В одному з давньогрецьких трактатів описано дослід: "Потрібно стати так, щоб плоске кільце, покладене на дно посудини, сховалося за її краєм. Потім, не змінюючи положення очей, налити в посудину воду. Світло заломиться на поверхні води, і кільце стане видимим".

Першу згадку про заломлення світла можна знайти в працях давньогрецького філософа Аристотеля (IV ст до н.е.)

Закон, який кількісно описує заломлення світла, був установлений лише в 1621 р. голландським природознавцем Віллебрордом Снелліусом