Міністерство освіти і науки України спільно з освітнім проєктом #stop_sexтинг презентує довідник "Рекомендації щодо онлайн-безпеки для вчителів, психологів та керівників шкіл".

Онлайн-довідник містить загальну інформацію щодо:

Довідник розроблено, щоб вчителі, психологи та керівництво школи знали, як вірно реагувати та вчасно надавати допомогу у випадках, коли дитина стає жертвою протиправних дій в мережі Інтернет.

Вчителі мають знати про всі можливі формати реагування, адже часом саме вони й адміністрація закладу освіти є першою допомогою, на яку може розраховувати дитина.

• розповсюджених онлайн-ризиків (секстинг, сексторшен, онлайн-грумінг, кібербулінг, порнографічний контент);

• принципів реагування та особливості діалогів з дитиною, яка стала жертвою протиправних дій онлайн;

• алгоритму для педагогічних працівників та адміністрації закладу освіти у ситуаціях онлайн-небезпек, про які їм може бути відомо.

Довідник є безкоштовним та доступний за посиланням. Він створений за підтримки компанії Київстар, Уповноваженого Президента України з прав дитини Миколи Кулеби та соціального проєкту "ДоброPhone".

Насильство над дітьми – це фізичне, психологічне, сексуальне насильство або відсутність виховання та піклування про дітей батьками, особами-опікунами чи сторонніми людьми, які доглядають за дітьми. Насильство над дітьми може містити будь-яку дію насильницького характеру, нехтування, зловживання або нездатність, небажання чи невміння виховувати й опікуватися дітьми від батьків чи інших осіб, що призводить до фактичної або потенційної шкоди дитині. Може спостерігатися в сім’ї, у місці проживання дитини, на вулиці або в організаціях, школах чи громадах, з якими дитина взаємодіє.

Домашнє насильство – це один із різновидів насильства. Воно відрізняється від інших проявів тим, що коїться близькими один до одного людьми (родичами або членами сім’ї), які мають тісні стосунки.

Булінг (цькування) - діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, також із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

З метою попередження та протидії проявам насильства в школі та сім'ї, пропонуємо учням нашого навчального закладу пройти анонімне анкетування за посиланням: Анкета для учнів (виявлення проявів насильства)

Детальна інформація з питань булінгу для всіх учасників освітнього процесу за посиланням: #STOP-buling

 Важлива інформація для педагогів:

 https://mukharskayapsi.blogspot.com/2020/10/blog-post.html

Кібербулінг, секстинг, грумінг, сексторшн, заборонений контент, спілкування з незнайомцями в соцмережах, шкідливі програми — це далеко не повний перелік, на який наражаються діти в Інтернеті.

Секстинг – це обмін власними фото-, відео- та текстовими матеріалами інтимного характеру, із застосуванням сучасних засобів зв’язку: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж. Секстинг може бути частиною побудови довіри в онлайн середовищі, особливо між підлітками: “я надішлю тобі відверті фото, щоб показати, що довіряю тобі”. Але людина може зловживати такою довірою, про що підлітки не замислюються. Секстинг може бути частиною шантажу: “якщо не надішлеш фото, значить ти мені не довіряєш, тож давай розірвемо наші стосунки”. Трапляється, що юнаки та дівчата створюють в соціальних мережах групи з непристойними назвами, куди з помсти викладають інтимні світлини однолітків. 

Онлайн-грумінг – це побудова дорослим/групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою сексуального насильства онлайн чи у реальному житті. Зазвичай злочинці (або злочинні угруповання) реєструються в соціальних мережах під виглядом підлітків чи налагоджують контакт зі школярами в онлайніграх, через електронну пошту та ін. Діти можуть знати або не знати, що спілкуються з дорослими. Злочинці можуть додаватися дитині у друзі, розсилати особисті повідомлення, переглядати сторінки дітей і шукати серед них таких, яким бракує любові та турботи вдома. 

Сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів чи грошей. Професійні злочинці оперують у соцмережах та месенджерах, а також у мережевих іграх. Жертвою сексторшену можна стати у будь-якому додатку чи онлайн платформі, через які можна надсилати фото та відео.

В школі психологічною службою у співпраці з класними керівниками 5-11 класів проведено ряд заходів з метою просвіти та попередження учасників освітнього процесу з питань безпеки підлітків від сексуальних ризиків в мережі Інтернет за матеріалами інформаційно-освітньої кампанії  #Stop_sexтинг.

З метою реагування на подібні випадки, Урядом була створена цілодобова безкоштовна державна консультативна лінія за номером 1545 (далі обрати 3) щодо безпеки дітей в Інтернеті, на яку можуть звернутися діти, батьки та спеціалісти, які працюють з дітьми.

Якщо потрібна допомога, але важко розповісти дорослим, також можна звернутися на "гарячу лінію" за телефоном 116 111 (понеділок-п'ятниця з 12.00 до 16.00)

Небезпека чекає нас в інтернеті навіть у звичайних, на наш погляд, життєвих ситуаціях. Прогрес - явище різнобічне, яке разом з користю і розвитком несе нові ризики та проблеми. Один із прикладів такої проблеми - кібербулінг.

«Кібербуллінг» походить з англійської мови, створено від двох слів: кібер (позначає віртуальне, опосередковане комп ’ютером середовище) і буллінг (походить від англ.bull бик, а в переносному значенні дуже велика, сильна чи агресивна персона; і позначає процес лютого, завзятого нападу; близькі за смислом дієслова українською мовою роз ’ятрювати, задирати, прискіпуватися, провокувати, дошкуляти, тероризувати, цькувати та ін.). Кібербулінг іще перекладають як кіберзалякування.

КІБЕРБУЛІНГ - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів:мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

До найпоширеніших типів кібербулінгу належать:

·         Використання особистої інформації.

·         Анонімні погрози.

·         Переслідування.

·         Тролінг і флеймінг.

·         Гепіслепінг.

Якщо дитина стала «потенційною жертвою» в процесі кібербулінгу, то їй дуже страшно про це розповісти дорослим. Це може відбуватися з різних причин:

·         діти можуть вважати, що дорослі не зуміють розв’язати подібну проблему чи не будуть сприймати як серйозну;

·         коли розповісти про цю проблему комусь із дорослих, то їм буде тільки гірше: спрацює своєрідний «донос на агресора», від якого зазвичай «добра чекати не доводиться».

Як же можна уберегтися від небажаних наслідків користування інтернетом?

Кібербулінг небезпечний не менше, ніж знущання у звичному розумінні. І зачіпає ця проблема не лише дітей та підлітків (безпосередніх учасників), а й дорослих, які повинні підтримувати і допомагати своїм дітям у такій ситуації та запобігати можливості залякування. Для того щоб запобігти проблемі кібербулінгу, батькам слід учити змалечку свою дитину безпечно використовувати комп’ютер, інтернет та інші інформаційно - комунікаційні технології. Слід попереджати дитину про те, що проблемами, які виникають у віртуальному просторі, теж потрібно ділитися з батьками і разом їх розв’язувати.

1. Не поспішай викидати свій негатив у кіберпростір. Перш ніж писати і відправляти повідомлення, слід заспокоїтися, вгамувати злість, образу, гнів.

Створюй власну онлайн-репутацію, не купуйся на ілюзію анонімності. Хоча кіберпростір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, існують способи дізнатися, хто стоїть за певним нікнеймом. І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реального шкоди, все таємне стає явним. Інтернет фіксує історію, яка складається з публічних дій учасників і визначає онлайнрепутацію кожного - накопичений образ особистості в очах інших учасників. Заплямувати цю репутацію легко, виправити - важко.

2. Зберігай підтвердження фактів нападів. Якщо тебе дуже засмутило повідомлення, картинка, відео тощо, слід негайно звернутися до батьків за порадою, зберегти або роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитися з дорослими в зручний час.

3. Ігноруй одиничний негатив. Одноразові образливі повідомлення краще ігнорувати - часто кібербулінг внаслідок такої поведінки зупиняється на початковій стадії. Досвідчені учасники інтернет дискусій дотримуються правила: «Найкращий спосіб боротьби з неадекватними - ігнор».

4. Якщо ти став очевидцем кібербулінгу, правильною поведінкою буде:

а) виступити проти агресора, дати йому зрозуміти, що його дії оцінюються негативно,

б) підтримати жертву особисто або в публічному віртуальному просторі надати їй емоційну підтримку,

в) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кіберпросторі.

5. Блокуй агресорів. У програмах обміну миттєвими повідомленнями є можливість блокувати повідомлення з певних адрес. Пауза в спілкуванні часто відбиває в агресора бажання продовжувати цькування.

6. Не варто ігнорувати агресивні повідомлення, якщо листи невідомого вам відправника систематично містять погрози або порнографічні сюжети. У цьому випадку слід скопіювати ці повідомлення і звернутися до правоохоронців. Питаннями кібербезпеки займаються спеціально створені відділи міліції, й інтернет хулігана можна знайти й покарати. Якщо образлива інформація розміщена на сайті, слід зробити запит до адміністратора для її видалення.