Конвекція буває природною, що має на увазі мимовільне виникнення при нерівномірним тепловим навантаженням. Нижні частки нагріваючись і полегшуючись рухаються вгору, а верхні навпаки, формується процес перемішування, який повторюється знову і знову.

При виконанні деяких умов самоперемішування перетворюється в структурні вихори з умовно правильними гратами у вигляді конвекційних осередків. Конвекція підрозділяється на:

• турбулентну;

• ламінарну.

Прикладами конвекції в природі є хмари і їх формування.

Рух тектонічних плит і гранулювання на Сонці – це теж природна конвекція в природі. Штучна конвекція пов’язана з переміщенням частинок, викликаним примусовими діями ззовні. Примусова конвекція застосовується, якщо ефекту природної недостатньо. Наприклад:

• рух лопатей вентиляційних приладів;

• робота насосного обладнання;

• перемішування речовин віночком і т. д.

Через виникнення конвекція підрозділяється на:

• стресову;

• гравітаційну;

• термокапілярну;

• магнітну;

• термодинамічну.

Найпопулярнішим є поширення конвекції в рідких і газоподібних середовищах описав Буссінеска. Наприклад, під капілярною конвекцією слід розуміти явище в рідкому середовищі, коли на її вільну поверхню впливають перепади напруги, скажімо, зміна температури води.

При цьому інтенсивність термокапілярної конвекції мала і в звичайному житті визнається несуттєвою. Але в космічному просторі завдяки даному виду конвекції в судинах виникають рухи.

У природі природна конвекція буває в нижніх шарах Землі, в її надрах, в безодні океану.

Вплив при цьому обумовлено архімедовою силою, коли відмінність в щільності нагрітої і холодної речовин змушує переміщатися їх частки в напрямку, протилежному дії сили тяжіння. Результатом такого руху є те, що поступово температура речовини вирівнюється. Якщо тепло підведене стаціонарно, то конвекційні потоки також будуть стаціонарними. А інтенсивність їх завжди обумовлена температурним розходженням в шарах.