Термінологія дисциплін "Інформаційні технології в наукових дослідженнях" та "Інформаційно-аналітичні технології в організації та проведенні наукових досліджень" містить блоки термінів: наукове дослідження, інформаційна технологія. Більшість термінів наведено із таких видань: Енциклопедичний словник з державного управління – К. : НАДУ, 2010. – 820 с. та Енциклопедія державного управління : довідк. вид. У 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; К. : НАДУ, 2011.
Будь-які технології, що застосовуються в наукових дослідженнях, не повинні порушувати принципи наукового дослідження.
Дослідження наукові в галузі державного управління – вид наукової діяльності, що передбачає ретельний розгляд теоретичних, методологічних та практичних засад державного управління з метою пізнання та встановлення закономірностей побудови і функціонування системи управління.
Дослідження в цій галузі охоплюють проблеми становлення і розвитку державного управління, спрямовані на виявлення законів, принципів, тенденцій, а також розроблення на їх основі підходів, методів і технологій вирішення цих проблем.
Д.н.г.д.у. полягають у науковому вивченні суспільних процесів, що постають у суб'єкт-об'єктній формі, організації системи влади на території країни, багатоаспектної управлінської діяльності, окремих органів державної влади і місцевого самоврядування, внутрішніх відносин, механізмів реалізації державного управління та їх наслідків.
Разом з цим Д.н.г.д.у. стосуються вибору оптимальних форм управління, передбачення, прогнозування, стратегічного планування, вибору раціональної структури органів державної влади та її кадрового забезпечення, розроблення сучасних методів контролю, комунікацій, прийняття рішень та ін.
Відмітною рисою Д.н.г.д.у. є те, що вони поза іншими джерелами дослідження обов'язково базуються на чинних законодавчих та нормативно-правових документах. Наукові дослідження фактично є тими інноваціями в галузі державного управління, які покликані удосконалити систему державного управління з урахуванням сучасних вимог суспільства до влади, створити реальні передумови здійснення переходу від емпіризму до науковості державного управління, надання йому характеру випереджального управління.
© Боковікова Ю.В.
Метод наукового дослідження - сукупність пізнавальних правил та прийомів, що реалізуються у вигляді взаємопов'язаних операцій, призначених для одержання нових наукових знань. Згідно з визначенням Р. Декарта, це точні й прості правила, дотримання яких веде до збільшення наукового знання.
М.н.д. складається з трьох етапів:
етапу дослідження, на якому виявляються нові об'єктивні явища та процеси або нові сторони відомих об'єктів і процесів;
етапу доведення, тобто встановлення внутрішнього раціонального зв'язку сукупності отриманих результатів та його експериментального підтвердження;
етапу пояснення, коли результати перетворюються на наукове знання.
Розроблення та застосування М.н.д. визначається знанням певних принципів та законів функціонування й розвитку об'єкта наукового дослідження, а також метою наукового дослідження.
Розрізняють загально-наукові та конкретно-наукові М.н.д. Загаль-нонаукові М.н.д. є універсальними засобами пізнання, що використовуються в багатьох, а у тенденції - в усіх галузях науки. Видається цікавою точка зору, згідно з якою множину цих методів можна поділити на дві групи - філософського і нефілософського походження. До методів філософського походження (логіко-гносеологічних) відносять аналіз, синтез, дедуктивний та індуктивний умовивід, формалізацію, систематизацію, моделювання, ідеалізацію, експеримент, спостереження тощо. До методів нефілософського походження відносять математичні, імовірнісно-статистичні, кібернетичні, системного аналізу, збирання та обробки інформації, дослідження операцій, теорії ігор тощо. Конкретно-наукові М.н.д. -це високоспеціалізовані засоби, що безпосередньо регламентують наукові дослідження й застосовуються лише до певних класів об'єктів дослідження й пізнавальних завдань в окремих галузях науки або наукових дисциплінах (наприклад спеціальні методи математики, біології, хімії, фізики, статистичні методи соціології тощо).
Система М.н.д. у галузі науки "Державне управління" перебуває у стадії формування. Ця система в розвиненому вигляді, з урахуванням інтегративного та міждисциплінарного характеру досліджень, має включати в адаптованому вигляді як низку загальнонаукових методів, так і методи таких наук, як право, політологія, економіка, соціологія, філософія, психологія, менеджмент, інформатика, кібернетика, теорія систем, математика тощо.
© Сурмін Ю.П., Бакуменко В.Д.
Принципи наукових досліджень - базові положення організації та проведення наукових досліджень, серед яких доцільно виділити такі.
Принцип об'єктивності, відповідно до якого державне управління - це явище, що об'єктивно притаманне суспільству на сучасному етапі його розвитку.
Принцип системності передбачає розгляд державного управління як єдиної складної системи, а також дослідження будь-якого локального державно-управлінського явища або процесу як складової, що вбудована в цю велику систему з обов'язковим урахуванням усієї сукупності зв'язків та відношень в її межах. Принцип універсальності, згідно з яким цикл і загальні функції управління не залежать від масштабу цієї діяльності та специфіки його об'єкта. Це дає змогу використовувати єдину модель у дослідженнях процесів державного управління на всіх його рівнях та в усіх галузях діяльності держави.
Принцип міждисциплінарності, відповідно до якого державне управління є специфічним об'єктом міждисциплінарних досліджень, що перебувають на стику низки суспільних наук, насамперед політології, менеджменту і права.
Принцип перенесення, частковим випадком якого є аналогія, що передбачає перенесення та використання в адаптованому вигляді ідей, закономірностей, принципів, методів, моделей тощо однієї галузі знання в іншій. Саме на основі цього принципу в державному управлінні широко використовуються теоретичні напрацювання менеджменту, політології, права, теорії систем тощо.
Принцип невизначеності, відповідно до якого державне управління характеризується значним ступенем невизначеності, тому виявлені закономірності його функціонування та розвитку дають для цілком конкретних умов замість однозначного зв'язку між явищами певну множину альтернатив.
Принцип емпіричної перевірки, згідно з яким будь-які теоретичні системи стають істинним знанням лише після їх перевірки (верифікації) та підтвердження емпіричним матеріалом. Гіпотеза або модель, яку принципово неможливо емпірично перевірити, не має права на існування в системі наукового знання. Виняткова важливість цього принципу проявляється в тому, що його недотримання призводить до нагромадження суто умоглядних теоретичних побудов, які не мають жодного відношення до практики державно-управлінської діяльності.
Принцип вибірковості, що передбачає під час дослідження об'єкта аналіз не всієї сукупності його властивостей та характеристик, а лише вибірково - тих, які відповідають певним визначеним критеріям і є евристично значущими для досягнення мети дослідження.
Принцип ідеалізації, відповідно до якого при науковому дослідженні здійснюється виділення певної сукупності ознак і характеристик реального об'єкта та формування на цій основі особливого предмета (ідеалізованого об'єкта), який у подальшому піддається теоретичному аналізу.
Принцип обмеження цілей досліджень, що передбачає звуження кола вирішуваних проблем за рахунок підвищення їх розуміння та якісного вирішення. Необхідно спочатку досягти найбільш можливої досконалості та точності в деякій обмеженій сфері, а потім перейти до іншого, більш широкого завдання (проблеми).
Принцип межі та кардинальності, згідно з яким підходи до дослідження та конструювання об'єкта мають свої межі й у певний час необхідна їх кардинальна зміна.
©СурмінЮ.П
ІМІТАЦІЯ (лат. imitatio - наслідування): уподібнення, відтворення, повторення основних властивостей певного зразка. І. використовується при побудові імітаційної моделі для досягання її максимальної близькості до прототипу.
©ПанчукА.М.
ІМІТАЦІЙНЕ МОДЕЛЮВАННЯ (англ simulation - моделювання) - процес проведення на комп'ютері експериментів з математичними моделями складних систем реального світу, а не з їх прототипами.
©ПанчукА.М.
МОДЕЛЬ ІМІТАЦІЙНА - модель, наближена до реальної поведінки об'єкта. Формально це досягається шляхом уведення в математичну модель функціонування об'єкта низки стохастичних змінних, які забезпечують гнучкість моделі.
©Сурмін Ю.П.
1. Сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь. || Навчальний предмет, що викладає ці знання, відомості.
2. Сукупність способів обробки чи переробки матеріалів, інформації, виготовлення виробів, проведення різних виробничих операцій, надання послуг тощо.
Технологія (грец. "техне" - ремесло, "логос" - наука, тобто наука про виробництво) - результат інтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, відпрацьованих технічних, організаційних та інших рішень у вигляді документації (патентної, нормативно-технічної, конструкторської, звітної науково-технічної з НДР та ДКР, регламентів, а також ноу-хау) про спосіб виробництва продукту, організації виробничого процесу чи надання послуг у різних сферах діяльності людини. Таким чином, Т. виступає об'єктивно-предметним способом або механізмом організації людської діяльності, що знаходить вираз у різноманітних формах: у технічних знаряддях і технологічних процесах, у техніці праці, в методах організації виробництва й управління, в технологічних знаннях тощо.
©ГусєвВ.О.
Інформаційні технології – цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.
© Панчук А.М.