своїй школі, то й моє ім'я стоятиме там, укарбоване в камінь, а в шкільному календарі проти мого прізвища буде написано "Пішов зі школи на фронт і поліг за..."

Та я ще не знав, за що, й не знав ще напевне, чи я у своїй школі, я хотів тепер про це дізнатися будь-що, Адже й на дошці полеглих не було нічого особливого, нічого прикметного, вона була така сама, як і скрізь, штампована дошка полеглих: їх, певне, усім постачає якесь одне управління...

Я знов повів очима довкола, але картини вони познімали, а що можна визначити з кількох парт, складених стосом у кутку, з вузьких високих вікон, густо поставлених одне біля одного, як і годиться в залі малювання, де має бути якомога більше світла? Серце в мені не озивалося.

Чи то б воно й тоді не обізвалося, якби я опинився в тій кімнаті, де цілих вісім років малював вази й писав шрифти? Стрункі, чудові, вишукані вази, прекрасні копії римських оригіналів, — учитель малювання завжди ставив їх перед нами на підставку, — і всілякі шрифти: рондо, рівний, римський, італійський. Я ненавидів ті уроки над усе в гімназії, я годинами гинув із нудьги й жодного разу не зумів до ладу намалювати вазу або написати літеру. I де ж ділися мої прокльони, де ділась моя пекуча ненависть до цих остогидлих, ніби вилинялих стін? Ніщо в мені не озивалось, і я мовчки похитав головою.

Я раз у раз стирав, застругував олівця, знову стирав... I — нічогісінько...

Я не пам'ятав, як мене поранено, я знав одне: що не ворухну руками й правою ногою, лише лівою, та й то тільки злегенька. Я думав, може, це вони так цупко примотали мені руки до тулуба, що я не можу поворушити ними.

Я виплюнув другу сигарету в прохід між солом'яниками й спробував посовати руками, але відчув такий біль, що знову закричав; я кричав, не вгаваючи, від крику ж мало бути легше, а ще я лютував, що не міг поворушити руками.

Нарешті переді мною виріс лікар; він скинув окуляри і, кліпаючи очима, мовчки дивився на мене; позад нього стояв пожежник, що давав мені пити. Він щось зашепотів на вухо лікареві, й той знову начепив окуляри; я виразно побачив за товстими скельцями великі сірі очі з ледь тремтливими зіницями. Він дивився на мене довго, так довго, що я відвів очі, а тоді тихо сказав:

— Хвилиночку, уже скоро ваша черга...

Потім санітари підняли мого сусіду й понесли за дошку. Я повів за ними поглядом; вони розсунули дошку, поставили її впоперек і завісили прогалину між дошкою та стіною простиралом; за дошкою горіло яскраве світло...

Звідти нічого не було чути, аж поки простирало знову відхилили й винесли мого сусіду. Санітари з байдужим, утомленим виглядом понесли його до дверей.

Я знов заплющив очі й подумав: ти мусиш, мусиш дізнатися, що в тебе за рана й чи ти справді у своїй школі. Усе тут було таке далеке мені та байдуже, неначе мене принесли до якогось музею міста мертвих, у світ, глибоко чужий для мене й нецікавий, який чомусь пізнавали мої очі, але самі тільки очі; ні, не могло бути, що лише три місяці минуло, як я сидів отут, малював вази й писав шрифти, а на перервах, узявши свій бутерброд із повидлом, спроквола сходив униз, — повз Ніцше, Гермеса, Того, повз Цезаря, Цицерона, Марка Аврелія, — у коридор, де висіла "Медея", і, минувши її, простував до сторожа Біргелера пити молоко — в ту малу тьмяну комірчину, де я міг часом ризикнути й запалити сигарету, хоч палити в гімназії було суворо заборонено. Мабуть, мого сусіду понесли вниз, туди, де клали мертвих; може, мерців відносили в маленьку тьмяну Біргелерову кімнатчину, де пахло теплим молоком, пилом і дешевим Біргелеровим тютюном...

Аж ось санітари знов увійшли до зали, тепер вони підняли мене й понесли туди, за дошку. Я вдруге поплив повз двері й, пропливаючи, нагледів ще одну прикмету: тут, над дверима, висів колись хрест, як гімназія звалася ще школою Святого Хоми; хреста вони потім зняли, але на тому місці на стіні лишився свіжий темно-жовтий слід від нього, такий виразний, що його було, мабуть, ще краще видно, ніж сам той старий, маленький, благенький хрест, який вони зняли; напрочуд помітний і гарно відбитий, проступав той знак на злинялій фарбі стіни. Тоді вони зозла перефарбували всю стіну, та марно, бо маляр не зумів як слід добрати барви, і хрест знову виступив, буруватий і чіткий на рожевому тлі стіни. Вони лаялися, та нічого не зарадили: темний і виразний, хрест, як і раніше, виділявся на ясній стіні, і, я гадаю, вони вичерпали весь свій кошторис на фарби, проте не могли нічого вдіяти. Хреста було видно, і, як приглянутися пильніше, можна було розгледіти навіть нерівний слід на правому кінці поперечки, там, де роками висіла букова галузка, яку чіпляв сторож Біргелер, коли ще дозволяли чіпляти по школах Хрести...

Усе це промайнуло в мене в толові за ту коротку мить, поки мене несли за дошку, де горіло яскраве світло.

Мене поклали на операційний стіл, і я добре побачив самого себе, тільки маленького, ніби вкороченого, угорі, в ясному склі лампочки — такий куценький, білий, вузький сувій марлі, неначе химерний, тендітний кокон; виходить, то було моє відображення.

Лікар повернувся до мене спиною і, нахилившись над столом, порпався в інструментах; старий, обважнілий пожежник стояв навпроти дошки й усміхався мені; він усміхався втомлено й скорботно, і заросле, невмиване його обличчя було таке, ніби він спав. I раптом за його плечима, на нестертому другому боці дошки я побачив щось таке, від чого вперше, відколи я опинився в цьому мертвому домі, озвалося моє серце, десь у потаємному його куточку зринув переляк, глибокий і страшний, і воно закалатало в мене в грудях — на дошці був напис моєю рукою. Угорі, у найвищому рядку. Я знаю свою руку; побачити своє письмо — гірше, ніж побачити себе самого в дзеркалі, — куди більше ймовірності. Ідентичність власного письма я вже ніяк не міг узяти під сумнів. Усе інше не було ще доказом: ані "Медея", ні Ніцше, ні динарський профіль верховинця з кінофільму, ні банани з Того, ні навіть слід хреста над дверима, усе це могло бути й по всіх інших школах. Та навряд щоб по інших школах писали на дошках моєю рукою. Он він, ще й досі там, той вислів, який нам звеліли тоді написати, у тім безнадійному житті, яке скінчилося всього три місяці тому "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."

О, я пам'ятаю, мені не вистачило дошки, і вчитель малювання розкричався, що я не розрахував як слід, узяв завеликі літери, а тоді сам, хитаючи головою, написав тим-таки шрифтом нижче: "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."

Сім раз було там написано — моїм письмом, латинським шрифтом, готичним, курсивом, римським, італійським і рондо "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."

На тихий лікарів поклик пожежник відступив від дошки, і я побачив увесь вислів, тільки трохи зіпсований, бо я не розрахував як слід, вибрав завеликі літери, узяв забагато пунктів.

Я стенувся, відчувши укол у ліве стегно, хотів був підвестися на лікті й не зміг, а проте встиг поглянути на себе й побачив, — мене вже розмотали, — що в мене немає обох рук, немає правої ноги, тим-то я відразу впав на спину, бо не мав тепер на що спертися; я закричав; лікар із пожежником злякано подивилися на мене; та лікар тільки знизав плечима й знов натиснув на поршень шприца, що поволі й твердо пішов донизу; я хотів ще раз подивитися на дошку, але пожежник стояв тепер зовсім близько біля мене й заступав її; він міцно тримав мене за плечі, і я чув лише дух смалятини й бруду, що йшов від його мундира, бачив тільки його втомлене, скорботне обличчя; і раптом я його пізнав: то був Біргелер.

— Молока, — тихо сказав я...

Гузь Ольга Олександрівна

Зарубіжна література

10.02.23.року

Добрий день, діти!

Контрольний тест з теми «Події війни в літературі. Бертольт Брехт. «Матінка Кураж та її діти»

(правильна відповідь 0,5 бала. Всього 12 балів. )

Бажаю успіхів! Роботу потрібно виконати до 15 лютого 2023 року. Надсилати на пошту

ooguz@ukr.net

1.Скільки років подорожі матінки Кураж важкими шляхами війни зображує драма Брехта?

А 30

Б 10

В 14

Г 20

2. Що робить матінка Кураж на війні?

А тікає разом зі своїми дітьми, щоб знайти безпечне місце

Б торгує різним крамом в армійських обозах

В куховарить для солдат

Г допомагає біженцям та пораненим

3. Брехт – засновник …

А «інтелектуальної драми»

 Б «драми ідей»

 В «епічного театру»

 Г «драми-дискусії»

4. Які історичні події є фоном для розповіді про Анну Фірлінг у п’єсі Б.Брехта  «Матінка Кураж та її діти»?

 А Першої Світової війни

 Б Столітньої війни

 В Тридцятилітньої війни

 Г франко-прусської війни

5. Хто з героїв п’єси Б.Брехта «Матінка Кураж та її діти» рятує місто від ворогів?

 А Ейліф

 Б Швейцеркас

 В Анна Фірлінг

 Г Катрін

6. Встановіть відповідність, що уособлюють собою образи драми Брехта «Матінка Кураж та її діти»:

1

Катрін

А

Надмірна чесність

2

Ейліф

Б

Надмірна доброта

3

Матінка Кураж

В

Надмірна сміливість

4

Швейцеркас

Г

Німеччина

Відповіді: (1, ); (2, ); (3, ); (4, )

7. Яку роль відіграють авторські ремарки-вступи до кожної частини п’єси Брехта «Матінка Кураж та її діти»? 

А допомагають глядачу спостерігати за подіями та розмірковувати над ними

 Б сприяють кращому сприйняттю глядачем образів твору

 В виявляють авторське ставлення до дійових осіб і подій п’єси

Г зв’язують події в одне ціле

8. Один із основних принципів теорії «епічного театру» Б.Брехта:

 А принцип олюднення

 Б ефект очуження

 В ефект здивування

 Г принцип айсберга

9.Жанровий різновид п’єси Б.Брехта «Матінка Кураж та її діти» (2 відповіді):

 А історична драма

 Б сімейно-побутова

В драма-пересторога

Г пригодницька

10. У своїй творчості Б.Брехт із-поміж інших драматичних жанрів віддавав перевагу:

 А драмі-притчі

 Б драмі-дискусії

 В трагедії

 Г комедії

11. Яка  тема драми Б.Брехта «Матінка Кураж та її діти»?

 А пригоди маркітантки матінки Кураж

 Б тема самовідданої материнської любові

 В тема війни, яка не щадить нікого, змінює не тільки долі людей, але і долі цілих країн і континенті

 Г взаємин батьків і дітей

12. Як сприймає війну матінка Кураж?

 А як свою годувальницю, хоче війною жити

 Б байдуже, хоче  зійти з дороги війни

 В ненавидить війну, яка забрала в неї дітей

 Г розуміє загарбницьку суть війни, прагне миру

13. Хто з персонажів драми гине, рятуючи полкову касу?("Матінка Кураж та її діти") 

А кухар

 Б Швейцеркас

 В Ейліф

 Г Катрін

14.Як звали головну героїню твору Б.Брехта?

 А Іветта

 Б Анна

 В Катрін

 Г Кураж

15.Чому Б.Брехт засуджує діяльність головної героїні п’єси (2 відповіді)?

А Він засуджує її меркантильність та цинізм

 Б Автор засуджує те ,що героїня мала дітей від різних чоловіків

 В Засуджується неприпустимість торгівлі під час війни

Г засуджує те, що вона не хоче миру

16. Кому належать слова: "Мир - це безладдя. Тільки війна творить лад"

 А матінці Кураж

 Б фельдфебелю

 В кухарю

 Г священнику

17.Яку ціну заплатила матінка Кураж за те, що хотіла «війною жити»?

 А втратила своїх трьох дітей

 Б втратила все своє майно

 В стала інвалідом війни;  

 Г втратила коняку

18. Хто за професією матінка Кураж?

 А швачка

 Б кухарка

 В маркітантка

 Г санітарка

19.Про кого матінка Кураж говорить: "Він ніколи не зміниться. Війні не пощастило забрати його у мене. Він розумний хлопець"

 А Швейцеркаса

 Б Ейліфа

 В прапорщика

 Г кухаря

20. Основною чеснотою старшого сина матінки Кураж є:

 А чесність

 Б сміливість

 В обережність

 Г доброта

21. Що украла матінка Кураж у Іветти для Катрін:

 А білу блузку

 Б синю хустину

 В червоні туфлі

 Г шовкові панчохи

22. Кого з персонажів матінка Кураж могла б врятувати, але її жадібність перешкодила цьому:

 А Катрін

 Б Швейцеркаса

 В Ейліфа

 Г кухаря

23. Дочка кидає кошик з пляшками і тікає з намету, бо їй хочеться

 А пити

 Б плакати

 В миру

 Г радощів

24. Мета твору Брехта «Матінка Кураж та її діти» (2 відповіді):

А попередження, пересторога перед Другою світовою війною

Б згадка про історичне минуле

В необхідність викликати співчуття від побаченого у глядачів

Г змусити глядачів знайти аналогії між подіями й проблемами твору та сьогоденням

Добрий день, дорогі діти!

Надсилаю вам завдання до перевірочної роботи за творчістю Франца Кафки.

На виконання у вас один тиждень - з 21ю11 по 29.11.

Надсилайте мені на пошту ooguz@ukr.net

Бажаю успіхів!

Завдання до самостійної роботи за новелою Франца Кафки «Перевтілення»

1. Засновником якого модерністського напрямку став Франц Кафка? Визначте характерні особливості його художнього методу.

2. Що сталося з головним героєм новели «Перевтілення» Франца Кафки? З якою метою автор використав прийом фантасмагорії?

3. Доведіть, що на початку твору Грегор ще був людиною, хоча й змінився його зовнішній вигляд.

4. Якою була реакція членів родини Замза на метаморфозу, що відбулася з Грегором?

5. Хто і чому поставив остаточну крапку на житті Грегора?

6. Якою є провідна думка новели «Перевтілення»? Чим цей твір важливий для нас?

Шановні учні! Надсилаю вам для виконання завдання контрольної роботи з тем "Вступ" і "Золоті сторінки далеких епох", на виконання один тиждень – з 26.10 по 02.11.2022 р. Сподіваюсь на гарні результати. Бережіть себе, по можливості заходьте в онлайн конференції. Чекаю на зустріч з вами!

Контрольна робота з тем "Вступ" і "Золоті сторінки далеких епох"

Завдання початкового рівня складності (правильна відповідь оцінюється в 0,25 балу)

1. Процес взаємодії і взаємопроникнення культурних надбань різних країн, народів, історичних областей, сукупність різноманітних зв’язків між різними культурами, завдяки яким цінності однієї культури стають надбанням іншої – це…

А всесвітній літературний процес

Б діалог культур

В історико-культурний розвиток людства

Г культурні надбання людства

2. Передавання художнього тексту, написаного однією мовою, засобами іншої – це…

А переспів

Б оригінал

В переказ

Г переклад

3. Найпрестижніша літературна премія світу:

А Букерівська премія

Б Пулітцерівська премія

В Нобелівська премія

Г Гонкурівська премія

4. Встановіть відповідність між літературною премією та країною, в якій її започатковано:

1 Нобелівська премія А Франція

2 Гонкурівська премія Б США

3 Пулітцерівська премія В Великобританія

4 «Етна - Таорміна» Г Швеція

5 Букерівська премія Д Італія

Е Німеччина

5. Кому належить термін «світова література»?

А Фрідріху Шиллеру

Б Вільяму Шекспіру

В Йоганну Вольфгангу Гете

Г Іммануїлу Канту

Д Мігелю де Сервантесу Сааведрі

6. Скільки етапів розвитку пройшло німецьке Просвітництво?

А 2

Б 3

В 4

Г 6

Д 1

7. Який досвід людства максимально втілений у творах художньої літератури?

А історичний

Б економічний

В духовний

Г науковий

Д політичний

8. Хто з переліку митців і мислителів доби Просвітництва не належав до німецького Просвітництва?

А Йоганн Вольфганг Гете

Б Дені Дідро

В Джон Локк

Г Фрідріх Шиллер

Д Крістоф Мартін Віланд

Е Ґотгольд Ефраїм Лессінґ

9. Кому з німецьких просвітників належать слова «Більше світла»?

А Фрідріху Шиллеру

Б Йоганну Крістофу Ґотшеду

В Йоганну Йоахіму Вінкельману

Г Йоганну Вольфгангу Гете

Д Крістіану Фюрхтеґотту Ґеллерту

10. Якому твору Йоганн Вольфганг Гете присвятив понад 60 років свого життя?

А «Страждання юного Вертера»

Б «Фауст»

В «Роки навчання Вільгельма Мейстера»

Г «Егмонт»

Д «Іфігенія в Тавриді»

11. Жанр твору Й.В. Гете «Фауст»

А драма

Б драматична поема

В роман-епопея

Г філософська трагедія

Д роман

12. Як називається період найвищого розквіту творчого генію Йоганна Вольфганга Гете?

А штюрмерський період

Б період веймарського класицизму

В стразбурзький період

Г італійський період

Д французький період

Завдання середнього рівня (правильна відповідь оцінюється в 0,5 балу)

1. Встановіть відповідність між цитатою та персонажем

1 Я — тої сили часть, Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого А Фауст

2 Спаси! Одринь ганьбу і смерть! О Діво, Глянь милостиво, За мене Бога вмилосердь! Б Мефістофель

3 Лиш той життя і волі гідний, Хто б'ється день у день за них. В Учень Фауста Вагнер

4 І вічно скаржишся мені ти! Невже ж тебе задовольнити Земля ніколи не змогла б? Г Маргарита

5 Я хочу справді вченим стати, Усе знання умом обняти, Пізнать життя землі і неба

І всіх речей збагнути суть. Д Бог

Е Дух Природи

2. Запишіть композиційну формулу «Фауста» Й.В. Гете

3. У яких науках Фауст досягнув досконалості? 

4. Чому Фауст вирішив покінчити рахунки з життям?

5. Головна мета контракту між Богом та Мефістофелем та між Мефістофелем і Фаустом.

6. Яким чином Мефістофель спокушає Фауста?

Завдання достатнього рівня (правильна відповідь оцінюється в 1 бал)

1. Як «Пролог не небі» трагедії «Фауст» Й.В. Гете пов'язаний з ідеями Просвітництва?

Фауст Вагнер

Ставлення до науки

Ставлення до народу

Ставлення до пізнання істини

2. Заповніть таблицю «Порівняльна характеристика Фауста й Вагнера»

3. Поясніть, чому Маргарита не погодилася на втечу з в’язниці й прийняла покарання?

Завдання високого рівня (правильна відповідь 3 бали, учень обирає для виконання одне із запропонованих завдань)

1. Дайте розгорнуту відповідь на запитання «Які проблеми порушує у трагедії «Фауст» Йоганн Вольфганг Гете? Як вони по’вязані з добою

Просвітництва та сьогоденням?

2. Дайте розгорнуту відповідь на запитання «Чому образ Фауста увійшов до галереї вічних образів світової літератури?»

3. Дайте розгорнуту відповідь на запитання «Чому Фауст, продавши душу дияволу, після смерті потрапляє в рай?»

4. Дайте розгорнуту відповідь на запитання «Чому трагедію «Фауст» Йоганна Вольфганга Гете називають вершиною світової

літератури?»

5. Напишіть твір-мініатюру на тему «Йоганн Вольфганг Гете – найвидатніший мислитель і митець німецького Просвітництва»

6. Напишіть твір-мініатюру на тему «Мій Фауст».

Дорогі діти! Щиро вітаю Вас з початком нового навчального року. Ми працюємо в змішаному режимі. Зранку згідно з основним розкладом занять у нас онлайн уроки. За спеціальним розкладом, який буде коригуватися щотижня, Ви матимете можливість працювати в консультаційному режимі в другу зміну. На сайті класу до кожної теми я розміщуватиму додаткові матеріали, які допоможуть Вам комфотно й більш глибоко опанувати тему. В кінці вивчення кожної теми потрібно буде виконати перевірочну (контрольну) роботу, це можуть бути тестові завдання, різнорівневі контрольні роботи або ж творчі роботи. Їх потрібно виконувати в зазначений термін і надсилати мені на електронну пошту. Нагадую її Вам: ooguz@ukr.net

Сподіваюсь, що Велика Перемога нашого найкращого в світі народу вже зовсім близько. Своїм сумлінним навчанням Ви її теж наближаєте, а це дуже потрібно робити, адже відбудовувати зруйновану агресором країну випала велика честь і святий обов’язок саме Вам. Вірю у Вас, вірю в ЗСУ, вірю в світле майбутнє України! Бережіть себе й своїх близьких. 

Чекаю Вас на уроках, ваша Ольга Олександрівна