Бокс (англ. boxing) — контактний вид спорту, єдиноборство, в якому спортсмени наносять один одному удари кулаками в спеціальних рукавичках. Рефері контролює бій, який триває до 12 раундів. Перемога боксера у випадку, якщо суперник збитий з ніг і не може піднятися протягом десяти секунд (нокаут) або якщо він отримав травму, яка не дозволяє продовжувати бій (технічний нокаут). Якщо після встановленої кількості раундів поєдинок не був припинений, то переможець визначається оцінками суддів.
Найбільш ранні свідоцтва подібних змагань відображені ще на шумерських, єгипетських і мінойських рельєфах. Турніри з кулачних боїв, що нагадує бокс, проходили ще в Стародавній Греції. По-справжньому бокс став спортивним єдиноборством в 688 році до н. е., коли кулачні бої були вперше включені в програму античних Олімпійських ігор. Сучасний бокс зародився в Англії на початку XVIII століття.
У деяких країнах існують власні різновиди боксу (французький бокс (симбіоз савата, англійського боксу і фехтування на тростинах) у Франції, летхвей в М'янмі, муай-тай в Таїланді), тому часто використовується термін «англійський бокс».
Перше зображення бою було зроблено в шумерській печері в третьому тисячолітті до н. е., а давньоєгипетський рельєф другого тисячоліття до н. е. зобразив уже не тільки боксерів, а й глядачів. Але обидва бійця б'ються голіруч. У 1927 році американський археолог Спенсер виявив у Багдаді кам'яні плити з малюнком, на якому дві людини готуються до поєдинку. Прийнято вважати, що вік цієї знахідки — 7000 років.
Кулачні бої також описувалися в давніх індійських текстах: у Ведах, Рамаяні, Махабхараті. Свідоцтва існування боксу були знайдені і під час розкопок у містах Мохенджо-Даро і Хараппа.
Перші знахідки, що підтверджують боксування в рукавичках, датовані 1500—900 роками до нашої ери, на Криті й у горах Сардинії (2000—1000 до н. е.).
У Стародавньому Римі існувало два різновиди боксу, і обидві вони походили від етруських традицій. По всьому Римі був популярний народний «бокс», але також існував і гладіаторський варіант бою. Учасниками подібних поєдинків в основному були злочинці і раби, які сподівалися завоювати свободу, але іноді билися вільні люди, аристократи і навіть жінки. Гладіатори билися в своєрідних рукавичках (кестах), іноді з шипами.
Популярність кулачних боїв призвела до того, що навіть імператори почали брати в них участь, першим із них став Нерон.
У 393 році римський імператор Феодосій Великий за наполяганням духовенства заборонив проводити Олімпійські ігри, тому що вони вважалися язичницьким святкуванням, а в 500 році Теодоріх Великий заборонив бокс, як спорт, який ображає Бога: адже символ Бога, людина, піддавалася ударам. Однак цей указ не сильно вплинув на спортивне життя міст, що знаходилися за межами Східної імперії. До того часу Західна Європа перестала бути частиною Римської імперії, і тут бокс залишався популярним протягом Середньовіччя і пізніше. Слід зазначити, що боротьба, фехтування і гонки на колісницях ніколи не потрапляли під заборону
Пам'ятна монета НБУ номіналом 2 грн., присвячена боксу
Друге життя бокс отримав в Англії, де у 1681 р. відбувся перший боксерський матч. Уже з 1698 р. в Англії почалися регулярні змагання. Лондон став центром боксу, куди почали з'їжджатися боксери з усієї країни. Матчі («зустрічі») відбувалися здебільшого на відкритому повітрі, без рукавичок і без правил. Матч закінчувався, коли боксер уже не міг продовжувати змагання. Зазвичай після падіння суперника на землю напад був заборонений.
Одним із перших чемпіонів був Джеймс Фігг, якого було проголошено чемпіоном 1719 року. Він зберігав цей титул протягом 15 років. У 1743 р. один із його учнів — Джек Бротон склав перші правила для цього виду спорту. За правилами, в боксі можна було використовувати тільки руки і не бити суперника нижче пояса. Після того, як суперник опинявся на землі і не зміг піднятися протягом 30 секунд, бій мав зупинитися.