Аутодафе

Фенікс - полум’я криваве -  

Відлітає до небес.

Явлення цієї мари - 

Твоє диво і твій хрест.

За завісою тонкою,

Мов за ґратами вогнів,

Б’ється, корчиться від болю

Та, що ти колись любив

Наче траурні покрови,

Сірий попіл на вбранні.

Змиє дощ зрадливі сльози - 

Тут не місце цій журбі.

Недаремна ця офіра,

Але в грудях серце рве

Кайдани твоєї віри,

І ти робиш крок вперед.

Хто ми, що судимо за Бога?

Хто ми, чи певні ми, що праві?

Дай сили, Отче, щоб віднайти дорогу,

Дай віри, молю, щоб врятувати справу.

Фенікс - полум’я криваве - 

Знов летить, безжальний птах.

Ти не бійся тої кари - 

Ти обрав важкий цей шлях,

Недаремна ця офіра,

Єретик, ти віриш в це,

Тож палай за свою віру

На вогні аутодафе.