Вплив хореографічної діяльності на розвиток дитини.

       Танцювальне мистецтво через зміст і форму хореографічного твору справляє широкий виховний вплив, задовольняє пізнавальні, наслідувальні потреби дітей, забезпечує різнобічну культурну орієнтацію у навколишньому світі.

  Танцювальне мистецтво не дає дитині нічого матеріального, не залишає будь-яких речей, натомість найсуттєвіші наслідки – внутрішнього характеру. Адже досвід виконавства пов’язаний з діяльністю духовного характеру – переживанням, збагаченням і вираженням емоцій та почуттів, втілених в художньо-естетичних формах мистецтва, а значить-набуттям дошкільником досвіду загальнолюдських цінностей переживання світу людського і навколишнього.

    «Я хочу вчити ваших дітей і створювати прекрасні тіла з гармонійно розвиненими душами, які зуміють виявити себе у всьому тому, що вони робитимуть, ставши дорослими, у будь-якій своїй професії». (А.Дункан).

   Процес переживання мистецьких творів відбувається, на думку Л.Виготського, шляхом «учування», підвалинами якого є почуття людини, які переносяться суб’єктом сприймання на об’єкт. Саме тут індивідуальне почуття узагальнюється, стає соціальним, та, як уточнює вчений, «більш правильно було б сказати, що почуття  не стає соціальним, а навпаки, воно стає особистим, не перестаючи при цьому залишатися соціальним». Тому-то зрозумілим є винятковий формувальний вплив виконавських мистецтв на емоційно-соціальний розвиток дітей.

   Провідна функція хореографічного мистецтва – вираження емоцій і почуттів. Поза вираженням це мистецтво не існує. Тому основними виражально-зображальними засобами в ньому виступають загально-людські засоби передавання емоцій і почуттів – інтонація (музична, пісенна), міміка, виражальні рухи, пози, жести, художньо узагальнені танцювальні рухи.

   Виражальні засоби впливають безпосередньо в момент сприйняття музично-пластичного образу, забезпечуючи механізм співпереживання, а продуктивне засвоєння художньої мови образу відбувається в процесі власного виконання творів і сприяє художньому самовираженню дитини. Водночас розуміння виражальних рухів і набуті навички їх застосування розширюють можливості спілкування дітей загалом. Це дає відчуття впевненості в процесі взаємодії з дорослими і однолітками в різних діяльностях, при вираженні своєї думки чи бажання за будь-яких ситуацій, допомагає бути почутою іншими, зрозумілою до оточуючого світу.

   У танцювальній діяльності дитина відчуває особливе задоволення від власних дій, в яких вона більш чи менш повно зливається з музичною динамікою, характером музики, метро ритмом. Пластично переживаючи музичний настрій, розвиток образу, сюжету, вона відчуває естетичні емоції. У дитини розвивається музикальність, пластична виразність, артистичність.

   Заняття танцем стимулюють дитину у прагненні бути зовні стрункою, підтягнутою, красивою. Через танцювальні па виховуються уміння граційно і витончено рухатися, шляхетно поводитися, задовольняються естетичні потреби та інтереси, виховуються естетичні почуття і смаки, ціннісне ставлення до мистецтва, до оточуючого світу і людей. У дитини виробляється почуття гармонії в собі як єдності внутрішньої і зовнішньої краси.

   Особистісному зростанню малюків у процесі хореографічної діяльності сприятиме не лише сам зміст і художні особливості мистецьких творів, а й ситуації виховного, морального вибору. Наприклад, проблема зайвого, що так часто виникає: всі прагнуть побратися парами, одна дитина &‐ зайва. Педагог не поспішає на допомогу, нехай діти самі впораються: звернуть на це увагу, проявляють ініціативу й співчуття, знайдуть конструктивне рішення. Таким чином, танцювальна діяльність посилює виховний вплив, уможливлює набуття дошкільнятами культурного досвіду в широкому розумінні.

   У моїй хореографічній роботі – приблизно 30 постанов, серед них «Аргентинське танго», «Вальс», «Східний танок», «Валянки», «Снігуроньки», «Місяць», «Авве Марія», «Веселі гномики», «Русалочки», «Шикарний син», «Французький танок», «Український танок», «Черевички», «Рушничок», «Чивала», «Латино-Американський», «Різнобарвні метелики», «Сударушки» і т.д.

   Діти віком від 5-6 років виступають на концертах, міських та обласних семінарах, весняному «Серпантині», «Міні-міс 2011р.» - де отримали перше місце. Міський конкурс «Ніка» - де займали призові місця. Концерт – це свято, яке залишається в пам’яті на все життя.    

   Отже, хореографічна діяльність містить у собі значні можливості для різноманітних проявів дітей  та різнобічного розвитку особистості дитини.