Принципи тактичної допомоги
ВСТУП. ОБ’ЄМ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Надання медичної допомоги на полі бою є першим етапом надання медичної допомоги пораненим у бойових умовах. Умовно розрізняють два місця надання тактичної (домедичної та першої медичної) допомоги під час ведення бойових дій:
безпосередньо в секторі обстрілу (червона зона) – зоні прямого обстрілу зі значним ризиком отримання кульового чи іншого поранення. При наданні допомоги в умовах обстрілу ви не завжди зможете надати допомогу. Ваше пріоритетне завдання при наданні допомоги в умовах обстрілу - вести вогонь у відповідь.
в секторі укриття (жовта зона) – місці захищеному від прямого вогню противника елементами природного (пагорби, схили) чи штучного походження (стіни, будинки, захисні інженерні конструкції). Ви можете надавати допомогу пораненим солдатам тільки тоді, коли це не ставить під загрозу вашу основну (бойову) задачу.
ОБ’ЄМ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ:
в секторі обстрілу (червона зона): якщо можливо, з дозволу командира, переведення з положення на спині в положення на животі; тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі (шия, кінцівки);
в секторі укриття (жовта зона): первинний огляд пораненого (визначення ознак життя), швидке обстеження з ніг до голови (пошук наявних пошкоджень), при необхідності – тимчасова зупинка кровотечі (голова, тулуб), відкриття прохідності дихальних шляхів, виконання голкової декомпресії при напруженому пневмотораксі, серцево-легенева реанімація, накладання пов’язок на рани кінцівки і тулуба, фіксація переломів та шийного відділу хребта, підготовка до транспортування пораненого в безпечну зону (зелену зону).
Пошкодження, які виникають у сучасних збройних протистояннях, значно обмежують час надання медичної допомоги на полі бою:
При кровотечі з магістральних судин кінцівок (стегнова, плечова) поранений гине до 2 хв. (локалізація рани – ділянка плеча (пахвова ямка) або стегна (пахова ділянка)). Причина смерті – швидка втрата значної кількості крові.
При кровотечі із судин шиї (сонна артерія, яремна вена) смерть настає теж до 2 хв. (локалізація рани – ділянка шиї). Причини смерті – швидка втрата значної кількості крові, засмоктування повітря в крупні вени і закупорка ним судин.
При кровотечі із судин голови поранений може загинути від декількох секунд до однієї години (локалізація рани – волосиста частина голови). Причини смерті – швидка втрата значної кількості крові, засмоктування повітря в крупні вени і закупорка ним судин.
При зовнішній артеріальній кровотечі з ран передпліччя, гомілки чи тулуба смерть може настати до однієї години. Причини смерті –втрата значної кількості крові, розвиток шоку.
При виникненні непрохідності верхніх дихальних шляхів через западання язика за умов втрати свідомості (травма голови, шок) в положенні на спині поранений гине до 5 хв. Причина смерті – зупинка серця внаслідок недостатнього надходження кисню.
При раптовій зупинці серця внаслідок ударної хвилі, закритої травми грудної клітки, сильного стресу смерть настає через 5 хв. Причини смерті – зупинка діяльності серця і, як результат, припинення транспортування кисню до клітин.
При проникаючому пораненні грудної клітки смерть настає від 10-15 хв. до однієї години (локалізація рани – ділянка грудної клітки). Причини смерті – напружений пневмоторакс, виключення легені з боку поранення з акту дихання, втрата значної кількості крові.
ПЕРВИННИЙ ОГЛЯД ПОРАНЕНОГО ТА НЕВІДКЛАДНІ МЕДИЧНІ ЗАХОДИ
Первинний огляд постраждалого, а разом з цим i оцінка важкості його стану, базується на об’єктивному встановленні зовнішніх ушкоджень та фактичному стані серцево-судинної, дихальної, центральної та периферичної нервової систем, можливості ушкодження внутрішніх органів та внутрішньої кровотечі.
Первинний огляд одного постраждалого рятівник змушений здійснити протягом 40 секунд. При цьому доцільна така послідовність огляду, в ході якої здійснюються і невідкладні медичні заходи по рятуванню життя пацієнта:
1.1. Зупинка критичної кровотечі. Визначення цілісності кровоносних судин та одночасна зупинка зовнішньої кровотечі, в першу чергу, артеріальної (накладення джгута або стискаюча пов'язка); Першочерговість цього заходу визначається небезпекою для життя постраждалого внаслідок критичної кровотечі (1-3 хвилини).
1.2. Відновлення прохідності дихальних шляхів. Ревізія порожнини рота та верхніх дихальних шляхів з одночасним видаленням сторонніх тіл та відновленням функції зовнішнього дихання за допомогою повітреводу. Першочерговість цього заходу визначається небезпекою для життя постраждалого внаслідок порушення дихання;
1.3. Оцінка стану серцево-судинної системи шляхом підрахунку пульсу. Відсутність пульсації променевих артерій свідчить про зниження AT нижче 80 мм рт. ст., що побічно може вказувати на внутрішню кровотечу та шок і орієнтує медперсонал на проведення відповідних заходів медичної допомоги;
1.4. Визначення цілісності грудної клітини, живота та попереку. Наявність у тілі ран, чужорідних тіл, переломів, зовнішньої кровотечі з рани, шкіряних гематом, емфіземи підшкірної клітковини, ознаки пневмотораксу, напруженість м'яз живота та спини. Ознаки внутрішньочеревної кровотечі.
1.5. Визначення цілісності кісток тазу і органів промежини. Наявність на тілі ран, чужорідних тіл, переломів кісток, зовнішньої кровотечі з рани, шкіряних гематом, напруженість м'яз, виділення з прямої кишки і сечоводу. Ознаки внутрішньої кровотечі.
1.6. Встановлення мовного контакту з постраждалим з одночасною Оцінкою стану органів відчуття: органів зору, слуху, шкірної та больової чутливості, суглобово-м'язового відчуття. На ступінь тяжкості вказує відповідна реакція очей: обстежуваний розплющує очі на звернену до нього мову, реагує на больові подразнення або взагалі не реагує на зовнішні дії.
1.7. Визначення цілісності кісток кінцівок та інших ушкоджень кінцівок. Bизначення активних та пасивних рухів кінцівок. Наявність у тілі ран, чужорідних тіл, переломів, зовнішньої кровотечі з рани, шкіряних гематом, напруженість м'яз. Ознаки внутрішньої кровотечі.
1.8. Визначення можливості евакуації пораненого за його станом та наявності таких зовнішніх умов.
ДОПОМОГА НА ПОЛІ БОЮ В СЕКТОРІ ОБСТРІЛУ (ЧЕРВОНА ЗОНА)
Надання допомоги на полі бою. На полі бою, якщо ви і потерпілий не перебуваєте в зоні обстрілу, тому ви можете надати допомогу якнайкраще. Проте тактична ситуація може змінитися і ви можете опинитися під обстрілом. При наданні допомоги в умовах обстрілу ви не зможете надати якісну допомогу. Ваше пріоритетне завдання при наданні допомоги в умовах обстрілу - вести вогонь у відповідь. Ви можете надавати допомогу пораненим солдатам тільки тоді, коли це не ставить під загрозу вашу основну (бойову) задачу.
Допомога на полі бою також може бути надана бійцем-рятувальником після переміщення потерпілого в безпечне місце (за укриття) або після пригнічення вогню супротивника.
Якщо надання допомоги потерпілому не починалося в умовах обстрілу, то з моменту початку обстрілу надання допомоги на полі бою припиняється або край обмежене.
При наданні допомоги на полі бою доступне медичне устаткування і матеріали обмежені призначеними для індивідуального застосування бійцем-рятувальником і солдатами.
Коли ви перебуваєте під вогневим впливом противника і бачите пораненого солдата, який також знаходиться під обстрілом противника, вам слід зробити наступні дії:
2.1. Відстрілюйтеся і перемістіться в укриття. Ні в якому разі не наближатися до пораненого на відкритій місцевості під вогнем противника.
2.2. Постарайтеся на відстані, за ознаками, визначити чи живий поранений.
2.3. Голосно накажіть пораненому переміститися в укриття та надати собі самодопомогу. Накажіть пораненому самому зупинити собі кровотечу: "Наклади собі джгут!"
2.4. З укриття вести вогонь у відповідь. Придушити вогонь противника. Зменшення вогню противника може виявитися більш істотною допомогою для виживання пораненого, ніж термінова медична допомога, яку ви можете надати.
2.5. Накажіть пораненому що би він продовжував вести бойові дії, якщо це можливо.
2.6. Прикривайте вогнем пораненого. Намагайтеся захистити пораненого від нових ушкоджень.
2.7. Поранених слід евакуювати з палаючих транспортних засобів та будівель та переміщати у відносно безпечні місця. Необхідно вжити необхідні засоби щоб зупинити процес горіння.
2.8. Роботу з дихальними шляхами зазвичай найкраще відкладати до фази тактичної польової допомоги.
2.9. Накажіть пораненому самому зупинити собі кровотечу, якщо він може це зробити. Якщо ви знаходитесь поряд, зупиніть зовнішні кровотечі, які загрожують життю пораненого.
Якщо у солдата була відірвана кінцівка або у нього серйозна кровотеча з ран на руках або ногах, накажіть пораненому накласти над раною, поверх військової форми, кровоспинний джгут для застосування в бойових умовах (The Combat Application Tourniquet® (CAT)) з комплекту аптечки для надання першої допомоги (IFAK).
У секторі обстрілу слід зупиняти виключно! небезпечну для життя кровотечу (інтенсивне витікання крові з рани, видима калюжа крові. Якщо ви поряд з пораненим: Накладіть джгут на поранених кінцівках найближче до місця прикріплення кінцівки до тулуба, на форму, затягніть та перемістіть пораненого в укриття.
Під час виконання будь-якої маніпуляції в секторі обстрілу поранений і той, хто його рятує, перебувають у небезпеці, тому все необхідно робити максимально швидко з дотриманням правил особистої безпеки (рятувальник не підіймається вище тіла пораненого, який лежить на землі).
2.10. Передайте інформацію про обстановку керівнику підрозділу.
2.11. Знімати з пораненого засоби захисту (шолом, бронежилет) не можна, оскільки Ви тим самим піддаєте себе та пораненого додатковому ризику бути ураженим вогнем противника.
2.12. Транспортувати пораненого із сектору обстрілу слід тільки в тому разі, коли дозволяє тактична ситуація.
2.14. Переведення пораненого в положення на животі (боці) виконується з метою зменшення ризику непрохідності дихальних шляхів через западання язика чи блювання.
ПОПЕРЕДНІ ДІЇ РЯТІВНИКА В "ЖОВТІЙ ЗОНІ", ЯКІ ТРЕБА ВИКОНАТИ ДО НАБЛИЖЕННЯ ДО ПОРАНЕНОГО НА ПОЛІ БОЮ
Якщо ви впевнені в тому, що ви можете допомогти пораненому в умовах тимчасового припинення вогневого впливу противника, або поранений знаходиться в місці захищеному від прямого вогню противника елементами природного чи штучного походження, зробіть наступні необхідні дії, перш ніж наблизитися до пораненого на полі бою. Пам'ятайте про самозахист.
3.1. Отримайте дозвіл від командира на вихід з укриття (де ви знаходились) для допомоги пораненому, після придушення вогню противника.
3.2. До моменту виходу з укриття огляньте територію на предмет наявності потенційної загрози.
Дослідіть територію на наявність вогневих дій противника, необхідно знати напрямки звідки можливе відновлення вогневого впливу противника.
Дослідіть територію на наявність вогневих точок і вибухових пристроїв.
Перевірте, чи є загроза ураження бойовими хімічними або біологічними речовинами.
Дослідіть будівлі / будови, якщо такі є, на стійкість їх конструкцій.
3.3. Визначте оптимальний шлях доступу до потерпілого, наявність тимчасового укриття на місцевості і маршрут евакуації.
Якщо вам потрібно перемістити пораненого в більш безпечну зону, переконайтеся в тому, що обрана вами територія є оптимальним укриттям.
Складіть план маршруту евакуації до того, як увійти в зону вогневого впливу противника.
Складіть план сил (кількість бійців-рятувальників, кількість групи прикриття та їх план взаємодій) до того, як увійти в зону вогневого впливу противника.
Складіть перелік засобів для виконання евакуації (носилки, петлі, медичні засоби, підсобні засоби, технічні засоби, транспорт, димові завіси та т.п.) до того, як увійти в зону вогневого впливу противника.
3.4. Обов'язково запитайте вогневого прикриття під час пересування до пораненого і від нього з метою зменшення ризику ураження вас і пораненого.
3.5. Попередньо визначте характер можливих травм потерпілого та медичну допомогу, яка, можливо, необхідна пораненому.
Солдат був поранений внаслідок вибуху? (Якщо так, то поранений міг потрапити під вплив вибухової хвилі, поранений осколками).
Солдат був поранений зі стрілецької зброї? (Якщо так, то у пораненого можуть кровоточити рани).
Солдат був поранений внаслідок падіння зі стіни? (Якщо так, то у пораненого можуть бути зламані ребра, переломи, травма голови).
3.6. Визначте, як ваші дії при наближенні до пораненого (пересування, шум, світло і т.д.) можуть вплинути на відновлення вогню противником.
3.7. Попередньо вирішіть, яку допомогу ви зможете надати, коли ви підійдете до пораненого, і надання якої допомоги може почекати до того моменту, коли ви транспортуєте пораненого в безпечне місце.
НАБЛИЖЕННЯ ДО ПОРАНЕНОГО, ПЕРВИННИЙ ОГЛЯД ТА НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПОРАНЕНОМУ
НАБЛИЖЕННЯ ДО ПОРАНЕНОГО, ПЕРВИННИЙ ОГЛЯД ТА НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПОРАНЕНОМУ
Якщо поранений знаходиться в умовно безпечному місці або безпечному місці (в секторі укриття (жовта зона) або в разі припинення вогню, та отримання дозволу від командира на вихід з укриття для допомоги пораненому) та бойова ситуація дозволяє вам надати йому допомогу (жовта або зелена зона), в такому випадку виконайте наступне:
4.1. НАБЛИЖЕННЯ ДО ПОРАНЕНОГО ТА ПЕРВИННІ ДІЇ
При переміщенні контролюйте територію щодо відновлення вогневого впливу противника та визначайте можливі місця укриття.
При переміщенні досліджуйте територію на наявність вогневих точок і вибухових пристроїв.
Підійдіть до пораненого, використовуючи самий безпечний шлях. Пам`ятайте, що поранений може виначити вас, як ворога, та відповідно стріляти в Вас. Тому наближаючись до пораненого уважно визначте яка зброя знаходиться в його руках, куди поцілює зброя.
Підходити треба з боку протилежного від направленого дула зброї, але обличчям до сторони противника.
Ознаки життя пораненого в секторі обстрілу визначають тільки шляхом усного звертання до нього. Запитайте гучним, але спокійним голосом: «Тебе поранено? Тобі потрібна допомога?». Відсутність відповіді трактують як непритомність і потребу надати домедичну допомогу. Визначати наявність дихання чи пульсу небезпечно, тому цього не слід робити.
Якщо поранений не відповідає, акуратно струсіть або поплещіть пораненого по плечу (з боку протилежного від направленого дула зброї). Гучним, але спокійним голосом запитайте: «Куди тебе поранено?». Позначте себе: "Я лікар". Бути готовим щоби утримати зброю пораненого, та не дати можливості поцілити у себе.
Наближаючись до пораненого спробуйте виявити: зовнішні ознаки уражень тіла. Сформуйте загальну картину стану пораненого (ступінь ураження, ймовірність виживання і т.д.):
Наявність критичних кровотеч: У пораненого була відірвана кінцівка або у нього забруднення одягу кров`ю (серйозна кровотеча з ран) на руках або ногах, на тулубу, рани та кров на обличчі або шиї та т.п.;
Чи є явні ознаки дихання: говорить, хрипить, стогне, кашляє, пар від подиху в холодну погоду;
Колір шкіри: блідий, синюшний, синюшні губи, кінчики носа та вух;
Як лежить поранений на животі або спині. Наявність раневих отворів на одежі. Неправильне анатомічне положення кінцівок: зігнуті поза суглобом кінцівки, або зігнуті в протилежну сторону.
Чи є ознаки блювоти біля рота пораненого.
Після того, як підійдете до пораненого, визначте рівень його реакції у відповідь та рівень його свідомості (пункт 5 нижче).
Станьте на одно коліно біля пораненого з боку протилежного від направленого дула зброї, але обличчям до сторони противника. Бажано розташуватися за пораненим, протилежно від сторони противника. В разі відновлення вогню противником можна лягти та заховатися за пораненим, та саме так можливо тягнути пораненого за собою.
Необхідно негайно роззброїти пораненого:
Відібрати вогнепальну та холодну зброю, вибухові пристрої та інше.
Перевірте кісті рук пораненого, чи немає там гранати.
Якщо ви знайшли непритомного пораненого на території яку відвоювали у ворога, то під пораненим може бути міна-пастка. Обережно заведіть руки під пораненого з наміром перевірити відсутність предметів під ним.
Після надання допомоги ви самостійно вирішите, чи безпечно повертати стрілецьку зброю пораненому, якщо він може продовжувати вести бойові дії.
Одягніть медичні латексні рукавички, в разі їх відсутності не знімайте тактичні рукавички.
4.2. ЗУПИНКА КРИТИЧНОЇ КРОВОТЕЧІ
4.2.1. Швидко перевірте пораненого на наявність кровотеч, що загрожують його життю (сильна артеріальна кровотеча) з ран на кінцівках. Наприклад, якщо у солдата була відірвана кінцівка, або рукав його сорочки або штанина можуть бути червоними від крові. Якщо ви виявили сильну кровотечу, швидко накладіть кровоспинний джгут над травмованою кінцівкою поверх форми і затягніть його, щоб зупинити кровотечу.
Рукою або коліном (якщо поранено у ногу - то бажано коліном) надавіть на точку стиснення артерій на пораненій кінцівці (пункт 7 нижче).
При явній кровотечі з рани, використайте прямий тиск на рану рукою та затисніть раневий отвір бинтом (марлевим тампоном та т.п.)
При поранені ноги, заведіть джут CAT (розкритим) під коліно та підтягніть вище коліна та вище 5-10 см від рани. Накладіть джут CAT (пункт 8 нижче).
При поранені руки, заведіть джут CAT (скріпленим у кільце) на руку та підтягніть вище ліктя та вище 5-10 см від рани. Накладіть джут CAT (пункт 8 нижче).
4.2.2. Незначні порізи та рани, які не мають ознак кровотечі перев'язуються після закінчення первинного огляду.
4.2.3. Говоріть з пораненим, якщо це можливо. Підбадьорте, заспокойте. Поясніть, яку допомогу надаєте. Якщо поранений з вами розмовляє немає потреби перевіряти прохідність дихальних шляхів.
4.3. ВІДКРИТТЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ
Якщо поранений непритомний лежить на спині та відсутні явні ознаки дихання, або дихання порушено провести відкриття прохідності дихальних шляхів:
Необхідно нахилитися своїм вухом до обличчя пораненого - послухати дихання та рукою перевірити пульс на сонній артерії. Дихання може бути ледь помітне, нерівномірне, рідке (меньше 10 за хвилину) або часте поверхневе (більше 30 за хв.)
В разі якщо поранений не дихає, не рухається, у нього відсутній пульс - у потерпілого не виявляються ознаки життя. В такому випадку подальшу медичну допомогу (Серцево-легеневу реанімацію) не проводять.
В разі відсутності дихання (або утрудненому диханні) та наявності пульсу: Зніміть каску, натиснути пальцями на нижню шелепу та відкрити рота пораненому, та перевірити чи є ознаки блювоти або сторонніх предметів у його роті. Взяти у руки скрутку марлевого бинта, повернути голову пораненого набік (до себе) та очистити ротову порожнину.
Вирівняти голову. Запрокинути голову - максимально розігнути голову в шийно- потилочному з'єднанні. Підняти підборіддя та висунути щелепу. Вдруге послухати дихання та рукою перевірити пульс на сонній артерії.
Вставити пораненому назофарингіальний повітровід з його аптечки.
Якщо блювання продовжується, покладіть непритомного пораненого у безпечне положення на живіт. Виконуйте огляд пораненого в цьому положенні.
Якщо поранений з порушеністю прохідності дихальних шляхів або загрозою порушення прохідності дихальних шляхів (без свідомості, поранення), після очищення (контролю) ротової порожнини провести відкриття прохідності дихальних шляхів:
Зніміть каску, вирівняти голову. Запрокинути голову - максимально розігнути голову в шийно- потилочному з'єднанні. Підняти підборіддя та висунути щелепу.
Вставити пораненому назофарингіальний повітровід з його аптечки.
Дозвольте пораненому зайняти будь-яке положення, яке найкраще захищає дихальні шляхи, включно з сидячим положенням.
Будьте напоготові покласти непритомного пораненого у безпечне положення, в разі ознаки порушення прохідності дихальних шляхів, або ризику блювоти (при пораненнях голови).
Якщо поранений без порушення прохідності дихальних шляхів необхідно попередити можливе порушення прохідності дихальних шляхів:
Вирівняти голову. Запрокинути голову - максимально розігнути голову в шийно- потилочному з'єднанні. Підняти підборіддя та висунути щелепу.
Вставити пораненому назофарингіальний повітровід з його аптечки.
Дозвольте пораненому зайняти будь-яке положення, яке найкраще захищає дихальні шляхи, включно з сидячим положенням.
Увага! Після закінчення огляду, покладіть непритомного пораненого у безпечне положення на живіт.
Якщо поранений має порушення прохідності дихальних шляхів в зв'язку з пораненням обличчя та ротової порожнини, опіком верхніх дихальних шляхів, та попередні заходи не призвели до відкриття прохідності дихальних шляхів:
Вирівняти голову. Запрокинути голову - максимально розігнути голову в шийно- потилочному з'єднанні. Підняти підборіддя та висунути щелепу (якщо таке можливо).
Якщо на місці ротової порожнини знаходиться рана та є ознаки виходу повітря - рожеві бульбашки, спробуйте в місце виходу повітряних бульбашок встановити назофарінгеальну трубку або ендотрахеальну трубку(якщо таке можливо).
Виконайте хірургічну конікотомію (з лідокаїном, якщо поранений притомний та є час). Скалпелем виконати розтин передньої стінки трахеї між нижнім краєм щитовидного хряща та верхнім краєм перстневидного хряща, з подальшим уведенням до неї спеціальної трубки. Проводиться заради відновленнядихання. (див. пункт 8 нижче)
4.4. ОГЛЯД ГОЛОВИ ТА ШИЇ
Поранений лежить на спині. Зніміть каску, вирівняти голову. Провести контроль відкриття прохідності дихальних шляхів: запрокинути голову - максимально розігнути голову в шийно - потилочному з'єднанні. Підняти підборіддя та висунути щелепу. (Розділ 4.3. вже виконано)
Наявність на голові ран та місцевих крововиливів. Виявляємо приховані ушкодження:
Одночасно провести руками ощупування цілісності кісток та огляд обличчя. Обмацувати кістки черепа необхідно розчепіреними пальцями, заводячи пальці під потилицю, постійно поглядом контролювати чистоту рукавичок (кров, рідина), потім кістки лоба, очних ямок, основи носа, верхньої щелепи, нижньої щелепи.
Заглянути у вуха, чи не тече з вух кров, жовтувата або рожева рідина (ліквор). Це ознака перелому основи черепа і дуже важкого поранення в голову. (назофарінгеальну трубку ставити заборонено)
Пальцями розкрити повіки, оглянути цілісність очей та крововиливи, оглянути зіниці - їх симетрію. Якщо одна зіниця широка інша вузька, то ознака важкої травми голови. Колір повік зсередини в нормі рожевий, якщо білий - ознака крововтрати.
Колір шкіри: блідий, синюшний, синюшні губи, кінчики носа та вух. Це побічно може вказувати на внутрішню кровотечу та шок або якщо також є порушення дихання то поранення грудної клітини.
Контроль порушення дихання: частота дихання - в нормі 10-20 дихальних рухів в хвилину, характер дихання : рідкісне або часте, ритмічно або ні, хрипи, подовжений видих, ледве помітне. Це побічно може вказувати на внутрішню кровотечу та шок або поранення грудної клітини.
Огляд цілісності шиї та поверхневих вен шиї. Наявність ран та місцевих крововиливів. Виявляємо приховані ушкодження:
Обмацувати шию треба, завівши розчепірені пальці за шию, в комірну зону, починаючи від сьомого хребця (який виступає), поступово піднімаючись до основи черепа. Не повинно бути несиметричних випинань, напруги або провисання м'язів на одній із сторін шиї.
Заводячи пальці під шию, постійно поглядом контролювати чистоту рукавичок (кров, рідина).
Поверхневі вени шиї можуть бути напружені (роздуті), це є ознаки поранення грудної клітини та напруженого пневмотораксу.
Шкіра шиї синюшна або бліда, під шкірою з однією із сторін може бути здуття (емфізема) при натиску на яку схоже на скрип снігу. Це є ознаки поранення грудної клітини та напруженого пневмотораксу.
Щитовидний хрящ (кадик) і трахея що пролягає нижче, зміщені убік від осі шиї. Це є ознаки поранення грудної клітини та напруженого пневмотораксу.
4.5. ОГЛЯД ТУЛУБА (грудної клітини, живота, спини, тазу)
4.5.1. Огляд грудної клітини на переломи кісток. Якщо є ушкодження, то у свідомості поранений напружить хвору сторону, якщо без свідомості те не буде природної пружності скелета. При переломах під руками відчується неприродне продавлювання кісток, хрускіт, больові відчуття у пораненого який у свідомості. Під шкірою з сторони перелому (рани) може бути здуття (емфізема) при натиску на яку схоже на скрип снігу. Виявляємо приховані ушкодження:
Зняти бронежилет. Розстібнути (розрізати) верхній одяг. Оглянути одяг на наявність плям від крові та отвори від куль. Через натільний одяг надавити на плечі (на погони). Якщо немає ушкодження продовжити дії: Через одяг надавити на плечі зверху та треба їх розвести.
Послідовно, симетрично з двох боків від пахвових областей вниз, долонями щільно обмацати грудну клітку. Оглянути грудну клітину спереду, ребром однієї долоні натиснути на грудину.
4.5.2. Огляд тулуба (грудної клітини, живота, спини, тазу) на наявність ран та прихованих ушкоджень. Під шкірою з сторони перелому (закритої рани легені) може бути здуття (емфізема) при натиску на яку схоже на скрип снігу. Виявляємо приховані ушкодження:
Огляд грудної клітини спереду: Зняти натільний одяг, або завівши руки під натільну білизну, розчепіреними пальцями, послідовно, симетрично з двох боків від пахвових областей вниз, долонями щільно обмацати грудну клітку виявляючи раневі отвори. Оглянути грудну клітину спереду. Окремо огляньте пахвові області.
Огляд живота: Розстібнути ремінь на штанах, відкрити живіт. Умовно поділяємо живіт на чотири симетричні ділянки. Послідовно, поклавши одну руку на пальці другої руки промацуємо кожний квадрат. Живіт повинен бути симетрично м'який. Якщо є напруження м'яз живота, це є ознаки поранення органів живота.
Огляд кісток тазу: Через одяг надавити з боків на крила тазових кісток. Якщо немає неприродного продавлювання кісток, хрускіту, больового відчуття у пораненого який у свідомості, продовжити дії: Через одяг надавити на крила тазових кісток зверху - якби їх розвести. Перелом кісток тазу дуже важке поранення крововилив від 2-х до 4-х літрів крові.
Огляд промежини і пахових складок: завівши руки під натільну білизну, розчепіреними пальцями, послідовно, симетрично з двох боків до пахових областей вниз, щільно обмацати тіло виявляючи раневі отвори, кров, рідину. Оглянути промежину.
Переверніть пораненого в положення на боку, та завівши руки під натільну білизну, розчепіреними пальцями, послідовно огляньте спину, поперек, сідниці, промежину на раневі отвори, переломи, цілісність хребта, кров, рідину.
Якщо при огляді грудної клітини (поранений ще лежить на спині) знайшли поранення - отвір від кулі, осколка та т.п. послідовність огляду змінюється
4.5.3. Якщо при огляді грудної клітини (коли поранений ще лежить на спині) знайшли поранення - отвір від кулі, осколка та т.п. необхідно герметично закрити рану грудної клітини (оклюзійна пов'язка). Пам’ятайте, що при кульових і осколочних пораненням крім вхідного може бути вихідний отвір, в ділянці якого, як правило, пошкодження тканин більші.
Послідовність огляду змінюється - При проникаючому пораненні розріжте одяг, накладіть на рану матеріал, що не пропускає повітря (спеціальна наліпка, зовнішня упаковка індивідуального перев‘язувального пакету, клейонка, целофан, прорезинена тканина).
шукають вихідний отвір: проводиться огляд живота, потім пораненого перевертають на бік та оглядають спину, поперек, сідниці.
При виявлені вихідного отвору - герметично закрити рану грудної клітини (оклюзійна пов'язка).
Потім пораненого повертають на спину та оглядають кістки тазу і промежину.
4.5.4. Провести контроль відкриття прохідності дихальних шляхів.
4.5.5. Одягнути пораненого.
4.6. ОГЛЯД НІГ ТА РУК.
4.6.1. Перевірити ефективність раніш накладених джгутів.
4.6.2. Огляд кінцівок: Не знімаючи одягу, завівши руки під кінцівку, розчепіреними пальцями, послідовно, симетрично з двох боків охвачуючи кінцівку виявляючи неприродну рухливість суглобів або рухливість кінцівки поза суглобом, виявляючи раневі отвори, або неприродні зміщення.
Відповідно від пахових областей до стопи пальцями та долонями щільно обмацати ближчу до рятівника ногу. Роззути та оглянути стопи. В зимовий час роззувати не бажано із-за переохолодження. Якщо немає підозри на поранення у стопу, необхідно ретельно оглянути взуття. Потім другу ногу.
Заводячи пальці під кінцівку, постійно поглядом контролювати чистоту рукавичок (кров, рідина).
Відповідно від пахвових областей до пальців рук щільно обмацати дальню до рятівника руку. Руку пораненого, яка ближче до Вас, розташуйте вздовж його тулуба в направленні догори.
4.7. ЗАКІНЧЕННЯ ОГЛЯДУ
4.7.1. Фіксація переломів та шийного відділу хребта, підготовка до транспортування пораненого в безпечну зону.
4.7.2. Зробити запис на джгуті або одязі, або обличчі пораненого часу накладення джгута.
4.7.3. Усіх непритомних поранених, в яких присутнє дихання після надання домедичної допомоги у безпечному місці, необхідно перевести в так зване “стабільне положення“ на животі (на боку). Переведення пораненого в положення на животі виконується з метою зменшення ризику непрохідності дихальних шляхів через западання язика чи блювання. Поранений перебуває в Стабільному положенні до моменту транспортування у медичний пункт.
4.7.4. Запишіть висновки клінічного огляду, яка надана допомога, зміни у стані пораненого у карті пораненого. Передайте інформацію з пораненим на наступний рівень допомоги.
ПЕРЕВІРКА ПОРАНЕНИХ НА НАЯВНІСТЬ РЕАКЦІЙ У ВІДПОВІДЬ
ПРИМІТКА: Для виконання цієї процедури вам обов'язково чекати, поки буде подавлений вогонь ворога, або за командою командира підрозділу буде виконано тактичне прикриття вогнем для наближення рятувальника до пораненого з метою переміщення цього пораненого в укриття, де ви зможете безпечно оглянути пораненого та надати допомогу на полі бою.
6.1. Після того, як підійдете до пораненого, визначте рівень його реакції у відповідь.
Запитайте гучним, але спокійним голосом: "Ви в порядку?". Акуратно струсіть або поплещіть пораненого по плечу.
Якщо поранений знаходиться в свідомості, запитайте у нього, в якому місці він відчуває біль або тіло відчувається незвично. Це допоможе визначити рівень свідомості потерпілого і забезпечить вас інформацією, яку можна використовувати при наданні допомоги потерпілому.
6.2. Задайте пораненому питання, щоб визначити рівень його свідомості. Задавайте потерпілому питання, які потребують більш розгорнутих відповідей, ніж «так» і «ні». Приклади таких питань: «Як вас звати?», «Яке сьогодні число?» і «Де ми знаходимося?».
6.2.1. Для визначення рівня свідомості пораненого використовується шкала AVPU. Нижче перераховані чотири рівні, використовувані в шкалі AVPU:.
А - поранений знаходиться в ясній свідомості (знає, хто він, яка сьогодні дата, де він знаходиться і так далі).
V - поранений не усвідомлює того, що відбувається, але все-таки відповідає на вербальні (голосові) команди.
Р - поранений реагує на біль, але не на вербальні команди.
U - поранений не реагує (знаходиться в несвідомому стані).
6.2.2. Нижче наведені деякі вказівки для використання під час оцінювання рівня свідомості пораненого.
Поранений, який кричить на вас, говорить вам, звідки йде обстріл чи робить щось подібне, знаходиться в ясній свідомості. Не потребує перевірки верхніх дихальних шляхів.
Якщо поранений знаходиться в ясній свідомості або реагує на голосові команди, не перевіряйте його реакцію на біль.
Для того щоб перевірити реакцію пораненого на біль, потріть його грудну кістку (грудину) кісточками ваших пальців.
ЗУПИНКА КРИТИЧНОЇ КРОВОТЕЧІ ШЛЯХОМ ПРИТИСКАННЯ АРТЕРІЙ
Кров в організмі людини циркулює по кровоносних судинах: артеріях, венах і капілярах.
Кровотеча (bleeding) – це вихід крові з кровоносних судин, внаслідок порушення цілісності судин при травмуванні (уколі, розрізі, ударі, розтягу) тощо.
7.1. Інтенсивність кровотеч залежить від кількості пошкоджених судин, їх діаметра, характеру пошкоджень і виду пошкодженої судини (артерія, вена, капіляр). На її інтенсивність також впливає рівень артеріального тиску, вид кровотечі (зовнішня чи внутрішня), вік потерпілого і стан його здоров’я.
7.2. Види зовнішніх кровотеч залежать від характеру пошкодження судин (капілярів, вен, артерій) і бувають: капілярна, венозна, артеріальна, кровотечі з рота, з носа, з вух тощо.
Венозна кровотеча виникає від глибоких ран, кровотеча інтенсивніша, колір крові темно-червоний.
Артеріальна кровотеча – пряма загроза життю людини, – виникає при глибоких рубаних або колотих ранах, кров ясно-червона, б’є струменем у ритмі пульсу (б’є фонтанчиком), бо є під великим тиском.
7.3. Надаючи допомогу при сильній кровотечі, готуючись застосувати джгут або закрутку, кровоносні судини (артерії) необхідно притиснути пальцями руки або коліном (рис. 1). Це обов’язково зменшить або призупинить кровотечу. У тих місцях, де неможливо накласти джгут, а на короткий строк також і на кінцівках, застосовують пальцьове притискання артерій до кісток, до яких прилягають ці судини. Для цього потрібно знати розміщення артерій їх притискання. На рис. 1 точками показано найбільш ефективні місця притискання артерій. Після чого накладають джгут.
Рисунок 1 – Точки найбільш ефективного притискання артерій пальцями рук
Пальцеве притискування великих судин, особливо в місцях, де багато м'яких тканин (м'язи, жирова клітковина), дуже стомлююче. Притискувати треба з достатньою силою, щоб стиснути судину, інакше кровотеча не зупиниться. Притиснути артерію пальцями до кісток або поверхні суглобів, з метою зупинки кровотечі, можна за будь-яких обставин. Притискання проводиться не в рані, а вище — ближче до серця, перед накладанням джгута або пов’язки.
Кровотеча при пораненнях зупиняється таким чином:
притисканням скроневої артерії перед козелком вуха (точка 1) при пораненнях лоба та скронь;
притисканням нижньощелепної артерії (точка 2) при пораненні нижньої щелепи;
притисканням сонних артерій до шийних хребців (точка 3) при пораненнях голови або шиї;
притисканням підключичної артерії до першого ребра в надключичній ямці (точка 4) при пораненні плеча (біля плечового суглобу) і підпахвової западини;
передпліччя – притисканням підпахвової артерії (точка 5) до плечової кістки в підпахвовій ямці або притисканням плечової артерії на внутрішній поверхні плеча до плечової кістки (точка 6);
кисті та пальців верхньої кінцівки – притисканням променевої та ліктьової артерії в нижній третині передпліччя в ділянці кисті (точки 7);
з ран стегна – притисканням стегнової артерії у паховій ділянці (точки 8);
гомілки – притисканням стегнової артерії у паховій ділянці або в середній третині стегна (точки 8) або притисканням підколінної артерії (точка 9);
стопи та пальців нижньої кінцівки – притисканням стегнової артерії у паховій ділянці (точки 8); притисканням тильної артерії стопи (точка 10) або задньої великогомілкової артерії (точка 11).
Рис. 2. Пальцеве притискання артерій при кровотечі:
а — скроневої (з ран на голові); б - нижньощелепної (з ран на щоці); в — сонної (з ран на голові та обличчі); г — плечової (з ран нижньої частини плеча, передпліччя і кисті); д — ліктьової і променевої (з ран кисті); е — стегнової (з ран нижніх кінцівок)
— при кровотечах з ран на голові двома-трьома пальцями притискують скроневу артерію спереду від вуха, на рівні брови до кістки (рис. 2, а);
— при артеріальній кровотечі з рани на щоці можна притиснути нижньощелепну артерію. Для цього великим пальцем притискують судину до краю нижньої щелепи на середині відстані між підборіддям і кутом нижньої щелепи (рис. 2, б);
— сильну кровотечу з ран на голові чи обличчі можна зупинити притисканням однієї з сонних артерій. Сонну артерію притискають великим пальцем кисті. Праву сонну артерію притискають лівою верхньою кінцівкою, можна притиснути артерію 2, 3, 4, 5 пальцями правої верхньої кінцівки (рис. 2, в). Сонні артерії живлять мозок, тому обидві сонні артерії перетискувати не можна: це призведе до небезпечної для життя непритомності внаслідок гострого недокрів'я головного мозку;
— кровотечу з ран нижньої частини плеча, передпліччя і кисті зупиняють притисканням плечової артерії до плечової кістки (рис. 2, г). Для цього великим пальцем верхньої кінцівки притискують судину до плечової кістки, натискуючи в ділянці зовнішнього краю двоголового м'яза плеча. Іншими пальцями охоплюють плече ззовні та знизу. Стояти потрібно обличчям до пораненого, поранену руку тримати піднятою догори;
— при кровотечі на кисті притискують ліктьову і променеву артерії (рис. 2, д);
— при кровотечі з нижніх кінцівок притискують стегнову артерію великим пальцем або чотирма пальцями однієї верхньої кінцівки до лобкової кістки від середини стегна в паховій ділянці (рис. 2, е).