"Не мовчи!" Конкурсна робота Ксьонз О.М. До Дня боротьби проти домашнього насильства 

Сонечко зійшло – запахло апельсином.

Крокую  у садочок із донечкою й сином.

А далі жде робота з мільйонами дрібниць  – 

Дизайнером працюю в оформленні крамниць.

Повсякденні турботи стартують.

І хвилинки не згаю я.

А у скронях думки пульсують:

Утрьох ми – чудова сім’я!

Був і він … Предавно…

Предивно – три роки сльози потоком,

Під прицілом тиранства й жорстокості током!

Не пив, не курив.

Тільки бив і душив.

Це він думав, що долю мою так вершив.

Корилась,терпіла, заради дітей…

Як чайка, тулила їх до зболених грудей.

Від жаху ціпеніла: «А як же я, сама,

Чи виживу, а діти?» Пітьма, пітьма, пітьма…

Я зібрала уламки серця і новою такою стала.

Як писала Ліна Костенко, кожен фініш  –  це той же старт!

Так, я – жертва насильства в родині.

Це не соромно визнати нині

І кричати на весь білий світ,

Бо мовчатимеш – згинеш навік.

Хай  сімейні тирани знають:

За злодійства їхні карають.

Жалібно рук не склала,

Працюю в поті чола.

Багато проблем подолала-

Ніхто не зламає крила!

Мій дім – фортеця, не поле бою:

Тільки з любов’ю, завжди з любов’ю

Усе побудую, все зможу я.

Ми з дітьми – дружна й щаслива сім’я.

Поки буду любити, я знаю, буду жити!

Якщо твоє серце щемить,

Якщо стусанам чоловіка не рада  – 

Не мовчи, кричи, ще мить  –

Порятує тебе La Strada!