Під час війни діти потребують особливої уваги з боку батьків. Страх, тривога та нервове напруження – ці почуття особливо впливають на дитячу психіку.
Діти різного віку реагують на стрес та кризові ситуації по різному:
Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.
Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.
Діти 7-10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе “рятувальником”, “зацикленість” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).
Рекомендації
Подбайте про свій власний психологічний стан. В літаку діє правило безпеки, згідно з яким під час аварійних ситуацій пасажири з дітьми повинні надягти кисневу маску на себе, а вже потім – на дитину. Батькам потрібно дбати в першу чергу про свій власний стан, тож спочатку потрібно заспокоїтися самому, а вже потім взаємодіяти із дітьми .
Мінімізуйте спільний перегляд та прослуховування новин. Намагайтеся по можливості відсторонити дитину від новин про війну: вибухи, втрати, наступи, окупацію, теракти тощо.
Розмовляйте. Спілкування – це один із найважливіших методів взаємодії з дітьми будь-якого віку. Розмовляйте на будь-які теми, що цікавлять дитину. Можливо, не деякі питання доведеться відповідати не один раз, та не втрачайте терпіння. У розмовах завжди зберігайте спокій, бо дітям властиво переймати емоційний стан батьків.
Грайтеся разом. Ця порада стосується не лише маленьких дітей, а й підлітків. Діти віком від 3 до 7 років через гру розвиваються та пізнають світ, старшим дітям гра допомагає відволіктися та зняти напруження. Спільні ігри підлітків та батьків чудово налагоджують довірливі відносини в родині.
Дозволяйте дитині всюди брати улюблену річ чи іграшку. Деякі речі викликають у дітей почуття безпеки, тож не забороняйте носити із собою плюшевого ведмедика або улюблений рюкзак.
Запроваджуйте сімейні ритуали. Ритуали також дають відчуття безпеки. Для дорослих дітей це можуть бути, наприклад, обійми або розмови щовечора перед сном. Молодшим дітям сподобається спільне читання казок на ніч або «кіноп’ятниці», коли ввечері п’ятниці вся родина збирається за спільним переглядом фільму чи мультику.
Забезпечте безпеку. Діти повинні відчувати, що вони знаходяться у безпеці. Демонструйте надійність, розповідайте про те, що ви зробите все можливе для захисту родини, а ЗСУ своєю чергою захистять усю нашу країну.
Дозволяйте дитині вивільняти емоції. Кричати, бити подушки, плакати – все це нормально під час війни не тільки для дітей, а й для дорослих. Не треба забороняти дитині відчувати злість чи розпач – всі ці емоції потрібно проживати та позбуватися від них. Запропонуйте дітям ігри для вивільнення емоцій: покричати в стаканчик, пограти в паперові сніжки, намалювати свою злість тощо.
Не соромтесь говорити з дитиною про власні емоції. Власним досвідом можна показати, що почуття бувають різні, і соромитися їх не варто ні в якому разі.
Обіймайте дітей. Тілесний контакт батьків і дітей дуже важливий, але якщо мова йде про підлітків, то тут варто не перегнути палицю з обіймами, адже у цьому віці діти вчаться будувати особисті кордони.