ІДЕЇ  ДЛЯ ПОЛЕГШЕННЯ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ З ООП ДО НАВЧАННЯ

18 +1 ідея для першого (і не тільки) уроку в школі. Зараз ми разом з батьками та вчителями міркуємо, що можна ще зробити, щоб початок навчального року був радісним та безпечним.  Впевнена, що в кожного/ї вчителя/ки вже є свої ідеї та напрацювання для проведення першого уроку. Я ж наважуся запропонувати ідеї для того, щоб дітям із різним досвідом та невідомими нам прихованими болем і тривогами полегшити адаптацію до навчання. Хоч ці ідеї можна використати в будь -який час.

1. Квест по школі. Для першачків та учнів молодшої школи (особливо, якщо вони довго навчалися онлайн і вперше прийшли до приміщення закладу) можна створити квест, аби вони могли дослідити школу, класи, щось пригадати, впізнати. Тут буде якраз доречно розповісти чи нагадати про правила класу та школи загалом. Це допоможе дітям створити відчуття безпечного простору.

2. Знайомі незнайомці. Кожного нового навчального року після довгої перерви учні й учениці зустрічаються і знову починають знайомитися та пізнавати одне одного. Першокласники взагалі, як правило, бачитимуться вперше. Тож вчителі можуть організувати квест-знайомство з кожним учнем та кожною ученицею в класі.

Для цього можна використати гру-практикум “Скажи мені: сила запитань“. Гра містить по 17 карток у семи розділах, які охоплюють різні сфери життя. Загалом – 119 запитань. Правила гри прості: кожен по черзі може  діставати картку, читає запитання та відповідає. Завантажити можна тут: https://bit.ly/3HruEwS

Така активність дасть можливість поговорити про особисті кордони, дізнатися, що подобається кожній окремій дитині, а чого вона не любить тощо. Завантажити гру безплатно можна за посиланням.

3. Талант-шоу. Учні по черзі можуть розповідати про себе, демонструвати те, що вміють, та те, що подобається робити найбільше (співати, декламувати вірші, малювати тощо). Можна створити спільне відео з виступів і потім разом переглядати його.

4. Видатні постаті України Допоможіть дітям об’єднатись в команди та обрати для себе якусь видатну постать з історії України чи сьогодення, про яку вони шукатимуть інформацію, а потім ділитимуться цікавим із класом.

5. “Це наше й це твоє” – Можна пригадати з дітьми, чим пишається Україна, які винаходи створили українці. Для цього можна переглянути мультсеріал від ПлюсПлюс “Це наше й це твоє“, де розповідають, чим особлива Україна, які обереги носили українці, які відкриття робили тощо. https://1plus1.video/ce-nashe-i-ce-tvoe...

6. “Нескорені міста” - Ще разом із дітьми можна подивитися мультсеріал “Нескорені міста” від телеканалу ПлюсПлюс. Після перегляду нехай діти розкажуть про власні приклади стійкості. https://m.youtube.com/watch?v=MiL7GLnsFWQ...

7. Твоя сила. Це розмова про особисту силу та стійкість кожного й кожної. Можна використати практикум “Твоя сила“.

https://nus.org.ua/.../2022/05/Your_Power_praktikum_web.pdf

Запитати в учнів, що їм допомагає поратися з тривогою та складними емоціями; створити список копінг-стратегій

Для цього можна використати книжечку-розмальовку з копінг-стратегіями https://resursna-skrynia.nus.org.ua/.../10_coloring_book.pdf

або ж запропонувати дітям шаблони для спостережень та рефлексій із тілесної усвідомленості https://resursna-skrynia.nus.org.ua/.../2021/08/06_human.pdf

щоб скерувати агресію, учні можуть скористатися шаблоном розмальовки “Пастка для злості“ https://resursna-skrynia.nus.org.ua/.../2021/08/11_catch.pdf

показати плакат “Я можу“, щоби пояснити дітям, якими бувають емоції, як їх можна відчувати та що робити, щоби почуватися краще https://resursna-skrynia.nus.org.ua/.../08/12_poster.pdf

роздати учням “Оголошення“, де є пропозиції дій, які допомогають під час тривоги чи суму. https://resursna-skrynia.nus.org.ua/.../08/04_notice.pdf)

8. Символ сили Учні й учениці також можуть створити власний символ сили. Це може бути малюнок чи розповідь про те, що допомагає дітям повертати спокій. Згодом можна створити хмарку тегів із відповідями дітей.

9. Герб класу Запропонуйте створити учням свій особистий герб чи герб класу. Діти самі мають обирати, що буде на ньому намальовано. Якщо це герб класу, то варто простежити, щоб кожен вніс щось від себе до його створення. Потім, наприклад, герб може висіти в класі прямо над дошкою.

10. Символ класу Для дітей, які навчаються в початковій школі, вчитель/ка може обрати чи принести заздалегідь іграшку, яка буде символом класу. Або ж створити таку іграшку на уроці (розмалювати готовий шаблон).

Можна разом придумати їй біографію, описати риси характеру, мрії та бажання. Потім кожні вихідні нехай ця іграшка по черзі “ходить у гості” до кожної дитини з класу. Якщо є можливість, хай діти роблять фото з нею, роздруковують і так ви створите спільний “альбом пригод” іграшки й класу.

11. Сила пам’яті. Можна поговорити про те, що нам важливо пам’ятати (історію, героїв, традиції…) і запропонувати дітям дискусію “Наша пам’ять про складні події додає нам сили чи слабкості?”. Тут можна підняти тему хвилини мовчання, вшанування героїв.

12. Майстер-клас. Якщо у вас є така можливість, ви можете запросити майстра чи майстриню для створення простої саморобки, ляльки, малювання, ліплення, оберега для військових тощо. Наприклад, можна разом зробити свічку.

13. Соціальний проєкт. Запропонуйте дітям в командах вигадати свій волонтерський соціальний проєкт. Не обов’язково втілити його під час першого уроку. Вони можуть розробити концепцію, а реалізовувати можна і впродовж навчального року.

14. Капсула часу. Усім класом можна написати побажання на кінець навчального року й заховати в пляшку чи скриню, а відкрити її лише наприкінці навчання.

15. “Стіна сміху” - Запропонуйте на великому листі паперу, прикріпленому до стіни, зробити малюнки, які викликатимуть усмішку, протягом року даватимуть дітям підтримку та покращуватимуть настрій.

16. Флешмоб. Ви можете разом створити спільний танець чи рух, записати вірш, пісню тощо. Можна використати шаблони різних усмішок з гри Сила усмішки. http://bit.ly/47jDUPl

17. Спільний малюнок. Його можна зробити на великому аркуші паперу. Нехай кожна дитина малює свою частинку, а сам аркуш протягом року висить десь на стіні в класі.

18. Бажання і мрії. Якщо ви відчуєте, що це доречно, поговоріть із дітьми про їхні бажання і мрії. Тут можуть бути ідеї для розмови: https://www.facebook.com/share/p/JpQjrbvy5cohL88g/

Після спільної розмови кожна дитина, за бажання, може записати їх та наклеїти на стікері чи дошці. Однак важливо, щоб усі ідеї дітей сприймалися з повагою, без коментарів та критики. Далі можна запропонувати подумати, чи можемо ми допомогти втілити бажання одне одного.

+1 "Ми майбутнє" – пропозиція спільної рефлексії після перегляду фільму. Більше від Olenka Severenchuk  https://www.facebook.com/share/p/pRpGfZbX4LKSo3LF/

Цей матеріал я готувала для НУШ. В ньому є всі посилання https://nus.org.ua/.../18-aktyvnostej-dlya-pershogo.../

*Коли тато в ЗСУ…*

У багатьох дітей відсутність батька, котрий перебуває на війні, може викликати складні емоції та реакції. Наприклад, дитина раптом перестає спілкуватися з однокласниками, друзями, стає дратівливою, неврівноваженою, емоційною. Така реакція типова для ситуацій, коли у школі чи серед оточення у всіх дітей батьки поруч, і лише в неї єдиної — батько боронить країну в лавах ЗСУ. Також ця реакція може з’явитися й щодо родичів, якщо дитина не відчуває від них підтримки та розуміння.

*Як допомогти дитині?*

У таких ситуаціях важливо знайти баланс між чесністю та чутливістю. Замість уникання запитань необхідно розмовляти з дитиною відкрито. Діти виражають свої емоції по-різному. Надайте їм підтримку, висловлюйте свою любов і розуміння. Створюйте безпечне середовище для вираження їхніх почуттів, дозволяючи їм розмовляти про свій біль, страх тощо.

*Реакції дітей на відсутність батька*

*Емоційна відданість*

Дитина може виявляти надзвичайну гордість та відданість своєму батькові, який служить на передовій. Вона може це виражати у своїх словах, діях, а також у шануванні та наслідуванні військового способу життя.

*Пасивність та втрата інтересів*

Деякі діти можуть впасти в пасивність, втратити інтерес до своїх улюблених занять, таких як спорт, мистецтво чи гра. Вони можуть відчувати втому і втрату мотивації через тривожність і прагнення бути ближче до відсутнього батька.

*Занадто рання дорослість*

Деякі діти можуть намагатися взяти на себе ролі та відповідальність, які зазвичай відводяться дорослим. Вони можуть відчувати необхідність брати на себе більше обов’язків у сім’ї.

*Підвищена залежність*

Також дитина може стати більш залежною від інших дорослих, намагаючись знайти заміну відсутньому батькові. Вона може шукати підтримку і захист у бабусі, дідуся, інших родичів або вчителів.

*Соматизація*

Головний біль, біль у животі, нездужання, алергічні реакції — можуть бути реакцією на емоційний стрес. Надавайте дитині необхідну медичну допомогу разом із психологічною підтримкою.

*Втеча в уявний світ*

Зависання в гаджетах, комп’ютерних іграх, втеча у власну альтернативну реальність — розглядайте це як механізм виживання дитини, спосіб зняття стресу, але водночас допомагайте їй зберігати зв’язок із реальністю.

*Релігійні та духовні пошуки*

Дитина може звернутися до релігії й духовності як до джерела підтримки та відповідей на свої запитання, якщо не отримує цього від рідних.

*Пам’ятайте:* ваша підтримка грає визначальну роль у допомозі дитині. Будьте поруч, створюйте коло спілкування, в якому дитину будуть підтримувати, розуміти, в якому дитина не буде відчувати емоційного напруження.

Емоційне перевантаження у дитини — це справжня проблема для батьків.

Тому хочемо розповісти, по ознакам його можна виявити.

Якщо ви помітили якісь з цих маркерів, не соромтеся питати дитину про її почуття!

Важливо надавати їй підтримку через обійми, розмови чи просто спільно проведений час, сприяти відкритому спілкуванню між усіма членами родини та, за потреби, консультуватися з фахівцем

Розуміння почуттів дитини та підтримка з боку батьків та дорослих є ключем до того, щоб допомогти  розправити крила і подолати емоційні виклики дитячого життя

У стресових обставинах (наприклад, під час повітряної тривоги, евакуації, якщо вимкнули світло тощо) усі діти потребують підтримки дорослих, адже вони є особливо вразливими й поки не вміють регулювати свої емоції. Дитина з інтелектуальними порушеннями може мати непередбачувані реакції, адже її сприйняття та оброблення інформації має свої особливості. У таких випадках украй важливо, щоб дорослий, який перебуває поруч, знав, що робити, аби підтримати дитину та запобігти негативним наслідкам.

Експерти ГО «Підтримай дитину» розробили декілька рекомендацій про те, як підтримати дитину з інтелектуальними порушеннями у кризових ситуаціях:

• Попіклуйтеся про фізичний комфорт дитини. Закрийте базові фізіологічні потреби у воді, їжі, теплі.

• Залишайтеся поряд із дитиною. Дорослий, що перебуває поруч, відповідає за фізичну безпеку дитини. У кризовій ситуації її поведінка може бути непередбачуваною і загрожувати життю та здоров'ю.

• Поясніть дитині ситуацію. Не приховуйте правду та не думайте, що вона нічого не зрозуміє. Розповідайте про ситуацію доступною для дитини мовою без деталізації.

• Складіть та розкажіть дитині план дій. Чудово, якщо ви заздалегідь передбачали можливість виникнення подібної кризової ситуації й уже протягом певного часу проговорювали із дитиною, як їй треба поводитися та що буде відбуватися надалі. Цей план може мати вигляд казки про улюблених персонажів, поведінку яких дитині зараз необхідно перейняти, а саме: бути мужньою, слухняною, відповідальною.

• Дотримуйтеся правил інформаційної гігієни. Інформацію, яку отримує дорослий з неперевірених джерел із негативним забарвленням, не потрібно щоразу передавати дитині, зокрема на рівні емоцій.

• Запропонуйте дитині найпростіші техніки заземлення. Дорослий має бути заздалегідь озброєний дихальними вправами, релаксаційними техніками, іграми, спрямованими на підвищення концентрації уваги чи її перемикання тощо, які варто запропонувати у кризовій ситуації. Вони мають бути підібрані для дитини з урахуванням її особливостей та доступними для виконання. 

• Майте під рукою сенсорну коробку (якщо є можливість). Така коробка може містити різноманітні іграшки, предмети, завдання тощо. Вони відвернуть увагу дитини й сприятимуть розвантаженню та стабілізації її емоційного стану.

• Завжди підтримуйте комунікацію. Комунікація — це важливий елемент встановлення та утримання контакту з дитиною. Вона містить вербальні й невербальні елементи. Ставте запитання дитині та відповідайте їй, навіть якщо одне й те саме запитання звучало вже понад 100 разів. Підтримуйте тактильний й зоровий контакт із дитиною, обіймайте її.

• Будьте прикладом для дитини. Зберігайте спокій. Якщо важко це вдається, попіклуйтеся про себе: зробіть паузу, попийте води, зверніться до технік заземлення тощо.

Дотримуючись цих простих рекомендацій, ви зможете надати якісну психологічну підтримку вашій особливій дитині. Завдяки цьому вона зможе подолати кризову ситуацію без великої загрози для свого психологічного стану. Це означатиме, що вона так само продовжуватиме радіти життю, формувати нові навички без тенденції до втрати старих та вчитися встановлювати контакт з довкіллям.

Рекомендуємо пограти з дітьми у гру “Безпечне місце”. У цій грі дитина застосовує свою уяву, щоб налаштуватися на хороші фантазії або спогади і покращити свій стан 

Позавчора інтернет охопило відео, де діти, що прямували до бомбосховища у Києві під час повітряної тривоги, почули потужні вибухи і почали бігти, кричати, плакати, адже було відчутно навіть через екран девайсу як їм було лячно.

Звичайно у такий момент вся відповідальність лягає на плечі не менш переляканих вчителів. Тому вони, як дорослі, мають заспокоювати дітей. Це інформативний пост із простими вправами, що можуть заспокоїти дитину шкільного віку після стресової та травматичної події.

Вправа «Мокрий песик». Треба згадати, як струшує із себе воду мокрий собака, та спробувати повторити його рухи. Або можна уявити, що струшуємо із себе пилюку – від маківки голови до кінчиків пальців ніг. Також можна допомогти руками струшувати із себе уявні воду чи пил, інтенсивність дитина сама собі обирає. Ця вправа допомагає позбавитися стресу, її також корисно виконувати надвечір.

Якщо поряд виявився м’яч, то можна по черзі стискати м’яч, то однією рукою, то іншою. Це стимулює обидві півкулі головного мозку. Можна додати й почергові рухи стопами.

Вправа «Корені дерева»

Потрібно  уявити, що наші стопи, які зараз міцно стоять на підлозі, – це корені могутнього дерева, глибокі й міцні. Такі, що жодна стихія не зможе зрушити нас із місця. І так постояти деякий час, наче проростаєш коріннями у землю.

Вправа «Таємний тапінг». Натискаючи великим пальцем на фаланги, ми стимулюємо нервові закінчення. Ці імпульси пригнічують активність амигдали (або ж мигдалеподібного тіла) — мозкового центру, який відповідає за тривожність. Тож по черзі натискайте на подушечки кожного пальця, поки не відчуєте, що заспокоїлися. Можна обома руками одночасно.

Дихальні вправи. Потрібно починати із видоху тому що коли організм мобілізований і напружений, насамперед він потребує, щоб з нього випустили назовні те, що він наразі утримує в собі. І лише після того можна  робити повноцінний вдих. Вдихаємо, наче нюхаємо квітку. Також можна  уявити, що всередині нас – уявна повітряна кулька, яку мусимо наповнити повітрям. Щоб зрозуміти, як ви вдихаєте, можна покласти на живіт руку та відчути, що він піднімається, коли ми робимо вдих.

На пару секунд затримуємо дихання, а потім повільно видихаємо, наче задуваємо свічку. Й уявляємо, як кулька в животі здувається. Ця вправа заспокоює та нормалізує тиск.

Вправа «Дихання через соломинку». Можна взяти звичайну соломинку для коктейлів або розкрутити кулькову ручку й робити вдих через неї, а видих через рот. Це також допомагає повернутися до контролю над тілом і думками.

Будьте здорові та бережіть себе.

Психологічне здоров’я дитини залежить, насамперед, від відносин батьків та психологічного клімату в сім’ї. Особливо вразлива емоційна сфера малечі. 

     Сьогодні діти стали менш чутливими до власних почуттів: вони не завжди можуть зрозуміти їх, висловити та усвідомити свій внутрішній стан, настрій і часто виявляють його в різкій формі. Звідси і виникають труднощі в стосунках з однолітками та дорослими.

     Діти менше цікавляться чимось новим, в їх іграх часто відсутня творчість. Маленькі українці потребують, як ніколи, турботи та підтримки найрідніших людей. Сьогодні ми дамо Вам поради як допомогти дитині впоратися з негативними емоціями.

ЕМОЦІЇ ВІДІГРАЮТЬ ВАЖЛИВУ РОЛЬ у ЖИТТІ ДИТИНИ

По мірі того, як вона зростає, світ емоцій стає різноманітнішим і багатшим.

Пам`ятайте, що емоційна взаємодія між дитиною та батьками — це основа розвитку емоційного інтелекту дитини;

Забезпечте дитині атмосферу психологічного комфорту:

Захистіть її від негативних переживань наскільки це можливо. Для цього навчіться керувати власними  діями  та  висловами;

Збільшіть емоційне спілкування з дитиною: цікавтесь її внутрішнім станом, переживаннями, бажаннями;

Виявляйте любов до дитини обіймами, поглажуваннями, цілунками, ласкавим поглядом та теплими словами;

Вселяйте віру  дитини  в  її  сили, можливості. Схвалюйте найменший її успіх, особливо невпевненої та сором'язливої дитини;

Будьте поруч з  дитиною. Свої  зауваження  чи  побажання  висловлюйте  тактовно. Проявляйте терпіння та повагу до неї.

У дитини немає ресурсу, досвіду, знання, як про себе подбати, її мозок тільки формується, вона фізіологічно ще не завжди розуміє свої почуття.

Дорослим важливо проявляти повагу і визнавати значимість цих переживань.

Співпереживання чужого страху, болю, відчаю, ПРОСТО БУТИ ПОРУЧ – це про довіру, відкритість, безпеку, дружбу і любов. Для дитини – це вкрай необхідно! Пам'ятайте, ви - опора та підтримка ваших дітей!

Контейнування – це внутрішня здатність бути якісно присутнім і при цьому витримувати власні емоції, переживання іншої людини. При цьому важливо проявляти повагу і визнавати значимість переживань.

Техніки контейнування:

- Побути поряд;

- Потримати за руку;

- Обійняти і дозволити дитині в обіймах висловлювати будь-які свої переживання: злитися, плакати, кричати …

- Дивитися в очі;

- Описати реальну ситуацію і внутрішньо погоджуватись з нею;

- Описати почуття, які виникають у людини;

- Поділитися своїми переживаннями.

Навчити дитину справлятися зі своїми емоціями та правильно проявляти їх вимагає від батьків часу, терпіння та уважності.

І результат цього можна побачити лише у майбутноьму. Навіть 5 - 10 хвилин щирої розмови дуже важливі!

Використовуйте такі ігри та техніки для відновлення емоційної сфери:

– можна рвати або зминати папір;

– влаштуйте гру в паперові "сніжки";

– можна «боксувати» м’яку подушку;

– запропонуйте крик без крику: для цього попросіть дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);

– «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише спрямувавши цей крик в мішечок або стаканчик;

– пограйте з водою (можна переливати її з ємності в ємність) та піском (переминайте його ручками, ліпіть пасочки, тощо). Якщо не хочете бруднити руки дитини справжнім піском можна придбати кінетичний.

ФРАЗИ, ЯКІ ПОВИННА ЧУТИ ДИТИНА ЩОДНЯ:

Для підтримки:

- Я вірю в тебе!

- Ти все зможеш!

- Ми завжди поряд!

- Впевнена (-ний), що ти все виконаєш чудово!

Для прийняття:

- Ти можеш бути різним: сумним, веселим, сердитим, ми завжди тебе любитимемо.

- Ти завжди можеш поділитися зі мною своїми переживаннями.

- Ти завжди у моєму серці!

- Я пишаюся тобою, твоїми досягненнями!

- Ми тебе дуже любимо, завжди пам'ятай про це!

Для похвали:

- Мені подобається, як ти це зробив

- Найбільше на твоєму малюнку мені подобається … (опишіть що саме вам сподобалося)

- Сьогодні в тебе вийшло чудово! Ще краще!

- Ти мене радуєш!

Для прояву уваги до дитини:

- Що гарного було сьогодні, що тобі запам’яталося найбільше?

- Що тобі сподобалося на занятті? А що ні?

- Як твій настрій? Як пройшов день? Як твої друзі?

- Чим би ти хотів поділитися сьогодні, як твої враження?

Дякуємо за увагу! Бережіть себе, своїх дітей та рідних!

Мультфільм на основі реальних подій під час війни, розв'язаної росією проти України 24.02.2022.

Ця історія містить реальні переживання, почуття і сприйняття подій хлопцем аутистом. Всі малюнки, використані в мультфільмі, створені Вадимом Водолазко - "особливим" хлопцем. Йому важко розповісти свою історію іншим способом, тому він малював все, що відчував і все, про що думав.

Неспровокована і жорстока війна, яку розв'язала росія, забрала тисячі життів мирних українців і зруйнувала тисячі доль. Ця війна продовжується вже більше 9 років, а активна і вкрай жорстока її фаза - більше року. І схоже, що росія не планує зупинятися. 

Світ має зупинити цю державу-терористку і суворо покарати її за скоєні в Україні воєнні злочини.

Принаймні, Вадим вірить, що злочинці будуть покарані. 

Як допомогти дітям пережити кризу? 

1. Прояви руйнівної поведінки у дітей

У цьому розділі поговоримо про те, яким чином діти можуть реагувати на стрес, що відбувається з дитиною, що вона відчуває, чому веде себе так чи інакше. Щоб допомогти дитині, дуже важливо зрозуміти її. Запрошуємо!

Спостерігай

Щоб допомогти дитині, варто зрозуміти причину такої поведінки. Спостерігай за своєю дитиною. Які зміни ти помічаєш в її поведінці? 

Можливо, вона не хоче відпускати тебе ні на крок, постійно вимагає твоєї уваги. Можливо, почастішали випадки агресивної поведінки. А може старша дитина поводить себе як зовсім маленька. Часто у дітей пропадає бажання вчитися. Всьому цьому є пояснення.

Підсумуємо 

Варто розуміти

Кожна дитина індивідуальна і тому у кожної дитини свої реакції на стрес. Важливо розуміти, що відбувається з дитиною, коли вона знаходиться у стані стресу.

Можна умовно поділити мозок дитини на три частини: потиличну, передню і середню. Потилична відповідає за збереження життя, за виживання, середня - за комунікацію, відношення до людей, а передня - за контроль і команди.

Під час небезпеки максимально активізується потилична частина, тобто та, яка відповідає за збереження життя, за виживання. Дитина інстинктивно направляє більшу частину енергії на те, щоб зберегти себе. Як наслідок, страждають інші функції. Діти не хочуть вчитися, не реагують на зауваження, поводять себе, як маленькі.

Добре новина: у майбутньому це відновиться.

Підсумуємо

Діти вимушені звикати до нових обставин, а отже відбувається перевантаження психоемоційної сфери. Всього нового так багато, що дитина хоче це "відштовхнути" від себе, але ще не знає, як це зробити соціально прийнятним шляхом.

Багато дітей переживають втрату важливих для них людей. Як наслідок, навіть коли знаходяться поруч з мамою, тримаються за неї фізично, хочуть постійно перебувати поряд. Діти бояться, що втратять і її.

Повторимo

Погіршення апетиту, порушення сну, гнів, агресія, плаксивість, погіршення пам'яті можуть з'явитися у дитини як наслідок пережитого стресу. У кожної дитини свої реакції на стрес. Важливо розуміти, що відбувається з дитиною, коли вона знаходиться у стані стресу.

“Надмірне прилипання” (до 3 років — норма!) в даний час, як правило, є наслідком того, що дитина переживає втрату багатьох звичних речей (немає дитсадочка, відсутність спілкування з родичами та друзями і т д.)

Мультфільми для емоційної підтримки

українських дітей

ПСИХОЕМОЦІЙНА ПІДТРИМКА: РОЛЬ РЕСУРСНОСТІ ТА УСМІШКИ.

У межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я та за ініціативою Олени Зеленської МОН спільно із ГО «Підтримай дитину» та проєктом «Подбай про себе», ГО «Асоціація дієвих психологів України» продовжує нагадувати про базові речі на щодень, які дозволять підтримувати психоемоційний стан.

Турбота про себе – це обов’язок 24 години на добу 7 днів на тиждень, а особливо в умовах воєнного стану. Якщо ми не подбаємо про себе, то не зможемо допомогти комусь іншому. Тільки якісне піклування про власний емоційний і психологічний стан допоможе з мінімальними втратами для життя і нервової системи впоратися з наслідками жахливих подій.

1. Відновлюйте внутрішні ресурси

Внутрішній ресурс – це наявність фізичних і психічних сил, енергії, потенціалів для вирішення завдань і складнощів. Тільки в ресурсному стані ми можемо бути продуктивними. Якщо не наповнюватимемо себе позитивом, є ймовірність повного виснаження.

Для відновлення ресурсу рекомендуємо скористатися арттехнікою «Квітка ресурсів».

Намалюйте ромашку з пелюстками і листочками на стеблі і обов'язково, щоб квітка була заземленою, тобто мала опору – було видно землю, звідки вона проростає. 

На кожній пелюстці напишіть особисту рису, якою ви пишаєтесь і яка допомагає в житті (доброта, комунікабельність, щирість, цілеспрямованість тощо). У кожного буде індивідуальний набір якостей, тому що ми всі різні.

На листках напишіть імена людей (родичів, друзів), які вас підтримують у складних ситуаціях. Кількість листя у кожного буде своя, адже це також індивідуальні особливості.

Тепер перейдіть до опори. Це те, на чому тримається ваша квітка, з чого зростає. Що є вашою опорою в житті? Що є незмінно важливим в різних ситуаціях і з вами завжди?

Звичайно, в ідеалі, це і є ваш внутрішній стрижень, ваша опора. Її треба наповнювати і берегти.

Ваша квітка ресурсу готова!

2. Даруйте собі щоденні маленькі радощі та смійтеся

Дуже важливо, щоб навіть під час війни ви робили ті справи, які є цікавими, розслаблювальними або веселими. Не має значення, що це. Головне, щоб потім ви не звинувачували себе через них.

Є можливість насолоджуватися життям? Робіть це! Важливо відновити відчуття безперервності життя та знаходити маленькі життєві радощі щодня.

Ось техніка, яка допоможе згадати «Моменти задоволення»

Пригадайте хвинили, коли ви були щасливими. Що сприяло цьому? Можливо, філіжанка кави рано-вранці; вечір за переглядом серіалів; читання книжки; перегортання стрічки в інстаграмі тощо? 

Складіть список таких моментів, у ньому має бути не менше ніж 10 пунктів. 

Визначте, що дає вам задоволення найбільше. 

Підкресліть те, що не потребує великих коштів, а також те, що можете робити без допомоги інших. 

Тобто ви визначили речі, які можете самостійно робити тут і зараз та які допоможуть відновитися. 

Після формування списку потрібно три елементи робити щодня, хоча б по 10–15 хв. Якщо не хочеться це робити, змушуйте себе. Так ви привчаєтеся турбуватися про себе.

Хочете сміятися? Не стримуйтеся – смійтеся. Це не соромно! Нині це ліки для українців. Адже сміх не лише знижує напругу, а й допомагає відсторонитися від важких думок.

Гортайте меми перед сном.

Нагадаємо, про базові речі на кожен день, які дозволять підтримувати психоемоційний стан.

Які види травм від війни існують у дітей?

«По-перше, це травма втрати. Зараз багато страхів, пов’язані саме з війною, коли страшно втратити саме батьків чи опікунів. Для дитини взагалі насправді дуже важливо, щоб поруч був стабільний дорослий, який захищає. Якщо такий стабільний дорослий є, то навіть, коли евакуюється або в окупації перебуває дитина, то вона все одно легше це переживає. Якщо поруч нестабільний дорослий або дорослих немає, немає їх якийсь час, або дорослі не знають, як себе поводити, що робити – ось це величезна травма.

Звичайно, є травми того, що дитина бачила, чула, відчувала – чи бачила вона вибухи, чи чула вона їх, чи відчувала фізично на своєму тілі. По різному реагує психіка на таке.

Якщо дитина починає ховатися, плакати, кричати, озвучувати, що вона боїться – це з легших варіантів, тому що дитина ніби просить про допомогу

Тобто раніше дитина була у спокійному стані, а тепер вона боїться собак, тарганів, шуму. Це може виливатися по факту навіть у страх води. Дитина не плаває, не відвідує нічого, але вона знайшла собі вихід тому стресові і говорить «Я боюсь води. Я не хочу підходити до води», якщо такої навіть поруч нема».

Які ознаки того, що дитина потребує допомоги?

Якщо дитина починає ховатися, плакати, кричати, озвучувати, що вона боїться – це, насправді, один з легших варіантів, тому що дитина це проявляє, вона ніби просить про допомогу.

 Зараз частина дітей каже «Я нічого не відчуваю. Вони ніби табуюють всі свої емоції, тому що відчувати може бути дуже боляче

Треба звернути увагу, якщо дитина закривається в собі, іде у віртуальний світ, відмовляється від їжі або, навпаки, з’їдає. Тобто треба дивитися на її харчову поведінку, на сон обов’язково, на емоційні реакції. Треба звернути увагу, якщо, можливо, дитина раніше була така життєрадісна, реагувала на все, а тепер її нічого не тішить, не радіє, або агресія на все, або постійні сльози, або навпаки жодних емоцій.

Зараз частина дітей каже «Я нічого не відчуваю. Все нормально». Питаєш: «А що тебе тішить?». – «Нічого». – «А що тебе сердить» – «Нічого». Діти ніби табуюють всі свої емоції, тому що відчувати може бути дуже боляче».

Як розмовляти, комунікувати із травмованими війною дітьми?

Що робити, якщо сирени, вибухи, щось летить – має бути інструкція, це обов’язково треба проговорити з підлітком

«Якщо говорити про вікові особливості, то з маленькими працює тільки прийняття. І поруч має бути мама. Завжди треба розмовляти тією мовою, яку дитина розуміє. З маленькими – це тільки через гру, малюнки, іграшки. З більш дорослими ми пояснюємо те, що сталось, що може статися. З дитиною треба бути чесним, щирим і говорити на тій мові, яку її мозок здатний інформацію сприймати.

Завжди треба давати підтримку і надію дорослого. Навіть у підлітковому віці, в 10-14 років, дитина залежить від батьків. Тобто мама чи тато, чи інші родичі мають сказати «Зараз вибухи, але ми знаємо, що робити… Так, зараз нам треба виїздити – така-то інструкція дій». Ці ніби-то обмеження і такі покрокові дії дуже стабілізують психіку дитини. Вона розуміє, що робити. Як переходити дорогу – ми дали їй колись інструкцію. Що робити, якщо сирени, чи вибухи, що робити, якщо щось, скажімо, летить – так само має бути інструкція, це обов’язково треба проговорити.

Велика доля в допомозі дитині – це підтримка від мами чи батька, тому що психіка дорослого розуміє причино-наслідкові зв’язки

Ми працюємо у зв’язці з батьками, тому що на терапевтичних заняттях дитина проживає емоції, ми вчимось взагалі відчувати, якщо дитина не може цього в силу того, що вона «заморожена» емоційно. Далі у нас батьки отримують рекомендації, що їм далі робити з тією іграшкою, яку дитина забрала  що промальовувати, як з нею спати, як з нею гуляти, залежно від запиту. Тому велика доля в допомозі дитині – це підтримка від мами чи батька тому, що психіка дорослого розуміє причинно-наслідкові зв’язки.

Дитина імпульсивна. Вона може закритися і нам треба з нею обов’язково лагідно спілкуватися – не запитувати, не давити на ті болі і рани. Якщо ми говоримо про конкретний випадок, що пройшла дитина із втратою – то навіть сьогодні, під час зустріч, цю тему не зачіпали, тому що дуже рано. Дитина прийшла у свій простір, а я йому «А кого ти втратив? А що болить?» – так не можна говорити з дитиною. Ми створюємо простір безпечний, і дитина поступово розкривається тоді самостійно».

Порада, рекомендація батькам – це прийняття своїх дітей і, безумовно, любов

Тобто батькам необхідно звернути увагу на поведінку дитини, якщо ви підозрюєте, що дитина чимось відрізняється від тієї дитини, якою вона була місяць, рік тому, і ви розумієте, що щось не за віком іде, є емоційний відкат дитини. Наприклад, дитина 10 років може поводити себе як 5-річна дитина.

Загалом вважається, що такі стреси, драми нашу психіку відкатують на 2 роки назад, тому треба дивитися, як дитина себе поводить. Можливо, вона стала в стані маленької дитини. Це теж говорить про те, що вона відчуває себе більш захищеною в такому маленькому форматі. Відповідно, треба дивитися за поведінкою дитини і звертатися до спеціалістів, виконувати рекомендації спеціалістів».

Особиста порада батькам та рідним травмованих війною дітей

«Порада, рекомендація батькам – це прийняття своїх дітей і, безумовно, любов. Любов така, що я тебе люблю у будь-якому стані, будь-якому форматі, я тебе буду захищати і приймати у будь-якому форматі, і разом ми зможемо це подолати, цей шлях пройти.

Стабільні здорові дорослі – це запорука того, що діти будуть якомога менше травмуватися

Війна закінчиться, і психіка наших дітей має розвиватися, має лікуватися, тому що ми всі дуже-дуже травмовані. Якщо для нас дорослих це складно, то для дітей це просто катастрофа може бути. Тому стабільні здорові дорослі – це запорука того, що діти будуть якомога менше травмуватися. Так само батькам важливо піклуватися про себе. Якщо ви відчуваєте, що мені страшно, мені складно, я не можу нічого дати своїй дитині, звертайтеся до дорослих психологів».

Як говорити з дітьми про війну: поради психолога.

Кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

 Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.

Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини та подбайте, щоб вона не травмувала дитину. 

Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні,

але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного

контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де

наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”,

“Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини

та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте

через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали

від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над

емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а

й у всьому світі, щоб закінчити війну. 

2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни. 

Будьтеуважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов,

аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних

джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини,  звідки вона дізналася ту

чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива - виправити це. Можна

почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені

важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше

інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне

мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді,

коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини - вона мислить, важливо

скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію у різних джерелах,

які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами

чи іншим значимим дорослим, коли захоче. 

3. Обмежте потік новин.

Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного 

віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато

занепокоєння та підсилювати тривогу і страх. З дітьми середнього шкільного віку

та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість

обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді зокрема з використанням

вищезазначених порад. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з

іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час

розмови. Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з

дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми

або читати казки разом.

4. Зосередьте увагу на допомозі. 

Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть, до прикладу, про

роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що

робить територіальна оборона. Якщо дошкільня або дитина молодшого шкільного

віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або

написавши вірш - підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися

до роботи у гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це

зробити, і пам'ятайте, що безпека вашого підлітка - понад усе. Відчуття того,

що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та 

приносить стишення і психологічний комфорт.

5. Слідкуйте за станом дитини. 

Оскільки війна триває і новини про воєнні події оточують нас звідусіль, триваючи 

нон-стоп, важко зосередитися на чомусь іншому. Водночас ви - батьки, найбільш

значимі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй вкрай важливо, щоб ви

цікавилися й новинами із її життя. Продовжуйте  спостерігати за станом

дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в

тебе нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?«, «Чи є у

тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?».

6. Подбайте про себе. 

Обмежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це

можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що

допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на

новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією - це допомагає і дітям.