Участь в олімпіадах, конкурсах
Обласний конкурс есе «Європа починається з тебе»
СУПРОВІДНИЙ ЛИСТ
1. Прізвище та ім’я учасника – Стенько Дмитро
2. Вік учасника – 16 років
3. Повна назва, адреса та телефон закладу де навчається учасник – КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №1»
ЗОР, вул. Котельникова 16, м. Запоріжжя, 69096, (061)270-19-71,
701-46-39, e-mail:internat1zp@ukr.net
4. Клас, група – 10-а клас
5. Назва роботи: «Європа починається з тебе»
6. Прізвище, ім’я, по батькові та посада керівника – Мірніченко Наталія Миколаївна, учитель історії та правознавства
2021 рік
Єсе на тему:
«Європа починається з тебе»
Якщо спитати у мого однолітка, чи хоче він жити так, як живуть у Європейському союзі? Відповідь, звичайно, хоче. А що таке європейські стандарти життя?
Під час моєї подорожі країнами Європи, я звернув увагу на те, які там ввічливі та доброзичливі люди. Наприклад, якщо автомобіль показує, що йому треба виїхати - одразу інша машина зупиняється та пропускає. Або звернешся до людини на вулиці із запитанням – обов’язково допоможуть вирішити твою проблему. Таких прикладів дуже багато: люди між собою не конфліктують, не сварять один одного, всі посміхаються та мають добрий настрій.
А тепер пригадаємо, що коїться у нашому суспільстві. Багато людей незадоволених, сваряться, кажуть один на одного погані слова, ніхто нікого не пропустить, навіть дитину або людину з інвалідністю. Таке враження, що наші люди жорстокі та безсердечні.
Ви можете мені сказати, що у нас люди злі, бо в них погане життя, але у Європі люди не дуже заможні. Багато з них не мають власного житла, живуть в орендованому, беруть кредити в банках. Але вони залишаються добрими, людяними до оточуючих, допомагають один одному, живуть як велика дружна родина. Більшість європейців мають високий рівень культури.
Саме тому я вважаю, що нам всім треба змінитись, щоб життя у нашій країні стало кращим, щоб ми нарешті стали справжньою європейською державою. Насправді, це не важко – посміхнутись перехожому, пропустити людину, яка квапиться. Не важко, побачивши людину, якій стало зле, не пройти повз з байдужим поглядом, а запитати "що сталося?", а якщо є можливість - обов’язково допомогти. Не важко допомогти літній людині піднести сумку або перейти дорогу. Не важко викидати сміття в спеціальні контейнери, а не кидати на вулиці, дбати про довкілля, шанувати землю, на якій ми живемо.
Я вважаю, що кожна людина, враховуючи свої особисті вподобання, може знайти собі заняття до душі і тим самим культурно розвиватися: отримувати освіту, багато читати художні твори, вивчати іноземні мови, відвідувати музеї, виставки, концерти, спілкуватися з цікавими людьми, подорожувати, займатися спортом тощо.
У наш час люди звикли сидіти і критикувати владу, політиків, людей, які забруднюють сміттям природу навколо нас, обумовлюючи це словами: «У Європі такого не було б». На мою думку, кожна людина повинна почати з себе, змінювати себе, взяти відповідальність на себе, зрозуміти, що якщо людина живе у цій країні, то є невід’ємною її частиною. Громадяни спільними зусиллями, працею, розумом самі будують свою Батьківщину, бо ніякий вступ до Євросоюзу не допоможе нам стати міцною європейською нацією, доки ми самі не почнемо щось за для цього робити.
В’ячеслав Чорновіл казав: «Україна починається з тебе». Візьму на себе сміливість доповнити: «Європейська Україна починається з мене, з тебе, з кожного з нас». Я люблю свою Батьківщину і щиро вірю у європейське майбутнє України! Наша країна обов’язково розквітне та стане могутньою європейською державою.
Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти» спільно з Благодійною організацією «Фонд Ріната Ахметова»
Конкурс есе «Моя Україна»
Запропоновані теми есе (на вибір):
1. «Моя Україна майбутнього». Що означає Мир для тебе сьогодні? Як я бачу Україну майбутнього? Що я зроблю, коли Україна переможе?
2. «Війна. Моя історія». Коли і як ти усвідомив(ла), що почалася війна? Що ти відчував(ла)? Що цей день означав для тебе і твоєї родини? Як змінилося твоє життя і життя твоєї родини після початку повномасштабної війни в Україні?
3. «Чому бути українцем/українкою - це моя суперсила». Чому я пишаюся тим, що я українець/українка? У чому незламність духу і сила української нації? Що я роблю заради Перемоги?
Касьяненко Евгенія, учениця 10-а класу
есе на тему: "Війна. Моя історія."
Війна - це один із самих найстрашніших й небезпечніших періодів в історії людства. Кожна війна залишає глибокий слід в житті людей, змінюючи їх долю та погляди на світ. Я хотіла би розповісти вам, як війна змінила моє життя. Моя історія починається під час повномасштабної війни між Україною і росією.
Я зі своєю сім'єю жила в мирі та гармонії, але все змінилося в одну мить, коли російське керівництво вирішила захопити нашу країну. Ця подія сталася 24 лютого 2022 року, мені було 15 років, я пам'ятаю, як всі були налякані та стурбовані. Ми прийшли на перший урок і класний керівник мені пояснила, що трапилося. Нам сказали, щоб ми зателефонували батькам та збирали речі. Я, панікуючи, почала дзвонити татові, благаючи, щоб він забрав мене додому. Приїхав він дуже швидко. Ми сіли в машину і, немов комета, зірвалися з місця. Коли ми приїхали додому, відразу почалася тривога. З того часу тривога стала частиною нашого життя.
Невдовзі мого тата мобілізували. Це був для мене справжній шок. Ми з мамою залишилися на самоті у великому домі з купою проблем. На нас звалилося багато чоловічої роботи, яку ми ніколи не робили. Нам довелося зі своїх кімнат перебратися у підвал. Взимку було дуже холодно, часто відключали електрику. Мені доводилося вчити уроки при свічках. Ворожа армія здійснювала масовані атаки дронами і ракетами по нашим прекрасним містам. На жаль, багато людей загинуло за цей час. Але ніякі втрати ніколи не похитнуть нашу віру в перемогу, тому що нас захищають відважні і мужні воїни. Дякую ВСУ! СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Дзюрбас Вікторія, учениця 12 класу
есе на тему "Моя Україна майбутнього"
Мир для мене - це спокій, гармонія, свобода. Це важливо завжди. Особливо ми стали це цінувати під час війни и проводити більше часу з рідними та друзями. Мир для людей - це можливість жити повним життям, працювати, ростити дітей і не боятися за життя своє та своїх близьких. Тому мир – це найцінніше, що тільки може бути.
Так якою ж я бачу Україну в майбутньому? Європейською, незалежною, сильною, демократичною, прогресивною, заможною, мирною країною. Звичайно ж, Україна й сьогодні велика держава і вона це доказує всьому світу з 24 лютого 2022 року, але, як і в будь якій іншій країні, є те, що треба змінювати. Одне із того, що я хочу бачити в своїй країні в майбутньому – це країну без стереотипів та упереджень, ми повинні пам'ятати, що в першу чергу ми є люди, і це нормально, коли люди різні! Також в майбутньому хотілося бачити нашу країну без дискримінації, жорстокості та обмежень до певних людей, щоб люди мали повагу один до одного, щоб не осуджували. Ще хочеться бачити в майбутньому популярність наших українських брендів, що про них знав весь світ.
Зараз в такий час дуже важливо, щоб люди розуміли важливість нашої культури! Українська культура потребує дуже великого розповсюдження та просування. Також важлива допомога нашим захисникам і захисницям, наша допомога – крок до перемоги! Треба обов'язково розуміти – що зараз не прості часи, що і від нас залежить подальша доля. Розуміння цього починається в серці кожного з нас. Тому розпочати пропоную з себе, працювати за для величі нашої країни, творити майбутнє для нашої країни, бо кожен з нас є частиною України.
Що я найперше хочу зробити після перемоги України: лягти на землю і дивитися у небо цілий день, насолоджуючись мирним небом, цілу ніч гуляти рідним містом з близькими людьми, хочу об'їздити всю країну і саме найважливіше – радіти кожному моменту життя!
Заявка
на участь у Всеукраїнській історико-краєзнавчій конференції учнівської молоді «Військово-історичні події на теренах України: минуле і сучасність»
Запорізька область, ЗОР, Запорізька школа-інтернат №1
Область (міська, селищна, сільська рада), заклад освіти
Секція - Українська революція 1917-1921 рр. в персоналіях, подіях, наслідках
Тема доповіді краєзнавчо-пошукової роботи -
НЕСТОР ІВАНОВИЧ МАХНО – КЕРІВНИК СЕЛЯНСЬКОГО ПОВСТАНСЬКОГО РУХУ 1918–1921 РОКІВ, ТАКТИК ВЕДЕННЯ ПАРТИЗАНСЬКОЇ ВІЙНИ
Ткаченко Максим, учень 11 класу Запорізької школи-інтернату №1 ЗОР місто Запоріжжя, Запорізька область.
Керівник: Мірніченко Наталія Миколаївна, вчитель історії та правознавства Запорізької школи-інтернату №1 ЗОР міста Запоріжжя, Запорізька область.
Однією з цікавих і найбільш своєрідних осіб в історії України періоду революції 1917-1921 рр. є Нестор Іванович Махно. Виступаючи захисником інтересів широких селянських мас півдня України, він воював практично з усіма режимами, які існували в той складний революційний період. Цей легендарний селянський отаман, якого в народі ніжно називали "батько", кожного разу повертав зброю проти тих, хто в той момент створював найбільшу загрозу для селянства, тричі підписував договір з Радянською владою і тричі порушував його, сходився з анархістською конфедерацією "Набат" і розривав стосунки з нею, коли вона змінювала своє відношення до селян. Тому нелогічні і загадкові дії і вчинки Нестора Махно в одних викликали захоплення і здивування, а в інших - роздратування і ненависть.
Махно народився у 1888 у незаможній селянській родині, був п’ятим сином, у ранньому дитинстві залишився напівсиротою – помер його батько. Дослідники говорять, що його дитинство було доволі скрутним і це так чи інакше визначило його характер, світогляд, відточило у ньому почуття, можливо, дещо гіпертрофованої справедливості. Махно не отримав навіть повної початкової освіти. Полюбляв театральні вистави й там зійшовся з хлопцями, які вже входили до складу місцевої гуляйпільської групи анархістів. Коли він ознайомився з азами анархізму, то це, напевно, відповідало його світогляду. Хлопці були жваві, одразу запропонували рішучі дії, на межі з терором. Напевно, це відповідало характеру молодого Нестора. У розпал першої російської революції 1905–1907 р.р. відбулися перші експропріації. На жаль, ці «екси» інколи супроводжувалися вбивствами. Але хлопці не розкаювалися – вони вважали, що це політичний терор, що вони вбивали пособників режиму.
Як політик, Махно сформувався дещо пізніше, коли він потрапив під суд і його засудили до в’язниці. Він у тодішньому Олександрівську відсидів декілька місяців, потім понад п’ять місяців – у Катеринославській в’язниці. Нарешті, потрапив до московської «Бутирки». Там відбувся його «університет», бо там він познайомився з непересічними представниками революційного табору: есери, більшовики, анархісти. Там Махно зійшовся зі своїм другом і соратником Петром Аршиновим, відомим анархістом. Почав багато читати художньої і політичної літератури. Потім у своїх спогадах він не приховував, що це була школа його життя та університет, і саме там він розширив обрій знань і відточився як політик.
Він, як і багато революційних діячів того часу, був самоучкою. Коли вороги Махна, зокрема російські білогвардійці, збирали якісь дані, то в них часто фігурувало, що, мовляв, за Махном стоять дуже освічені військові. Хоча, насправді, в Махна не було ніяких професійних військових, його соратники були такими, як і він. Можливо, відбули строкову службу, але не більше. На відміну від Червоної армії, наскільки відомо, махновці не брали до себе на службу військових фахівців. Він не був спортсменом, не був атлетом, у нього був зріст десь метр шістдесят – і при тому, він очолював кінні атаки, міг розрубати людину шаблею, попри свої фізичні дані. Нестор з козацького краю, з вільностей Війська Запорозького. З дитинства був на природі, з дитинства знався з конями, його оточували такі ж сільські парубки. Він не був мобілізований до армії, оскільки перебував у в’язниці. Махно повернувся додому в 1917 році не для того, щоб зібрати розбишацьку зграю, а реалізовувати політичну програму. Проте подальші події змусили його взяти зброю до рук.
Восени 1918 Махно організував терористичну групу, яка виросла в невеликий повстанський загін, що розпочав боротьбу проти влади гетьмана Павла Скоропадського, місцевих поміщиків та австро-німецьких військ. 16 жовтня 1918 махновці захопили Гуляйполе. У цей час він поступово розвивав свій військово-організаторський талант, від начальника волосної міліції, буквально за два роки до командарма (навіть в революцію це доволі короткий час). Він вчився й у своїх товаришів. Махновщина – це рух, це багато людей. Махно не був диктатором, не був лідером з необмеженою владою. У нього була Революційну повстанську армію України зі штабами, структурою.
Махно укладав тричі союз із червоними (був нагороджений найвищим більшовицьким орденом - Бойового Червоного Прапора), не один раз укладав союз із представниками української сторони. Союз з Петлюрою він уклав у 1919 року. Ставлення Махна до УНР було неоднозначне і можна відстежити певну еволюцію. Спочатку це були ворожі відносини. Десь Махно піддавався й більшовицькій пропаганді, а десь у нього були претензії до Центральної Ради. Тому що саме Центральна Рада уклала Брестський мир з кайзерівською Німеччиною, монархічною державою, яка прийшла сюди нібито як союзник Української Народної Республіки, але широкі верстви населення сприймали німців та австрійців як окупантів. Від австрійців постраждала родина Махна, один з братів був розстріляний. Дуже багато односельчан, земляків Махна також постраждали, по суті, від окупантів. Дуже довго Махно притирався до патріотів незалежної української держави. На партизанському рівні він співпрацював з багатьма пропетлюрівськими отаманами, але чомусь не сприймав самого Петлюру, Махно як анархіст не сприймав формат держави.
У лютому 1919 штабом Махна був підписаний договір про входження махновських загонів до складу червоної Задніпровської дивізії як 3-ї Задніпровської бригади. Однак між повстанцями та більшовиками існували гострі суперечності в ідеологічних питаннях. Повстанці не могли визнати принципів диктатури пролетаріату та "воєнного комунізму", особливо продрозкладки. У серпні 1919 Нестор Іванович проголосив про створення Революційної повстанської армії України (махновців). Її зусилля були спрямовані насамперед на боротьбу з денікінцями, які в цей час захопили більшу частину України. У вересні Махно заключив короткотривалий союзний договір з Армією Української Народної Республіки про спільні дії проти денікінців. У бою під Перегонівкою біля Умані махновці розбили добірні офіцерські полки білих, після чого здійснили стрімкий рейд у тили білих у південній Україні, згодом у жовтні–листопаді 1919 практично повністю дезорганізували їх. Махновці за цей час захопили міста Бердянськ, Катеринослав, Олександрівськ, Нікополь, Маріуполь, Мелітополь. Улітку 1920 махновці здійснили 3 рейди Лівобережною Україною, загалом подолавши 1400 верст. Часто червоні частини переходили на їхній бік. Восени 1920 червоні знову використали махновців у війні з армією генерала Врангеля. Махновська кіннота здійснювала рейди в тили білих, брала участь у форсуванні Сиваша і зламі оборони Перекопу та Юшуні. Одразу ж після оволодіння Кримом червоні в режимі суворої таємності розгорнули нову операцію зі знищення повстанців. Однак і вона була малоуспішною. Махну вдавалося, незважаючи на величезну кількісну перевагу червоних, продовжувати боротьбу з ними до серпня 1921, коли, вичерпавши всі наявні можливості, він з невеликим загоном перейшов румунський кордон. Згодом через Польщу він перебрався до Франції, з 1924 останні свої роки прожив у Парижі, бідуючи та ідейно продовжуючи свою боротьбу з більшовизмом на сторінках своїх спогадів і публіцистики.
Як анархіст, Махно не бачив майбутнього у державному форматі. Він вважав, що прості люди, трударі, можуть самі без державного чиновництва, політиків і політичних партій організувати своє життя. Тобто вони організовуються в якісь осередки, громади, ради – не політичні, а швидше соціально-економічні, за територіальним принципом чи професійним – і налаштовують контакти між собою, включно до таких функцій як зовнішня політика. І тут посередник у вигляді чиновника не потрібен.
Махно не встановлював диктатуру, багато що спускав вниз для самоорганізації. Але знизу не готові були самоорганізовуватися. Потім він зіткнувся з тим, що все ж таки організатори потрібні з боку інтелігенції, з боку людей, в яких є досвід. А далеко не всі були готові допомагати махновцям у цих процесах. Його Трудова федерація нагадує прототип громадянського суспільства, який був реалізований пізніше у західних країнах. І це не дозволяє скептично ставитися до намірів, ідей Махна. Їх треба вивчати.
Нестор Іванович Махно цікава особистість. Він - людина-легенда. Людина - суперечлива, людина про яку ведуться суперечки до нашого часу. Він зумів поставити на свої чорно - малинові знамена селян України проти німів, проти більшовиків, проти білогвардійців - за себе, за свою землю і волю. Махно - вождь народного повстання, яке жахало і білих , і червоних. Він головнокомандувач Першої Української повстанської армії, з якими рахувалися, і якого боялися. Широким українським степом минула слава про Махно. Полонений ідеєю свободи, невисокий на зріст, якого не змогли вбити ні багаторічна каторга, ні велика кількість ран. Він притягував людей, наче магніт. Махно - це унікальна і складна постать Української національної історії. Він приніс і славу Українському селянству, і завдав колосальних жертв. Махно і махновщина не піддаються одномірним оцінкам, це - суперечливе і трагічне явище в історії української революції 1917-1921 років.
Список використаних джерел та літератури
1. Андреев А. Р./ Нестор Махно, анархист и вождь в воспоминаниях и документах – 2012. – 226с., URL: https://libking.ru/books/nonf-/nonf-biography/498457-aleksandr-andreev-nestor-mahno-anarhist-i-vozhd-v-vospominaniyah-i-dokumentah.html
2. Белаш А.В., Белаш В.Ф./ Дороги Махно: исторические повествования.- Київ -1993.-592 с.
3. Верстюк В. Ф. Комбриг /Нестор Махно : з історії першого союзу махновців з радянською владою / Інститут історії УРСР – Київ - 1990. – 36 c. 4. Волковинський В.М./ Нестор Махно: проти усіх влад і режимів// У кн.: сторінки історії України: ХХ століття. - Київ -1992. - 289 с. 5. Гаєв Ю./ Нестора Махно не может понять ни Ленин, ни Троцкий ни Деникин: о легендарном и непонятном и забытом “батьке” рассказывают сегодня жители столицы бунтарской Махновии // Факти и коментарии. - 1998. -132 с. 6. Енциклопедія історії України Інституту історії України НАНУ. Матеріали е-Бібліотеки "Україніка"
7. Радянська освіта. - 1990. - 21 вересня
8.Савченко В. /Нестор Махно.- Харків - 2015-64 с.
9.Савченко В. /Нестор Махно.- Харків - 2009-123 с.
10. Сто видатних українців - Київ – 2006 – 496 с.
11. Турченко Ф. Г. /Новітня історія України - 10-11 клас - 1998 - 358 с.
12. Шак В./Как батько Махно стал вождем –МИГ - 19.08.2021
13. Шак В./деньги батьки Махно –МИГ - 22.04.2021 14. Шальков О. Є./ Зброя та військова справа на теренах України – Харків: Торсінг плюс, 2009. – 96 с.: іл. – (Моя Україна). Стор 92-93 склад війська, тачанки. 15. Шурхало Д. / Нестор Махно: самородок, військові таланти якого годі пояснити/- URL: https://www.radiosvoboda.org/a/29581007.html 04 листопада 2018, 08:4
XIХ та ХХ Всеукраїнська Інтернет-олімпіада «На Урок» (Осінь 2023, Зима 2024)