ФІЗИКА І КЛАСИЧНА ЛІТЕРАТУРА

У творах давньоримського письменника й філософа Плінія можна прочитати про магнітну скелю, розташовану на узбережжі Індії. За переказом, ця скеля здатна була витягувати всі до одного цвяха з корабля, який насмілювався наблизитись до неї.

Подібний сюжет можна зустріти й у казках "1001 ніч". Насправді притягання з боку гір з покладами магнітних руд є надзвичайно малим, і такі "неподобства" їм не під силу. А от кораблі, повністю побудовані з дерева, за винятком кріплень, виготовлених із бронзи, міді, алюмінію, дійсно існують. Їх використовують для вивчення магнітного поля Земля.

ВІЧНИЙ ДВИГУН

Єпископ Джон Уілкінс (John Wilkins), співзасновник Королівського наукового співтовариства, описав у своїй книзі найпростіший магнітний вічний двигун, запропонований Йоханнесом Таісніерусом (Johannes Taisnierus).

Сам Уілкінс і дав пояснення, чому цей механізм не зможе працювати. Чому спочатку кулька підніметься і пройде через верхній отвір, а не прилипне до магніту? І чому вона повинна під дією сили притягування магніту притягнутися вгору? І чому в нижній частині похилої площини кулька повинна змінювати напрямок руху?

Якщо подивитися на цю схему з точки зору фізики, то виявиться, що вона не порушує законів збереження енергії, але суперечить другому закону термодинаміки.

На рисунку: m – маса кульки, f1 – сила тяжіння магніту в нижній частині площини, f2 – сила тяжіння магніту в верхній частині площини, fh – гальмівна сила, обумовлена кінцевим коефіцієнтом тертя, fg – сила тяжіння землі.

Уілкінс багато зробив в області розуміння дії законів фізики. Однак це не завадило йому стверджувати, що на Місяці є життя. Знадобилося ще кілька років, перш ніж Ньютон встановив принцип «Hypotheses non fingo» (гіпотез не вигадую).

У 1922 році з'явився сучасний варіант вічного двигуна Уїлкінса, описаний Прашаром (Prachar), в якому розташовані в ряд магніти змушують пересуватися в трубі сталеву кульку. Ідея так і не була реалізована.