Портфоліо

 •   Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви розвиваєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.

•  Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення роз­біжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.

•   Пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто засто­совує на практиці.

•   Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.

•  Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.

•  Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.

•  Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливос­ті розвитку.

•   Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих пла­нів.

                        У кожній  людині є сонце. Тільки не треба його гасити 

                                                                                                       Сократ

          Скульптор уже в брилі холодного каменя бачить бездоганну постать Венери. Художник із різнобарв’я Всесвіту вибирає кольори, потрібні для створення Мадонни. Композитор зі звуків природи вихоплює ті, що виллються у місячну сонату…

         Що ж потрібно зібрати по крупиночці вчителю, щоб розкрити людську душу?

         «У кожній дитині  є образ Творця, але Творцеві потрібен помічник, який виявить цей образ…» – вважає Шалва Амонашвілі. Таким помічником є школа, вчитель. І якщо вся діяльність на уроці буде творча та особистісно значуща, то це сприятиме розвиткові життєтворчого спрямування особистості. Лео Кілберг писав: «Якщо учень у школі не навчився сам нічого «творити», то в житті він завжди тільки наслідуватиме, копіюватиме».

Сьогодні йдеться про формування людини, здатної приймати відповідальні рішення, критично мислити , творчо вирішувати проблеми, самореалізуватися,  а отже , про формування компетентної особистості. .

Тому слова відомого педагога В.О.Сухомлинського звучать як наказ і сучасному вчителю: «Ми повинні виховувати так, щоб дитина відчувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена, рутинна робота школяра забарвлюється радісними почуттями і може принести маленьким людям переживання творця».

Питання формування компетентностей висвітлено в Концепції загальної середньої освіти, Концепціях мовної та літературної освіти, Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, НУШ, нових програмах,

основними видами компетентностей , яких потребує життя , є

- соціальна;

- полікультурна;

- комунікативна;

- інформаційна;

- творчої діяльності;

- саморозвитку та самоосвіти.

 Ці життєві компетентності визнані Радою Європи.

Кожна із цих компетентностей, доповнюючи одна одну, творить особистість

За час своєї педагогічної діяльності виробила алгоритм реалізації  життєвих компетентностей учнів на уроках української мови та літератури, які впроваджую в педагогічну практику.

На основі цього алгоритму планую навчальний процес не тільки як процес засвоєння знань, оволодіння вміннями й навичками, але й процес формування компетентностей кожного учня,  виховання його особистості, розвитку його суспільно – соціальної й творчої активності. Для цього створюю відповідні умови на уроках української мови та літератури.

Ми виховуємо учня не як носія знань, а як людину, яка має жити в суспільстві і приносити йому користь.

                                                                                           В. Сухомлинський

      Сьогодні йдеться про формування людини, здатної приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми , самореалізуватися , а отже , про формування компетентної особистості.

Компетентність – специфічна здатність, яка дає змогу активно розв’язувати проблеми, що виникають у реальних ситуаціях життя. Вона формується в процесі навчання і виховання не лише в школі, а й під впливом сім’ї, друзів, культури. Тому реалізація компетентнісного підходу залежить від освітньо-культурної ситуації, у якій живе і розвивається школяр.