Відомі люди про Мольєра

«Я люблю його не тільки за тематику п’єс, за характери його героїв, але й за дивовижно міцну драматургічну техніку. Кожна поява дійової особи у Мольєра потрібна, обґрунтована, кожна інтрига звучить так, що навіть ланку вийняти неможливо».

М. Булгаков.

«Такий величний, що коли перечитуєш його, кожний раз дивуєшся. Він єдиний у своєму роді, його п’єси межують з трагічним і повністю захоплюють тебе, йому ніхто не сміє наслідувати. «Скупий», де порок позбавляє сина всякої поваги до батька, твір не тільки величний, але й у високому сенсі трагічний. <…> Я кожного року читаю кілька п’єс Мольєра, так само як час від часу розглядаю гравюри по картинам великих італійських майстрів. Ми, маленькі люди, не маємо можливості довго берегти в собі велич подібних творів і тому зобов’язані інколи повертатись до них, щоб оновити враження».

Й.В. Гете

«Мольєр не був ані надміру огрядним, ані занадто худим. Зросту він був скоріше високого, ніж низького, поставу мав шляхетну, виступав гарно: рухався повільно, із серйозним виглядом. Він мав товстий ніс, великий рот, товсті губи, смаглявий колір обличчя, чорні та густі брови. Його обличчя набувало дуже кумедного вигляду залежно від міміки. Що ж до його характеру, то Мольєр був добрим, послужливим, щедрим. Він дуже любив виголошувати промови у театрі перед публікою. Природа, настільки щедра до нього щодо духовних обдаровань, відмовила йому у фізичних даних, напрочуд важливих для театру. Глухий голос, жорсткі інтонації, швидкість мовлення – все це ставило Мольєра у невигідне становище порівняно з іншими акторами Бургундського Отелю (театр у Парижі). Він тверезо оцінював себе і тому обмежився таким жанром, де ці вади не так впадали в око».

П’єр Гассенді, філософ, сучасник Мольєра