Повість-притча "Старий і море"

Історія написання

  Повість-притча «Старий і море» принесла славу американському письменнику Ернесту Хемінгуею. Сам автор називав цей твір своєю кращою прозою. З дитинства Ернест був закоханий у море і любив водних мешканців. Говорять, що саме він зміг виловити найбільшу «крилату» рибу в Атлантиці.

   У 1950 році Хемінгуей розпочав художню розробку давно знайденого сюжету, він мріяв написати об’ємний роман про життя рибальського селища, про долі його мешканців. Проте автор знайшов інший шлях відтворити цей "усесвіт" рибальського життя: багато чого опустив у підтекст, створивши стислу, глибоку філософську притчу про людину й море.                     

   У 1952 році повість-притча «Старий і море» була надрукована в журналі «Лайф». В основі твору лежить реальний випадок. Рибалка з Куби Григоріо Фуентес довго чекав на свій улов біля берегів Гавани, однак йому все ж пощастило піймати величезну рибу. Так вийшло, що на рибу напали акули, і Григоріо витягнув на берег тільки її скелет. У цьому простому епізоді з рибальського життя письменник побачив філософську глибину. Він доповнив реальну історію художніми деталями, символами, і в результаті вийшла повчальна повість–притча «Старий і море». В ній Ернест Хемінгуей показав себе філософом, який сприймає життя таким, яким воно є: складним, але прекрасним.