Рекомендації щодо проведення набору та організації роботи

в хореографічному гуртку

Все починається з попереднього відбору. Керівник гуртка проводить бесіду з кожним учнем, з’ясовуючи серйозність намірів. Відбувається перевірка відчуття ритму, координації рухів тощо. Адже кожний педагог зацікавлений у якісному складі хореографічного гуртка.

Однак на основі загального відбору вихованців не завжди вдається правильно визначити здібності бажаючих займатися танцем. Крім того незвичні обставини прийому, хвилювання, сором’язливість дітей заважають керівникові відразу побачити всі їхні якості, необхідні для участі в танцювальному колективі.

Для того, щоб запобігти можливим помилкам під час відбору, декого із вступників приймають на декілька пробних занять. За цей час в робочій обстановці діти можуть розкритися та проявити себе.

Заняття слід проводити відповідно до навчальної програми.

Склад гуртка може бути змішаним або однорідним, тому керівнику слід планувати свою роботу враховуючи це. Однорідний склад колективу полегшує творчу роботу, але обмежує його можливості.

Коли колектив укомплектовано, проводяться організаційні збори, на яких з-поміж кращих вихованців колективу обираються староста. У групах початкового рівня керівник гуртка спочатку сам визначає старосту. Староста – це його найперший помічник в організаційній, освітній та творчій діяльності.

Але це не означає, що вся відповідальність лягає тільки на старосту. Адже всі вихованці мають бути залучені до життя колективу і відчувати значення своєї ролі в ньому.

На перших організаційних зборах узгоджується розклад занять та робочий план. Керівник колективу розповідає вихованцям про значення 11 тренувальної роботи, дисципліни, їхнього зовнішнього вигляду, накреслює перспективи художнього зростання гуртка.

Педагог має приділяти увагу організаційній та методичній роботі. Лише тоді, коли кожне заняття забезпечене усім необхідним, можна домогтися того, щоб художній рівень вихованців колективу систематично підвищувався, репертуар був різноманітним, а майстерність виконання високою.

Структура заняття танцю передбачає такі обов’язкові складові:

‒ підготовка м’язів на основі виконання класичного екзерсису;

‒ виконання елементів на координацію з сучасної хореографії;

‒ постановка танцю з розучуванням рухів народної хореографії.

Із вихованцями необхідно регулярно (не менше одного разу в місяць) проводити тематичні бесіди. Метою таких бесід є виховання патріотичної гордості за український національний танець та українську хореографію взагалі, мотивація вихованців колективу до серйозної роботи, розвіювання хибних уявлень про танець як на щось легковажне. Тематика бесід може бути різноманітна, а їхній зміст – складатися з коротких оглядів історії народного танцю, класичного балету, сучасних новацій у хореографії. Бесіди викличуть зацікавлення, якщо їх наситити яскравими фактами та прикладами. Краще, коли керівник гуртка у своїх бесідах зверне увагу на успіх місцевих хореографічних колективів. Найкраще було б усе це підкріплювати показом відеофільмів про ці колективи.

Необхідно регулярно вести журнал обліку роботи колективу, в якому не тільки відмічати відвідування занять, але й фіксувати їхній зміст та тему. Особливу увагу керівник повинен приділити питанню дисципліни в колективі. Домогтися аби в вихованців не було жодного пропуску без поважних причин. Також слід рішуче боротися з запізненням на заняття.

Всі вихованці гуртка повинні займатися у зручному одязі, який не стискає м’язів: дівчата в купальниках і легких спідничках, хлопці – у трико і футболках з короткими рукавами.

Виступати перед публікою можна лише тоді, коли всі виконавці будуть добре підготовлені. Керівник гуртка завжди повинен пам’ятати, що публічний виступ – це показник його художнього обличчя, творчий звіт про зроблену ним роботу. Тому кожен виступ повинен бути ретельно підготовлений в усіх своїх частинах. Підбір костюмів, грим, освітлення сцени – все це потрібно перевірити перед виступом.

Приміщення та обладнання зали

Одне з важливіших питань, яке необхідно вирішити при організації танцювального ансамблю – приміщення для занять. Приміщення повинно бути просторим (5-6 м 2 на кожного учасника), світлим, чистим і таким, що легко провітрюється (на зразок спортивного залу). Воно має бути обов’язково з дерев’яною підлогою, бо на кам’яній чи паркетній підлозі проводити тренаж незручно і навіть шкідливо для здоров’я. Температура повітря повинна бути приблизно (+15–+16 С°). Приміщення необхідно обладнати станками. Добре, коли на одній із стін є дзеркало для перевірки кожним вихованцем правильності виконання тієї чи іншої вправи, пози чи танцювального руху. Тренувальні станки – це укріплені паралельно до стіни на металевих кронштейнах два круглі поруччя діаметром 6-8 см.

Перед заняттями приміщення необхідно провітрити, підлогу чисто протерти вогкою ганчіркою, щоб ноги не ковзали і не підіймався пил. В установі чи закладі, при якому діє танцювальний колектив, також повинно бути відведено місце для роздягалок. Бажано, щоб у роздягальнях було дзеркало, лави чи стільці, а також вішаки. Важливо часто проводити заняття на сцені (для відпрацювання танцювальних номерів). Репетиції на сцені важливі, особливо, з самого початку і при завершенні роботи над танцювальною постановкою.

Рекомендації щодо проведення першого заняття та вивчення

програмового матеріалу

Добре організоване і цікаво проведене перше заняття запам’ятовується вихованцям на все життя. Призначити можна його лише тоді, коли керівник певен, що в нього все підготовлено до зустрічі дітей, коли він добре продумав план роботи, підготував робоче місце тощо.

Дітей потрібно привітно зустріти, керівник повинен привітатися, назвати себе. Далі відмітити в журналі присутніх, провести коротеньку бесіду про зовнішній вигляд та їх організованість, про особисту гігієну, одяг та взуття для занять, правила техніки безпеки на занятті та поведінки у закладі. Після цього приступити до заняття. Вихованці стають під музику маршу у коло. Керівник проводить рухливу гру, а далі показує легкий танцювальний рух (потрійний змінний крок) і, повторюючи його, рухається по колу. Вихованці розучують цей рух разом з керівником. Згодом розучують позиції ніг, І, II, III позиції рук, підготовче положення .

Ознайомлення з позиціями ніг – дуже відповідальний момент. Вихованці наперебій звертаються: ,,Подивіться, як у мене!”, ,,Подивіться, чи правильно я роблю?”. Керівник повинен терпляче вислухати їх і кожному відповісти.

Після вивчення позицій рук і ніг необхідно показувати найпростіші елементи танцю (притупи, звичайна ,,колупалочка” і ін.). Закінчується заняття вправами на заспокоєння дихання.

Правильне дихання під час виконання танцювальних рухів має велике значення для здоров’я дітей, тому потрібно стежити, щоб вони під час виконання вправ дихали ритмічно і рівно.

Пропоную вправи для дихальної гімнастики. Вихідне положення – перша позиція ніг. Руки у підготовчому положенні. Музичний розмір 4/4. Рух виконується на чотири такти музики. На 1-2 такти – руки піднімають у першу позицію і переводять у третю – вдих. На 3-4 такти – руки з третьої позиції переходять у другу й опускають у вихідне положення – видих.

Наприкінці заняття керівник нагадує про день і час наступного заняття. Після цього керівник прощається з дітьми.

Наступні заняття рекомендуємо проводити за такою схемою.

Перша частина: вивчення вправ класичного чи народно-сценічного тренажу . Заняття посеред залу: марш, ритмічні вправи та ігри. Вправи для рук, голови, корпуса.

Друга частина: вивчення танцювальних рухів, комбінацій та етюдів. Відпрацювання танцювальних уривків та фрагментів танців діючого репертуару.

Третя частина: репетиція та постановка танців, репетиція на сцені, виховна робота. Кожне заняття закінчується вправою для дихання .

Робота керівника хореографічного гуртка над собою

Щоб повністю відповідати вимогам керівника і балетмейстера ансамблю, молодий спеціаліст повинен всіляко підвищувати свій фаховий рівень. Цього можна досягти лише тоді, коли невпинно та планомірно працювати над собою

Авторитет керівника відіграє вирішальну роль в успішному здійсненні творчих завдань колективу. Якщо вихованці у всьому довіряють педагогу, якщо вони розуміють усі вимоги, то, безумовно, впораються з усіма проблемами, які виникають у роботі ансамблю. Діти у колектив приходять не примусово, а за особистим бажанням. Якщо робота у колективі не зацікавить їх, якщо вони не знайдуть відповіді на свої художньо-естетичні запити, то припинять відвідувати заняття.

Керівник гуртка може завоювати авторитет вихованців лише точним знанням справи. Він повинен володіти необхідним багажем знань, щоб мати можливість вичерпно відповідати на будь-яке запитання, яке у них виникає, особисто показати той чи інший рух, техніку тощо.

Необхідно, аби педагог старанно готувався до занять. Потрібно заздалегідь складати розширений план заняття, в якому вказати тему, мету, основні завдання та етапи відповідно до його типу (заняття узагальнення, пояснення нового матеріалу чи повторення). Керівник гуртка має знати анатомічну будову тіла дитини, мати чітке і яскраве уявлення про те, які із заданих рухів відповідний суглоб спроможний виконати, а які йому протипоказані анатомічною структурою. Природно, що можливість різних пошкоджень (розривів, розтяжок, вивихів) у вихованців більша, ніж у професіоналів. Проводячи заняття з дітьми, керівник гуртка повинен будувати систему вправ з таким розрахунком, щоб не допустити перевтомлення м’язів. Не слід захоплюватися тільки роботою над тренажем. Не варто перевантажувати заняття матеріалом старих танців, але й не обов’язково на кожному занятті відпрацьовувати нові рухи.

Педагогу не слід приділяти багато часу більш підготовленим учасникам. Необхідно періодично давати їм відповідні завдання: наприклад, розучувати із слабшими один-два рухи або якийсь фрагмент танцю. Таким чином, поступово, із кращих вихованців будуть готуватись репетитори. Спочатку керівник гуртка повинен показати рух усьому складу колективу. Пізніше він проробляє рух з менш підготовленими вихованцями і одночасно стежить за тим, як добре підготовані діти працюють з відстаючими, а після того ще й сам працює з ними. Така побудова роботи дає можливість створити однаковий технічний рівень колективу, сприяє укріпленню і згуртованості .

Надзвичайно важливий і відповідальний розділ роботи керівника колективу – особистий показ. Готуючись до чергових занять, педагог зобов’язаний практично перевірити себе – наскільки добре він сам володіє тими рухами, які планує показати вихованцям. Особистий показ відіграє величезну роль у танцювальному навчанні. Хороший наочний приклад допоможе їм засвоїти манеру і стиль танцю. Проте керівник гуртка може сам не показати багато обертових рухів і присядок, тож важливо вміти і детально пояснити схему руху із практичними вказівками, щоб навчити учасників цих рухів.

Музичний супровід заняття

Заняття слід проводити під музичний супровід, тому необхідно підшукати хорошого акомпаніатора, який надалі вестиме всю музичну частину в колективі.

Музичний матеріал для супроводу тренувальних вправ повинен відрізнятися художнім рівнем, емоційністю, виразністю, що відповідає танцювальним рухам.

Виховувати музикальність у кожного вихованця потрібно з перших же занять. Для цього слід познайомити вихованців з музичними розмірами 2/4, 3/4, 4/4. Пояснити це на прикладах з помірним, повільним і швидким темпами.

Дуже важливо, щоб вихованці засвоїли такі поняття, як ,,із-за такту”, на рахунок ,,раз” (перша сильна доля), оскільки ця термінологія найчастіше зустрічається в роботі хореографічного колективу.

Керівник повинен давати вправи чи будувати з рухів комбінації так, щоб кожна з них займала музичну побудову цілком. Не можна обривати музичний супровід, довільно додавати зайві такти, акорди і т.д. Музичний супровід повинен відповідати не тільки характеру руху, що виконується, але й підбиратися з кращих зразків танцювальної музики.

Без музичного супроводу, під рахунок, або відбивання ритму тренувальні заняття проводити не рекомендується. Такий метод – шкідливий, бо привчає до механічного вивчення вправ чи рухів. Схема рухів іноді пояснюється без супроводу, але розучування їх повинно обов’язково пов’язуватися з музикою.

На заняттях керівник може урізноманітнювати виконання танцювальних вправ чи рухів. Розучує їх у різноманітному характері під різноманітний супровід.

Музичний супровід занять не може розглядатися як підбір більш чи менш якісної танцювальної музики. Музика повинна сприяти виявленню змісту танцю, відображати стиль, національний характер і ритм рухів.

Музичний матеріал, що використовується на заняттях (мова йде про постановки), слід черпати із народних і класичних творів, із творів різних композиторів. Він повинен допомагати вихованню навичок передавати засобами танцювального мистецтва змісту музики і танцювального характеру.

Помилково діють ті, хто придумує рухи без музики під рахунок ,,раз – два”, а потім ,,підганяє” їх під музику. Ідучи таким шляхом, керівник неминуче буде створювати пусті, формальні комбінації, що не мають конкретного змісту, який випливає із музики. Така система роботи може і навчить вихованців деяких технічних прийомів, але це не має нічого спільного з навчанням мистецтва танцю. Танцівник, вихований на такій системі, стає безпорадним. Всі набуті раніше технічні навички не допоможуть йому, тому що він не навчений передавати рухами думку, а механічно виконує завчене на заняттях.

Безсумнівно, підібрати хороший музичний матеріал для супроводу занять важко тому, що для цього потрібні короткі музичні фрази. Однак, зробити це можливо. Керівник і концертмейстер повинні завести спеціальний нотний зошит і вносити в нього усі вдало підібрані твори. Таким чином поступово буде створено запис музичних творів для супроводу занять.

Робота над репертуаром

Постановка танцю вимагає ретельної попередньої роботи керівника гуртка над собою, а також поглиблених і серйозних занять з вихованцями.

Народний танець – могутнє життєдайне джерело, звідки самодіяльний колектив може і повинен черпати матеріал для своєї роботи.

Керівник колективу завжди повинен виходити з реальних можливостей гуртківців, коли ставить перед собою те чи інше завдання. Не врахувавши реальних творчих можливостей колективу, будь-який хороший задум може бути приречений на невдачу або він не знайде повного вираження в художній формі постановки.

Для постановки керівник колективу повинен вибрати такий танець, який відповідає складу колективу і його можливостям.

Процес підбору музики до танцю не менш важливий ніж вибір його теми. Музика в кінцевому результаті вирішує творчий успіх постановки.

Справжній успіх буває саме тоді, коли ідея танцю найбільше виражає музику. І навпаки, якщо музика не відповідає задуму постановки, підібрана абияк – тоді танець вийде беззмістовним, емоційно спустошеним. Неправильно буде розглядати музику як простий супровід до танцю. Музика – невід’ємна складова частина танцю. Невипадково, добре поставлений на відповідну музику танець, не може бути використаний під іншу музику.

Головне завдання хорошого танцюриста – розкрити засобами хореографічного мистецтва задум музичного твору, передати у рухах характер музики.

Керівник колективу, вибравши для постановки визначений музичний твір, повинен прагнути до найбільш повного розкриття в танці його змісту. Він не має права перекраювати музичний твір, переставляти в ньому частини, безпідставно змінювати темпи, нюанси. Якщо це має місце у роботі керівника гуртка, значить він зробив неправильний вибір, взяв невідповідний своєму задуму музичний твір. Подібне спотворення музичного твору неминуче призведе до невдачі танцювальної постановки, де кожен рух в ній буде суперечити музиці.

Музика повинна бути народною, мелодійною, ритмічною та чіткою. Коли ставиться національний танець, колорит музики відчувається сам по собі. Однак, музика повинна будуватись на основі народного мелосу в будь-якому хореографічному творі, чи то сюжетний танець, тематичний, жартівливий чи гротесковий.

Танцювальні образи повинні бути яскраво окреслені в музиці і чітко відрізнятися один від одного.

Якщо керівник поставив собі за мету здійснити нову сюжетну постановку, то слід йому спеціально звернутися до композитора для написання відповідної музики. Потрібно також широко використовувати записи народних танців, вони завжди дадуть хороший матеріал для роботи колективу.

Визначивши тему та ідею постановки, намітивши форму її вирішення, підібравши чи замовивши нову відповідну музику, керівник приступає до реалізації свого задуму. Тепер йому доведеться вирішити ряд завдань, що пов’язані з постановкою танцю. Працюючи над постановкою сюжетно-тематичного танцю, перед постановником виникає більш складне завдання. У цьому випадку йому доводиться знаходити нові рухи, які характеризуватимуть образи у даній постановці. Ці рухи повинні бути стилістично єдині, відповідати вибраній формі постановки та її жанру.

Стилістична єдність не означає одноманітність. Навпаки, чим більше фантазії і винаходів проявив митець, постановник, тим кращий вийде хореографічний твір. Однак, творча фантазія постановника повинна відповідати вибраному жанру. Визначивши стиль і характер рухів, керівник переходить до наступного етапу творчості – пошуку зовнішньої форми. Він повинен знайти графічний і ритмічний малюнок танцю.

Нерідко знайдений малюнок танцю вирішує успіх постановки. У створенні нових оригінальних графічних фігур і переходів проявляється мистецтво постановника. Постановник повинен розглядати створений малюнок танцю очима глядача і намагатися завчасно уявити танцюючих так, як вони будуть розташовані на сценічному майданчику.

У своїй роботі керівник гуртка повинен врахувати ще одну важливу річ, пов’язану не тільки з зовнішнім малюнком танцю, але й з ритмічним характером постановки. Вдала кінцівка танцю вирішує його успіх. Для того, щоб знайти її, потрібно проявити неабияку винахідливість. Виразної кінцівки танцю можна досягнути за рахунок ритмічного і емоційного наростання, різкої зміни графічного малюнку руху і оригінальної режисерської вигадки, яка б завершила танець.

Кожен керівник гуртка чи ансамблю повинен відштовхуватися від наведених вище загальних положень і самостійно вирішувати проблеми та творчі завдання при постановці нових творів.

Певні ідеї постановки, пошуки її форм, підбір музики – всі ці питання постають перед керівником колективу одночасно. Не виключена можливість і того, що прослухана музика, надихне педагога на створення танцю.

Якщо керівник колективу буде строгий та вимогливий до себе і в своїй творчості уважно прислухатиметься до музики, народних традицій, соціальних проблем, то він обов’язково досягне успіхів у творчості.