Ніхто не знає, коли людина вперше помітила, що за висотою зір над горизонтом можна визначати нічний час та зміну пір року

Мабуть, саме тоді і виникли перші астрономічні обсерваторії. Прикладом є Стоунхендж

Аристарх Самоський (310-230 рр до н.е.) вважав, що в центрі Всесвіту розташоване Сонце.

Клавдій Птолемей (бл.100-170 рр до н.е.) ввів геоцентричну систему, де центром була Земля.

У І тис. н.е. найвизначніші астрономічні відкриття зробили арабські астрономи: побудували обсерваторії, склали перші таблиці руху Місяця і планет.

Омар Хайям висунув надзвичайно сміливе припущення про імовірність населеності далеких світів й нескінченість нашого Всесвіту

Аль-Біруні висловив гіпотезу про рух Землі навколо Сонця. Також описав різні фази Місяця.

Мірзо Улугбек запропонував таблиці, за допомогою яких можно обчислювати рух Сонця

Микола Коперник представив власну геліоцентричну систему всесвіту: Земля та інші планети обертаються навколо Сонця

Виявив зміну фаз Венери, що свідчило про її обертання саме навколо Сонця; побачив на Місяці гори й кратери, відкрив 4 супутники Юпітера

Йоганн Кеплер, спостерігаючи за рухом Марса, визначив три закони руху планет.

Ісаак Ньютон відкрив основні закони механіки та закон всесвітнього тяжіння (гравітації), що керує рухом зір і галактик.