Визвольна бортьба воїнів УПА на теренах  села Медвежа

Висловлюємо вдячність Гриник Марії Григорівні за зібраний і наданий матеріал з історії визвольної боротьби ОУН-УПА на теренах села Медвежа  підготований до 65 річчя УПА який пропонуєм вам до перегляду

«МАРШ ПАМ’ЯТІ» по місцях боїв воїнів Української Повстанської Армії                      на території с. Медвежа

в 1943-1952 роках.

     Бог дав нам пам’ять, аби ми не забули, хто ми, чиї сини і дочки, яких батьків. Аби не забули рідну мову, молитву, рідну пісню. Аби не забули свого минулого, бо хто забуває минуле, приречений його повторити. Аби не забути тих кривавих злочинів, котрі вчинили на наших землях окупанти зі Сходу.

     Історія села Медвежа – це частина історії України. Скільки таких сіл на нашій Україні!

     Сьогодні ми перенесемось в інший вимір часу, повернемось у ІІ тисячоліття, пройдемося кривавими медвежанськими дорогами, торкнемося кривавих незагоєних ран села.

1.   Криївка в урочищі “Братолів”.

Повстанці Іван Коваль, псевдо “Ліщина” і Василь Мотрич, псевдо “Горобець” загинули 14.01.1948 р. у криївці в урочищі “Братолів”. Криївку виказав зрадник. На пропозицію облавників здатися воїни крикнули: “Смерть большевикам! Слава Україні!” - і підірвалися гранатою. Дружину  Івана Коваля з маленькими діточками ,стареньку матір, сестру та брата вивезли .                                                                                                                                                                           .            2. Смерть на стежині.

    Михайло Маринович  “Бистрий”, командир боївки, вбитий на оцій стежині у 1947 році, йшов на побачення з нареченою Юстиною Коваль, матір’ю М .  Гуняка, колишнього директора педліцею.

      Стареньку матір Михайла, брата Івана з дружиною і дворічним синочком забрали до тюрми в Трускавець, де тримали 9 місяців, а потім цілий місяць везли у товарному вагоні в Сибір.

3.Хатина Василя Хировича, псевдо “Зозуля”.

      Вбитий восени 1947 року в рідній хаті. У 1939 році він був мобілізований поляками на війну, потрапив у німецький полон. У 1944 році повернувся додому, ховався в хаті. Коли прийшли облавники, дружина заховала його в димарі, там його і застрелили.

4.Подвір’я Михайла Коваля.

      Тут була криївка.Тут загинув Михайло Лужецький, член ОУН, воїн УПА, районний провідник, псевдо “Калина”, який користувався великим авторитетом серед бандерівців.

      Загинув разом з товаришем Іваном Терлецьким.

      Повстанцям большевики пропонували здатися, але у відповідь почули: “Смерть москалям! Слава Україні!”. Хлопці застрелили один одного. “Калину” витягнули кати з криївки ще живим, топтали чобітьми, потім знущалися вже над мертвим.

      Похоронені хлопці в братській могилі на сільському цвинтарі.

      Хату облавники спалили, господаря живцем кинули у вогонь. Вагітну дружину Марію забрали на допит. У хаті Григорія Сосяка били, катували. А потім ніби змилосердились над нею. Большевик відчинив вікно і наказав тікати. Як тільки жінка стала на підвіконня, автоматна черга скосила її.

  5.Школа.

  Кров холоне в жилах, коли згадуємо про большевицький терор у селі. Горіли хати, лилася кров, трупами вкривалася земля. Арешти, тортури. Навіть школу перетворили нелюди у катівню,

мордували арештованих.

Багато медвежан згадують, як їх катували вночі у віддаленому від сільської дороги класі, щоб не було чути стогону і плачу. Це підтверджують колишні учні, що часто вранці бачили на підлозі плями крові. Згадував про це вчитель Любомир Гриник , як його, семикласника, допитували в цьому класі, а батьків тримали коморі.  6.Грушка.

    Стоїть розлога стара груша на роздоріжжі, в центрі села – свідок кривавих злочинів, свідок столітнього терору в Медвежі. Шумить своїм верховіттям, ніби хоче розказати прийдешнім поколінням про всі події, свідком яких вона була.

    Чула вона стогін катованих невинних людей, чула холодний подих смерті, бачила підводи, навантажені трунами повстанців, яких відвозили до Дрогобича і десь закопували, подалі від людського ока. Воїн УПА Михайло Мартинович, псевдо „Бистрий” кілька днів, мертвий, без одягу, висів тут, прив’язаний до стовбура груші, на глум, на страх людям.

   А в канаві навпроти лежала застрелена катами-нелюдами вагітна жінка – Марія Коваль, широко розплющеними очима ніби вдивлялася в небо, просила у Всевишнього порятунку для народжених і ще ненароджених медвежанських діток.

7.Хата-тюрма.

Маленька комірчина, своєрідна медвежанська тюрма, пересильний пункт.

Хата – тут народився Михайло Лужецький, член ОУН, псевдо „Калина”, воїн УПА, районний Провідник, який користувався найбільшим авторитетом серед повстанців - медвежан.

8.Перший загиблий у селі воїн УПА.

Першим загинув у селі воїн УПА Семен Терлецький. Він зупинився на відпочинок у хаті Григорія Ілечка (Чара). До хати увійшли облавники. Вони не помітили повстанця, тільки забрали зброю. Семен міг врятуватися, проте він кинувся навздогін большевикам .щоб відібрати свою амуніцію. Був тяжко поранений. Помер від ран в криївці в урочищі «Зубовець».

9.Микола Лялюк і Василь Сосяк  вбиті облавниками в 1946 році.

(Сучасне подвір’я М. Кулика)

Тут стояла хата Євдокії Сосяк , уякій була криївка. Там в криївці переховувалась група повстанців. Криївку видав зрадник Степан Лялюк “Бузьок”.

Хату оточили большевики і підпалили. Загинув Василь Сосяк, Микола Лялюк і господиня хати Євдокія Сосяк.

10. Подвір’я Олекси Чаплі ( Чипликове) .

7 квітня 1946 р. Сюди привезли для впізнавання воїнів УПА, вбитих в криївці в «Зубрайнім». Це були – Михайло Ватраль, Григорій Кулик, Степан Мацьків.     

11.Родина Григорія Мотрича.

Із сімї Григорія Мотрича в УПА пішли три сини: Данило, Степан, Василь,   всі загинули в боротьбі з большевиками.

Допомагала братам сестра Тетяна, батьки померли, залишились вони сиротами. Одного зимового дня у вечірні сутінки хтось постукав у вікно. Метнулася дівчина відчиняти, думала, що її братики прийшли. Їй наказали одягнутися і забрали в поле, в землянку, де були установлені зенітні прожектори. Цілу ніч жінки-москальки, що управляли прожекторами, катували дівчину, допитували, щоб вона показала криївку братів. Нічого недобившись, москальки замучили її до смерті, знівечене тіло кинули в канаву в сніг на толоці біля Горішнього лісу. Лише навесні пастухи знайшли обгризене звірами тіло і похоронили на цвинтарі.

12.Криївка в «Зубрайнім».

7 квітня 1946р. , на Благовіщення,  Михайло Ватраль, Григорій Кулик,  і Степан Мацьків загинули в криївці в урочищі «Зубрайний».

Починалась весна, засвітило сонечко, раділи повстанці, що пережили холодну зиму, та не знали, що зрадник видав їх, показав їхнє сховище.

Мертвих їх привезли в село на подвір’я Олекси Чаплі для упізнання.

12.  Маленький присілок – Солтиський Лан.

 Мальовничий куточок Медвежі. Якби вміли говорити ті старенькі дерева, вони б розповіли страшну історію про криваві злочини, що чинили московські зайди. Тут в роки боротьби з большевизмом загинуло 10 чоловік, 5 будинків спалено.    

13.Хата Добжанських.

Ось ми на подвір’ї , де колись стояла хатина  Степана Добжанського. Старенькі Тетяна та Степан Добжанські мали одного – єдиного сина Миколу, 2 дочки виїхали на заробітки за кордон і досі нема про чутки. Микола пішов у Повстанську Армію.  У 1945 р. облавники вбили хлопця в Горішньому лісі. Зрадник привів облаву на присілок і показав хату Добжанських. Большивики  підпалили хатину і безвинних батьків живими кинули у вогонь.      

Розповідь про Григорія Мотрича – сестра Тетяна. Григорія Мотрича  облавники поранили, він лежав на землі і розкручував гранату. Коли большевики підійшли ближче. Він кинув її, але граната не вибухнула. Кулеметна черга зрешетила тіло повстанця.

На цьому подвір’ї стояла хата Григорія Кулика, а ось тут тулилась дуже маленька бідна хатина Михайла Ватра ля. Обидва господарі покинули дружини, маленьких діточок, старих матерів і пішли в ряди повстанців.

7 квітня 1946р. , на Благовіщення, вони і Степан Мацьків загинули в урочищі «Зубрайний».

14. КРИЇВКА під стодолою  Степана Лялюка.

Михайло Гуняк загинув у криївці,яка була зроблена під стодолою його сусіда Степана Лялюка,псевдо Буузьок,який видав криївку.       

Там було 6 хлопців,4 здалися ворогові - Іван Гуняк, Констянтин Гуняк, Михайло Лужецький , Василь Карбівник з Лішні. Василь Кузьо – «Сірко» з села Чуква загинув при спробі втекти. Михайло Гуняк не хотів  здаватися.Він кричав-Смерть большевикам і застрілився в криївці .Брата його і батька Констянтина Гуняка заарештували і заслали в Сибір.

Подвіря Тимка Глеха господар переховувався вдома,підтримував зв’язок з УПА. Большевики зловили його,тяжко пораненого забрали з собою.              

Дата загибелі і місце поховання невідомі.

15.Хата Лялюків.

Ось тут стояла хата Лялюків,жила вдова з 5 дітьми. Сина Володимира вбили большевики,а матір з дітьми у 1945р вивезли в Сибір.                                                      

16. Лісничівка в урочищі ``Красний.

    Ця хатина була своєрідним штабом, тут завжди було людно, або  гостювали повстанці, аборозташовувалися облавники,що сходилися з 4 районів-Дрогобицького, Підбузького, Дублянського, Самбірського.

   Сюди постійно навідувався керівник Дрогобицького проводу ОУН-УПА «Левко» - Левко Грущак. Інколи з ним приходила його наречена «Чайка».У 1946 році у цій хатині лісника Григорія Коваля переховувався поранений Григорій Мотрич , псевдо Максим.

17.В урочищі “Під Красним”

 19.08.1946 р. загинув від кулі облавників Василь Сов’як, неповнолітній, єдиний син у батьків. Він був зв’язковим, часто носив їсти у ліс повстанцям.

18.Присілок Громадський Лан.

       В оцій хатині народився Іван Кліщ. Загинув неповнолітнім у бою з “червоною мітлою” 16 січня 1945 року. Похований у братській могилі в селі Котовань.

      Григорій Мотрич, псевдо “Максим” поклав голову в бою з большевиками у 1947 році біля села Дережичі, там і похоронений на сільському цвинтарі.

      Особлива доля судилася Михайлові Сов’яку, псевдо “Грубий”. Це останній воїн УПА з медвежанських хлопців. Воював він у дивізії “СС - Галичина”. Після битви під Бродами повернувся додому і пішов в УПА. Впіймали його в одному гірському селі аж у 1952 році. Відсидів у тюрмі, працював у шахті в Донбасі. Після звільнення приїжджав до Мед вежі відвідати родину. Та підірване здоров’я не дозволило йому дожити до наших днів, побачити Україну вільною.      

19.Друкарня УПА в криївці «Над Грішнею».

боївка УПА в с.Медвежа на Дрогобиччині мала власну друкарню. Організатором та ідейним натх­ненником, можливо й автором багатьох друкованих текстів, був колишній Дрогобицький гімназист Левко Грущак. Сама друкарня, як і запаси па­перу, знаходилася в лісі у спец­іально обладнаній криївці непо­далік присілку Лан. На початку друкарня була дуже примітивною, розміри букв - ве­ликі, вирізані з липи, обсяг дру­кованого тексту незначний - всьо­го кілька слів, як от: «Смерть Ста­ліну», «Серп і молот - смерть і го­лод», «СССР - Сталін с... самим рідким», «Всі на боротьбу проти сталінських поневолювачів Украї­ни», «Смерть сталінським імпері­алістам!» та ін.

Після того, як повстанці розжи­лися на краще обладнання, про­дукція набрала більш витончено­го характеру Шрифт, валики, дру­карську фарбу передав наймолодший працівник Дрогобицької обласної друкарні Євстахій Стецій (1928 - 1999 рр.) родом із с.Медвежа. Як стверджує Марія Гриник, добрий знавець історії рідного села, останнє місцезна­ходження друкарні було в криївці на полі урочища «Над Грішнею». 25 грудня 1947 р. криївку видав зрадник, який об'їхав її навколо саньми, тим самим вказавши її точне місце знаходження. У криївці загинули Михайло Гавриш, який був головним друкарем і автором сатиричних дерево­ритів, Данило Мотрич і Петро Стецишин Микола Коваль. Коли більшовики обступили криївку і запропонували хлоп­цям здатися, то у відповідь почу­ли спів «Ще не вмерла Україна». Молоді воїни-повстанці застрели­лися, але живими не здалися. Інструктивні матеріали ОУН-УПА були спалені самими повстанця­ми. Облавники мертвих забрали в м.Дрогобич, місце поховання воїнів не відоме.

20.Могили жителів с. Медвежа – воїнів УПА.

      Тридцять медвежан зложили свої голови в криваввій борні з ворогом.              І ніхто з них не просив пощади , вважали за краще смерть ніж покору чужинцям. СЛАВА УКРАЇНІ – ГЕРОЯМ СЛАВА!