Літературна візитка краю
Кєм Віталій
Раніше українська мова була не дуже популярною навіть у самій Україні, тому що вважалося що це мова бідних селян. Але Іван Котляревський все змінив. Цей письменник поклав початок розвитку української мови - став її засновником. Іван Петрович писав українською мовою усі свої твори і людям це сподобалося, хоча сам письменник про це і не здогадувався. Читачам та шанувальникам таланту молодого письменника здавалося це незвичайним і новим, тому українська мова стала популярною. А саме завдяки чудовому полтавцю, який залишиться засновником української мови назавжди.
Процько Катерина
Історія. Чи важлива вона? Хтось каже, що не можна зациклюватись на минулих подіях. Дехто вважає необхідним знати і вивчати історію. Комусь взагалі все одно. На мою думку, минуле важливе вже хоча б тому, що треба пам'ятати власні помилки. Котляревський Іван Петрович – не просто історична особа. Він був дійсно значною, вагомою частиною розвитку української держави. Справді, це вам не гетьман Богдан Хмельницький, не народний герой Тарас Шевченко. Котляревський не керував країною чи народом. Та він зчинив спротив Російській імперії, коли створив «Енеїду» простолюдною українською мовою. Шевченко надихнувся ідеєю Котляревського й успішно продовжив його справу. Якщо б отець Енея не написав цієї легендарної поеми, Тарас Григорович не скликав би народ… Чи існувала б сьогодні незалежна Україна? Чи була б у нас літературна мова? Як склалося б усе? Безсумнівно, Іван Петрович Котляревський був одним з вирішальних для сучасності історичних осіб. Повага і вдячність до нього.
Процько Катерина
Мандрівник з амнезією
Цікаво, чи міг собі уявити Іван Котляревський, що через кілька століть якесь дівчисько братиме участь в створенні сайту про нього самого? Сидітиме в себе вдома й вигадуватиме чудернацькі історії про батька Енея? Не знаю.
Але те, що сталося нещодавно уявити ще складніше.
Останні два тижні я читала серію романів, заснованих на грецькій, давньоримській, єгипетській і скандинавській міфологіях, підлаштованих під сучасний світ. Потім дізналася, що "Енеїда" теж розповідає про парубка, який брав участь у стародавніх сюжетах, виконував поручення богів і став предком Римської імперії.
А сьогодні, знаходячись у місті Полтавської області, я натрапила на дивакуватого чоловіка. Звичайна чергова прогулянка з мамою через набережну у парку. Сивий Дніпро, сонечко світить, молодь на канікулах насолоджується природою. Все, як завжди. І ось із-за статуї якоїсь Баби Яги виринає він. Шаровари і шабля вказували на приналежність чоловіка до козаків. А сучасна футболка, зелений колір волосся і кросівки говорили, що це представник ХХІ століття. Перелякані очі, вуса та вираз обличчя щосекунди змінювалися. Тому було таке враження, ніби голова належала якомусь навіженому привидові. Подивився він на мене і запитує:
- Хто ти є? Де я?
Тільки зараз я помітила, що моя матір і всі інші люди навколо застигли. Не чутно ані щебетання птахів, ані шелесту дерев, ані галасу дітей. Світ зупинився.
- Катериною батько назвав. В Кременчуці знаходимося. Парк Придніпровський. 2021 рік. Ви, певно, не аніматор чийсь і не актор театру?
Здається, найбільше його вразила інформація про час, в який він потрапив.
- Хто такий аніматор?
- Ніхто. Забудьте. А хто ви?
- Енеєм звуть... Ні, Котляревський я. Іван, син Петра. Шукаю... Я... Нічого не пам'ятаю.
Із цими словами його оточив сірий туман. Все навколо завертілося. А далі він просто зник. Як? Не питайте. Сама в шоці. Час знову почав текти, мати продовжила рух і тисячі звуків звалилися на мої вуха. Звичайно, я нікому, крім вас це не розповіла. Ще скаженою назвуть. Чи то галюцинації, або насправді було. Бог його зна (Зевес та Юнона, думаю, тут не причетні).
Хвостенко Емілія
Своє знайомство з творами Івана Котляревського я пам’ятаю дуже добре. Коли я була маленька, я часто бувала в гостях у своєї бабусі, а у неї в квартирі було багато-багато різноманітних книг. І ось одного разу мої маленькі ручки дійшли до товстезного зібрання п’єс Котляревського. Не дивлячись на те, що там було багато незнайомих мені на той час слів, мені сподобалось. На жаль, мультфільмів, що зняті за творами письменника я не бачила, але мені вистачало і книг, щоб у моїй дитячій фантазії вимальовувалися яскраві образи героїв звідти.
Минуло декілька років, і я вже давно забула про Івана Котляревського та його п’єси. Але нагадав мені про нього досить цікавий випадок. Цього року ми на зарубіжній літературі вивчали давньогрецькі поеми: «Одіссею», «Іліаду» і вже названу «Енеїду». Уявіть на хвилиночку, яким же було моє здивування, коли замість звичного мені прізвища Котляревського я побачила Вергілія. Я й гадки не мала, що наш письменник переробив давньогрецьку класику. До речі, переробив дуже добре, бо мені сподобалися обидві версії від різних авторів.
На жаль, твори саме Івана Котляревського ми будемо вивчати лише наступного року, але я із впевненістю можу сказати, що мені буде про що подискутувати з учителем. Сама постать Івана Котляревського – це ніби міст у нове життя для України, бо саме він написав «Енеїду» народною українською мовою, не цураючись її. Ним надихався сам Тарас Шевченко і скликав народ до боротьби. Тому я дякую Іванові Котляревському не лише за чудові твори, а й за незалежну Україну та рідну українську мову.