Для вчителів

Поради педагогам, які працюють з дітьми з порушеннями опорно-рухового апарату.

1. До першої зустрічі з дитиною проведіть бесіду з батьками про уподобання дитини, ії інтереси, улюблені заняття, ігри, з’ясуйте, які рухові навички у неї розвинені, під час якої діяльності вона  їх активізує.

2.Підготуйте інших учнів  до того, що з ними разом буде навчатися  учень із церебральним паралічем або іншими порушеннями  /його особливості, потреби, захоплення.

3. Розкажіть учням  у класі про будь-яке  спеціальне обладнання, яким користуватиметься учень;  переконайтеся у тому, що вони зрозуміли: спеціальне обладнання – це не іграшка.

4. Створіть такий дизайн кабінету, який би не перешкоджав мобільності учня з особливими потребами.

5. Переконайтеся у тому, що підлога рівна й на ній відсутні килими чи будь-які підвищення поверхні, що можуть зашкодити руху дитини в інвалідній колясці.

6. Змініть навчальний процес, наприклад приділяйте більше часу для виконання певних завдань.

7. Працюйте над розвитком навичок вербальної комунікації, використовуючи рольові ігри.

8. Пропонуйте допомогу учневі, але допомагайте, лише якщо він погодиться чи попросить про допомогу.

9. Знайдіть інші шляхи спілкування, якщо мобільність учня значно обмежена, наприклад, подумайте, чим можна замінити підведення рук.

10. У період навчання діти, які не можуть писати, можуть виконувати завдання на магнітні дошці або на комп’ютері. Такий підхід допомагає вчителеві  перевірити знання учня та учневі розвивати моторику верхніх кінцівок.

11. Під час переходу від завдання до завдання залишайте трохи часу на перепочинок і повторюйте зміст завдання декілька разів, звертаючи увагу на складні місця.

12. Забезпечте наявність необхідних спеціальних адаптованих пристосувань ,наприклад, таких, що допомагають утримати у руці ручку чи олівець, зошит для письма, комп’ютер, планшет.

13. Переконайтеся у тому, що учня залучають до соціальної діяльності, зібрань, свят та іншої групової діяльності  як у класі так і позашкільному житті. .

14. Дозволяйте учневі, за потреби, виконувати «стретчингові» рухи ( рухи на  розтягнення м’язів).

15. Підтримуйте та заохочуйте роботу дитини з корекційними педагогами.

ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1. Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.

2. Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

3. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.  Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.

4. Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.

Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.

5. Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.

6. Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

7. Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.

Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.

8. Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.

Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.

9. Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.

Матеріали з сайту - https://nus.org.ua/articles/korotka-pam-yatka-dlya-vchyteliv-yaki-pratsyuyut-iz-ditmy-pid-chas-vijny-9-pravyl/