Зірка

Заслухалась зірка

цвіркуна,

вихилилась через віконце —

хотіла ружечку кинути

та й сама впала.

Підібрав її лопух,

думав, що світлячок.

Сидить зірка на листкові,

до неба високо,

до землі чужинно.

Ще й очі

як у Дзвінки.

— Як ти називаєшся?

А вона:

— А я цвіркуна слухала.