Сьогодні ми зібралися разом, щоб згадати день, який чотири роки тому розділив наше життя на «до» і «після». Четверта річниця початку повномасштабного вторгнення — це не просто дата. Це біль, що живе в кожному з нас. Це пам’ять. Це вдячність. Це сила.
На мітингу були присутні учні 9–11 класів та учасники бойових дій — ті, хто знає ціну нашій свободі не з підручників, а з власного досвіду.
Ми схилили голови у хвилині мовчання, вшанувавши всіх, хто віддав життя за Україну. Прослухали Державний Гімн — і кожне слово звучало особливо глибоко.
Зворушливою стала символічна розмова: теперішня Україна звернулася до України довоєнної. До тієї безтурботної, мирної, щасливої… Вона подякувала за світло, яке досі гріє нас у спогадах. І пообіцяла вистояти. Пообіцяла зберегти. Пообіцяла перемогти.
Бо ми навчилися бути сильними. Навчилися цінувати прості речі. Навчилися триматися разом.
І попри все — віримо: ми переможемо. І обов’язково ще скажемо одне одному — все в нас буде добре. 🇺🇦