Наказ №50 від 24. 04 .2025 Про запобігання проявам  булінгу, вербування і тероризму серед здобувачів освіти

Допомога дітям з ООП під час війни. Поради для батьків 

Обережно, міни! Унаслідок війни майже третина України замінована або забруднена рештками техніки та зброї. Особливо небезпечно в прифронтових районах і в деокупованих населених пунктах, куди українські родини повертаються з вимушеної евакуації.. Чи всі українські діти знають, як діяти, коли знайшов міну? Адже окупанти, утікаючи, часто використовують для пасток різні побутові предмети, зокрема, іграшки. У новому відео від Dovidka.info та МінРеінтеграції на YouТube-каналі SPRAVDI пояснюємо дітям, що обачність нині на першому місці. А також розповідаємо основні правила поведінки з вибуховими предметами. Перегляньте це відео та покажіть вашим знайомим. Це може врятувати. 

Людина та її здоров’я

Найвища цінність суспільства – людина. Проте з кожним роком збільшується кількість чинників, які негативно впливають на її життя та здоров’я. Здебільшого ці чинники породжує сама людина: науково-технічний прогрес, діяльність людини, її необачне поводження з природою. Тому пріоритетом  на сучасному етапі розвитку людини  визнано безпеку кожної людини, особливо увагу суспільство сьогодні приділяє безпеці дитини. Під безпекою життєдіяльності слід розуміти характеристику існування людини в певному місті її перебування, що відображає збалансованість між впливом чинників, які загрожують життю або здоров’ю людини, та таких, що запобігають негативним наслідкам цієї життєдіяльності.

Одним з найважливіших чинників безпеки життєдіяльності дитини є  її здоров’я. Сьогодні науковці вирізняють

4 нерозривні складники здоров’я людини:

-  фізичне здоров’я

-  психічне здоров’я

-  духовне здоров’я

-  соціальне здоров’я

фізичне здоров’я складає організм людини як біологічну систему: органи і системи життєзабезпечення, їхні функції та здоровий стан, фізична діяльність та біохімічні  процеси; гігієна тіла, рухова активність, здорове харчування, генетичне і репродуктивне здоров’я, профілактика хвороб, фізичний розвиток.

психічне здоров’я це позитивні емоції, воля, самосвідомість, виховання, мотивації, стреси, психотравми, психологічні можливості дитини, запобігання поганим звичкам, формування навичок і позитивних емоційних звичок.

духовне здоров’я розглядається в системі загальнолюдських цінностей, ідеал здорової людини, традиції культури здоров’я українського народу, розвиток позитивних духовних рис,  духовні цінності й засоби розвитку духовності.

соціальне здоров’я - соціальні потреби та інтереси,етика родинних зв’язків, наслідки антисоціального ставлення до довкілля, соціальне забезпечення життєво важливих потреб, соціальна адаптація, здоров’я нації, право і здоров’я, шкідливий вплив наркотичних речовин, запобігання хворобам,  що передаються статевим шляхом, формування потреби вести здоровий спосіб життя. 

Здоровий та безпечний спосіб життя

Теорія формування здорового способу життя дитини ґрунтується на кількох основних ідеях, з яких складається певна ідеологія:

-         по-перше, це ідея пріоритету цінності здоров’я в світоглядній системі цінностей людини;

-         по-друге, це розуміння здоров’я не тільки як стану відсутності захворювань, або фізичних вад, а ширше – як стану повного благополуччя;

-         по-третє, це ідея цілісного розуміння здоров’я як феномена, що невід’ємно поєднує його чотири сфери  фізичну, психічну, соціальну й духовну.

-         четверта ідея полягає в тому, що відповідальність за своє здоров’я несе передусім сама людина, хоча й держава, і суспільство теж несуть відповідальність за здоров’я населення, насамперед дітей(це закріплено в законодавчо-нормативних актах України).

За даними профілактичного медичного обстеження, стан здоров’я дітей щороку погіршується, збільшується  кількість учнів з хворобами опорно-рухової, серцево-судинної, дихальної, ендокринної систем. Чому? Адже в школах великі, світлі,  чисті класи, в міру озеленені. Що заважає юному поколінню рости здоровим та фізично і інтелектуально розвиненим?

Критичний рівень здоров’я й фізичного розвитку дітей та учнівської молоді відбувається внаслідок зниження рухової активності в у мовах зростання (до 72 %) навчального часу. За даними досліджень науковців, психоемоційне напруження процесу навчання, впровадження комп’ютерних технологій у повсякденний побут, несприятливі екологічні умови та зростання антисоціальних проявів серед молоді, висувають першочергове завдання перед педагогічною громадськістю – збереження та зміцнення учнівської та студентської молоді, формування  в них навичок здорового способу життя. Які ж умови і чинники шкільного життя руйнівно впливають на здоров'я дітей?

Перший чинник — це інструктивно-програмні методики. Увесь навчальний процес спрямований на закріпачення дитячого організму в режимі постійного сидіння. За такого психомоторного закріпачення дитина в початковій школі вже через 10—15 хв. відчуває нервово-психічні навантаження, що спричинюють ранню стенокардію, короткозорість та сколіоз. У неї пригнічується і паралізується загальний тонус організму.

Другий чинник, згубний для здоров'я, — закриті приміщення, обмежений простір, заповнені одноманітними, штучно створеними елементами. При цьому пригнічується емоційна сфера дітей, пригнічується імунітет, не реалізується їхня генетична програма.

Третій чинник — словесно-інформаційний, вербальний принцип побудови навчального процесу. Книжкове вивчення життя передбачає некритичне сприйняття готової інформації. При цьому пригнічується творчість, закладена в дітях природою, вони не можуть самостійно мислити і міркувати.

Четвертий чинник це методики що лежать в основі навчального процесу, і руйнують цілісне сприйняття світу.

П'ятий чинник —— це методики що лежать в основі навчального процесу, і руйнують цілісне сприйняття світу. це надмірне захоплення методиками «інтелектуального» розвитку на шкоду чуттєвому, емоційно-образному. Навчання дітей у дитячому садку комп'ютерним умінням призводить до «шизоїдної інтоксикації» свідомості. Реальний світ у дитині замінюється штучним, віртуальним, що спричинює розпад найважливішої психічної функції — уяви. І як наслідок — раннє формування шизоїдно-психічної конституції.

Додатково до всіх цих чинників в останнє десятиріччя в школу увійшли здоров’я руйнівні інновації:

• заміна парт на столи, що призвело до ранньої втрати зору і порушень постави;

• заміна каліграфічного письма ручкою з пером на безвідривне письмо кульковою, у зв'язку з чим зросли стомлюваність, неврівноваженість, агресія;

• заміна електролампового освітлення на високоякісне люмінесцентне, що притлумлює внутрішні біоритми дитини, впливає на ритми головного мозку; після

запровадження предмета «Інформатика» додалося й випромінювання від дисплеїв і   комп'ютерів;

• скорочення або вилучення зі школи уроків праці: школа випускає безруких, безвільних людей, які не вміють продуктивно працювати і цінувати свою й чужу працю, а тому — морально неповноцінних;

• заміна шестиденного навчального тижня на п'ятиденний, що призвело до додаткового навантаження

Зміст організованої оздоровчорекреаційної рухової активності у зазначеному контексті включає доступні для використання різними категоріями громадян окремі фізичні вправи та їх комплекси, а також види спорту, чи їх елементи, визначеними відповідною програмою обсягами рухової активності. 

Обсяг організованої оздоровчо-рекреаційної рухової активності дорослого населення, відповідно до сучасних рекомендацій провідних міжнародних організацій має включати 30-хвилинні заняття 4-6 днів на тиждень. Щодо інтенсивності навантажень, ми можемо дотримуватись точки зору вчених, які вважають, що оптимальний рівень інтенсивності фізичних навантажень для більшості людей, що мають дозвіл лікаря на заняття організованою руховою активністю, становить 60–80% максимального споживання кисню. Ці показники відповідають 70–85% максимальної частоти серцевих скорочень. Така інтенсивність фізичного навантаження вважається середньою. Спортивна діяльність, яка здійснюється в умовах змагання, також може розглядатися як форма організованої рухової активності. Змагальна діяльність, як стверджують провідні фахівці теорії спорту, є базовою (абсолютно необхідною) ознакою лише цьому виду діяльності. Без змагань, або з обмеженою їх кількістю, рухова активність серед населення існувати може, а ось спорт високих досягнень передбачає обов’язковість змагань. 

Результат у цьому випадку не зводиться до „голів, очок, секунд”, що характерно для занять обраним видом спорту, а втілюється в тому, що веде до необхідного для кожної людини рівня фізичного і духовного розвитку, загальної працездатності та здоров’я. У випадку проведення змагань заради рухової активності спортивні досягнення не є важливими. Тут доречна теза «головне не результат, а участь!». Очікуваний соціальний ефект від реалізації організованої рухової активності у спорті може бути отриманий виключно у випадку його масовості. Зазначається, що масовий розвиток спорту спостерігається в країнах з високим рівнем життя населення, де кількість осіб, які займаються різними видами рухової активності і спорту, становить в середньому більше 30% загальної кількості населення. На думку окремих дослідників важливою перевагою спорту є здійснення організованої рухової активності у час, вільний від домінуючого виду діяльності у житті людини (спочатку – загальна і спеціально-освітня діяльність, згодом – професійна праця) та від виконання робіт у повсякденному домашньому побуті, затрат часу на транспорт. Отже, спорт є важливим компонентом у структурі щоденного дозвілля людини, особливо під час вихідних, канікулярного або відпускного періоду. У спорті організована рухова активність здійснюється багатьма індивідами, обмеженими формальними чи неформальними критеріями членства в групах, а також самостійно. Таким чином принцип оздоровчої спрямованості у фізичній культурі і у процесі занять спортом втілюється у технологіях оздоровчо-рекреаційної рухової активності. Термін технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності об’єднує в собі два чинника: перший - процес використання засобів фізичного виховання в оздоровчих цілях; другий - наукову дисципліну, котра розробляє й удосконалює технології побудови фізкультурнооздоровчого процесу, тобто – об’єднує практику і теорію.