• Слідкуйте за власною реакцією на те, що сталося – діти виробляють власну модель поведінки, спостерігаючи за дорослими, які відіграють важливу роль у їх житті. Тому, намагайтеся зберігати спокій і вселяти його дитині, наскільки це можливо.
• Приділяйте дитині більше уваги – чуйність та увага з вашого боку дозволять дитині висловити свої думки та відчути власну захищеність, особливо у важких ситуаціях. Якщо дитина хоче поговорити з вами про свої почуття, заохочуйте її до розмови. Виявіть розуміння того, що вона вам скаже, і поясніть, що такі почуття, як страх, гнів, сум є цілком нормальною реакцією на події. Обіймайте дитину, тримайте за руку. Це заспокоює навіть дорослих.
• Говоріть з дитиною на зрозумілій їй мові – будь-яка інформація має бути розказана дитині відповідно до її віку та рівня розвитку. Надлишок відомостей може заплутати маленьких дітей і викликати в них нові страхи та почуття незахищеності. З іншого боку, додаткова інформація допоможе дитині правильно зрозуміти, що ж насправді відбувається. Проговорюйте кожен крок та ваші плани і дії. Якщо ви прямуєте в бомбосховище, або евакуюєтеся з міста, поясніть дитині, що вдома небезпечно і що вам необхідно взяти найнеобхідніше. Особливо важливо пояснити дітям, як зараз важливо, щоб вони робили все, що просять батьки, без суперечок.
• Обмежте доступ дитини до засобів масової інформації – намагайтеся захистити дитину від перегляду фотографій та прямих репортажів з місця трагічних подій. Це особливо важливо для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
• Намагайтеся підтримувати звичайний розпорядок життя, переконайте дитину в тому, що вона знаходиться в безпеці – підтримка звичайного способу життя дуже переконливо діє на дитину та є для неї чітким, що не вимагає слів, доказом власної безпеки та стабільності. Відволікайте дитину доступними іграми, жартами, розмальовками тощо. Спробуйте дудлінг. Це просте малювання візерунків або зображень. Можна намалювати рибок, кружечки, квадрати, листочки чи щось інше і разом з дитиною заповнювати кожен елемент різними візерунками, лініями і т.п. Якщо ви знаходитесь у бомбосховищі, підвалі, без доступу до олівців/ручок/ігор/розмальовок і т.п., можна рахувати людей навколо, шукати кольори (наприклад на одязі людей), обводити пальчиком свою руку. Читайте книжки, вірші або розповідайте ті, які пам’ятаєте. Намагайтесь говорити спокійним і розміреним голосом. Якщо у вашої дитини є улюблена книга (вірш, казка) і вона просить весь час саме її, то повторюйте її хоч і 100 разів! Бо передбачуваність – це безпека, це заспокоює.
• Не забувайте про власний душевний стан – оскільки ви є головним джерелом допомоги та підтримки дитини, ви повинні дбати про себе. Спілкуйтеся з сім’єю та друзями, діліться своїми почуттями та переживаннями з іншими дорослими, особливо з тими, хто переживав щось подібне. Намагайтеся дотримуватися збалансованого режиму харчування. Практикуйте разом з дітьми “квадратне” дихання, яке застосовують у стресових ситуаціях і за панічних атак: вдих (4 секунди) – затримка дихання (4 секунди) – видих(4 секунди) – затримка дихання(4 секунди) .
• Базові потреби – вода, їжа, сон.
Інклюзія – це насамперед шляхи комунікації: як ми шукаємо канали спілкування, щоб залучити якомога більше людей до взаємодії.
Інклюзія – це про повагу до людської гідності, бо вона є джерелом прав людини.
Інклюзія — процес реального включення дітей з особливими освітніми потребами у активне суспільне життя. При цьому всі зацікавлені сторони мають долучатися до участі для отримання бажаного результату. Інклюзія однаковою мірою необхідна всім членам суспільства. Інклюзія — це належність до співтовариства (групи друзів, школи, місця проживання).
«ВИХОВАННЯ ДУШІ І ПОБУДОВА СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН – ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ШКОЛИ І ДОРОСЛИХ»
Батьки мають звернутись до інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) за місцем проживання. До ІРЦ можуть звернутись батьки дітей, віком від 2 до 18 років, які відчувають занепокоєння щодо розвитку дитини, незалежно від наявності в дитини інвалідності чи встановленого діагнозу.
Фахівці інклюзивно-ресурсного центру проводять комплексну психологічно-педагогічну оцінку дитини.
Батьки отримують висновок про комплексну оцінку.
Батьки подають висновок про комплексну оцінку дитини разом із заявою про зарахування до навчального закладу.
Школа чи дитячий садок обов’язково мають створити інклюзивний клас або групу, якщо батьки подали висновок про комплексну оцінку дитини.
Наказом директора в закладі освіти створюється команада психолого-педагогічного супроводу, відповідно до Наказу МОН № 609 від 08.06.2018 року, до якої входять: директор закладу чи його заступник, учителі, асистент учителя, практичний психолог, батьки, асистент дитини та всі інші особи, залучені до навчального процесу. Команда супроводу створює індивідуальну програму розвитку (ІПР) дитини.
Батьки в обов'язковому порядку мають ознайомитись з ІПР та підписати її.
В інклюзивному класі чи групі мають створити умови для навчання дитини з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку з урахуванням потреб і можливостей учня (учениці).
До роботи інклюзивного класу чи групи долучають асистента вчителя чи вихователя. Ця людина не є особистим педагогом дитини, а допомагає вчителю чи вихователю проводити освітній процес.
Якщо фахівці інклюзивно-ресурсного центру у висновку зазначили, що дитина потребує додаткової підтримки, то вона має право на асистента дитини. Роль асистента дитини можуть виконувати батьки, уповноважені ними особи чи соціальні працівники.
«ЩОБ ЗМІНЮВАТИ ЛЮДЕЙ, ЇХ ПОТРІБНО ЛЮБИТИ. ВПЛИВ НА НИХ ПРОПОРЦІЙНИЙ ДО ЛЮБОВІ ДО НИХ».
ЙОГАН ГЕНРІХ ПЕСТАЛОЦЦІ
ПЕРЕВАГИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ:
- Діти навчаються разом у звичайній школі.
- Поліпшується моторний, мовний, соціальний, емоційний розвиток дитини.
- Діти отримують можливість жити разом з батьками.
- Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.
- Навчання проводиться з орієнтацією на здібності та інтереси дітей.
- У дітей є можливість для налагодження дружніх стосунків з ровесниками.
- Діти з особливими потребами отримують ефективну освіту, щоб жити повноцінним життям.
Для кожної дитини з особливими освітніми потребами, яка навчається в інклюзивному класі складають індивідуальну програму розвитку.
ІНДИВІДУАЛЬНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ – це документ, який закріплює індивідуальні напрями навчання здобувача освіти.
ІПР затверджує керівник ЗЗСО, підписують батьки або законні представники дитини.
ІПР – розробляє група фахівців у складі:
- заступник директора з навчально – виховної роботи;
- вчитель початкових класів та інші вчителі, вчителі предметники;
- асистент вчителя;
- практичний психолог;
Соціальний педагог;
- вчитель – дефектолог (за наявності);
- фахівці ІРЦ;
- асистент дитини (за необхідності);
- медичний працівник закладу освіти
- батьки або законні представники.
Переваги для дітей без особливих потреб:
- вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;
- вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;
- вчаться співробітництву;
- вчаться поводитися нестандартним чином, бути винахідливими, а також співчувати іншим.
Переваги для родин:
- Батьки отримують інформацію про типовий і атиповий розвиток дітей.
- Родини одержують підтримку з боку інших батьків.
- Батьки беруть активну участь у визначенні навчальних цілей і завдань для дітей.
- Всі батьки стають частиною шкільної спільноти.
Переваги для вчителів та інших фахівців:
- Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.
- Вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що допомагає їм ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.
- Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) навчаються працювати в команді.
Для організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами у школі створено відповідні умови:
- безперешкодний доступ до території та приміщень школи, які пересуваються на візку;
- забезпечення необхідними навчально-методичними посібниками, наочно-дидактичними та індивідуальними технічними засобами навчання;
- наявність кабінетів, психологічного розвантаження, логопедичного з відповідним корекційно-роздатковим обладнанням;
- забезпечення педагогічними кадрами, які володіють методиками роботи з дітьми з особливими освітніми потребами ( учителями інклюзивного навчання (асистентами учителя).
Функції асистента вчителя:
1.Організаційна
- допомагає організувати освітній процес;
- допомагає учню з ООП;
- спостерігає за дитиною з метою вивчення її індивідуальних потреб
2. Навчально – розвиткова
- допомагає дітям опановувати матеріал;
- дбає про соціальну адаптацію в класі;
- сприяє розвитку та розкриттю здібностей.
3. Дагностична
- вивчає особливості діяльності і розвитку дитини;
- оцінює виконання ІПР.
4. Прогностична
- надає пропозиції щодо корегування ІПР.
5. Консультативна
- консультує батьків та вчителя.
Асистент вчителя:
· здійснює педагогічний супровід;
· допомагає виконувати завдання;
· залучає до різних видів діяльності;
· адаптує навчальні матеріали.
Поради батькам дітей, які навчаються в інклюзивному класі:
1. Запровадження в сім’ї системи «дитиноцентричності»; максимальне врахування потреб дитини. Сприяння всесторонньому розвитку дитини.
2. Налагодження тісної взаємодії психолог-педагог-асистент учителя-батьки-дитина.
3. Поглиблена співпраця батьки-психолог для врахування та адаптації і корекції психологічного стану учня(учениці).
4. Визначення та розвиток пріоритетних вподобань дитини, таких як спорт, образотворче мистецтво і т.д.
5. Виконання батьками настанов та порад психолога та педагога.
6. Постійний контроль психологічного і фізичного стану дитини.
7. Батьківський нагляд та допомога дитині у виконанні домашнього завдання.
ПРИНЦИПИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ:
v Цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень.
Кожній людині властиво відчувати і думати.
v Кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою.
v Справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємин.
v Всі люди потребують підтримки та дружби ровесників.
v Для тих, хто навчається досягнення прогресу швидше може бути в тому, що вони можуть робити, ніж в тому, що не можуть.
v Різноманітність посилює всі сторони життя людини.
Правила інклюзивної школи:
- Всі учні рівні у шкільному співтоваристві;
- У всіх учнів мають бути рівні можливості для встановлення і розвитку важливих соціальних зв'язків;
- Планується і проводиться ефективне навчання;
- Всі учні мають рівний доступ до процесу навчання протягом дня;
- Працівники, залучені в процес навчання, навчені стратегій і процедур, які полегшують процес включення, тобто соціальну інтеграцію серед однолітків;
- Програма і процес навчання враховує потреби кожного учня;
- Сім'ї активно беруть участь у житті школи;
- Залучені працівники налаштовані позитивно і розуміють свої обов'язки.
