Hintergrundgeschichte – Передісторія

Alltägliche Gefahr

Für viele von uns sind bestimmte Bilder des russischen Einmarsches tief ins Gedächtnis eingebrannt. Die endlosen Kolonnen aus Lastwagen und Panzern, Raketen, die in 20-stöckige Wohnhäuser einschlagen, Leichen an öffentlichen Orten und hastig ausgehobene Gräber. Später folgte die Zerstörung ganzer Städte. Der Krieg hat das tägliche Leben durchdrungen. Dabei hat die Zivilbevölkerung Strategien entwickelt, um mit der Angst umzugehen und ihre eigene Sicherheit zu gewährleisten. Die U-Bahn-Schächte einiger Städte, zum Beispiel, wurden immer wieder Zufluchtsorte für zahlreiche Familien mit ihren Kindern und für Schulen, um den Unterricht fortzusetzen.

Das Gedicht „Alltägliche Gefahr“ beleuchtet, wie der Krieg zum Alltag wurde. Es beschreibt die Schutzsuchenden, die in Deckung gehen, wenn Drohnen oder Raketen über ihnen hinweg fliegen, bevor sie in der Nähe einschlagen und Verwüstung anrichten. Der nächtliche Beschuss eines Wohnhauses in Uman im April 2023, bei dem 23 Menschen starben, darunter sechs Kinder, inspirierte zu diesem Gedicht. Doch die darin enthaltenen Bilder, Assoziationen und Empfindungen könnten aus jedem Winkel der Ukraine stammen. Kinder wachsen auch in solchen Kriegszeiten heran. Vor welchen Gefahren sollten sie sich am meisten fürchten? Vor denen des Krieges oder vor möglichen Naturkatastrophen? Wie unterscheidet sich die absichtliche Zerstörung durch kriegerische Handlungen von den zufälligen Launen der Natur?

Das Gedicht ist Solomija und Sorjana gewidmet, die erleben mussten, wie eine russische Rakete nahe ihrer Wohnung im 10. Stock einen der größten Feuerbälle des Krieges auslöste.

Щоденна небезпека

Для багатьох з нас деякі моменти російського вторгнення назавжди залишаться в пам'яті. Безкінечні колони вантажівок і танків, ракети, які влучають у 20-поверхові будівлі, тіла на громадських місцях та нашвидку викопані могили. Пізніше відбулося знищення цілих міст. Війна проникла в повсякденне життя. При цьому цивільне населення розробило стратегії, щоб долати страх і гарантувати собі безпеку. Тунелі метро деяких міст стали притулком для численних сімей з їхніми дітьми.

Вірш «Щоденна небезпека» показує, як війна стала частиною повсякденного життя. Він про людей, які шукали притулку, коли дрони або ракети летіли над ними, перед тим як  упали поблизу і спричинили руйнування. Нічний обстріл житлового будинку в Умані у квітні 2023 року, коли загинуло 23 особи, серед яких було шестеро дітей, надихнув на цей вірш. Проте є відчуття, мовби те, що в ньому описано, могло б статися в  будь-якому куточку України. Діти ростуть навіть у часи війни. Від яких небезпек вони повинні найбільше берегтися? Від війни чи, можливо, від природних катастроф? Яка різниця між зумисним руйнуванням через воєнні дії та примхами природи?

Вірш присвячено спогадам про Соломію та Зоряну, які бачили, як через падіння російської ракети поруч із їхньою квартирою на 10-му поверсі вибухнула одна з найбільших вогняних куль воєнного часу.