Туман

Устав туман удосвіта,

запряг сиві воли —

та й почумакував у Крим

по сіль.

У степу

наздогнало сонце,

хоч би якась балочка —

сховатися ніде.

Пропав туман

і сиві воли.

Пере мряка

на кладці

вишиване хустя

та й побивається:

— Де той туман забарився?

Солі ні крупинки,

прісні мої сльози.