З глибоким сумом повідомляємо:  6 лютого 2026 року, виконуючи бойове завдання у Синельниківському районі Дніпропетровської області загинув випускник зош № 6 Кирило Миколайович  Вітько 23.01.1988 р.н. - Захисник України, молодший лейтенант, працівник Офісу Генерального прокурора. Йому було 38 років.

Ми згадуємо найкращого учня школи № 6 – світлу, щиру й надзвичайно сильну людину, яка віддала своє життя , захищаючи Батьківщину.

Він був не просто успішним учнем, він був прикладом для всіх – відповідальний, наполегливий, справедливий. Учителі пам’ятають його допитливість і повагу, однокласники – його підтримку й добре серце. Він умів дружити по-справжньому, умів мріяти й досягати поставлених цілей. Ще зі шкільних років у ньому відчувалися сила характеру й глибока любов до рідної землі.

Вітько Кирило після закінчення школи вступив до Навчально-наукового інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка у 2006 році та у 2017-му здобув ступінь магістра за спеціальністю «Українська мова і література». Під час навчання як у школі так і в інституті Кирило вирізнявся старанністю, ввічливістю та щирістю.

З березня 2014 року працював у Генеральній прокуратурі України, а з 2021 року обіймав посаду провідного консультанта відділу охорони праці та режиму Департаменту управління об’єктами державної власності, організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту Офіс Генерального прокурора.

Кирило обрав шлях честі, мужності та відповідальності – шлях справжнього громадянина.

У червні 2022 року добровільно мобілізувався до Збройних Сил України.

У травні–жовтні 2025 року пройшов тактичну підготовку у Військовому інституті КНУ імені Тараса Шевченка.

Під час служби отримав військове звання «молодший лейтенант» та був заступником командира артилерійської батареї з психологічної підтримки персоналу.

Учасник бойових дій, він був прикладом мужності, стійкості й самовідданого виконання військового обов’язку.

Нагороди Героя:

– «Сталевий хрест» Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного за особисту мужність;

– Відзнака Президента України «За оборону України»;

– Пам'ятний нагрудний знак «Кров за Україну».

Його подвиг – це не лише прояв героїзму на полі ою. Це продовження тих цінностей , які він ніс у своєму серці ще зі шкільної парти: вірність, гідність, відданість. Він віддав найдорожче – своє життя – заради нашого майбутнього, заради миру й свободи.

Схиляємо голови у глибокій шані та вдячності.

Герої не вмирають. Вони живуть у наших спогадах, у наших цінностях і в нашій боротьбі за світле майбутнє України!

Колектив Марганецького ліцею № 6 висловлює щирі співчуття рідним і близьким Кирила Вітька, його друзям, побратимам та всім, хто знав цього відважного захисника.

Вічна слава Герою!

Слава Україні!

Захищаючи Україну загинув загинув 33-річний Олександр Гончаренко з м. Марганець.

3 серпня 2025 року, захищаючи свободу та незалежність України, під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку Донецької області захисник із Марганецької громади Олександр Юрійович Гончаренко.

Олександр був молодшим сержантом. Про це повідомили у пресслужбі Марганецької міської ради. 

Сьогодні, 8 серпня, воїна провели в останню путь. Ми шануємо й пам’ятаємо кожного, хто пожертвував собою за нашу свободу та мир. 

Капітан поліції Сидоренко Микола Валентинович, інспектор взводу 3 роти 1 батальйону 1 полку управління поліції особливого призначення 1 (штурмовий полк "Сафарі") ДПОП ОШБ "Лють", загинув 13.01.2025 року виконуючи бойове завдання поблизу м. Торецьк. 

Вічна пам'ять, співчуття рідним, залишилось двоє маленьких діточок..

Похований 19 січня 2025 року м.Київ.

Просимо приєднатися до підписання петиції щодо присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) https://petition.president.gov.ua/petition/241352

Мужній Захисник України, який ціною власного життя, до останнього подиху боронив рідну землю від російських окупантів, боровся за свободу та незалежність Батьківщини - воїн Владислав Олександрович РЕКА загинув 4 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.

В його трудовій книжці зазначено лише одне місце роботи - Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат.

Владислав Олександрович влаштувався до містоутворюючого підприємства, а саме у Грушівський кар'єр машиністом 5-тисячного роторного екскаватора, після початку повномасштабної війни у 2022 році. До Марганецького ГЗК Владислав чотири роки не офіційно працював спеціалістом з фасадних робіт, маляром, бетоняром, покрівельником у приватному підприємстві "Вектор БУД-ІНВЕСТ".

Під час більш-менш мирного життя в Марганці, працюючи у містоутворюючому підприємстві, Владислав знаходив час здобувати повну загальну освіту у вечірній школі № 3 та навчатися на курсах водіїв категорій В та С.

17 квітня 2023 року Владислав Олександрович долучився до лав Збройних сил України та разом із побратимами робив все можливе, щоб не пустити на наші землі пітьму, яка йде з північного сходу...

Похований 12 листопада 2024 року у м.Марганець