"Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно ввійти в повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров'я, повноцінне і радісне"

Гіппократ 

Корекційні вправи та ігри для дітей з особливими освітніми потребами

1. Вправа «Повтори за мною». Дитина повинна по інструкції: а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері»); б) показати витягнутою рукою на названий предмет (вікно, стіл, книга і т.д.); в) намалювати крейдою (олівцем) круг (паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч дошки (зошита).

2. Вправа «Який я сильний». Вправа для пальців рук: розчепірити пальці, стиснути кулак – розтиснути; з стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.

4. Вправа «Допоможи». Перекладати дрібні предмети (кульки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі дрібні предмети в коробку.

5. Вправа «Я майстер». Проколювати товстою голкою дірочки в товстому папері.

6. Вправа «З’єднай». Крейдою на дошці або олівцем на аркуші паперу ставлять дві крапки, дитина повинна пальцем провести лінію, що їх сполучає (крапки даються в різних напрямках)

7. Вправа на рівновагу. Дитина повинна:

а) пройти по накресленій лінії (пряма, круг, хвиляста);

б) пробігти по дошці, несучи який-небудь предмет.

Вправи для розвитку пам’яті та уваги

1. Вправа «Швидко назви». Вихователь показує дитині картинки і швидко їх прибирає. Дитина повинна по пам’яті назвати, що бачив. 2. Кілька разів вдаряють по долоні або олівцем об стіл. Дитина повинна сказати, скільки разів.

3. Вправа «Повтори за мною». Проводиться ритмічний стукіт (паличкою об стіл). Від вихованця вимагається повторити його.

Вправи для визначення кольору, форми, величини

1. Показується якась фігурка з кольорової геометричної мозаїки (ромб, круг, трикутник). Дитина повинна вибрати таку ж за формою (по кольору).

2. Показується певна фігурка (з тієї ж мозаїки), а потім вона прибирається. Дитина по пам’яті повинна підібрати таку ж.

3. Розкладання різнокольорових кульок, кружечків, паличок в кучки по кольору.

4. Складання різних пірамідок.

5. Будування ланцюжком кубиків однакового розміру і одного кольору. Будування кубиків різної величини в ряд за принципом поступового зменшення розміру кожного наступного кубика.

6. Виставляють однорідні предмети різного розміру (грибочки, човники, ляльки і т.д.). дитині пропонують показати найбільшу – найменшу.

7. Розкладаються різні предмети контрастних кольорів. Дитині пропонують відокремити предмети одного кольору від предметів іншого кольору. Потім вчать правильно називати ці кольори; поступово вводять нові. Шляхом вправ на різних предметах, групуючи їх і називаючи колір, дитина навчається правильно розпізнавати і називати кольори. Можна використовувати намистинки, кульки, мотки ниток, смужки паперу, палички, прапорці, ґудзики, предмети, зроблені з пластиліну (кульки, ковбаски, яблучка) і т.д.

Корекційні вправи для неспокійних дітей

Для неспокійних, імпульсивних дітей доцільно заняття чергувати зі спеціальними вправами, які вимагають спокою і самовладання. Ці вправи можуть бути наступними:

1. Посидіти спокійно 5-10-15 секунд.

2. Посидіти мовчки, заклавши руки за спину.

3. Повільно мовчки проводити рукою по краю стола.

4. Тихо встати і сісти.

5. Тихо пройти до вікна (до двору), повернутися на своє місце і сісти.

6. Тихо підняти і опустити книжку (можна кілька разів).

Ігри із будівельним матеріалом

 1. Дитина будує за показом або по словесній інструкції. За показом. Дорослий кладе кубик. Дитина повинна зробити те ж саме. На цей кубик кладеться інший. Дитина виконує цю ж саму дію. По словесній інструкції. Дорослий мовою регулює дії дитини. «Візьми червоний кубик, біля нього постав такий же» і т.д. Деякі діти добре підпорядковують свої дії словесній регуляції і таким чином вчаться виконувати багато завдань. Діти  краще будують за показом, наслідуючи кожну дію.

2. Дитина будує за зразком. Цей вид діяльності більш складний.  Подається нескладний зразок і пропонується: «Побудуй таку ж саму лавку» («хатинку», «садок» і т.д.). Якщо дитина не може виконати завдання самостійно, слід їй в цьому допомогти.

Вправи для розвитку моторики і уваги

1.     Вправа «Повтори за мною».

Дитина повинна по інструкції: а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері»);

б) показати витягнутою рукою на названий предмет (вікно, стіл, книга і т.д.);

в) намалювати крейдою (олівцем) круг (паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч дошки (зошита).

2.     Вправа «який я сильний».

Вправа для пальців рук: розчепірити пальці, стиснути кулак – розтиснути; з стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.

3.     Скачувати з пластиліну кульки, змійки, ланцюжки.

4.     Вправа «Допоможи». Перекладати дрібні предмети (кульки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі дрібні предмети в коробку.

5.     Вправа «Я майстер». Проколювати товстою голкою дірочки в товстому папері.

6.     Вправа «З’єднай».

Крейдою на дошці або олівцем на аркуші паперу ставлять дві крапки, дитина повинна пальцем провести лінію, що їх сполучає (крапки даються в різних напрямках).

Вправи для розвитку пам’яті та уваги

1.     Вправа «Швидко назви».

Вихователь показує дитині картинки і швидко їх прибирає. Дитина повинна по пам’яті назвати, що бачив.

2.     Вправа «Впіймай звук».

Кілька разів вдаряють по долоні або олівцем об стіл. Дитина повинна сказати, скільки разів.

3.     Вправа «Повтори за мною».

Проводиться ритмічний стукіт (паличкою об стіл). Від вихованця вимагається повторити його.

4.     Вправа «Покажи».

Виконується який-небудь рух. Дитина по пам’яті повинна його повторити.

5.     Вправа «Не помились».

Дитині зав’язують очі, вихователь торкається його. Дитина повинна визначити скільки разів до нього торкнулися.

Як заспокоїти дитину під час повітряної тривоги: прості вправи

Відверто розмовляйте з дітьми, але не сійте паніку

Вам необхідно за будь-яку ціну не допустити розвитку паніки як серед дітей, так і серед дорослих. Батьки повинні тримати себе в руках та транслювати спокій. Діти дуже «чутливо» вловлюють емоції людей, які їх оточують та їх реакція на те, що відбувається навколо, багато в чому залежатиме від того, як реагує дорослий. Якщо ви починаєте панікувати, то це неодмінно передасться дитині. Однак, якщо вам справді дуже страшно, то не варто «маскувати» свої емоції. Дитина обов'язково розпізнає ваші спроби приховати від нього правду та почне фантазувати.

Все це призведе до розвитку сильного страху та навіть паніки. Психологи радять зізнаватись дітям у тому, що вам теж страшно і відверто з ними розмовляти про те, що відбувається. Не приховуйте правду і в м'якій формі розкажіть про війну (з огляду на вік дитини). Уникайте застрашливих деталей та подробиць, проте не вигадуйте казкові історії та не говоріть про те, що «це гримить грім». Будьте відвертими й обговорюйте те, що відбувається навколо.

Займайтеся творчістю та читайте вголос

Заздалегідь подбайте про те, щоб у тому місці, куди ви ходите під час повітряної тривоги були книги, іграшки, пластилін, настільні ігри, карти, папір та олівці/фломастери. Займаючись з дитиною творчістю, ви допоможете їй відірватися від негативних думок. Запропонуйте малюкові намалювати малюнок для наших захисників. Поясніть, що таким чином він підтримає бойовий дух воїнів і додає їм сили у боротьбі з ворогами. Малюнки можна публікувати у соцмережах та показувати це дитині. Таким чином він відчує свою важливість та значущість.

Також психологи радять читати вголос книги та обговорювати прочитане. Це допомагає дітям відволікатися від негативних думок та вивільняти свої емоції. 

Обіймайте дитину та займайтеся дихальними вправами

Психологи радять якнайбільше обіймати дитину і міцно притискати її до себе, зайвий раз тримати за руку і розтирати долоні, гладити по голові та цілувати. Це заспокоїть дитину у будь-якому віці. Також запропонуйте дитині подихати разом з вами та попрактикуйте «квадратне» духання.

Знайдіть очима прямокутний предмет і дотримуйтесь інструкцій:

1.     Подивіться у верхній лівий кут і вдихніть, рахуючи при цьому до чотирьох.

2.     Переведіть погляд на верхній правий кут і затримайте дихання, рахуючи до чотирьох.

3.     Переведіть погляд у нижній правий кут і видихніть, рахуючи до чотирьох.

4.     Переведіть погляд у нижній лівий кут і зробіть затримку з порожніми легенями, рахуючи до 4.

Повторіть цей цикл 10—15 разів. Поступово збільшуйте час перебування у кожному з кутів квадрата. 

Придумайте для дитини відповідальне доручення

Навіть у цей непростий час обов'язково давайте своїм дітям доручення. Придумайте для своєї дитини «зону відповідальності» і заздалегідь домовтесь про те, що під час тривоги саме вона, наприклад, відповідатиме за «евакуацію» м’якої іграшки  до сховища, стежити та піклуватися про неї.

Також можна запропонувати дитині відповідати за поповнення запасів питної води та їжі або організацію дозвілля під час тривоги (якщо малюку вже більш як сім років). Це допоможе дітям відчувати свою значущість та відриватися від негативних думок. 

Вправи та техніки, щоб заспокоїти дитину під час тривог:

Знайти кілька предметів одного кольору і перелічити їх.

Порахувати кроки до якогось предмета.

Рахувати від десяти до одного.

Потерти кінчик носа.

Злегка натиснути долонями на очні яблука з двох боків.

Подивитися праворуч якомога далі, не повертаючи голови, затримати погляд на 15–20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивитися ліворуч якомога далі, потім знову прямо.

Розтерти руками тіло.

Розтерти точку між підмізинним пальцем і мізинцем.

Можна написати ці вправи на листочку і покласти у наплічник безпеки, який дитина бере із собою до сховища. І головне – поясніть дитині, що страх і паніка – це дуже неприємно, але не смертельно, і разом ви з усім упораєтесь.

Зняти напругу, коли лунають неприємні гучні звуки, допоможуть наступні практики:

• співання пісень;

• прослуховування аудіоказок в навушниках;

• промовляння дражнилок на російську армію, щоби знецінити ворога та зменшити страх;

• масаж вух та простукування зони за вухами;

• застосування дихальних практик з гучним видихом;

• гра “Слоник”, який обмахується вухами (для цього прикласти долоні до вух, відтуляти й затуляти їх);

• гра “Комахи” (уявити, що в приміщенні багато комарів і ловити їх, плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців);

• позіхання (для цього потрібно провести пальцями від вушної раковини до щелепного суглоба і запропонувати дитині позіхати);

• розсмоктування льодяників, жування сухофруктів, цукерок чи гумок;

• пускання мильних бульбашок, якщо дозволяють обставини.

Дихання животом

Техніка складається з трьох кроків:

Крок 1. Покладіть руку на живіт.

Крок 2. Зробіть кілька усвідомлених вдихів та видихів. Наприклад, 5 секунд вдих, 5 секунд видих. Стежте, щоб вдих був через ніс, а видих — через рот.

Крок 3. Поясніть дитині, що коли вона вдихає, то м’яко надуває свій живіт, як повітряну кульку, а коли видихає, повітря ніби повільно виходить із кульки.

Таке дихання заспокоює та допомагає кисню швидше наситити кров.

Вправа «Метелик»

Ліву руку покладіть на праве плече, а праву – на ліве. І по черзі похлопуємо долонями по плечах: «тік» по одному, «так» – по іншому. Вправу треба робити повільно, монотонно. Це заспокоює тіло, вимикається тривога та паніка.

РОЗВИТОК РУХОВОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ЗАСОБАМИ АДАПТИВНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

У вирішенні проблем корекції, реабілітації та соціальної адаптації дітей з порушеннями психофізичного розвитку важливу роль в умовах сьогодення відіграють засоби адаптивного фізичного виховання.

Дисгармонійність  розвитку дітей з  інтелектуальними  порушеннями знаходить  свій  вияв  у  нижчому, порівняно з нормою, рівні розвитку фізичних якостей і реалізується у вигляді рухових  порушень. Дослідження вказують  на  низький  рівень розвитку  фізичних якостей  (показники  сили,  швидкості,  витривалості, гнучкості, точності й статичної рівноваги), координаційних здібностей та дрібної моторики у розумово відсталих школярів у порівнянні з учнями масових шкіл.

В якості засобів адаптивного фізичного виховання пропонуємо методику “Алфавіт рухів тіла”, складається вона з рухових поз, що образно уявляють букви абетки. 

Діти  на  слух  або зорово сприймають  назву  букви  і використовуючи м’язове відчуття і м’язовий рух, зображують цю букву. І навпаки, аналізуючи ту або іншу позу називають зображену букву. В даному випадку з’єднуються розумове уявлення букви і м’язові відчуття, завдяки чому зміцнюються умовні зв’язки в корі головного мозку і згодом буква легко відтворюється. Це дозволяє активізувати як процес навчання, так і біологічний процес розвитку дитини.

Після засвоєння дітьми рухів тіла, що зображають окремі букви, можна використовувати  їх  комплекси. Комплекси  складені  із  спеціально розроблених рухів тіла, які відповідають певним буквам у послідовності, що легко виконується. Комплекси можуть виконуватися учнями як на уроках фізичної культури, так і під час фізкульт-хвилинок на загальноосвітніх уроках. Крім того, комплекси можна використовувати на заняттях з лікувальної фізичної культури та логопедії.

Правильна постава – як її підтримувати?

Порушення постави у дітей зустрічається дуже часто. Що ж може статися? Якщо дитина неправильно тримає тіло, його грудна клітка поступово звужується, робиться плоскою, кути лопаток починають стирчати, відходячи від хребта, спина горбиться, живіт випинається вперед. Починає скривлюватися хребет, виникає сутулість. Все це шкодить здоров’ю.

Причини невірної постави:

1. Звичка стояти з опорою на одну ногу

2. Хода з опущеною головою

3. Одностороннє обтяження

4. Звичка сидіти на краю стільця

5. Високій стілець, стіл

6. Дуже м’які меблі, постіль, подушка

7. Звичка спати в одній позі, на одній стороні.

Основним засобом профілактики сколіозу служать фізичні вправи, що сприяють рухливості грудної клітки, зміцненню м’язів спини, міжлопаткової зони, живота, а також усунення причин виникнення неправильної постави.

Рекомендації батькам:

Виробляйте у дитини правильну поставу: трохи піднесена голова, розгорнуті плечі, за які не виступають лопатки, лінія живота, не виходить за лінію грудної клітки.

• Робоче місце та інші меблі повинні відповідати зросту і віку дитини. Відстань від столу до очей не повинно бути менше 30см.

• Дитяче ліжко не повинна бути занадто м’якою. Якщо можливо, придбайте ортопедичний матрац. Подушку краще вибирати середніх розмірів.

• Не дозволяйте дитині дивитися телевізор або читати, лежачи на боці.

• Нерухомо сидіти рекомендується не більше 20 хвилин. Щоб розслабити м’язи і запобігти розвитку сутулості, слід якомога частіше вставати, хоча б на півхвилини – хвилину. Сидячи, нехай дитина змінює положення ніг: ступні поруч або розлучені, вперед або назад.

• “Правильно” сидіти теж потрібно вміти. Сидите на стільці ближче до краю, коліна намагайтеся тримати зігнутими під прямим кутом, спину випрямити, лікті покладіть на підлокітники, щоб по можливості зняти навантаження з хребта.

• Заохочуйте рухову активність дитини, віддавайте перевагу ігровим видам спорту. Корисними будуть ранкова гімнастика, загартовування, біг, ходьба на лижах, плавання.

• Заняття фізкультурою при неправильній поставі підвищать загальний тонус організму, поліпшать функції дихальної, нервової та ендокринної систем, виховають вольові якості.

• При сколіозі дитині не рекомендуються несиметричні види спорту (бадмінтон, теніс, художня та спортивна гімнастика), так як вони можуть справити негативний вплив на деформований хребет.

• Позитивний ефект при сколіозі дає плавання. При цьому захворюванні найчастіше практикують брас на грудях з подовженою паузою ковзання. Батерфляй і кроль при сколіозі не рекомендуються. Ці стилі плавання збільшують скручування хребців і гнучкість хребта. Можна застосовувати їх окремі елементи.

• Дитині, у якого вже є ознаки сколіозу, слід взяти за правило регулярно виконувати не тільки вправи загальнозміцнюючого характеру, але і спеціальний курс, який необхідний для зміцнення м’язів преса, спини і грудей, поліпшення постави і трофіки тканин.

• Не рідше ніж раз на 3 місяці доцільним буде проходити курси електростимуляції м’язів. Природно, попередньо проконсультувавшись з ортопедом. Прогрівання вздовж хребта зміцнять природний м’язовий корсет. Однак слід пам’ятати, що така процедура носить підтримуючий, а не лікувальний характер. Виправити деформації на ранніх стадіях може лікувальний масаж або операція – на наступних.

• Варто звернути увагу на меню дитини. Збалансоване харчування благотворно впливає на структуру м’язів і кісток. Добовий раціон білків тваринного походження повинен становити 100 грам. Солі кальцію і фосфору в організм повинні надходити з натуральних харчових продуктів, але не у вигляді чистих солей. Дітям у достатній кількості корисні молочні продукти, риба, овочі і фрукти.

Вправи для формування правильної постави

1. Початкове положення: стоячи біля стіни, притулившись до неї спиною, литкових м’язах ніг і п’ятами. Потім, зберігаючи рівну правильну поставу, зробити кілька кроків вперед.

2. Початкове положення: лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Голова, тіло і ноги складають єдину пряму лінію. Потім підняти голову і плечі і повернутися у вихідне положення.

3. Початкове положення: лежачи на спині, руки вздовж тіла, поперек притиснутий до підлоги. Потім встати і прийняти правильну поставу.

Вправи для зміцнення м’язового корсету

1. Початкове положення: лежачи на животі, руки під підборіддям. Потім покласти руки на пояс, підняти голову і плечі, лопатки з’єднати і утримувати таке положення кілька секунд.

2. Нерізкими рухами піднімати руки вгору, в сторони і опускати їх на плечі.

3. Сидячи на підлозі, не поспішаючи, по черзі піднімати прямі ноги, не відриваючи при цьому таз від підлоги.

4. Виконувати попередню вправу, тільки піднімати обидві ноги одночасно і утримувати їх в піднятому положенні на 10-15 секунд.

Ці вправи носять загальнозміцнюючий характер і виконуються 1-2 рази на день. Для профілактики сколіозу фахівці рекомендують до гімнастики додати ходьбу на свіжому повітрі (бажано в парку або в хвойному лісі), біг підтюпцем і плавання.

Вальгусна деформація стопи у дітей: як діагностувати та лікувати?

Перші два роки життя діти ростуть з неймовірною швидкістю. Здається, ще вчора ваш малюк тільки почав повзати, а вже сьогодні він без чиєї-небудь допомоги зробив свої перші кроки.

Діти швидко вчаться, тому більшість з них вже через кілька місяців впевнено крокують по доріжці, не боячись впасти. Однак є і такі діти, в яких виникають проблеми з ходою— з’являється легка клишоногість, причиною чого може бути вальгусна деформація стопи у дитини.

Наскільки це серйозно?

Дитячий організм активно росте, що обумовлює достатню рухливість суглобів і м’якість кісток скелета. У період часу, коли малюк починає самостійно ходити, значною мірою збільшується навантаження на опорно-руховий апарат, зокрема на стопи. Зважаючи на ті чи інші причини ще незміцнілі кістки нижніх кінцівок можуть викривлятися під вагою тіла. Стан, коли гомілки набувають дугоподібну форму, а стопи частково вивертаються всередину, називається вальгусною деформацією стопи в дитини.Головна ознака наявності вальгусної деформації стопи в дитини — відстань між внутрішніми поверхнями щиколоток при щільно притиснутих випрямлених колінах становить більше 4-5 см тобто, якщо рівно поставити дитину і попросити притиснути стопу до стопи, їй цього зробити не вдається, так як деформовані гомілки будуть віддаляти їх одну від одної.

Чому виникає вальгусна деформація стопи у дітей?

Ознаки неправильного розвитку опорно-рухового апарату можуть бути помітні ще в дитячому віці, під час огляду лікаря-ортопеда. У цьому випадку мова йде про вроджену патологію кісткової системи, що розвинулася у дитини в період внутрішньоутробного життя.

Що стосується набутої вальгусної деформації стопи у дітей, існують фактори, що сприяють розвитку даної патології. До них відносяться:

1. Передчасні пологи (у недоношених діток процес розвитку сполучної тканини не завершений, тому опорно-рухова система має багато вразливих місць)

2. Рахіт (недолік кальцію в кістках робить їх крихкими і м’якими)

3. Зайва вага (ожиріння веде до підвищення навантаження на суглоби)

4. Часті хвороби в дитячому віці (інфекційно-запальні, простудні)

5. Вроджений вивих стегна

6. Перелом з тривалим носінням гіпсу

7. Дистрофія м’язів

8. Ранні спроби дитини самостійно ходити

9. Відсутність фізичного виховання в дошкільному і шкільному віці

10. Неправильно підібране взуття, яка не фіксує дитячу ніжку

11. Порушення обмінних процесів

12. Травмовані в дитинстві стопи

Як проявляється вальгусна деформація стоп у дітей?

Існує кілька клінічних ознак, завдяки яким можна запідозрити розвиток вальгусної деформації стоп у дитини, і найчастіше вони виявляються на другому році життя.

• Дитина пересувається незграбно, човгає ніжками, більше спираючись на внутрішню поверхню стопи.

• Малюк скаржиться на те, що швидко втомлюється під час рухливих ігор, відчуває тяжкість і біль в ногах до вечора.

• Ніжки набувають х-подібну форму.

• При носінні взуття неозброєним оком видно її нерівне зношування — з «завалом» стопи на внутрішню поверхню підошви.

ВАЖЛИВО! При появі будь-якого з перерахованих вище ознак вальгусної деформації стопи в дитини слід проконсультуватися у дитячого ортопеда.

Вальгусна деформація стопи у дітей. Як допомогти малюкові?

Зіткнувшись вперше з даною проблемою, деякі батьки покладаються на те, що дитина «переросте» недугу, інші — починають шукати шляхи вирішення проблеми ще на ранніх стадіях вальгусної деформації стоп у дітей. Так хто ж правий у цій ситуації?

Справа в тому, що викривлення ніжок в ранньому дитинстві може спричинити за собою серйозні проблеми, які будуть супроводжувати дитину все її життя. Мова йде не тільки про плоскостопість, але і про таких ускладненнях вальгусної деформації стоп у дитини, як викривлення хребта (сколіоз), вкорочення однієї кінцівки, хвороби суглобів (артрози), клишоногість, деформація тазу і т. д. Тому, чим раніше буде розпочато лікування, тим сприятливіший прогноз.

Перший етап — обстеження.

Лікування вальгусної деформації стоп у дитини, як правило, тривале і трудомістке, тому вимагає терпіння і наполегливості. Комплекс терапевтичних заходів багато в чому залежить від ступеня тяжкості вальгусної деформації стопи в дитини, яку визначають за допомогою огляду, рентгенографії, ультразвукової діагностики, комп’ютерної плантографії (оцінка параметрів ступні), а також інших сучасних методів дослідження.

ВАЖЛИВО! При постановці діагнозу вальгусної деформації стопи в дитини необхідно відвідати лікаря-невролога, щоб виключити патологію центральної нервової системи.

Корекція вальгусної деформації стопи.

Як при вродженому, так і при набутому пізніше викривленню стоп, гарним терапевтичним ефектом володіють фізіотерапевтичні процедури (масаж стоп, попереково-крижового відділу; ванни для ніг; парафінотерапія; електрофорез; магнітотерапія і т. д.)

Крім того, всім дітям призначають заняття лікувальною фізкультурою і плаванням, завдяки яким вдається зміцнити зв’язковий апарат і м’язи ніг.

Діти з вальгусною деформацією стопи повинні носити виключно ортопедичне взуття.Не варто нехтувати плановими оглядами лікаря-ортопеда, так як рання діагностика вальгусної деформації стопи в дитини дозволяє уникнути важких наслідків і спрощує лікування.

ДЛЯ ДІТЕЙ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Під час занять з дітьми, які мають порушення опорно-рухового апарату, батьки мають пам’ятати про правильну організацію рухового режиму під час ігор, занять, відпочинку.

Насамперед потрібно знайти правильну та зручну для дитини позу під час роботи за столом або гри. Такі діти швидко втомлюються, особливо під час активних дій, тому вони мають фізичну потребу у відпочинку. Наприклад, діти складають із кубиків будівлі. Батьки спостерігають за процесом і бачать, що дитина втомилася і починає відволікатися. У цей момент варто запропонувати дитині підвестися зі стільця (крісла), підійти (під’їхати) до шафи з іграшками і взяти якусь із них. Після цього можна продовжувати попереднє заняття. Або, наприклад, діти розфарбовують малюнки в альбомі. Батьки можуть кілька хвилин поговорити з дитиною про зміст малюнка. Рука дитини в цей час відпочиває.

У таких дітей часто не тільки не сформовані рухові навички, а й відсутні правильні уявлення про рух. Основними напрямами роботи є: розвиток навичок самообслуговування, практичної діяльності та підготовки руки дитини до письма. Опанування рухових навичок відбувається поетапно, потребує тривалого

часу і терпіння, тож доцільно це робити під час цікавих ігор. На першому етапі важливо навчити дитину довільно брати й опускати предмети, перекладати їх із руки в руку, складати у певне місце, вибирати, порівнюючи свої рухові зусилля з характеристиками предмета.

Для розвитку рухових умінь батьки можуть використовувати різні побутові предмети: набори замків, перемикачі, телефони, пульт телевізора. За допомогою імітації можна навчати таких дій як вмикання, вимикання або переключення телевізора, комп’ютера, світла тощо.

Важливо навчити дитину самостійно їсти. Цю роботу слід починати з формування навички підносити свою руку до рота; далі слід навчати користуватися ложкою, самостійно їсти, тримати чашку і пити з неї.

Для початку бажано використовувати чашки і тарілки, що не б’ються. Дуже важливо навчити дитину різних дій під час одягання. Спочатку треба навчати дитину розстібати великі ґудзики, потім дрібні. У такій же послідовності слід навчати її зашнуровувати і розшнуровувати черевики.

Навички самообслуговування закріплюють в іграх з лялькою (роздягають, одягають її), і тільки після цього можна переносити дії на саму дитину. Після таких ігор-вправ у дитини виникає прагнення до самостійної діяльності.

Розвиток загальної моторики

Розвитку рухів руки потрібно приділяти особливу увагу якомога раніше. Ускладнення завдань, збільшення амплітуди дій і тривалості занять відбувається поступово. Формування цілеспрямованих рухів рук можна починати з найпростіших ігор «Ладусі», «Сорока-білобока» тощо, з виконанням відповідних жестів: вказати пальцем на предмет, напрямок, підкликати пальцем до себе, помахати рукою («до побачення»), погладити рукою по голові («гарний», «гарна»), постукати в двері одним пальцем, кількома напівзігнутими пальцями, постукати по столу одним пальцем (привернути увагу до себе), по черзі кількома пальцями («гра на фортепіано», «дощ іде»).

Корисно використовувати імітаційні рухи («півник махає крилами», «у вітряка крутяться лопаті», «лісоруб рубає дрова», «тесля стукає молотком»).

У процесі навчання різних рухів рук і дій з предметами не потрібно поспішати. Доречно, у повільному темпі, пропонувати кожен новий рух, показувати рукою дитини, як його виконувати. Потім слід запропонувати виконати цей рух самостійно (за необхідності, допомагати).

Якщо дитина недостатньо чітко чи правильно виконує завдання, або не може взагалі з ним упоратися, в жодному разі не можна виявляти своє невдоволення. У цьому випадку потрібно повторити цей рух кілька разів. Лише копітка робота батьків, підбадьорення в разі невдач, заохочення за найменший успіх, ненав’язлива допомога допоможуть досягти результату.

При формуванні кожної нової схеми рухової дії необхідно вимагати від дитини чіткості виконання, вільного руху, плавності переходу від однієї дії до іншої і цілеспрямованого збільшення або зменшення амплітуди рухів. Слід навчати дітей виокремлювати елементарні рухи у плечових, ліктьових, променево-зап’ястних суглобах, і по можливості, правильно, вільно виконувати їх.

Дуже складно домогтися скоординованого виконання рухів у різних суглобах, що необхідно у предметній діяльності (особливо під час письма). Малечі можна пропонувати перекладати предмети з одного місця на інше, з руки в руку, прокочувати, підкидати і ловити їх. З дітьми старшого дошкільного віку для відпрацьовування цих рухів необхідно робити вправи зі спортивним інвентарем (м’ячами, гантелями, гімнастичними палками, булавами).

Розвиток дрібної моторики у дітей

Щоб перевірити, чи може дитина ізольовано рухати правою рукою (всі інші частини тіла мають перебувати у спокої), її просять підняти руку вгору та опустити, зігнути в ліктьовому суглобі і розігнути, відвести вбік і повернути у вихідне положення, зробити кругові рухи (у плечовому суглобі) в один та в інший боки, повернути долоні вгору і вниз, стиснути пальці в кулак і розігнути, зі стиснутих у кулак пальців розігнути

спочатку великий палець, потім великий і вказівний, вказівний і мізинець.

У випадках легких уражень, коли рухи пальців правої руки не ізольовані і супроводжуються подібними рухами лівої руки, можна виконувати таку вправу: дорослий сідає ліворуч і, м’яко притримуючи п’ясть лівої руки, просить дитину виконувати рух пальцями правої.

Корисно виконувати такі вправи:

• розгладити аркуш паперу долонею правої руки, притримуючи його лівою, і навпаки;

• постукати по столу розслабленою п’ястю правої (лівої) руки;

повернути праву руку на ребро, зігнути пальці в кулак, випрямити, покласти руку на доло-

ню, зробити те саме лівою рукою;

• руки напівзігнуті, опираються на лікті (струшування по черзі п’ястями);

• руки перед собою, опора на передпліччя, по черзі змінювати положення правої і лівої п’я-

стей (зігнути-розігнути, повернути долонею до обличчя – до столу);

• зафіксувати лівою рукою праве зап’ястя, а долонею правої руки постукати по столу, погладити стіл тощо.

Одночасно проводиться робота з розвитку рухів пальців рук:

• з’єднати кінцеві фаланги випрямлених пальців рук;

• з’єднати променево-зап’ястні суглоби, п’ясті розігнути, пальці відвести.

Батькам потрібно звернути увагу на протиставлення великого пальця до всіх інших; на вільне згинання і розгинання пальців рук без рухів п’ясті й передпліччя, якими вони часто заміщуються.

Для цього рекомендуються такі вправи:

• стиснути пальці правої руки в кулак, випрямити;

• зігнути пальці одночасно і по черзі;

• торкнутися по черзі всіма пальцями великого, з’єднати великий палець з усіма іншими по черзі;

• ритмічно постукати кожним пальцем по столу під рахунок «один, один-два, один-два-три»;

• звести і розвести пальці, зігнути і розігнути із зусиллям;

• багаторазово зігнути і розігнути пальці, легко торкаючись пучкою першого пальця інших.

Надзвичайно важливо сформувати в дитини різні способи утримання предметів (відповідно до їх розмірів, форм, матеріалів). Нечіткий, неточний захват і зміни в положенні великого і вказівного пальців ускладнюватимуть дитині будь-яку предметну діяльність, а також малювання, письмо. Саме тому потрібно змалечку розвивати у дітей правильні способи захвату іграшок і рухових дій з ними.

Малі діти часто із силою згинають пальці, напружують м’язи всієї руки, на обличчі з’являється гримаса. Тому їм потрібно пояснити, як треба виконувати рухи, показати, як це зробити правильно, повторити кілька разів, щоб дитина могла самостійно виконувати ці рухи, дотримуючись вимог дорослого.

Корисними для розвитку рухів є завдання з використанням паперу. Потрібно вчити дітей складати і розгортати, скручувати, перегортати, розривати, м’яти і розгладжувати аркуші паперу (наприклад, простий газетний папір). Для розвитку рухів рук слід навчати дитину перемотувати з клубка в клубок мотузку, шнур, нитки. Часто у дитини, яка тримає олівець чи ручку, спостерігається млявість пальців або, навпаки, надмірна напруга й обмежена рухливість.

З дітьми, яким складно згинати і розгинати великий, вказівний і середній пальці, можна запропонувати виконувати такі вправи:

• руки лежать на столі, дорослий фіксує передпліччя. Дитина намагається взяти великим,

вказівним і середнім пальцями паличку, крейду, олівець, ручку, підняти на 10-12 см над столом, а потім покласти;

• перед дитиною на столі ставиться відкрита коробочка з рахунковими паличками (сірниками або іншими дрібними предметами). Дитина бере палички з коробочки і складає їх під рукою (рука лежить близько до коробочки), намагаючись не зрушити руку з місця, а тільки розгинати і згинати великий, вказівний і середній пальці, а потім так само складає все в коробку;

• розкачати на дошці вказівним і середнім пальцями одночасно і по черзі грудочки пла-

стиліну, розкачати у висячому положенні грудочку пластиліну великим і вказівним пальцями (великим і середнім; великим, вказівним і середнім);

• міцно утримуючи сірник у горизонтальному положенні великим і вказівним пальцями лівої руки, одночасно вказівним і середнім пальцями правої руки підтягувати його до себе;

• прокочувати, обертати сірник (олівець) між великим і вказівним, великим і середнім, великим, вказівним і середнім пальцями правої руки;

• дорослий натягує між вказівним і середнім пальцями кільце тонкої пакувальної резинки.

Дитина перебирає її як струни гітари вказівним і середнім пальцями, підтягує її до себе, згинаючи вказівний і середній пальці, захоплює трьома (вказівним, середнім і великим) пальцями.

Заняття з малювання та письма батькам слід проводити в такій послідовності:

• перевірити, чи правильно стоїть стілець, чи зручно сидіти дитині;

• правильно розташувати на столі альбом (зошит);

• руку, якою дитина пише (праву чи ліву), покласти в положення для письма і зберігати його якийсь час, змінюючи положення голови, тулуба (дорослий коригує позу і допомагає дитині її утримувати);

• вкласти лівою рукою у праву кольоровий олівець. Під час виконання цього завдання важливо стежити, щоб дитина не напружувалася, не згиналася, не відводила вбік обличчя й очі, не згинала праву руку, не знімала її зі столу;

• виконати правою рукою кілька рухів, дотримуючись правильної для письма пози;

• поставити кілька крапок на аркуші паперу, не рухаючи рукою і не напружуючи її, провести лінію зверху вниз (до себе) на максимально можливу відстань, п’ясть при цьому не рухається;

• покласти олівець на стіл, розслабити праву руку.

Усі завдання потрібно повторювати кілька разів у такій самій послідовності, щоб дитина не нудьгувала, можна змінювати колір олівця. Поступово батьки можуть ускладнювати вправи. Дитині корисно малювати різні фігури: овали, кола, півкола різних розмірів, оскільки в цьому процесі будуть задіяні передпліччя, п’ясть, пальці. Можна малювати «равлика»: почати з об’ємного завитка максимального розміру; далі, не

відриваючи олівця, зменшувати розміри завитків і закінчити крапкою; «розкрутити равлика»: почати з крапки і поступово збільшити завитки до максимального розміру.

Дитина має відчути, усвідомити та запам’ятати, що лінії креслять пальцями згори вниз (до себе), знизу вгору (від себе); ламані лінії, півкола, зиґзаґи – рухами пальців, п’ясті, передпліччя; дуги, овали великих розмірів, «равлики» – рухами пальців, п’ясті, передпліччя.

Для розвитку координації рухів передпліччя, п’ясті й пальців батьки можуть пропонувати дітям малювати різнокольорові квадрати один в одному (від великого до крапки), кола (один в одному до крапки), квіти з пелюстками, прапорці, будинки тощо. Малюнки мають бути невеликими, щоб їх виконання потребувало рухів пальців.

(Організаційно- методичні засади діяльності інклюзивно-ресурсних центрів: навчально-методичний посібник / За заг. ред. М.А. Порошенко та ін. – Київ : 2018. – 252 с.)

Спортивні загадки

Прості вправи – а скільки задоволення ви подаруєте собі й своїй дитині. Залишайтеся вдома!

День 1

Рухливі ігри з дітьми, навіть удома

Іграм дітей на свіжому повітрі можуть завадити погана погода та стан навколишнього середовища, не кажучи вже про спалах коронавірусу. Але не хвилюйтеся: ми все одно можемо погратися з дітьми в приміщенні, підживлюючи їхню енергію протягом тривалого перебування вдома!

Павутиння

Десь у будинку (наприклад, між меблями, під обіднім столом чи в передпокої) збудуйте павутину з вовняної пряжі. Ідея гри полягає в тому, щоб дитина пробиралася крізь «павутину», не торкаючись її.

Інші ідеї рухливих і веселих ігор

1. Танці під музику. Увімкніть музику та кружляйте під неї з немовлям на руках або разом зі старшою дитиною.

2. Кидання шкарпеток. Підготуйте чисті шкарпетки й кошик як ціль. З певної відстані намагайтеся поцілити скрученими в кульку шкарпетками в кошик якнайбільше разів.

3. Стрибки жабки. Стрибайте на неслизьких поверхнях, розмістивши кілька рушників як перешкоди. Ви також можете показати дітям, як зімітувати інших тварин, що плигають: кроликів, кенгуру тощо.

Ці заняття сприяють розвитку таких навичок і вмінь: соціальна взаємодія (дитина – дорослий); орієнтація в просторі, керування власним тілом; велика та дрібна моторики; вміння знаходити рішення, зокрема в партнерстві з дорослим; навички активного спілкування: ставити запитання та давати відповіді; математичні вміння: рахувати, порівнювати більше/менше; розвиток емоційного інтелекту; формування позитивної самооцінки (Я-концепції).

День 2

Приготування їжі разом з дітьми

Чи ви знали, що у приготування їжі разом з дітьми є чимало переваг? Це і соціально-емоційний розвиток, і розвиток мови й когнітивних здібностей, і фізичний розвиток дитини. Простими куховарськими завданнями для ваших малюків можуть бути: перемішати суміш для млинців, помити овочі чи накрити на стіл. Діти із задоволенням готують їжу разом з батьками. Ви також можете навчити дітей деяких основних правил приготування їжі, наприклад, вживати тільки ретельно приготовлену їжу й пити кип’ячену воду.

Ці заняття сприяють розвитку таких навичок і вмінь: гігієнічні навички, формування поняття «здорове харчування»; дрібна моторика; вміння слухати інших; вміння дотримуватися правил (послідовність дій, дотримання часових меж, гігієна); робити вибір й аргументувати його (наприклад: чому ти вибрав/вибрала саме це яблуко для салату); вміння визначати/порівнювати властивості різних предметів: як продуктів харчування, так і засобів (ніж з металу, чашка зі скла…); розвиток емоційного інтелекту.

День 3

Вигадування та переказ історій разом з дитиною

«Напишіть» книжку

Згадайте ситуацію, що дуже насмішила вашу дитину – щось цікаве й веселе, що трапилося у вашій родині. Ідея полягає в тому, щоб зробити книжечку, в якій буде викладена ця історія. Для виготовлення книжки вам знадобляться відповідні матеріали для сторінок; дитина може сама намалювати ілюстрації або вибрати картинки зі старих журналів, а також прикрасити обкладинку. Крім того, якщо дитина вже вміє писати, вона може підписати зображення у форматі ілюстрованої казки.

Ці заняття сприяють розвитку таких навичок і вмінь: творчі здібності, формування почуття краси; сенсорні й математичні навички: колір, форма, розташування на площині тощо; дрібна моторика; пізнавальні здібності; вміння створювати власні історії та розповідати їх, зокрема креативно мислити, відстоювати свою думку; мовлення, збагачення активного словника; розвиток емоційного інтелекту; формування позитивної самооцінки (Я-концепції).

День 4

Пошук скарбів удома

Підготуйте набір підказок для організації пошуку скарбів у будинку. Підказками можуть слугувати дотепні запитання, що спонукатимуть дітей шукати в будинку різні куточки й речі, про призначення яких вони й не здогадувалися. Скарбом може бути улюблена страва дитини або «сертифікат» на якусь цікаву діяльність.

Що стосується молодших дітей, то ви можете сховати окремі літери, зібравши які вони зможуть скласти слова.

Це заняття сприяє розвитку таких навичок і вмінь, як вміння вирішувати проблеми, домовлятись, знаходити спільні рішення, взаємодіяти; навички орієнтації в просторі; мовлення: особливо, діалогічного (вчитися слухати інших тощо); логічне мислення та математичні навички (послідовність, орієнтація в просторі тощо); основи грамотності (знання літер); розвиток емоційного інтелекту.

День 5

Усе для творчості! Виготовлення комп’ютера з вторинних матеріалів

Діти зроблять собі комп’ютер і клавіатуру з матеріалів, що підлягають переробці. Для виготовлення монітора можна використати картонні коробки; клавіатуру можна зробити з лотка для яєць. Після цього на «клавіатуру» можна нанести літери й цифри, а на «екран» наклеїти картинку.

Заохочуйте гру, пропонуючи дитині надсилати «повідомлення» друзям з нового «комп’ютера».

Таким способом можна побудувати будь-яку машину чи механізм і намалювати на ній «кнопки», що виконуватимуть різні команди.

Ці заняття сприяють розвитку таких навичок і вмінь, як дрібна моторика; мовлення (важливо, щоб дорослі демонстрували, як можна ставити запитання, і спонукали дитину це робити; також важливо спонукати дитину прогнозувати «А що ми робитимемо далі? Як ти гадаєш?»); сенсорні й математичні навички: колір, форма, розташування на площині тощо; розвиток емоційного інтелекту.

День 6

Музиканти: Як щодо домашнього концерту?

Для цього виду діяльності треба підготувати різноманітні каструлі, відерця, пластикові тарілки й контейнери, а також ложки. Разом з дитиною виберіть її улюблену пісню та перетворіть кухню на рок-сцену! Дотримуючись ритму пісні, дитина намагатиметься «зіграти» її на «інструментах», як учасник рок-гурту.

Для цієї вправи варто підібрати пісню, яку знають більшість малюків та їхніх батьків, зіграти її разом, а потім поділитися відеозаписом «концерту».

Це заняття сприяє розвитку таких навичок і вмінь, як слухове сприймання: різні звуки, їхня гучність тощо; дрібна моторика; мовлення, зокрема: відчуття ритму (ритмічний бік мовлення), розрізнення сили звуку, дзвінкі та глухі звуки; сенсорні й математичні навички: колір, форма, більше/менше тощо; критичне мислення; навички взаємодії в партнерстві з дорослим або іншою дитиною; вміння діяти разом; розвиток емоційного інтелекту.

День 7

«Банний день»: прання одягу, миття іграшок чи посуду з дитиною

Зберіть машинки, фігурки солдатиків, ляльок, дрібних звірят тощо й покладіть їх у раковину. Заповніть її мильною водою. Поряд підготуйте ємність з чистою водою для полоскання. «Викупайте» іграшки, сполосніть їх і висушіть рушником. Ця діяльність навчить вашого малюка певного порядку дій: з часом він має робити це самостійно під доглядом батьків.

Дошкільнятам також можна показати, як прати шкарпетки й хусточки, а також сушити їх з використанням прищіпок.

Це заняття сприяє розвитку таких навичок і вмінь, як гігієнічні навички; творчість і креативність; велика та дрібна моторика; мовлення (формування вміння описувати процес дії, відповідаючи на запитання «Що ти робиш зараз? Для чого? Що можна зробити ще? та інші); вміння дотримуватися правил (послідовність дій, дотримання часових меж, гігієна) і робити вибір й аргументувати його; розвиток емоційного інтелекту.

День 8

Наведення ладу в домі

Батьки й піклувальники можуть скористатися цією нагодою, щоб навчити дитину базових життєвих навичок. Однією з таких навичок може бути акуратне складання випраного одягу. Подивіться відео – воно справді веселе![AK1] 

Інші ідеї: сортування іграшок (великі-маленькі, машинки, фігурки, ігри тощо); розкладання взуття в передпокої.

Це заняття сприяє розвитку таких навичок і вмінь, як навички самообслуговування; велика та дрібна моторика; мовлення, зокрема культури спілкування (вислуховування, говоріння по черзі); вміння зосереджуватися на досягненні очікуваного результату; розвиток емоційного інтелекту.

День 9

Ми не боїмося забруднитися! Ліплення з пластиліну

Малюки обожнюють ліпити щось із пластиліну і їм особливо приємно, коли ви долучаєтеся до них. Діти справді можуть проявити свою творчість, але іншими плюсами таких ігор є зміцнення рук і розвиток дрібної моторики.

Це заняття сприяє розвитку творчості та креативності; навичок дослідницької діяльності, адже використовуючи пластилін чи тісто для ліплення можна досліджувати/аналізувати/прогнозувати. Наприклад, що буде з тістом, якщо додати більше води? Уміння дотримуватися правил (послідовність дій); розвиток дрібної моторики; мовлення, зокрема формування вміння описувати процес дії, відповідаючи на запитання «Що ти/ми робиш/робимо зараз? Для чого? Що можна зробити ще? Як ти думаєш… та інші); розвитку емоційного інтелекту.

День 10

«Я бачу»

Гра «Я бачу» дозволяє дитині попрактикуватися в лічбі й мові. Гра має бути максимально простою: скажіть «Я бачу в цій кімнаті щось синє», а тоді запропонуйте дитині відгадати цей предмет. Дитина може поставити вам скільки завгодно уточнювальних питань, щоб врешті-решт знайти відповідь. Ви можете додати: «Я бачу щось невелике і кругле», «Я бачу щось м’яке й біле». На вулиці ця гра може стати ще веселішою, якщо ви скажете, наприклад, «Я бачу те, що рухається». Граючись зі старшими дітьми, можна сказати: «Я бачу щось, що починається на С».

Цю гру можна ускладнити: знайти схожі предмети, більшого розміру або меншого. У грі «Таємнича коробочка» батьки або діти можуть по черзі в неї щось ховати. Той, хто тримає коробочку із схованою річчю (яку сам сховав), на запитання може лише відповідати «так» або «ні». Той, хто відгадує річ у коробочці, може ставити запитання, наприклад: їстівне, тверде, дерев’яне. Саму коробочку можна виготовити разом.

Активність сприяє розвитку логічного мислення; мовлення, особливо вміння формулювати/ставити запитання, обдумати їх; сенсорних і математичних навичок (колір, форма, орієнтація в просторі, відчуття на дотик); розвитку емоційного інтелекту.

День 11

Розвиток уяви. Уявіть, що проста картонна коробка може бути фортецею

Якщо у вас знайдеться картонна коробка, то це невичерпне джерело для творчості. Дивно, наскільки малюки полюбляють гратися з такими простими речами! Картонну коробку можна перетворити на маленьку фортецю або космічний корабель; її можна обмалювати чи обклеїти картинками, вирізаними зі старих журналів. Меж для фантазії не існує!

Будівництво фортеці

Її можна збудувати за допомогою простирадл, ковдр, подушок, стільців тощо. Не поспішайте: нехай головними «будівельниками» будуть діти. І найголовніше: фортеця має бути безпечною!

Така гра сприяє розвитку бережливого ставлення до середовища (сортування сміття, вторинне використання); творчості та креативності; дрібної моторики; дотримання позитивної поведінки (безпека, розуміння того, що поруч є інші); вміння співпрацювати з іншими дітьми або дорослими; мовлення.

День 12

Ігри з ліхтариком

За допомогою ліхтарика можна навчити дітей робити тіньові силуети різних тварин на стіні. Це заняття буде особливо цікавим, якщо одночасно з демонстрацією ви розкажете якусь історію. З ліхтариком можна грати й в інші ігри: чи зможе дитина дострибнути до плями світла від ліхтарика? Чи зможе вона дотягнутися до такої плями на стіні? Після таких вправ діти самі захочуть погратися з ліхтариком – звісно, не відмовляйте їм! Крім того, за допомогою ліхтарика дошкільнят чи старших дітей можна познайомити з азбукою Морзе й навіть влаштувати танцювально-світлову вечірку.

На прикладі цієї гри можна дати дитині елементарне розуміння того, як працює ліхтарик.

Це заняття сприяє розвитку математичних і сенсорних навичок: від чого залежить розмір плями/силуету (поняття ближче/далі); до плями на стіні можна доторкнутись і порівняти з розміром долоні тощо); орієнтації в просторі, керування власним тілом; великої та дрібної моторики; креативності.

День 13

Традиційні ігри (поширені у вашій країні)

Ще одним цікавим заняттям для батьків, піклувальників і дітей є народні або традиційні ігри. Незважаючи на свою видиму простоту, ці ігри допомагають стимулювати мозок дітей, а також їхнє фізичне здоров’я. Сьогодні діти можуть нічого не знати про ігри, в які свого часу гралися ви самі. Тому ця вимушена пауза – чудова можливість, щоб згадати своє дитинство разом з дітьми.

День 14

Юні математики

Для всіх, хто любить лічбу! Пропонуємо кілька веселих і простих математичних ігор, в які можна гратися вдома з дітьми. Якщо ви знаєте інші схожі ігри – поділіться з нами!

ЛІЧБА. Щоб навчити дитину рахувати й виконувати найпростіші математичні вправи, зробіть рахункові палички з китайських паличок, зубочисток чи соломинок.

ФОРМИ. Зробіть з паперу різні геометричні фігури (трикутники, кола, квадрати) різної величини. Запропонуйте дитині складати з них різні об’єкти: будинки, машини тощо.

Активність сприяє розвитку сенсорних і математичних навичок (колір, форма, об’єм, рахунок, більше/менше; розташування на площині, орієнтація у просторі); дрібної моторики; мовлення; розвитку емоційного інтелекту.

День 15

Батьки й діти можуть спільно створювати відеопроєкти: розповідати різні історії за допомогою дитячих малюнків. Батьки/піклувальники допомагають дитині зі «сценарієм» і «зйомками».

ЮНІСЕФ рекомендує батькам це цікаве заняття під час перерви в навчанні у зв’язку з карантином. Щоб створити мінівідео, виконайте три прості кроки:

💙 Крок 1: Обговоріть тему, яку дитина зможе намалювати: якусь повсякденну діяльність чи казку.

🎨 Крок 2: Намалюйте необхідні картинки з дитиною.

📹 Крок 3: Зніміть відео, що розкаже вашу історію.

Це заняття сприяє розвитку навичок взаємодії та співпраці для досягнення результату; творчості й креативності у створенні сюжету, зокрема послідовності викладання сюжету; мовлення (вербальне й невербальне) – брати на себе різні ролі, говорити різними голосами, інтонація, міміка, жести; математичних навичок (дотримання часових меж).

Додаткова інформація

Що нам говорить державний Базовий компонент дошкільної освіти

Набуття різних видів компетенцій дитиною дошкільного віку відбувається в різних видах діяльності: ігровій, руховій, природничій, предметній, образотворчій, музичній, театральній, літературній, сенсорно-пізнавальній і математичній, мовленнєвій, соціокультурній та інших і вимагає практичного засвоєння дитиною системи елементарних (доступних) знань про себе й довкілля, моральних цінностей, уміння доречно застосовувати набуту інформацію. Життєво компетентний дошкільник поводиться самостійно і конструктивно в різних соціальних і життєвих ситуаціях. Розвиненість і зрілість емоційних, когнітивних, вольових психічних процесів надає дитині якісно нові можливості прояву свого «Я» в усіх видах діяльності.

Основні типи діяльності

• Ігрова

• Комунікативна

• Пізнавально-дослідницька

• Здоров'язберігальна

• Мовленнєва

• Господарсько-побутова

• Художньо-естетична