Біографія Г.С. Костюка

Видатний український психолог і педагог Г. С. Костюк народився 5 грудня (за н. ст.) 1899 р. у селі Могильному (нині Гайворонського району Кіровоградської обл.). Його батьки, прості селяни, помітили непересічні здібності сина й дуже хотіли дати йому освіту. Їм пощастило: Грицька взяли на повне отримання до Колегії Павла Галагана  - середнього навчального закладу підвищеного типу, яке діяло в Києві з 1871 року й посіло помітне місце в історії української освіти.

      У 19 років Григорій Костюк вже вчителює в рідному селі. Продовжував він працювати в школі (викладаючи математику) і під час навчання (з 1920 по 1923 рік) на філософсько-педагогічному факультеті Київського інституту народної освіти. У Києві розгортається подальша педагогічна й наукова діяльність Григорія Силовича. Він очолив одну з дослідних шкіл Наркомату освіти України.

      Поєднуючи керівництво школою з навчанням в аспірантурі з психології, Г. С. Костюк проводить дослідження з проблеми розумового розвитку учнів, публікує їх результати. І вже у перших своїх працях порушує принципові питання, актуальні і в теоретичному, і в практичному плані. Базуючись на аналізі великих масивів даних, він ставить під сумнів домінуючу на той час про константність (незмінність) показників розумових здібностей дитини, розкриває роль умов, у яких відбувається психічний розвиток.

      Невдовзі Г.С. Костюк стає одним з провідних психологів України. У тридцяті роки він керує кафедрою психології Київського педагогічного інституту і психологічним відділом Українського науково-дослідного інституту педагогіки. Веде активну викладацьку роботу, здійснює ґрунтовні дослідження, друкує чимало статей, працює над підручником з психології для вузів. Цей підручник вийшов друком у 1939 р. та перевидавався у 1941, 1955, 1961, 1968 роках. У 1976 р. за редакцією Г.С. Костюка опубліковано посібник з вікової психології.

      У роки Великої Вітчизняної війни Г.С. Костюк, на той час вже професор, завідує кафедрою педагогіки і психології Сталінградського інституту, у складі добровольчої протипожежної дружини бере участь у захисті міста; пізніше викладає в Об’єднаному українському університеті, який працював тоді в Казахстані. Невдовзі, після звільнення Києва від фашистів, Григорій Силович повертається туди і продовжує свою натхненну й плідну працю.

      У 1945 році Г. С. Костюк виступає ініціатором створення Науково-дослідного інституту психології УРСР (нині – Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України). Протягом 27 років Григорій Силович був директором цієї установи. Розроблена ним програма була покладена в основу діяльності інституту, який став осередком психологічної думки, кузнею психологічних кадрів, центром координації наукової діяльності українських психологів. 

      Напружену дослідницьку і організаторську діяльність Григорій Силович поєднував з блискучим читанням лекцій у Київському педагогічному університеті ім. О.М. Горького (нині – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова).

      Досягнення Г.С. Костюка здобули не тільки громадську, а й офіційну оцінку. Він був академіком Академії педагогічних наук СРСР, заслуженим діячем науки УРСР, має урядові нагороди. Водночас стосунки Костюка з владою були зовсім не безхмарними. Чиновників, які відали освітою й наукою, дратувала самостійна позиція Григорія Силовича; до того ж, на нього дещо важче було тиснути, оскільки він (на відміну від майже всіх тогочасних директорів) не був членом КПРС. Нарешті, під час чергових ідеологічних заморозків 1972 року терпець начальників обірвався: Костюкові не могли вибачити наявність у штаті Інституту психології осіб, яких підозрювали в «буржуазному націоналізмі». Тож йому довелося залишити посаду директора. Втім він продовжував плідну роботу, очолюючи лабораторію психології особистості Науково-дослідного інституту психології УСРС і – до своєї смерті 25 січня 1982 року – Київську лабораторію розвитку мислення школярів Інституту загальної та педагогічної психології Академії педагогічних наук СРСР.

      Із плином часу ясніше стає для нас значення діяльності й спадщини Г.С. Костюка для української психології, педагогіки, освіти. У часи найважчі для вітчизняної гуманітарної науки, перебуваючи під постійним тиском тоталітарного ладу, його ідеологічної машини, і змушений через це йти на певні компроміси, Григорій Силович здійснив найважливіше – зберіг і розвинув психологічну науку в Україні. В особистості Г.С. Костюка знайшли яскраве втілення визначальні чесноти вченого-психолога: широка освіченість, гуманність, інтелігентність, наукова принциповість разом з уважно-толерантним ставленням до опонентів, прагнення якнайповніше осягнути закономірності психічного життя і скористатися цими знаннями, аби допомогти людині, насамперед юній, в її духовному становленні.

Матеріал підготовлено на основі:   Балл,  Г. Григорій Силович Костюк. Українська родина: наук.-метод. посіб. Київ: Київськ. міжрегіон. ін-т удосконалення вчителів ім. Б. Грінченка, 1998. С. 1223-1238.