У сучасному інформаційному світі навички критичного сприйняття інформації стали невід’ємною частиною освіти. Саме освітяни мають унікальну можливість сприяти формуванню свідомого підходу до споживання медіа та інформації серед молоді, навчаючи учнівство аналізувати й перевіряти джерела та достовірність інформації перед її використанням та поширенням. 

White paper

       White paper (біла книга) — безкоштовна інформація у вигляді брошури, яка містить цінну для своєї цільової аудиторії інформацію нерекламного змісту. Зазвичай розміщують на сайті для скачування.

       Залежно від сфери застосування, фахівці з маркетингу по-різному пояснюють це поняття. Найбільш точне його визначення запропонував спеціаліст у галузіwhite paper — Гордон Грехем. За його словами, white paper — це переконливе есе, у якому використано факти й логіку для просування певного продукту, сервісу або погляду.

       Окрім цього, наявні такі характеристики:

·         опис вирішення якої-небудь проблеми;

·         огляд властивостей і переваг певного продукту або сервісу;

·         невелика інструкція, як використовувати переконливі факти й логічні висновки для презентації нового продукту або рішення.

        Застосування такої брошури педагогом дасть змогу учням отримувати в цікавому форматі експертну та конкретну інформацію щодо певного питання навчальної дисципліни.

Стандартів складання white paper немає, але є декілька правил, яких зазвичай дотримують:

·         ніколи не наводити нічим не підкріплених голослівних заяв, а використовувати лише факти й логіку; пропонувати корисну інформацію для людей, що бажають розібратися в 

·          якому-небудь питанні, вирішити проблему або прийняти рішення. Ключове слово — корисну. Для white paper основою є факти, а не емоції;

·         формат white paper є чимось середнім між технічним керівництвом, глянцевою брошурою, сухим академічним текстом і річним звітом.

·         обсяг white paper зазвичай — 10 сторінок, але можна побачити варіанти й значно більші;

·         писати «формальною» мовою, але в розповідній формі, щоб зрозуміло викласти навіть технічно складну інформацію;

·         складання white paper доручають фахівцям — експертам, а отже, педагог Нової Української школи, який використовує цей інструмент педагогічного маркетингу виступає як експерт із певних питань, так формує особистий бренд і стає затребуваним суспільством, конкурентоспроможним фахівцем.

Педагогіка життєтворчості

                                                    Кожна дитина – проект світу. І несе вона в собі особливу місію. 

                                                                                                                                                Єрмаков

Працюючи в школі, я помітила, що діти краще сприймають навчальний матеріал, коли самі виступають у ролі вчителя. Взагалі-то вчитель відіграє на уроці роль диригента, котрий непомітно, невимушено направляє дітей у потрібне русло, а не насаджує свої ідеї та шляхи їх розв’язання.

Ян Коменський  вважав інтерес основою навчання, адже оригінальна форма навчання допомагає уникнути одноманітності, шаблонності, сприяє ширшому застосуванню ефективних методів та прийомів засвоєння учнями нових знань та формування у них творчих здібностей.

Учні ефективніше вчаться, коли цінуються їхнє знання та спроможність щось зробити, а також, коли вони здатні проаналізувати власний досвід та поділитися ним у комфортному для них середовищі.

Саме така модель інтерактивного навчання, в основу якої покладена ідея Рівіна «навчаючи інших, навчайся сам», набагато збільшує пізнавальну самостійність учнів, мотивує потребу самовдосконалення, самовираження. Тому інтерактивні форми і методи  добре «приживаються» у моїй роботі.

У процесі навчання я застосовую ті, які подобаються учням, інтригують своєю назвою та формою проведення, а головне -  є результативними.

У своїй творчій лабораторії використовую різні форми уроків: подорожі, дослідження, конференції, судове засідання та різні види уроків: вікно, пошук істини, занурення, панорама,  найчастіше – урок-рефракцію.

Вважаю, що така форма уроку дає змогу глибоко усвідомити почуте, пропустити урок через серце і душу, щоб у майбутньому трансформувати набуті знання у життя.

Автор-розробник технології «Педагогіка життєтворчості» І.Єрмаков зазначає: «Життєтворчість як спосіб самопрограмування і творчого здійснення особистістю свого життя є унікальним і винятковим надбанням людини».  Задумуючи і творчо здійснюючи своє життя, особистість тим самим набуває статусу суб’єкта життя. Основне завдання педагогіки життєтворчості – це творення людини. Використання «Я – концепції» педагогіки життєтворчості дає можливість учителеві осмислити глибину ідеї життєвої компетенції.                                                                      

Тож вчитель – це науковий дослідник, який працює в особливій, «живій лабораторії», всебічно вивчає учнів, невпинно творить, розвиває  розумовий потенціал та  природні обдарованості. Саме сьогодні, як ніколи, нашій країні потрібні інтелектуально й соціально компетентні7 особистості, здатні самокритично мислити, застосовувати набуті знання в нестандартних життєвих ситуаціях, утілювати власні життєві проекти, творити своє майбутнє.

Якщо людина побачила вишиванку, вона буде приємно вражена, якщо ж подарувати її це диво, вона буде красивою, якщо ж навчити творити її красу – вона буде творцем.

Тож нехай на вишитих рушниках долі наших учнів через вікно їхньої душі посміхаються до нас і філігранна мережка, і червоно-багряний хрестик. Нехай оживають на вишиванках життя диво-узори батьківської оселі і дивують нас колоритом буднів, багатством душі, витонченістю натури, життєтворчістю.

Формувальне оцінювання вимога часу чи тренд...

         Формувальне оцінювання є не лише доцільним, а вимогою часом, освітнім трендом.  Я  назвала б його мотиваційним оцінюванням для руху вперед, поступом, таксономією особистості. Кожна дитина повинна сама уміти оцінити свій поступ, проаналізувати, чого навчилася, що ще треба допрацювати. Тому саме формувальне оцінювання і є тим «лакмусовим папірцем» життєтворчості кожного учня.  Важливо, що формувальне оцінювання оцінює процес навчання учнів, а не результат.  

  Використання такого оцінювання дозволяє відстежувати особистісний поступ дитини, хід опановування нею навчального матеріалу та вибудовувати індивідуальну освітню траєкторію. За його допомогою вчитель може оцінити не лише академічні результати, а й дослідити індивідуальні особливості дітей, воно дає можливість формувати в дитини впевненість у собі, наголошуючи на її сильних сторонах, а не на помилках, діагностувати досягнення на кожному з етапів навчання; вчасно виявляти проблеми й запобігати їх нашаруванню;  підтримувати бажання навчатися та прагнути максимально можливих результатів; запобігати побоюванням особистості помилитися. Тому, на мій погляд, формувальне оцінювання є доцільним.

          Та варто пам’ятати, що воно повинно бути системним, бо без системності втрачається його значущість.  Водночас, значення слова “оцінювання” не обмежується виставленням оцінки. Це послідовна змістовна взаємодія між учнем, учителем і батьками щодо навчальних досягнень учня на підставі всім зрозумілих цілей і критеріїв. Щоб  оцінювання стало формувальним, система прийомів, що вчитель застосовує під час навчання, має ґрунтуватися на певних ціннісних орієнтирах. Зокрема, для успішного застосування формувального оцінювання навчальний процес має бути організований у такий спосіб, щоби спонукати кожного учня бути активним його учасником, а не пасивним “отримувачем” знань і оцінок. Має бути створена така атмосфера навчання, за якої учні не бояться “йти на ризик” – ставити запитання, робити помилки й показувати, чого вони ще не вміють або не знають.   Формувальне оцінювання , на мою думку, можна назвати ще й діяльнісно – розвивальним, бо ж мислення, особистість, за словами Оксани  Яківни Мариновської, розвивається, а не формується. Воно є не просто доцільним, але й, зважаючи на умови сьогодення, життєво важливим.

МЕНТАЛЬНІ КАРТИ COGGLE
ЯК СУЧАСНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНЯ

         Інноваційна спрямованість навчального процесу призводить до корінних змін у педагогічній практиці, спрямування методів на усвідомлене і творче навчання учнів, розвиток їхніх особистісних якостей – самостійності, творчого підходу, ініціативності, наполегливості, самооцінки тощо. Ментальні карти ідеально підходять для використання у школах, можуть бути застосовані у будь-яких видах завдань, залучають учнів різного віку до активного творчого мислення, організації й вирішення проблем. Гнучкість цих карт дозволяє розглядати будь-яку тему або навчальне питання. Інтелектуальна карта чи ментальна карта, карта пам’яті, карта думок…  На українську мову термін “mindmap” перекладають по-різному, але його суть від цього не змінюється. 

Саме поняття вперше ввів Тоні Б’юзен (TonyBuzan) у 1970 році. Спершу “mindmap” означало “хороша форма для нотаток”. Пізніше Б’юзен пояснює техніку майндмеппінг як “багатогранний пристрій для тренування, що розвиває кожний ментальний м’яз розуму” 

Залежно від обсягу або застосування Тоні Бьюзен розрізняє такі типи ментальних карт:

– стандартні карти (standardmaps). Це безліч класичних ментальних карт, що служать для засвоєння, запису ідей і розкриття власної індивідуальності;

– швидкісні карти, або карти-блискавки (speedmaps). Ці ментальні карти стимулюють розумові процеси (що я знаю з цієї теми). Картою може стати, приміром, короткий одноколірний конспект, зроблений перед уроком;

– майстер-карти (mastermaps). Це дуже об’ємні карти до цілої галузі знань, наприклад за матеріалами одного семестру. Вони часто складаються безперервно і призначені для загального огляду з усієї теми;

– мега-карти (megamaps). Пов’язані одна з одною, карти називаються мега-картами. Центральна карта (з відносно малою кількістю рівнів) пов’язана з наступними картами, у яких представлені деталі або додаткові аспекти