Embedded Files
Мистецтво, яке говорить серцем
Багато сімей героїв, деякі колись незнайомі мені люди питають, чому я роблю те, що роблю, чому йду на зустріч незнайомим людям і можу просто подарувати цукерки дівчині, яку я зустріла в кінотеатрі та у якій сьогодні день народження, зовсім не знаючи її... Немає на це відповіді. Це те, що я відчуваю, а ще те, чого бракує нашому людству. Дуже хочеться доброти...
Але сьогодні я хочу поділитися однією з історій, яка надихала мене все життя і вона – не одна.
У мене був гарний приклад і вчитель, – я довго шукала суть всесвіту в отаких от маленьких речах, які робив він. І ці дрібниці будували цілий всесвіт навколо однієї людини. І справа тут не в грошах: можна мати гроші і нічого не робити, і нікому не допомагати... Отже
Майкл і хлопчик, якого цурався весь світ. Історія, що стоїть за піснею «Gone Too Soon».("Пішов занадто рано")
Історію про дружбу, яка змогла подолати людську жорстокість і страх. Це історія Майкла та Раяна Вайта.
У 1980-х роках вірус ВІЛ був абсолютним табу. Через брак достовірної інформації люди вважали, що можуть заразитися лише від дотику чи навіть просто побачивши хворого. Коли тринадцятирічний Раян Вайт, хлопчик, який страждав на гемофілію, заразився вірусом через переливання інфікованої крові, його життя перетворилося на справжнє пекло. Йому заборонили відвідувати школу, сусіди кидали каміння у вікна його будинку, а відвідувачі ресторанів вставали з-за столів і йшли геть, щойно бачили його. Суспільство відкинуло його, немов безпритульного собаку.
Але тоді в його житті з’явився Майкл Джексон.
Майкла зовсім не хвилювало, що писали таблоїди чи чого боялися люди. Він одразу зателефонував Раяну та його матері. Він став одним із його найближчих друзів і відкрив для нього ворота свого ранчо Неверленд. Поки інші боялися навіть наблизитися до Раяна, Майкл обіймав його за плечі, вони разом їли за одним столом, їздили на прогулянки та дивилися фільми. Майкл подарував йому те, чого його позбавив увесь світ, – нормальне дитинство без осуду та упереджень.
Мати Раяна, Джинн Вайт, пізніше зі сльозами на очах згадувала:
«Майкл ніколи не ставився до Раяна так, ніби той був хворим чи приреченим. Вони сміялися разом, пустували, раділи життю. Коли в останні дні Раян лежав у лікарні в комі, Майкл негайно прилетів до нього. Коли Раян помер у квітні 1990 року, Майкл сидів поруч зі мною, обіймав мене і плакав разом зі мною годинами. Він допоміг організувати весь похорон і присвятив Раяну прекрасний шедевр – пісню «Gone Too Soon».» ("Пішов занадто рано")
Коли після смерті Раяна його мати запитала Майкла, чому він зробив для їхньої родини так багато – навіть купив їм новий автомобіль, бо старий був пошкоджений наляканими сусідами, – Майкл подивився на неї і сказав:
«Як я міг не допомогти? Я хотів, щоб Раян знав: у цьому світі є люди, яким він небайдужий. Що він не самотній.»
Ось таким був справжній Майкл. Людина, якій не потрібно було читати іншим лекції про доброту, бо вона просто жила за цими принципами. У час, коли людство потопало в упередженнях і страху, він безумовно простягнув руку хлопчику, що помирав, і подарував йому щиру, безумовну любов.
І найжахливіше те, що тепер ця людина для половини людства залишилася монстром, який ґвалтував дітей; тих, хто був єдиним світлом у його житті, тих, кому він хотів допомогти, тих, чиє дитинство він хотів врятувати від повторного сценарію власного...
Це ціна доброти...
Many families of heroes, and even some people who were once complete strangers to me, ask why I do what I do. Why do I reach out to people I don't know? Why can I simply give some candies to a girl that I met at the cinema on her birthday without knowing her at all?
There is no answer to that. It is simply what I feel. And perhaps it is also what our humanity is missing the most. We need kindness so badly...
Today, however, I want to share one of the stories that has inspired me throughout my life–and it is not the only one.
I had a wonderful role model and teacher. For a long time, I searched for the meaning of the universe in those small things he did. Those little acts created an entire universe around one person. And it was never about money. You can have money and still do nothing, help no one, and make no difference at all...
A story about a friendship that overcame human cruelty and fear. The story of Michael and Ryan White.
In the 1980s, the HIV virus was an absolute taboo. Due to misinformation, people believed they could get infected just by touch or sight. When thirteen-year-old Ryan White, a boy suffering from hemophilia, contracted the virus through an infected blood transfusion, his life turned into a living hell. His school banned him from attending classes, neighbors threw rocks through his windows, and people in restaurants walked away from tables when they saw him. Society shunned him like a stray dog.
But then, Michael Jackson entered his life.
Michael didn't care at all about what the tabloids wrote or what the public feared. He immediately called Ryan and his mother. He became Ryan's closest friend and opened the gates of Neverland Ranch to him. While others were afraid to even get close to Ryan, Michael would put his arm around him, they ate together at the same table, went on drives, and watched movies. Michael gave him what the whole world had stripped away – a normal childhood without judgment.
Ryan's mother, Jeanne White, later recalled with tears in her eyes:
"Michael never treated Ryan like he was sick or dying. They laughed together, they played around. When Ryan was in a coma in the hospital during his final days, Michael flew there immediately. When Ryan passed away in April 1990, Michael sat in the room with me, held me, and cried with me for hours. He helped me arrange the entire funeral and dedicated a beautiful masterpiece to Ryan – the song '𝐆𝐨𝐧𝐞 𝐓𝐨𝐨 𝐒𝐨𝐨𝐧'."
When Ryan's mother asked Michael after his passing why he did so much for them, even buying them a brand new car because their old one was vandalized by terrified neighbors, Michael looked at her and said:
"𝐇𝐨𝐰 𝐜𝐨𝐮𝐥𝐝 𝐈 𝐧𝐨𝐭 𝐡𝐞𝐥𝐩? 𝐈 𝐰𝐚𝐧𝐭 𝐑𝐲𝐚𝐧 𝐭𝐨 𝐤𝐧𝐨𝐰 𝐭𝐡𝐚𝐭 𝐭𝐡𝐞𝐫𝐞 𝐚𝐫𝐞 𝐩𝐞𝐨𝐩𝐥𝐞 𝐢𝐧 𝐭𝐡𝐢𝐬 𝐰𝐨𝐫𝐥𝐝 𝐰𝐡𝐨 𝐜𝐚𝐫𝐞 𝐚𝐛𝐨𝐮𝐭 𝐡𝐢𝐦. 𝐓𝐡𝐚𝐭 𝐡𝐞 𝐢𝐬 𝐧𝐨𝐭 𝐚𝐥𝐨𝐧𝐞 𝐢𝐧 𝐭𝐡𝐢𝐬."
This was the real Michael. A man who didn't need to lecture people about kindness because he simply lived it. In a time when humanity was drowning in prejudice and fear, he unconditionally extended his hand to a dying boy and showed him pure, unconditional love.
And the most terrible thing is that now, for half of human beings, this person has remained a monster who abused children – the very ones who were the only light in his life, the ones he wanted to help, the ones whose childhood he wanted to save from repeating the same story as his own…
This is a price of kindness...
3 березня 1995 року – Майкл Джексон таємно відвідав похоронну службу маленького Крейга Флемінга, дворічного хлопчика, якого його мати викинула з мосту в Каліфорнії разом із його чотирирічним братом Майклом, перш ніж сама спробувала накласти на себе руки. Мати та чотирирічний хлопчик вижили після інциденту, хоча дитина на ім’я Майкл отримала серйозні травми й потребувала медичної допомоги.
За словами Дж. Ренді Тарабореллі, Майкл був у студії звукозапису, працюючи над своїм майбутнім альбомом «HIStory», коли один із його помічників розповів йому, що сталося. Очевидці в студії згадували, що Майкл зламався емоційно, відкрито плакав і був глибоко вражений цією трагедією.
Пізніше Майкл Джексон присвятив пісню «Childhood» з альбому «HIStory» пам’яті Крейга Флемінга такими словами:
«Childhood» присвячується маленькому Крейгу Флемінгу та його брату Майклу, який вижив. Для нього було створено спеціальний стипендіальний фонд, щоб допомогти забезпечити, аби його дитинство стало початком майбутнього, сповненого всіх можливостей.
March 3, 1995 – Michael Jackson privately attend the funeral service for little Craig Fleming, a two year old boy whose mother threw him over the bridge in California along with his four year old brother Michael before jumping to her own planned death. The mother and four year old survived the incident, although the child, Michael was badly battered, requiring medical aid.
According to J.Randy Taraborrelli, "Michael was in the recording studio finishing up his current album (HIStory) when one of his aide came to his and told him what had happened. According to eye witnesses in the studio, Michael broke down and wept openly and was so torn out about the tragedy."
Michael Jackson later dedicated the song "Childhood" on the HIStory Album to the memory of Craig Fleming with these words:
"Childhood" is dedicated to Little Craig Fleming and his surviving brother Michael, for whom special scholarship fund was been established to ensure that his childhood usher in a future of all possibilities.
1. MJ Dancing the dream.mp4Who is MJ
Після конфлікту з колишньою дружиною, Марі Ротенберг, Чарльз Ротенберг викрав їхнього сина під приводом поїздки до Disneyland. У мотелі він облив ліжко хлопчика гасом і підпалив, намагаючись, за власними словами, помститися матері. Девіда врятували, але він залишився тяжко понівеченим.
Майкл Джексон дізнався про історію Девіда та відвідав його, коли той проходив лікування. З роками їхня дружба розвивалася, і, за повідомленнями, Джексон надавав емоційну підтримку та допомагав із медичними витратами, пов’язаними з відновленням Девіда. Пізніше Девід узяв ім’я Дейв Дейв і став концептуальним художником, з’являючись на публіці за підтримки Джексона.
Дейв Дейв також публічно захищав Джексона в періоди, коли той стикався із звинуваченнями у жорстокому поводженні з дітьми, заявляючи, що його власний досвід спілкування з Джексоном показав йому турботливу та співчутливу людину. Їхні стосунки залишилися помітним прикладом тривалої участі Джексона у житті дітей і молодих людей, які пережили важкі травми.
After a conflict with his ex-wife, Marie Rothenberg, Charles Rothenberg kidnapped their son under the pretense of taking him on a trip to Disneyland. At a motel, he doused the boy’s bed with kerosene and set it on fire, attempting, by his own admission, to take revenge on the mother. David survived, but he was left severely disfigured.
Michael Jackson learned about David’s case and visited him while he was receiving treatment. Their friendship developed over the years, and Jackson reportedly offered emotional support and helped with medical expenses related to David’s recovery. David later adopted the name Dave Dave and became a conceptual artist, appearing publicly with Jackson’s support.
Dave Dave also publicly defended Jackson during periods when Jackson faced allegations of child abuse, saying that his own experiences with Jackson showed him a caring and compassionate person. Their relationship remained a notable example of Jackson’s long-term involvement with children and young people facing severe trauma.
Історія знайомства та дружба Майкла з сином Марлона Брандо Міко.
Майкл Джексон познайомився з батьком Міко, Марлоном Брандо, на початку 2000-х років, і згодом вони стали близькими друзями. Завдяки цьому Майкл зблизився з Міко.
Робота та підтримка: Міко був поруч із Майклом протягом десятиліть. Наприклад, він допомагав артисту після того, як Джексон отримав опіки під час зйомок реклами Pepsi у 1984 році.
Поява у кліпах: Міко Брандо з'являвся в деяких найвідоміших відеороботах Джексона, зокрема в короткометражних фільмах та виступах для "Thriller", "Bad" (у версії Moonwalker), ''Speed Demon'' та "You Rock My World".
Особисті моменти: Спільнота фанатів часто обговорює, що через їхню довірливу дружбу Міко знав усі деталі життя артиста та захищав його від зайвої уваги.
Міко Брандо не просто супроводжував зірку, а працював як охоронець на відомому ранчо Майкла Neverland. Також завдяки їхній дружбі там часто гостював і сам Марлон Брандо, якому Майкл спеціально облаштував поле для гольфу з кисневим балоном для зручного пересування територією.
«Одні з найкращих моментів, які я провів із Майклом, були найпростішими – коли ми просто сиділи на лавці на головній вулиці Діснейленду. Ми просто сиділи й спостерігали за людьми. Іноді Майкл маскувався, щоб його не впізнали, але люди завжди його впізнавали. Коли він був у поганому настрої або йому було сумно, я просто казав: “Майкл, банк”, – і це його веселило. Якщо я знав, що він хотів розважитися або просто кудись вийти, я казав: “Ходімо до банку”, – і ми йшли.
Безумовно, Майкл Джексон у такому громадському місці, як Діснейленд, привертав натовпи людей, і іноді нам доводилося брати із собою охорону. Але вони були не для того, щоб захищати Майкла – вони були там, щоб захищати натовп. Він ніколи не переживав за себе, його хвилювало лише те, що хтось може постраждати у вирі людей, які хотіли його побачити. Люди просто божеволіли, коли бачили Майкла Джексона.
Майкл рідко плакав, але я думаю, що він би був у сльозах через реакцію людей на його смерть. Він був би вражений і щасливий від того, що стільки любові, яку він віддавав, повернулася від людей, яких він любив. Думаю, він би глибоко вдихнув і просто сказав: “Дякую”.
Сім’я все ще планує похорон, але я думаю, що Майкл хотів би, щоб це було святкування. Він хотів би, щоб там були всі. Він любив своїх фанатів. Я жив поруч із багатьма великими кінозірками, але фанати Майкла – це більше, ніж просто фанати. Він знав, що саме вони зробили його таким, яким він був, і він не хотів би залишити нікого осторонь.
Куди б він не їхав, там завжди були фанати. Він казав мені, що фанати завжди знали, що він робить. Я не думаю, що в когось були такі фанати, як у нього. Тому Майкл хотів би похорон, який би включав його фанатів і зробив їх щасливими. Він хотів би сказати: “Я все ще з вами, і ми завжди будемо разом”.
Він був щасливою людиною і хотів, щоб усі навколо нього теж були щасливими. Зрештою, він хотів любові. Зрештою, Майкл був любов’ю».
The Story of Michael’s Friendship with Marlon Brando’s Son, Miko
Meeting and friendship:
Michael Jackson met Miko Brando’s father, Marlon Brando, in the early 2000s, and they eventually became close friends. Through this friendship, Michael also grew close to Miko.
Work and support:
Miko stayed by Michael’s side for decades. For example, he helped and supported the artist after Jackson suffered burns during the filming of the Pepsi commercial in 1984.
Appearances in music videos:
Miko Brando appeared in some of Michael Jackson’s most famous video projects, including short films and performances connected to “Thriller,” “Bad” (in the Moonwalker version), “Speed Demon” and “You Rock My World.”
Personal moments:
Fans often discuss that, because of their deep trust and friendship, Miko knew many personal details about Michael’s life and protected him from unnecessary attention and intrusion.
Miko Brando was not only a companion to the superstar – he also worked as a security guard at Michael’s famous Neverland Ranch. Through their friendship, Marlon Brando himself also often visited Neverland. Michael reportedly even arranged a golf course for him there, including accommodations with an oxygen tank, so that Brando could comfortably move around the property.
Some of the best times I spent with Michael were simply the ones where we were sitting on a bench on Disneyland's main street. We just sat there and watched people. Sometimes Michael was disguised as not to be recognized, but people always recognized him. When he was in a bad mood or down, I just said: Michael, the bank, and it cheered him up. If I knew he wanted to have fun, or just go out, I would say: let's go to the bank, and we would.
Certainly, Michael Jackson in a public place like Disneyland drew crowds and sometimes we had to take security with us. But they were not going to protect Michael, they were there to protect the crowd. He never cared about himself, but that someone could get hurt in the tumult of people who wanted to see him. People just went crazy when they saw Michael Jackson.
Michael rarely cried, but I think he would be in tears at the reaction to his death. He would be amazed and happy that so much of the love he gave came back from the people he loved. I think he would take a deep breath and simply say, thank you.
The family is still planning the funeral, but I think Michael would want a celebration. He would want everyone there. He loved his fans. I've been living with a lot of big movie stars, but Michael's fans are more than fans. He knew that the fans had done it and he wouldn't want to leave anyone out. Everywhere he went, fans were there. He told me that the fans always knew what he was doing. I don't think anyone has had fans like his. So Michael would want a funeral that included his fans and made them happy. He would want to say: I am still with you and we will always be together. He was happy and he wanted to make everyone around him happy. Ultimately, he wanted love. Ultimately, Michael was love ».
Page updated
Google Sites
Report abuse