Не виховуй дітей, все одно вони будуть схожі на тебе. Виховуй себе!

Англійське прислів'я

  Виховання дитини важке і відповідальне завдання, з яким стикається людина.

   Дорослі, які виявляють повагу, доброту, чесність, дружелюбність і щедрість по відношенню до своїх дітей, спонукають їх вести себе таким же чином.

Що варто прочитати

ІГРИ І КАЗКИ, ЯКІ ЛІКУЮТЬ

     Ви вірите в цілющу силу ігор і казок?

    Книга «Ігри і казки, які лікують» допоможе вам зрозуміти свого малюка, коли він капризує, жаднує чи б’ється, та скоригувати його поведінку.

   У книзі ви знайдете детальний опис 11 звичок у дітей, кожну з яких розписано в таких аспектах:

– причини такої поведінки;

– висновок психолога;

– питання для аналізування власної поведінки батьків;

– ігри і казки, що допоможуть упоратись з дитячою звичкою;

– рекомендації батькам.

ЯК ПРИБОРКАТИ ТИГРА. ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ КЕРУВАТИ ЕМОЦІЯМИ

     Книга про емоційний інтелект дитини! «Як приборкати тигра: як навчити  дитину керувати емоціями».

   Усі сучасні діти емоційні. Вони відчувають захоплення, здивування, гнів, розчарування, ревнощі. Найчастіше діти не знаходять правильних слів, аби описати почуття, тому роблять це так, як уміють, — сльозами, криком, негативізмом, агресією. 

    «Як приборкати тигра» — книга, що допоможе батькам навчити дитину правильно розуміти свої емоції й розвинути увагу, надасть дієві інструменти для розвитку емоційного інтелекту дитини. 

ДИТИНА У СВІТІ ЕМОЦІЙ

     Емоції оточують нас щомиті, без них життя просто не можливе. Ми радіємо чи сумуємо, захоплюємось чи розчаровуємось, сміємося, сумуємо, лютуємо, можемо бути сповнені щастя або журби. Емоції можуть виникати попри наше бажання, а іноді нам навіть важко впоратися з ними.

     Ця книга написана для батьків, які прагнуть розуміти свою дитину, допомогти їй навчитися контролювати свою емоційну поведінку, хочуть дізнатися, що таке емоційний інтелект і як він формується. Дорослі дізнаються, чому в дітей виникають істерики, агресія, страхи і як слід поводитись у подібних ситуаціях.

    І взагалі, щастя — це теж емоція. Бути щасливим можна навчитися і навчити дитину! Мабуть, саме цього бажають батьки.

Всі ми родом з дитинства …

       І не секрет, що найважливіше, найголовніше закладається в особистість в дитинстві, і від цього багато в чому залежить подальше життя й доля людини.

   Саме в ранньому дитинстві найбільш ефективна профілактика будь яких порушень психічного та емоційного розвитку, а також поведінки дитини, підлітка, а надалі й дорослого.

     Те, що відбувається надалі, вже у школі, досить умовно можна назвати профілактикою, скоріше, це вже, все ж таки, корекція, тому що ми маємо справу з програмами на рівні не тільки свідомості дітей, але, що більш важливо, – на рівні підсвідомості.

      Безперечно, батьки – найважливіші, найбільш значущі та найулюбленіші для дитини люди. Авторитет їх, особливо на ранніх етапах психоемоційного розвитку, незаперечний та абсолютний. Якби батьки тільки знали, як вони здатні «заподіювати» добро своїм дітям! Батькам варто особливо обережно й уважно ставитися до своїх слів, звернених до дитини, оцінок її вчинків й уникати настанов, які згодом можуть негативно проявитися в поведінці дитини.

     Ми навіть не замислюємося, що саме випадково зронені та невипадкові фрази з далекого дитинства починають запуск програми самознищення особистості...

        Як часто чують наші діти?:

Я зараз зайнятий (а), відчепись від мене…
Подивися, що ти накоїв, ти - недоумок?!..
Неправильно! Ну коли ж ти навчишся?!..
Скільки раз тобі говорити, ти зовсім ідіот?!
Ти зведеш мене з розуму!
Відійди від мене!
Приб’ю тебе! (мовою дитини це звучить як «Уб’ю» і ніяк інакше!)

     Усі ці «слівця» міцно чіпляються в підсвідомості дитини і спочатку дитина віддаляється, стає потайливою, ледачою, недовірливою, не певною у собі і, в найгіршому варіанті, підсвідомість дитини виводить просту формулу:

                         Не живи! (я не потрібен світу, я заважаю, я не гідний існувати).

             У підсумку:

        До 7 років основні аспекти особистості дитини сформовані, і життєвий сценарій дитиною написаний!

       В 16-18 років життєвий сценарій перевіряється й затверджується остаточно!

         Чи буде в дитині програма самознищення, закладається ще у внутрішньоутробний період. І до віку 7 років батьками, а далі, до 18 років, оточенням дитини (батьками, школою, однолітками) підкріплюється ще раз.

          Дитина, переживаючи основні базисні вікові кризи ще до вступу до школи, після кожного з них здобуває досвід, або позитивний, або негативний:

        криза 1- го року: довіра або недовіра до світу,
криза 3- го року: автономність або залежність,
криза 4,5-5 років: ініціатива або провина.
       

                                    З яким досвідом Ваша дитина приходить до школи?

             І четверта криза співпадає з проходженням початкової школи:

        криза 7-10 років: компетентність або почуття неповноцінності.

      Так, тільки тут, на цьому етапі, до життєвого сценарію дитини підключається школа.


        Основний сценарій дитиною вже написаний, школа його або підтверджує, або спростовує, або корегує.

      Учительські установки, установки однолітків здатні впливати на дитину, але набагато менше, ніж батьківські. Про це важливо пам'ятати.

        Події в школі або будь-які інші причини можуть стати пусковим механізмом особистісних та емоційних проблем, але не основною причиною. Коли дитина заявляє: «Мене ніхто не любить!», у першу чергу вона потребує батьківської любові.

               Проте, замість однієї програми можна запустити іншу, набагато більш позитивну.

               Пам’ятайте!

             Ці слова пестять душу дитини:

  Ти мій любий!
Ти дуже багато можеш!
Іди до мене! Сідай поруч, ми можемо поговорити…
Розкажи мені, що з тобою…
Я завжди готовий прийти тобі на допомогу…
Я радію твоїм успіхам! Я пишаюся тим, який ти талановитий!
Що б не трапилося, пам’ятай: я з тобою й готовий допомогти! 

        Душевна скарбничка дитини працює день і ніч. Цінність її залежить від того, що ми туди складаємо. Почуття відчуженості, самотності, провини й сорому ні в якій мірі не допоможуть дитині стати здоровою та щасливою. Не варто робити її життя сумним та невеселим. Іноді дитині зовсім не потрібна оцінка її поведінки та вчинків, її просто треба заспокоїти та підтримати.

       Дуже багато в процесі виховання дітей залежить не стільки від досвіду й знань дорослих, скільки від їхнього вміння відчувати й здогадуватися. Так давайте відчувати, здогадуватися й любити! Для любові людина народжується, і вона перемагає все!

Гот. до школи

ІНФОРМАЦІЯ

щодо діяльності гарячих ліній,

громадських та державних організацій

та доступу до їх   послуг

 


Кібербулінг. Поради для дітей, батьків та вчителів

Слово «булінг» означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої.

Булінг буває:

УВАГА! Батькам дитини, що страждає від булінгу та кібербулінгу треба завжди пам'ятати три важливі речі:

1. Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу (або булінгу).

2. Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу.

3. Повністю забороняючи доступ дитини до інтернету (або до іншого простору у реальному житті) ви досягнете тільки того, що дитина більше вам нічого не буде розповідати.

Чому діти використовують віртуальну агресію:

Контролювати віртуальне середовище дитини украй важко. Але є певні стратегії, які допоможуть захистити дитину.

Роздрукуйте, збережіть, поясніть це дитині. 

Поради для дитини 

1. Не поспішай

 Не поспішай, не виплескуй свій  негатив у кібер-простір. Важливо домовитись із  дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції – погані порадники, вони минають, а написане й відправлене в Інтернет продовжує нести та помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю.

2. Будуй свою репутацію

  Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет – це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ. net –мережа і «етикет»).  Хоча кібер-простір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди – від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко.

3. Поважай факти

  Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь-що), правильна реакція – вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи видрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.

Що ігнорувати

  Доречно ігнорувати поодинокий  негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібербулінг на початковій стадії і зупиняться. Досвідчені форумчани послуговуються правилом: «найкращий спосіб боротьби з неадекватами – ігнор».  Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.

 Коли ігнорувати не варто

   Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації.

Нижче наведено ще декілька порад на випадок, якщо вас залякують або переслідують у мережі:

   Правила для свідків

 Якщо ви стали очевидцем кібербулінгу, існує три типи правильної поведінки:

1) виступити проти булера (дати йому зрозуміти, що такі його дії оцінюються вами негативно),

2) підтримати жертву (особисто чи в публічному віртуальному просторі висловити думку про те, що кібербулінг – це погано; цим Ви надаєте емоційну підтримку, так необхідну жертві),

3) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кібер-просторі.

   Поради для батьків

Якщо дитина — кібербулер

 У такому разі потрібно заспокоїтися і перевірити інформацію, можливо, проконтролювати комунікації дитини. Діяти обережно та комплексно, обов'язково проконсультуватися з психологом та поговорити з вчителями, друзями. Причиною такої поведінки можуть бути психологічні проблеми. Не варто звинувачувати школу або батьків жертви у роздмухуванні ситуації та применшувати значущість проблеми . Ніхто з батьків не хоче, аби їхні діти опинилися в ситуації кібербулінгу — ні в статусі жертви, ні в статусі булера. Батьки, пам'ятайте, що це ваша дитина, і вона потребує вашого розуміння та захисту, не зважаючи ні на що. 

Вчителям та батькам

 Доведіть до дітей, що анонімна свобода в інтернеті умовна. Адже коли дії в інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть довідатись інформацію з профілів, встановити координати комп'ютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо. Якщо кібербулінг має ознаки шахрайства, погроз, вимагання, відверто сексуальний характер, слід звернутися до правоохоронних органів.

 Виховання здорових стосунків може допомогти зупинити булінг!

 З метою запобігання насильству та протидії булінгу в шкільному середовищі, педагогам, і в першу чергу класним керівникам необхідно стежити за груповою динамікою класу, щоб вчасно виявляти випадки булінгу та реагувати на них. Налагодження довірливих стосунків з дитиною сприятиме можливості заохочувати її розповідати про свої проблеми класному керівнику, практичному психологу або соціальному педагогу, а також своїм батькам. Важливо, щоб розмова була спокійною і виваженою, що дозволить знизити рівень тривожності та агресивності у дітей та дорослих.

 Для здійснення превентивної діяльності та вирішення ситуації насильства чи булінгу важливо застосовувати командний підхід (класний керівник, практичний психолог, соціальний педагог, інші спеціалісти за потребою), працювати не лише з дитиною, яка стала жертвою, чи з переслідувачем, але й з усім класом.

 Важливо знайти нові підходи до взаємодії з учнями та їхніми батьками. У цьому можуть допомогти різні профілактичні програми навчання учнів та дорослих (в т.ч. і педагогічних працівників) новим формам поведінки, виховання стресостійкості особистості, здатної самостійно, ефективно і відповідально будувати своє життя. Головна перевага таких програм – це формування відповідальності людини й громади за власну поведінку і поведінку інших, готовність прийти на допомогу, розв’язати конфлікт. Профілактичні програми, призначені для проведення групових занять з учнями та дорослими, можуть включати групові заняття з розвитку комунікативних навичок, профілактики асоціальної поведінки з основами правових знань, а також заняття, спрямовані на допомогу в досягненні позитивних життєвих цілей тощо

Корисні посилання, які допоможуть вам :

 

 

Використані джерела: https://www.pedrada.com.ua, http://psichologtern.blogspot.com/ 

У вівторок другого тижня лютого відзначається Міжнародний День безпеки в Інтернеті.



- Як зупинити булінг. Поради для батьків (UNICEF Ukraine)

https://www.youtube.com/watch?v=pNCvFAOAQco

- Що робити, якщо ваша дитина – булер?

https://naurok.com.ua/post/scho-robiti-yakscho-vasha-ditina-buler