Батькам на замітку
Практичні поради для родин
з двома і більше дітьми
Коли ми намагаємось будувати життя дитини зовсім без конфліктів, це неприродньо. Така дитина буде нежиттєздатною у майбутньому. Дитині треба в родині, у безпечних умовах отримати досвід, як конкурувати і відстоювати свої кордони.
Поради батькам, в яких двоє і більше дітей, і які часто конфліктують між собою:
Не займати нічию сторону, якщо ви не бачили, що відбулося.
Не карати, тим паче у присутності іншої дитини.
Бути справедливими до дітей.
Разом проговорити плани, що зробити, щоб у майбутньому цього конфлікту більше не було.
Всі речі, які є у дітей, ділити на категорії — особисте та спільне.
Виховувати дитину — дуже відповідальна місія, а якщо дітей двоє чи більше, то складнощів при вихованні стає більше. Тому МР пропонує розглянути декілька важливих моментів при вихованні сіблінгів.
Навішування ярликів? Порівнювання досягнень? Виділення одного улюбленця? Все з перерахованого дуже погано впливає на дітей, але це не найстрашніші помилки.
Найгірше, що можуть зробити батьки двох і більше дітей — це намагатися дати їм усе порівну. Щоби все в них було однаковісінько, щоби ніхто не ображався. На перший погляд здається, що якщо дати дітям абсолютно однакову кількість уваги, часу, подарунків, солодощів, іграшок, то все буде по-чесному і правильно, і вони не будуть рости з думкою, що когось люблять більше, а когось менше. Проте, досвід тисяч сімей показує, що ці перегони за «зрівнялівкою» не допомагають розв’язати проблему, а навпаки – можуть створити додаткові труднощі.
Діти часто дошкуляють батькам нескінченним потоком запитань на кшталт «А чому йому можна грати на комп'ютері, а мені ні?», «Чому він може гуляти один, а я ні?», «Чому йому ви купили телефон, а мені ні?». Не скажеш дитині, що все лише тому, що йому п'ять, а його братові одинадцять! Найкраще з раннього дитинства прищеплювати дітям установку, що нові права — це завжди і нова відповідальність.
Потрібно вчити, що в міру дорослішання у дитини з'являються як нові права (ігри в комп'ютер, телефон, прогулянки без батьків), так і відповідальність (навчання, виконання домашніх завдань, вчасне повернення з самостійних прогулянок). Це також допомагає донести до дитини і дорослих що «можна». Мама і тато можуть лягати пізно, бо вони несуть відповідальність за те, щоб все одно прокинутися завтра рано-вранці і піти на роботу.
Окрема тема — це розподіл уваги батьків, за яку так тяжко борються діти. У цій ситуації найкраще допомагає метод «індивідуальної години». Психологи стверджують, що у сім'ях, де є більше однієї дитини, індивідуальна година з дитиною просто необхідна.
Індивідуальний час — це ті 30 хвилин на день, які ви проводите конкретно з однією дитиною. Сенс у тому, щоб у чітко визначений час приділити дитині абсолютно всю вашу увагу. Не відволікаючись на телефон, не готуючи вечерю, і тим більше не переключаючи увагу на інших дітей. При цьому потрібно разом займатися саме тим, що хоче сама дитина: збирати конструктор, грати в ляльки, дивитися мультики обіймаючись, малювати в улюбленому альбомі.
Після цього повинен йти індивідуальний час з другою дитиною, третьою і т. д. Знаючи, що мама чи тато точно-точно проведуть з нею годину з такої-то години по таку-то, дитині буде набагато простіше пережити той факт, що поки що увага батьків належить його братові чи сестрі.
Як варіант, можна замінити індивідуальні пів години на день на цілу індивідуальну добу на місяць. Проводити цей день потрібно з дитиною, займаючись тим, чим їй хочеться: піти в мотузковий парк, в кіно, погуляти по місту, сходити в кафе тощо.
Дуже поширеним є звичай дарувати подарунок не тільки тому, у кого День народження, а й братам і сестрам іменинника, щоб нібито інші діти не засмучувалися. Але насправді така традиція — не найкорисніша для ваших дітей. Вона безжально знецінює того, хто має свято. Найкраще, коли всі отримують те, що належить, у свій час, коли це їм найпотрібніше.
Діти нічого не запам'ятовують:
які причини і що з цим робити
Ситуація, коли ви детально щось пояснили дітям, а вже за п’ять хвилин вони майже все забули та буквально засипали вас уточнювальними запитаннями, які повторюють зміст сказаного вами, знайома і вчителям, і батькам. Як боротися із проблемою? Для початку – зрозуміти, що саме відбувається, які чинники призвели до цієї ситуації. Деталі від Наурок.
Стрес від війни
Довготривалий стрес, який переживають зараз діти через повномасштабне вторгнення, перешкоджає запам’ятовуванню, адже мозок більше зосереджений на задовільненні базових потреб. Так багато дітей не висипаються і не відпочивають якісно через повітряні тривоги. Що ми можемо зробити в такій ситуації, аби бодай трохи зменшити рівень стресу в дітей?
Психологи радять в таких випадках приділити більше уваги фізичним навантаженням, вони дійсно допомагають знизити рівень кортизолу, а отже і стресу. Ще один варіант – змістити фокус на щось приємне та корисне, і це цілком може бути навчання.
Система освіти змінилася
Світові освітні системи довгий час були орієнтовані насамперед на запам’ятовування навчального матеріалу, а вже потім – на отримання практичних навичок. Згодом почали говорити про те, що учні все одно швидко забувають те, що завчили напам’ять, тож краще розвивати практичні навички та вчити дітей розв'язувати реальні проблеми. І це дійсно важливо, але й старе добре запам’ятовування також не варто відкидати остаточно.
Це зовсім не марне заняття, навпаки, саме запам’ятовування стає надійною основою для розвитку мозку та формування критичного мислення. Вивчення напам'ять віршів, таблиці множення, визначень тощо тренує мозок і допомагає зосередитися та справлятися із рутинними завданнями. А ще це підвищує нейропластичність мозку та покращує його здатність сприймати інформацію.
Діти багато часу проводять із гаджетами
Науковці вважають, що тривале користування гаджетами негативно впливає на мозок. Зокрема, це сприяє розвитку так званого кліпового мислення, а також погіршує запам’ятовування.
Дійсно, нерідко діти забагато часу проводять у соцмережах. Із одного боку цілком зрозуміло, що ми не можемо ігнорувати технологічний прогрес, а з іншого – важливо контролювати час, який вони витрачають на гаджети. І намагатися запропонувати цікаву альтернативу із реального життя.
Запамʼятовування втрачає сенс
Це може звучати трохи дивно, але так і є. Річ у тім, що інформація зараз дійсно буквально всюди, і для того, аби її знайти, потрібно лишень ввести пошуковий запиту Гугл. Багато хто ве давно вважає, що якщо будь-які дані мождна легко знайти, то ж навіщо усклажнювати собі життя? Проте насправді інформація працює інакше, а для людей природно саме її зберігати.
Тож надзвичайно важливо показати дітям, що все може бути інакше, а також довести, що, як би нам того не хотілося, але в Гуглі ми знайдемо не все. Тож дещо дійсно простіше запамʼятати. Покажіть дітям, що Інтернет – не всесильний, а найточніші пошукові системи цілком можуть помилятися або просто не видавати потрібного результату. І це ми ще не згадували про величезну кількість фейків та спотвореної інформації.
Батьки та вчителі поспішають на допомогу
Це не нова проблема, проте від цього вона не стає менш серйозною. Подеколи діти не просто не відчувають потреби запам’ятовувати інформацію, аби впоратися із домашнім завданням, вони не запам’ятовують навіть того, які саме завдання мають виконати. Адже вчителька обов’язково залишить у групі в месенджері повідомлення-нагадування, а якщо і цього буде замало, то хтось із батьків напише їй особисто.
Це не означає, що дорослі не мають допомагати дітям. Зрештою, життя – не надто проста річ, тож простягти руку допомоги потрібно та важливо. Але не менш важливо не перетворювати це на постійну практику. Адже якщо учні не візьмуть на себе відповідальність за своє шкільне життя, то навчитися це робити вже в дорослому віці буде набагато складніше.
Челенджі в інтернеті:
як дорослі можуть захистити дітей
Війна в Україні – це не лише активні бойові дії, але й інформаційна війна. Це вплив на населення іншої країни у мирний або воєнний час через розповсюдження певної інформації та захист громадян власної країни від такого впливу.
Фейкові новини, дезінформація, деструктивні заклики в мережі, челенджі - це те, з чим ми зустрічаємось в інтернеті все частіше. Це є невіднятною частиною гібридної війни.
Наразі в інтернеті з’являється велика кількість цікавих челенджів, які, на перший погляд, не можуть нікому нашкодити. Наприклад, не так давно був челендж в інстаграмі, де треба було додати фото свого міста в сторіс з відміткою. Також є інтерактивні челенджі типу “Який ти герой фільму? Пройди опитування та дізнайся це!”.
Здається, що ніби такі завдання нічим не відрізняються від того, що ми та наші діти роблять кожного дня в інтернеті. Насправді поруч з цим криється небезпека, особливо у час війни.
Як дорослі можуть попіклуватись про безпеку дітей в інтернеті в непрості часи?
Важливим є розвиток навичок критичного мислення у дітей та підлітків. Таким чином вони можуть ставити під сумнів те, що бачать в інтернеті, навіть, якщо це їхні друзі пишуть чи публікують в мережі. А також критично оцінювати будь-які челенджі та їхній ймовірний вплив на життя дитини.
Невіддільною частиною безпеки дітей в інтернеті є цікавість батьків тим, що дитина робить в інтернеті — в які ігри грає, які додатки використовую, які сайти відвідує, якими челенджами цікавиться.
Важливо, щоб дорослі не боялись говорити з дітьми та підлітками про ризики в інтернеті. Адже так вони будуть проінформовані, а значить і захищені.
Задача дорослих — навчити дітей дбати не тільки про власну безпеку, а і про безпеку інших. Наприклад, це стосується прийняття дитиною переживань інших, оцінка контенту, який дитина хоче опублікувати: “Чи це нікого не образить?”.
Як покращити в дітей
молодшого віку
розуміння прочитаних текстів
Навчити дитину любити книжки й повноцінно взаємодіяти з текстами – це найкраща навичка, яку вам слід прищепити своїй дитині. Читання – це вміння, яке може відкрити дитині двері до успіху в різних сферах життя, впливаючи не лише на її інтелектуальний розвиток, а й на емоційний стан. Окрім того, академічний та життєвий успіх дитини значною мірою залежать від уміння читати в широкому сенсі слова.
Чому читати книги важливо
Процес читання долучає величезну кількість когнітивних процесів, активно стимулює діяльність мозку і розвиток нових нейронних зв'язків. Це «вибухова суміш» для інтелектуального становлення дитини. Активні читачі мають чудову пам'ять, об’ємний словниковий запас і гарні навички критичного мислення. А ще діти, які багато читають, краще зосереджуються та більш уважні.
Читання заспокоює нервову систему, балансує емоційне навантаження. Також є ще один не зовсім очевидний факт, помічений фахівцями Інституту соціальних досліджень Університету Лондона. Учені доводять, що читання допомагає досягти більших успіхів у математиці, адже завдяки читанню логіка й аналітичні здібності теж розвиваються активно.
Про те, що читання позитивно впливає на розвиток творчих здібностей, образної уяви та фантазії, говорити годі. Читання поліпшує кругозір, ерудованість людини, даючи їй змогу пережити досвід, який важко набути шляхом реальних подій (помандрувати морями, злітати у космос, дослідити будову клітини тощо), а також стимулює допитливість.
Отож, формуванню читацької компетентності справді слід приділити достатньо уваги, особливо в початковій школі. Це саме той період, коли має остаточно сформуватися вміння читати усвідомлено та з насолодою.
Найбільша проблема полягає в тому, що тексти, які пропонуються і є обов’язковими до прочитання згідно із шкільною програмою, не завжди збігаються з інтересами дитини. Наприклад, дитина не хоче читати запропонований твір, а батьки і вчитель наполягають. Тоді школяр читає з примусу. І в результаті з читанням у дитини асоціюються неприємні відчуття і читання уявляється нею як діяльність, до якої не хочеться повертатися.
Одна з основних причин, чому молодші школярі не хочуть читати:
у таких дітей немає досвіду читання з насолодою.
Як цьому зарадити?
Із раннього дитинства показуйте дитині, що книжка – це безмежне джерело знань і цікавої інформації, а також неймовірних відкриттів.
Захоплюйтеся читанням самі. Розповідайте дитині цікавинки із прочитаного вами, діліться думками.
Відвідуйте бібліотеки. Люди призабули, що у світі є не лише книгарні, а й бібліотеки. Жодного дорослого чи малюка не залишить байдужим це царство книг.
Гарна ідея – вести читацький календар. У ньому можна фіксувати кількість прочитаних сторінок або ж прочитані книги.
Пропонуйте дитині вести щоденник читача. У нього варто записувати не лише автора і назву книги, а й моменти твору, що найбільше вразили дитину, або основну ідею книги. Якщо дитина не хоче описувати письмово, нехай малює чи зображує схематично. Головне, щоб вона міркувала про текст ретроспективно, змогла його проаналізувати і, найголовніше, прочитати. Щоденник читача та читацький календар допоможуть дитині бачити свій прогрес у читанні, а це її надихатиме.
Запровадьте звичку робити колекцію відгуків на прочитані книги. Це вчитиме дитину аналізувати й критикувати конструктивно, даватиме їй відчуття важливої діяльності.
Найкращий спосіб удосконалити читацьку компетентність – це читати, читати і ще раз читати.
Фрази-мотиватори для ваших дітей
(замість звичного "молодець")
Ти зараз на правильному шляху!
Ти дуже старанно над цим попрацював.
А зараз виходить значно краще!
Я знала, що ти зможеш.
Мої вітання, чудова робота!
Продовжуй працювати над цим, успіх зовсім скоро.
Зроби ще раз і отримаєш гарний результат.
Твоя ідея чудова!
Клас, яка гарна робота!
Я бачу, тебе не спинити на шляху до успіху.
Давай разом подумаємо, як це зробити?
Як же гарно ти впоралась!
Мені до вподоби хід твоїх думок!
Ти дуже гарно висловилась/написала/придумала.
Я знаю, що це важко, але ти майже впоралась.
Я знаю, що тобі було важко, але ти зміг.
Все вийшло швидше, тому що ви працювали разом.
Чудова спроба!