Сторінка практичного психолога
Наталії Александрової
Ще більше корисної інформації ви знайдете на моїй сторінці у Facebook
Практичний психолог ЗДО "Чайка" Чернеччинської ОТГ
за посиланням https://www.facebook.com/share/g/eyfKhtAaiVSjXo7t/
Психолог Наталія Александрова за посиланням https://t.me/sadokchaika
Про інтернет-платформу Брама.pdfПост шахраи〓ство.docxПост для розиміщення Brama.docxЩО НАЙБІЛЬШЕ ТРАВМУЄ ПСИХІКУ ДІТЕЙ .pdfМАНІПУЛЯЦІЇ ТА ВЕРБУВАННЯ_ ЯК НЕ ПОТРАПИТИ В ПАСТКУ ВОРОГА.pptxГратися_і_не_боятися_Рекомендації_для_щоденної_підтримки_ментального.pdfTextbook_Pinchuk.pdfТи як_ (1).mp4videoplayback.mp4zdorovyaditeipidchasviiniaptechka.pdf
БУЛІНГ. Поради для дітей.
Булінг. Поради дітям.mp4
Жив собі чорний кіт.mp4Україномовний мультфільм про те, як живеться чорному коту.
Через людські забобони з ним ніхто не спілкується, тому він опинився у повній ізоляції.
Всьому причина – чорний колір його шерсті.
алгоритм міжвідомчий (1).docx
10 рекомендацій для батьків:
що робити замість покарання.
Більшість батьків знають, що не повинні карати дітей.
· Емоційні покарання - лайка, крики, зойки, висміювання - можуть привести до негативних ненавмисним наслідків. Але все ж ті ж самі дорослі вважають, що це хороший спосіб приборкати дітей, якщо поведінка їм не подобається.
· Всі ми іноді відчуваємо себе погано. Саме тоді ми можемо вести себе жахливо, сказати те, що не повинні були говорити. Це відноситься і до поведінки дітей. Але у дорослого є можливість обробити емоції і знайти розуміння ситуації і перспективу для подальших дій. Але діти ще не настільки зрілі, щоб вміти розібрати свої емоції.
· Отже, що робити батькам замість покарань і криків:
· 1.Вчіть регулювати свої емоції. Почніть з себе. Ви повинні випромінювати мудрість, доброту і спокій, навіть, коли Ви виснажені. Також Ви повинні бути прикладом самоприняття, тоді Ви зможете вибачитися, коли вийдете за рамки.
· 2.Встановіть зрозумілі і розумні межі. Визначте, що дитині робити не можна: бити інших, ламати речі і т.д. Впевніться, що дитина розуміє, які речі неприпустимі і чому це так. Якщо з'являється нове порушення - лається нецензурно, наприклад - встановіть нові зрозумілі кордони.
· 3.Створіть особливе місце. Коли дитина спокійна, у нього все добре, допоможіть йому вибрати таке місце. Він може провести там час, коли буде відчувати себе погано і йому буде необхідний час побути в тиші. В цей куточок він може взяти улюблені книги, іграшки, все, що допоможе йому відчувати себе добре.
· 4.Подготуйте дитину до проблемних ситуацій. Наприклад, ви знаєте, що в магазині він завжди просить у вас солодощі, чіпси або іграшки. Якщо ви відмовляєте, то він влаштовує істерики. Тоді перед походом в магазин, проясніть ситуацію. Скажіть, що сьогодні ви купуєте тільки те, що є в списку. «Нічого крім цього купувати не будемо ». Звичайно, дитина спробує перевірити Ваші наміри. Покажіть йому, що поважаєте його бажання вибирати щось на свій розсуд і запропонуйте вибрати те, що є зі списку. Написано, що пластівці купуєте. Дозвольте йому вибрати які саме.
· 5.Поміняйтесь ролями! Більшість дітей із задоволення змінюють ролі. Запропонуйте йому побути дорослим, а ви будете неслухняною дитиною. Таке розігрування ролі, є ще одним способом допомогти дитині зрозуміти необхідність в правилах поведінки.
· 6.Коли дитина вередує, не кидайте його. Йому зараз потрібні ваша підтримка і спокій. Коли Ви йдете, то демонструєте, що любите Ви його тільки в певних станах. Ні про яку безумовну любов вже і не йдеться.
· 7.Допоможіть дитині озвучити емоції. Поспівчувайте йому. Наприклад, він впав. Скажіть, що ви розумієте, що йому боляче. Від фраз «До весілля заживе!» Краще не стає.
· 8.Дозвольте природним наслідкам відбутися. Якщо дитина відмовляється носити парасольку або одягнути відповідний одяг під час дощу, дозвольте йому промокнути. Чим молодша дитина, тим більше Ви повинні бути готові втрутитися, перш ніж це зайде надто далеко. Дозвольте йому помокнути хвилин 10, але ні що не працює краще для підвищення відповідальної поведінки дитини, ніж природні наслідки.
· 9.Якщо дитина показує погану поведінку, з'ясуйте причину.
· Вчинок містить важливе повідомлення для дорослого. Запропонуйте дитині свої гіпотези вчинку, обговоріть разом з ним.
· 10. Будьте терплячими! Ви дорослий і саме Ви в спілкуванні з дитиною маєте бути мудрим, спокійним і сильним.
Корисні посилання щодо допомоги та підтримки в ситуаціях насильства, торгівлі людьми, складних життєвих обставин
1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді: 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно), Messenger @childhotline.ukraine, Instagram @childhotline_ua, Telegram @CHL116111.
2. Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних або стаціонарних телефонів цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно).
3. Поліція: 102.
4. Центр надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103.
5. Анонімний онлайн-щоденник «Тільки нікому не кажи» дає можливість написати листа тому, з ким складно поділитися своїми переживаннями в реальному житті про булінг у школі, нерозділене кохання чи непорозуміння з батьками (https://secrets.1plus1.ua/).
6. Перша національна лінія довіри для попередження суїциду: 73 33.
7. Екстрена психологічна допомога при Кризовому Центрі медикопсихологічної допомоги: (068) 770 37 70, (099) 632 18 18, (093) 609 30 03.
8. «Лiнiя допомоги»: (067) 975 76 76, (066) 975 76 76, (093) 975 76 76.
9. Лінія психологічної допомоги для учасників АТО та членів їх сімей: 0 800 505 085.
10. Служба медико-психологічної допомоги та профілактики гострих кризових станів: (044) 456 17 02, (044) 456 17 25.
11. Національна урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства – 15 47.
12. «Гаряча лінія» Уповноваженого Президента України з прав дитини: (044) 255 76 75.
13. Освітній омбудсмен України: (095) 143 87 26 (ez@eo.gov.ua, https://eo.gov.ua/).
14. «Гаряча лінія» психологічної допомоги та протидії насильству (https://www.unicef.org/ukraine/stories/hot-lines).
15. Національна «гаряча лінія» з питань наркозалежності та ЗПТ: 0 800 507 727. 16. Анонімні консультації на сайтах teensLIVE (від фахівців клінік, дружніх до молоді), supportME (від фахівців).
17. Уповноважений Президента України з прав дитини (044) 255 76 75.
18. Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів), 527 (безкоштовно з номерів мобільних операторів України пн. – пт. з 10:00 до 21:00, сб. з 10:00 до 18:00).
19. Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном: (044) 238 16 57.
20. Департамент боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми Національної поліції України: (044) 374 37 85 (пн. - сб. з 09:00 до 18:00).
21. Гаряча лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції: 0 800 211 444.
22. Гаряча лінія з профілактики суїцидів (https://lifelineukraine.com/).
23. Гаряча лінія професійної підтримки «Стоп паніка» безкоштовний багатоканальний номер: 0800 50 18 92.
24. Платформа «Мені здається» (https://nachasi.com/2021/02/05/platform-itseems-to-me/).
25. Платформа «Розкажи мені» (https://tellme.com.ua/).
26. Канал психологічної підтримки «ПОРУЧ» для підлітків та молоді (https://t.me/poruch_me).
27. В рамках роботи платформи СпівДія та Співдія хаб функціонує напрям безкоштовної психологічної підтримки онлайн і офлайн (https://airtable.com/shrfgyZ1ko5UYxR9r).
28. За підтримки Національної психологічної асоціації психологиволонтери створили центр психологічної підтримки «Як ти?» (безкоштовно, у будь-який час доби) (https://bit.ly/3QLUdwO).
29. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) відкрив гарячу лінію, за якою можна звернутися за підтримкою: 0-800-300-155 (дзвінки безкоштовні). 30. Довідник психологічної підтримки в умовах війни допоможе знайти відповіді на питання: як боротися з перевтомою, панікою, тривогою, апатією; як зберегти близькі стосунки та позбутися почуття провини (https://bit.ly/3OzJm6Z).
31. Телеграм-канал «підтримай дитину» створено з турботою про батьків і дітей (https://t.me/s/pidtrumaidutuny).
32. Онлайн-платформа «Аврора»: консультування постраждалих від насильства, зокрема сексуального, доступу до якісної дистанційної допомоги у будь-якому куточку України та за кордоном, достатньо лише заповнити заявку на сайті «Розірви коло» у розділі «Психотерапевтична допомога» (https://rozirvykolo.org/mental-support/).
33. Безкоштовна психологічна підтримка для кожного, хто відчуває у цьому потребу: УкрЄдність (https://ukr-ednist.com.ua/).
34. Група психологічної підтримки «Разом» (https://razom.live/).
35. Гаряча лінія кризової допомоги та підтримки від Українського ветеранського фонду (УВФ): +38 (067) 400 46 60 (пн. - нд. з 10:00 до 20:00), сайт Фонду (https://veteranfund.com.ua/).
Корисні посилання щодо допомоги у разі кібербулінгу
1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді за номерами: 0 800 500 225 або 116 111.
2. Поліція (кіберполіція) за номером 102 (повідомити про кібербулінг).
3. Чат-бот Stop Sexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають контент сексуального характеру).
4. Youtube.com/Stop Sexting Ukraine.
5. Інтернет-платформа «Бийся як дівчина» (https://www.instagram.com/flg_ua/).
6. База даних жіночих організацій (http://portal.uwf.org.ua/).
7. Організація ЮрФем (доступна та якісна правова допомога в Україні) (http://jurfem.com.ua/en/home-page-2/).
8. Організація Teenergizer – консультації за принципом «рівний-рівному» або з психологом безкоштовно і конфіденційно (https://teenergizer.org/consultations).
9. Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 15 45 (далі обрати «3»).
Куди потрібно звертатися за допомогою тим, хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного, анонімно, консультації українською мовою).
Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.) Сьогодні всі учасники освітнього процесу більш, ніж будь-коли раніше, потребують психологічної підтримки і допомоги.
ЙДЕМО ДО ШКОЛИ: ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО ШКОЛИ
Головне питання, яке постає перед батьками 6-7-річних дітей, це: «Чи готова моя дитина до шкільного навчання?».
Найчастіше під такою готовністю мається на увазі вміння дитини читати, рахувати, писати. Але, насправді, готовність дитини до навчання охоплює значно ширше коло питань. Насамперед слід оцінити фізичний розвиток дитини, звернутися за консультацією до педіатра. Також важливо визначити психологічну готовність дитини до шкільного навчання, тобто відповідність основних якостей дитини певним віковим нормам. Психологічну готовність дитини до навчання визначають психологи при вступі до школи або, за відсутності у різних психологічних центрах або індивідуально при роботі з дитячим психологом або психотерапевтом.
Що ж є показником сформованої психологічної готовності до школи?
По-перше, це готовність до нової соціальної ролі, до статусу школяра. Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, орієнтуючись в основному на зовнішні ознаки шкільного життя – портфель, форма, уроки, власний стіл, нові друзі тощо. Але, щоб дитина успішно навчалася, необхідне її власне бажання пізнавати щось нове. Вчитися, мати «серйозну» справу, відповідальні доручення. На появу такого бажання впливає ставлення близьких дорослих до навчання як до важливої діяльності, важливішої, ніж гра дошкільника.
По-друге, це вміння дитини регулювати свою поведінку. Дитина повинна дотримуватись правил, вимог, запам’ятовувати інформацію, вміти долати посильні труднощі.
Третім показником психологічної готовності до навчання є загальний рівень розумового розвитку, а також рівні володіння вмінням і навичками, які допоможуть дитині вивчати ті чи інші предмети. Дитина має прийти до школи з досить високим колом знань про навколишній світ, з розвиненими сприйманням і мисленням (вміти аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати матеріал), а також дитина повинна володіти початковими навчальними уміннями (пам’ятати завдання, вибирати найефективніший спосіб виконання, критично оцінювати результат).
Нарешті останнє, що має значення для ефективної адаптації дитини до умов навчання – це вміння будувати свої взаємини з учителем та однолітками. Дитина повинна вміти спокійно і по-діловому звертатися до дорослого із запитаннями, попросити у однокласника допомогу або запропонувати свою, узгодити свої інтереси з інтересами дітей у грі.
Таким чином психологічна готовність до шкільного навчання – це різнобічна характеристика дитини, за допомогою якої можна дістати уявлення про рівень загального розвитку майбутнього школяра, про ті психологічні якості, які матимуть вирішальне значення для успішності на початковому етапі навчання.
Якості і вміння, які необхідні дитині для того, щоб шкільне навчання було успішним.
1.Фізичний розвиток і координація рухів згідно віку:
• достатню розвинутість мускулатури;
• точність рухів, готовність руки до виконання дрібних, точних і різноманітних рухів;
• узгодженість руху «руки і очі»;
• вміння володіти ручкою, олівцем, пензликом;
• вміння орієнтуватися в просторі і зошиті;
• орієнтуватися в просторі і часі;
Наявність мотиву до навчання:
бажання вчитися;
відношення до навчання, як до важливої справи;
прагнення до набуття знань;
Довільність зовнішньої рухової поведінки:
вміння управляти своєю поведінкою, дотримуватись шкільного режиму;
організовувати себе на уроці;
довільно управляти внутрішніми психічними діями для цілеспрямованого спостереження явищ;
сосредоточенность внимания для запоминания излагаемых учителем или содержащихся в учебнике сведений.
Володіння прийомами розумової діяльності:
певний рівень розвитку пізнавальних процесів дитини;
диференціація сприйняття, що дозволяє спостерігати предмети і явища, виділяти в них ті чи інші властивості і сторони;
володіння логічними операціями, способами осмисленого запам'ятовування матеріалу.
Прояв самостійності:
• прагнення шукати способи вирішення і пояснення всього нового і дивного;
• спонукання застосовувати різні шляхи, давати різні варіанти рішень;
•обходитися в практичній діяльності без сторонньої допомоги.
Прояв соціальных навичок:
сформованість бажання і звички трудитися самостійно і в колективі;
усвідомлення відповідальності і важливості виконуваного доручення;
вміння рахуватися з інтересами і бажаннями товаришів і дорослих;
володіти навичками спілкування з однолітками і дорослими
Як визначити психологічний стан дитини за її улюбленим кольором
Згідно з теорією Люшера, у людини в процесі розвитку склалися певні колірні асоціації з тими чи іншими явищами, до прикладу - синій колір ночі, колір спокою, умиротворення, а жовтий - колір сонця, активності, енергії, червоний - колір атаки, зелений - колір захисту, оборони.
Хочете знати, що непокоїть вашого малюка, що зараз переживає ваша дитина, - перегляньте її малюнки:
ЖОВТИЙ
Жовтий колір, на думку психологів, вибирають творчі дітки, діти-мрійники. Таким дітям нерідко більше подобається грати з гілочками, камінням, ганчірочками і піском, ніж з дорогими іграшками. Ці діти найбільші мрійники, здатність мріяти вони не втрачають і в дорослому житті.
ПОМАРАНЧЕВИЙ
Помаранчевий колір найчастіше вибирають легкозбудливі малюки. Такі дітки веселяться, пустують і кричать завжди, скрізь і без всякої причини. Дуже часто помаранчевий стає улюбленим кольором гіперактивних діток, а також дітей, які страждають синдромом дефіциту уваги. Якщо ваша дитина віддає перевагу виключно помаранчевому кольору, це ще не говорить про гіперактивність. Можливо, у нього просто такий період і через деякий час він почне малювати зовсім іншими кольорами.
РОЖЕВИЙ
Рожевими і світло-бузковими фарбами люблять малювати боязкі дітки. Такі діти потребують постійної підтримки, для них дуже важлива думка оточуючих.
БЛАКИТНИЙ
А ось блакитні відтінки для своїх малюнків вибирають безтурботні діти. Не дарма блакитний колір часто переважає в літніх малюнках дітей, які були зроблені на шкільних канікулах, коли у дитини багато вільного часу і мало обов'язків.
ЧЕРВОНИЙ
На думку дитячих психологів, цей колір люблять відкриті й активні діти. Вони дуже енергійні, напористі, часто ламають іграшки. До речі, цікавий факт - дуже багато успішних політиків в дитинстві віддавали перевагу червоному і жовтому кольорам. Можливо, ви виховуєте майбутнього президента. Взагалі червоний - це колір життя, енергії та здоров'я.
СИНІЙ
А ось синій колір вибирають дітки спокійні, врівноважені. Такі діти більше люблять читати книжки, ніж грати в галасливі ігри. Діти, в малюнках яких переважає синій колір, не завжди скромні. Іноді й активна енергійна дитина раптом починає малювати сині картинки. На думку психологів, це говорить про те, що в даний момент дитина просто потребує спокою, можливо, він просто втомився від гучних ігор.
ЗЕЛЕНИЙ
Якщо в малюнках дитини переважає зелений, і особливо темно-зелений колір, це повинно трохи насторожити батьків, так як, на думку психологів, зелений вибирають дітки, яким не вистачає турботи і уваги. Навіть якщо вам здається, що ви приділяєте своїй дитині достатньо уваги, спробуйте проводити з ним більше часу. Розвивайте в дитині відкритість до навколишнього світу, щоб він не став замкнутим. Синьо-зелені тони вибирають діти, які знаходяться в напрузі. Можливо, дитина недавно просто перенесла стрес або батьки занадто суворі до малюка і вимагають дуже багато досягнень у спорті або ж відмінного навчання.
До речі, якщо говорити про дорослих, а не про дітей, то синьо-зелені кольори частіше вибирають чиновники і люди на адміністративних відповідальних посадах. Можливо, і на вашій дитині лежить занадто багато відповідальності. Надайте малюкові більше свободи, заохочуйте в ньому прояв ініціативи, частіше хваліть, і ваша дитина почне малювати яскраві сонячні картинки!
ФІОЛЕТОВИЙ
Фіолетовий колір рідко подобається дітям молодшого віку. За спостереженням психологів, цей колір частіше вибирають діти шкільного віку. Діти, які воліють фіолетові відтінки, чутливі і ранимі. У них дуже багатий внутрішній світ.
СІРИЙ
Сірий колір часто вибирають замкнуті, тихі дітки. Таких дітей необхідно підтримувати у всіх починаннях. Приділяйте дитині побільше уваги, і його малюнки стануть яскравішими.
КОРИЧНЕВИЙ
Коричневий колір, на думку психологів, люблять діти, які живуть у своєму власному вигаданому світі. Якщо раніше дитина любила інші кольори і раптом перейшла на коричневий, це може говорити про психологічні труднощі, недавно перенесене захворювання, стрес або проблеми в сім'ї.
ЧОРНИЙ
Варто насторожитися, якщо ваша дитина воліє використовувати для малювання виключно чорний колір. Чорний - колір загрози. Він говорить про те, що дитина перебуває в стані стресу. Однак не варто турбуватися, якщо дитина починає малюнок з чорного кольору, а потім додає фарб, використовуючи інші - яскраві кольори і відтінки. Це говорить лише про те, що він - гармонійно розвинена особистість.
Що таке “булінг” та чому про нього треба знати всім батькам!
Що таке “булінг” та чому про нього треба знати всім батькам!
Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном “булінг”, пояснюють працівники соціальних служб для сім’ї, молоді та дітей, – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються. Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу
Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося – не можуть реалістичо пояснити.
Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
Скільки дітей страждають від булінгу
За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.
Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.
Чому діти стають жертвами булінгу
Психологи визначають декілька основних причин:
Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Булінг в цифрах
За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором’язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.
44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.
Що робити батькам
У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Як допомогти дитині-агресору
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:
Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.
Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.
Чому важливо вчасно відреагувати
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
- втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
- відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
- втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
- втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хто булять:
- частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
- частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
Ті, хто вимушені спостерігати:
- часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
- потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.
Протидія булінгу
Однією з найбільш актуальних проблем насьогодні є цькування (булінг) серед дітей. Прийняття 18 грудня 2018 року Верховною Радою України Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (законопроект № 8584) несе за собою ряд змін у вирішенні вищеназваної проблеми. Так, нарешті законодавчо визначено поняття булінг, внесено зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення України та ряду Законів України. Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві. У тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
– систематичність (повторюваність) діяння;
– наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
– дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Адміністративна відповідальність за булінг
Відтепер такі дії вважаються правопорушенням і тягнуть за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це – 850-1700 грн.) або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 1700-3400 грн. або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Слід зазначити, що за правопорушення дітей до 16 років несуть відповідальність їхні батьки. За свої дії громадяни від 16 років несуть відповідальність особисто. Також передбачено і відповідальність за приховування випадків булінгу, а це 850-1700 грн. або виправні роботи до 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку.
Права та обов’язки здобувачів освіти
У закладах освіти мають захищати дітей під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, булінгу (цькування), приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.
На отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг матимуть право:
– особи, які постраждала від булінгу (цькування),
– особи, які стали свідком боулінгу,
– особи, які вчинили булінг (цькування).
При цьому здобувачі освіти зокрема зобов’язані:
– поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;
– відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;
– повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно них, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
Права та обов’язки освітян
Педагогічним працівникам та керівникам закладів освіти слід уважно ставитись до всіх випадків булінгу, повідомляти про них, уважно розглядати заяви, забезпечувати вжиття заходів щодо протидії булінгу, розробляти плани, публікувати їх на сайтах і вчасно інформувати органи Національної поліції та службу у справах дітейпро випадки булінгу. В іншому випадку передбачена адміністративна відповідальність за приховування таких ситуацій.
Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), він також:
– розглядатиме заяви про випадки булінгу (цькування): здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування;
– скликатиме засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживатиме відповідних заходів реагування;
– забезпечуватиме виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу також розширились. Відтепер вони також мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю і зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
В Україні діє національна дитяча гаряча лінія (з 12.00 до 16.00)
116 111 або 0-800-500-225.
