1. Встановлення контакту. Завдання: Переконатись, що на вашу присутність якось реагують, вас бачать і чують. Для цього необхідно залучити людину до взаємодії з вами.
Що робити: Зверніться до нього, наприклад: "Кивни, якщо ти мене чуєш", "Я Діма, як тебе звуть?", "Я зараз стискаю твою руку, стисні у відповідь мою".
2. Підтримка. Завдання: Показати людині,
що вона не сама, що вона впорається і ви їй у цьому допоможете.
Що робити: Скажіть йому: Я тут, я поруч, Ти молодець, Ми разом.
3. Раціоналізація. Завдання: Переключити увагу
з емоційних переживань та активувати раціональне мислення.
Що робити: Запитайте в нього, звернувшись на ім'я, яке ви дізналися на кроці 1. Дата народження? Адреса проживання?
Прізвище? Який сьогодні день? Що сталося? З ким ти був?
4. Зв'язок із реальністю. Завдання: Зменшити дезорієнтацію та розгубленість, позначивши реальний стан справ та дії, які
необхідно зробити.
Що робити: Скажіть йому, наприклад: "Поруч вибухнув снаряд", "Ти живий", "Заразнам треба встати і йти в укриття".
5. Активація автономності. Завдання: Повернути
здатність дбати про себе самостійно.
Що робити: Важливо не робити те, що людина може зробити сама. Використовуйте замість прохань наказовий спосіб, тобто не просіть, а наказуйте. Наприклад: "Налий собі води та
випий", "Візьми дитину за руку", "Застебни куртку".
Ці кроки допоможуть людині поступово повернутись до звичайного стану.
Джерело: Дмитро Карпачов
Команда Інституту когнітивного моделювання у співпраці з Кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії та фахівцями проєкту «Друг» розробили Бот першої психологічної допомоги.
Він охоплює не тільки рекомендації, які є помічними в перші години після зустрічі з травматичною подією, а й рекомендації, що робити й що не варто, щоб не зашкодити своєму ментальному здоров’ю.
Бот був створений з турботою про психічне здоров'я наших громадян. В ці скрутні часи варто зберігати спокій, діяти виважено та чітко.
Цей інструмент стане в пригоді, якщо тобі важко впоратись з травматичною ситуацією, ти не знаєш, що робити та як діяти в стресовій ситуації, як вберегти своє ментальне здоров'я та здоров’я своїх близьких.
Посилання на бот в Telegram @friend_first_aid_bot
5 порад для дорослих у воєнний час:
1. **Бути поруч**: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.
2. **Бути прикладом**: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
3. **Спілкуватися**: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!
4. **Задіювати**: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…
5. **Відновлюватися**: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!
Ще багато корисної інформації ви знайдете на моїй сторінці у фейсбук https://www.facebook.com/martynenko.zinaida/, та фейсбук групі Лиманського ліцею Лиманської міської ради Донецької області , а також якщо вам потрібна психологічна допомога можете написати мені у месенджер, або звернутися в Електронний кабінет психолога за порадами та до Скринька довіри
Підготовлено за матеріалами Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї", Інститут психічного здоров'я Українського Католицького Університету