Як протидіяти інформаційно-психологічним атакам
Як протидіяти інформаційно-психологічним атакам
Ми не вибираємо часів. Ми можемо лише вирішувати, як жити у ті часи, які обрали нас. Джон Рональд Руел Толкін
Війна – це колективний феномен. Війна – це не тільки фронт воєнних дій. Це й економічний фронт. Це й медійний фронт. Це й дипломатичний фронт. Війна – це і фронт боротьби за уми людей!
Ворог хоче завдати якомога болючіших ударів не тільки по мирній і особливо по військовій інфраструктурі, а і по нашій колективній свідомості та психіці.
У багатьох з нас всередині проснулась енергія війни, не пасивної наївності, жертви, чи ненависті, а тої з якою ми вистоїмо, переможемо, захистимо свою країну… Ворог хоче її нейтралізувати.
“Процес, в якому одна зі сторін передає іншій основи для прийняття рішень називається рефлексивним контролем”.
Найнебезпечнішим елементами рефлексивного контролю, направленого проти цивільного населення, залишається виснаження та деморалізація.
У війні, де використовується рефлексивне управління, сторона із найвищою якістю «рефлексії» (більш здатна до імітації думок іншої сторони або прогнозування її поведінки) буде мати кращі можливості перемогти. – Г.Л. Смолян, російський науковець, який працює на потреби військової сфери.
Під рефлексивним управлінням розуміють нав’язування людині, якою маніпулюють, певної стратегії поведінки.
Це досягається опосередковано шляхом передачі їй логічно вибудуваних підстав, на основі яких вона логічно формує “своє” рішення.
Завдання рефлексивного управління полягає у тому, щоб підштовхнути нас до скоєння тих чи інших дій — зокрема, незапланованих та нераціональних.
Будь-які “обманні” рухи (провокації і інтриги, маскування, розіграші, створення помилкових об’єктів і взагалі брехня в будь-якому контексті) – є засобами реалізації рефлексивного управління.
При рефлексивному управлінні використовуються різні засоби і прийоми для введення людини в оману свідомо і цілеспрямовано.
При маніпулюванні застосовуються прийоми та засоби прихованого психологічного примусу на несвідомому рівні.
Одна з найефективніших стратегій – торгівля страхом.
Нічого нового російська пропаганда придумати не може, діє примітивно та без креативу.
Ми мимоволі можемо стати добровільними «підсилювачами» та «ретрансляторами» бажаної для ворога інформації у своїх колах спілкування та малих спільнотах.
У «інформаційній війні» є свої «корисні ідіоти». Це, перш за все, люди, які легко піддаються на провокації, не здатні перевіряти достовірність тих чи інших фактів.
Особливо легко маніпулювати людьми, які перебувають у стресовій ситуації.
Ми всі перебуваємо в стані виснаження.
У такому стані мозок якнайлегше засвоює усі сигнали, які віщують відчай і зневіру.
Ворог це знає. Тому саме в ці дні буде запускати якомога більше інформаційно-психологічних атак для нагнітання колективного психозу.
Нам треба боротися!
Силою, зброєю, ресурсами, розумом.
Усім! Навіть банками з огірками.
Христя Кішик
В умовах інформаційної війни ніякі розумні аргументи та спроби закликати до логічного аналізу не працюють.
Потрібна лише емоційна відповідь.
Тому основна зброя – це міцне слівце, картинки та відео.
Не поширюйте інформації про наші втрати!
Прийде час, коли ми оплачемо та вшануємо кожного з наших Героїв.
Зараз, це по-перше, справляє негативний психологічний ефект.
На жаль, люди не однаково сильні. І те, що одних лише озлобить та налаштує мочити окупантів, інших може перелякати, загнати у депресняк та зламати.
А, по-друге, це дуже цінна інформація для ворога, яку ні в якому разі не слід йому надавати. Ні про загальні втрати, ні про втрати на окремих напрямках чи в конкретних боях.
Найскладніше зараз для всіх, хто опинився в закритих спільнотах. Це може бути об’єкт, що охороняється, житловий будинок/сім’я або робота.
При всьому божевільному інформаційному цунамі, у таких місцях утворюється колапс. Система стає замкненою та перегрівається.
Давайте просто відчиняти вікна, телефонувати друзям назовні, спілкуватися…
Serge Lukin
Фахівці у цій сфері ретельно моніторять соціальні мережі та шукають об’єкти для майбутніх інформаційних та / або коригують зміст попередніх.
Тому якщо у Ваші групі та спільноти зараз «несподівано» включився новий невідомий учасник, треба якомога швидше позбутися його.
«Образа на Європу» як один із напрямків інформаційно-психологічної операції. «Як світ в кіно спасати, то США. А як в реалі – то ЗСУ».
Такі й їм подібні дописи небезпечні й шкідливі. Розчарування Європою і НАТО, досаду, образу, відчай, злість, відчуття, що Україна одна-однісінька воює за весь Світ.
«Не трать, куме, сили…» на переконання тих, хто “за порєбріком”.
Війни завжди розпочинають народи з деградованою мораллю.
Зло – хитре, брехливе, лицемірне,
воно ніколи не визнає своєї провини…
Їхні ЗМІ перетворились на інструмент «промивання мізків» і пропаганди путінізму.
Чому там не спадає пропагандистська завіса?
Даються взнаки два десятиліття «промивання мізків» та зомбування(індоктринація)!!!
Критичне сприйняття передбачає існування культури сумніву, а індоктринація – це некритичне засвоєння чужих ідей або доктрин.
Там у масовій свідомості не просто утверджено своєрідну «культуру» стереотипного сприйняття реальності, а створено «паралельну реальність».
Індоктринація є ще і результатом «стадного інстинкту»: ідентифікації з лідером та прагнення пристосовуватися до того, що вважається правильним більшістю населення(«Я – человек большинства»).
Наша правда про війну і щодо подій в Україні виводить їхнього обивателя зі стану комфорту. Вони всі несуть розподілену відповідальність за цю війну, але визнавати це їм не хочеться…
Внаслідок цього, вони лякаються і шукають можливостей повернутися в зону комфорту, шукаючи прихисток від конфліктного спілкування. І знаходять вони такий прихисток в особі Путіна і його системи.
Дмитро Золотухін
Підтримуйте світлий стан свідомості. Жартуйте. Під час війни чорний гумор і навіть мат – це нормально.
Ми потребуємо зброї. Інформаційної зброї також.
Зараз кожен, хто слухає чи читає є частиною спротиву.
Не мовчи! Підтримай свою країну хоча б словом.
А ви помітили, що тільки одиниці роблять та поширюють пости, діляться своїми думками…
А решта мовчать!!!
Якщо не можемо піти в тероборону, то хоч інформаційно підтримаймо дух нації!
Чи ваше мовчання це як варіант в випадку чого перейти на іншу сторону???
#мовчишзначитьнезУкраїною
Мирного нам неба!
Красива і багата земля України. Рясніє вона корисними копалинами, лісами, озерами та річками, садами та хлібами. Але земля нашої країни ще таїть неждану небезпеку. Майже шістдесят років минуло з тих пір, як закінчилася Велика Вітчизняна війна, а земля все не перестає воювати.
На жаль, в Україні ніколи не публікували повні статистичні дані про загибель людей (особливо дітей), які підірвалися на іржавому металі Великої Вітчизняної війни. Але факт залишається фактом - декілька загиблих у рік - трагічна реальність. Гинуть дорослі, намагаючись здати небезпечну знахідку в пункт прийому металобрухту або при спробі розібрати пристрій з метою отримати вибухову речовину; гинуть діти, які з цікавості підкладають боєприпаси у багаття.
До речі, знайти сьогодні «небезпечну іграшку» можна практично скрізь: в лісі, в старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі і навіть на вулицях міст. І якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом і діяти відповідно до ситуації, то саморобні вибухівки, що можуть з'явитися на вулицях міст і селищ визначити набагато складніше. Небезпека терористичних актів, від яких не застрахована жодна країна світу, робить питання поводження із невідомими, залишеними без догляду речами досить актуальним.
Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, які здатні за певних умов (або при дії на них) вибухати.
1) вибухові речовини - хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.
2) боєприпаси - вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для поразки живої сили супротивника. До боєприпасів відносяться:
- бойові частки ракет;
- авіаційні бомби;
- артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);
- інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);
- ручні гранати;
- стрілецькі боєприпаси (патрони до пістолетів, карабінів, автоматів тощо).
3) піротехнічні засоби:
- патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);
- вибухові пакети;
- петарди.
4) ракети (освітлювальні, сигнальні):
- гранати;
- димові шашки.
5) саморобні вибухові пристрої - це пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:
- саморобні міни-пастки;
- міни сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.
Як правило, при знаходженні серійних мін, снарядів, гранат дорослі люди
негайно викликають фахівців, які убезпечують район і знешкоджують небезпечні знахідки в установленому порядку. Інша справа - діти. Природна цікавість спонукає їх на страшні експерименти. Діти підкладають боєприпаси у багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір, в школу.
Земля таїть багато небезпечних знахідок, на які можна натрапити під час прогулянок лісом, походів і стати їх жертвами, навіть, не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що у землі під багаттям, розкладеним на лісовій галявині, не ховаються снаряди часів війни.
1. Ретельно вибирайте місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни.
2. Перед розведенням багаття в радіусі п'яти метрів перевірте грунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або лопатою обережно зніміть верхній шар грунту, перекопайте землю на глибину 40-50 см).
3. Користуватися старими багаттями не завжди безпечно. Там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї»або такі, що не вибухнули.
4.У жодному випадку не підходьте до знайдених багать, що горять (особливо вночі). В цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути.
Практично всі вибухові речовини отруйні, чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності!
Пам'ятайте! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.
Однією з серйозних загроз сучасного суспільства є тероризм. Майже кожного дня ми чуємо про здійснення терористичних актів у яких гинуть люди. Більшість цих актів проходить з використанням вибухових пристроїв. І це, як правило, саморобні, нестандартні пристрої, які складно відшукати, знешкодити або ліквідувати. Злочинці, як правило, поміщають їх в звичайні портфелі, сумки, банки, пакети і потім, ніби випадково, залишають в багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, дійсно забутої розсіяним пасажиром в трамваї, тролейбусі або автобусі. Часто такі міни - пастки мають досить привабливий вигляд. Відомі випадки застосування таких мін у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.
От чому вимагають особливої уваги бездоглядні предмети в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі або мітингу.
Люди часто гублять свої речі і, на щастя, не кожна з них несе небезпеку, але є кілька ознак, що дозволяють запідозрити вибуховий пристрій.
- припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якого не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль здається безхазяйним;
- наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;
- звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;
- наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);
- наявність розтяжки дротів, або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань;
- специфічний запах.
Якщо знайдений предмет не повинен, як Вам здається, знаходитися «в цьому місці і в цей час», не залишайте цей факт без уваги.
Якщо ви знайшли забуту річ в громадському транспорті, опитайте людей, що знаходяться поряд. Постарайтеся встановити, чия вона або хто міг її залишити. Якщо господар не встановлений, негайно повідомте про знахідку водія (кондуктора).
У разі знаходження підозрілого предмету в під'їзді свого будинку, опитайте сусідів, можливо, він належить їм. При неможливості встановлення власника - негайно повідомте про знахідку у ваше відділення міліції.
Якщо ви знайшли підозрілий предмет в установі, негайно повідомте про знахідку адміністрацію.
1. Негайно повідомте чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту.
2. Не підходьте до предмету, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей.
3. Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету.
4. Не користуйтеся засобами радіозв'язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).
5. Дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.
Пам'ятайте! Одна з основних причин нещасних випадків з вибуховими пристроями - грубе порушення елементарних правил безпеки.
- одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;
- візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
- під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що проводять евакуацію. Не намагайтеся "зрізати" шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування.
- тримайтеся подалі від ліній енеропостачання, що впали.
- обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки - користуйтеся ліхтариком;
- негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;
- з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомите про своє місцезнаходження, самопочуття;
- перевірте, як йдуть справи у сусідів - їм може знадобитися допомога.
Якщо Ви опинилися поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб подивитись або допомогти рятівникам. Найкраще, що Ви можете зробити - залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють бомби парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух. Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі і представники силових структур, і, при повторному вибуху, жертв буде набагато більше.
Іноді терористи використовують поштовий канал. Так, вибухом пристрою, присланого в поштовому конверті, був покалічений секретар військового аташе британського посольства в США, а також секретар експерта з ракет професора Пільтца в Німеччині.
Для листів з пластиковою міною характерна незвичайна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і написи типу: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т.п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.