· Гравітація на поверхні Сонця в 28 разів перевищує гравітацію Землі. Це означає, що якщо людина на Землі вагою в 60 кг, то на Сонці вона стане важити 1680кг ..

· Температура на поверхні становить близько 5500 градусів Цельсія, тоді як в ядрі всі 15 млн градусів Цельсія. В даний момент Сонце прожило вже половину свого життя, його вік становить 4,5 млрд років.

· Якби крапля речовини з ядра Сонця впала на поверхню Землі, то жодна жива істота не вижила б на відстані 150 км від падіння.

· Близько 5 млрд. років тому, наша сонячна система була просто величезною хмарою пилу і газу, яка залишилася після руйнування попередніх зірок. Поступово під дією сили гравітації, дрібні частки почали збиратися в більш щільні хмари. У центрі майбутньої Сонячної системи сформувався великий згусток матерії і газів — це було майбутнє Сонце. Тоді воно перебувало в стані протозірки. Далі під все зростаючим тиском через гравітаційні сили, ця хмара спалахнула. Це була новонароджена зірка. У ній почали протікати термоядерні реакції з перетворення водню в гелій і як наслідок виділятися тепло і світло, а також потік заряджених частинок — сонячний вітер.

· У такому стані зараз знаходиться наше Сонце, воно щосекунди спалює близько 700 млн. тонн палива. Його запасів приблизно вистачить на 5 млрд. років. Однак це не означає, що життя людства буде таким безхмарним, тому через 1 мільярд років, жити на Землі буде дуже важко.

· Смерть Сонця:

Вже через 1,1 млрд. років, світило збільшить свою яскравість на 10%, що спричинить сильне нагрівання Землі.

Через 3,5 млрд. років, яскравість збільшиться на 40%. Почнуть випаровуватися океани і настане кінець усьому живому на Землі.

По закінченню 5,4 млрд. років, в ядрі зірки закінчиться паливо — водень. Сонце почне збільшуватися в розмірах, за рахунок розрідження зовнішньої оболонки і нагрівання ядра.

Через 7,7 млрд. років, наша зірка перетвориться на червоного гіганта, тому збільшитися в 200 разів через це буде поглинена планета Меркурій.

В кінці, через 7,9 млрд. років, зовнішні шари зірки настільки розрядяться, що розпадуться на туманність, а в центрі колишнього Сонця буде маленький об’єкт — білий карлик. Так закінчить існування наша Сонячна система. Всі будівельні елементи, що залишилися після розпаду, не пропадуть, вони стануть основою для зародження нових зірок і планет.

Тунгу́ський метеори́т — великий метеорит, що впав 30 червня 1908 року в басейні річки Підкам'яна Тунгуска (Росія) За свідченнями 30 червня 1908 року о 7 годині 14,5±0,8 хвилин за місцевим часом (0 год 14,5 хв за Грінвічем) над басейном Єнісею з південного сходу на північний захід пролетіла велика вогняна куля. Політ завершився вибухом на висоті 7—10 км над незаселеним районом тайги. Вогняна куля, видима на території, яка простягнулась в сотні км; потужні громові гуркоти; повітряна хвиля, що двічі обігнула земну кулю та зареєстрована барометрами у багатьох інших країнах; нарешті, невеличкий землетрус, відмічений сейсмографом в Іркутську, - усе це говорило про надзвичайний характер космічної катастрофи. Але великої цікавості наукове співтовариство до цього явища не виявило. І тільки опісля майже двадцять років після падіння, в 1927 перші дослідники прибулі на місце падіння, були збентежені картиною, що відкривається перед ними: в радіусі близько сорока кілометрів уся рослинність повалина і спалена, а корені дерев показували на епіцентр. У центрі стояли дерева-стовпи з начисто обрубаними гілками. Але найцікавіше, що ні ця ні подальші експедиції не змогли знайти навіть натяку на метеорит або хоч би кратер, який за усіма законами фізики повинен був утворитися на місці його падіння. До цього дня існують сотні гіпотез про походження тунгуського метеорита, але вони так і залишаються всього-лише припущеннями.

Арізонський кратер — великий метеоритний кратер (астроблема) в Арізоні (США), в 30 км на захід від міста Уінслоу (Winslow) і 69 км на схід від міста Флагстафф (федеральна траса 40, виїзд 233). Являє собою гігантську земляну чашу діаметром 1219 метрів, глибиною 229 метрів, а край кратера піднімається над рівниною на 46 метрів.

Кратер виник близько 50 тисяч років назад після падіння 50-метрового метеорита, котрий важив 300 тисяч тонн і летів зі швидкістю 45-60 тисяч км/год. Вибух від падіння був в три рази могутніше вибуху Тунгуського метеорита і був аналогічний за потужністю вибуху 150 мільйонів тонн тринітротолуолу або 8000 атомних бомб, аналогічних скинутої на Хіросіму. Всередині і навколо Аризонського кратера знайдені осколки метеоритного нікелістого заліза.