Світлиця

Помешкання українців зрідка було поділено на кілька кімнат (хоча все залежало від заможності господаря дома). Українська світлиця це і кухня і вітальня, відпочивальня і столова.

В “кухні” була розташована піч, а також, часто, водник – ослінчик чи спеціально відведене місце, де стояли відра з водою. У двокімнатних хатах водник найчастіше знаходився в сінях. Піч зазвичай будували ліворуч або праворуч від входу. Від печі до причілкової стіни розміщували спальне місце – піл. Інколи це були дерев’яні ліжка. Якщо в сім’ї були немовлята, то поруч з постіллю вішали колиску.

Біля протилежної від печі стіни розміщували лавку біля вікон. Саме тут господині займались прядінням та іншими домашніми справами. Лава була досить довгою – найчастіше 4 метри завдовжки. Раніше лави були закопані в земляну долівку. Пізніше, на початку ХХ століття, їх почали модернізувати – робили переносними.

Стіна навпроти дверей мала репрезентативну функцію. Тут наші предки найчастіше розміщували ікони, на так званих божницях. Найчастіше це були прибиті до стіни рейки. Ікони як і зараз прикрашали рушниками, на Зелені свята прикрашали гілками.

Колись світлицею називали найкращу кімнату у хаті. Жінки – українки з давніх давен любили чепурити свої хати. Світлицю прикрашали квітами, предметами вжитку, розмальовували. А ще прикрашали витинанками. Так називали, бо їх витинали, вирізали з паперу. Витинанки використовували замість серветок у буфетах, ними прикрашали полички.

Піч найголовніша в хаті, бо горить у ній багаття.

Там вмлівають борщ і каша, гріє, варить піч і смажить.

Піч білили дуже часто, щоб жило у домі щастя.

А щоб жити і радіти, малювали гарні квіти.

Все в порядку біля печі, чисті горщики, до речі,

У куточку рогачі, рядна нові на печі.

Господиня роботяща, і господар не ледащо.

Добрі люди у цій хаті, весело живуть, багато!

В кожній світлиці обов'язково була піч, певно, це був основний об'єкт в помешканні українців. Вона була великою і найголовнішою в хаті. Красуня піч завжди була побілена та розмальована) До печі наші предки ставились як до священного предмета. Називали її Берегинею родинного вогнища. Піч ще називали: годувальниця, нагрівальниця, лікувальниця .Піч – головна берегиня, бо хліб народжує. В народі кажуть, яка піч така й господиня. Тому кожна жінка тримала її в чистоті: обмазувала глиною, білила, розмальовувала квітами.

За піччю були жердки, на яких висів одяг, що просихав після прання. Коло печі звичайно стояли предмети домашнього вжитку: масниця, горщики, глечики, миски, казанці, дерев’яні ложки, макітра, горнята тощо. Ще далі – ліжко, або, як ще його називали, дерев’яний поміст для спання. Під ним зберігалися хатні речі. Над полом вішали колиску для спання і колисання дитини. Там ще були жердка, горизонтально підвішена чи прилаштована перекладина, шафа з посудом. З другого боку входу до світлиці висять на стіні відкриті полиці для святкового посуду. Це – мисник. Навпроти полу є лавка. А друга лавка напроти входу. В куті, де сходяться лавки, найпочесніше місце – покуть. Дерев’яні лави прикрашали килимами. У покуті стояли стіл, ослін (переносна лавка). Там вішали ікони, які прикрашали рушниками. Земляну підлогу мазали глиною. Її називали долівкою. Зверху посипали різними травами»)

Розгляньте уважно малюнки, з'єднайте предмети, які мають одне призначення, але використовувались в різні часи

Page updated

Google Sites

Report abuse