Поради батькам дітей з особливими потребами

1.Ніколи не жалійте дитину через те,що вона не така, як усі.

2.Даруйте дитині свою любов та увагу,однак не забувайте про інших членів родини,котрі її теж потребують.

3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

4. Організуйте свій побут так,щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою»,відмовляючись від свого особистого життя.

5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.

7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.

11. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

Поради дефектолога для батьків

Характеристика дітей з легкою розумовою відсталістю

Мислення має наочно-образний характер. Справжнє утворення понять виявляється недоступним. Дуже слабка здатність до узагальнення. Погано розуміється зміст прочитаного. Правильно сприймаючи предмети і їх зображення, діти, які страждають дебільністю, не можуть їх порівняти, встановити існуючи між ними внутрішні зв'язки. Це наочно проявляється в експерименті з сюжетними картинками, серією послідовних зображень, в операціях на класифікацію.

При навчанні рахуванню діти насилу засвоюють поняття кількісного вмісту числа, сенс умовних арифметичних знаків. Без попереднього роз'яснення часто не розуміють умови нескладного завдання. При її вирішенні "застряють" на попередньому способі дії. Насилу засвоюють правила правопису.

Характеристика дітей з помірною розумовою відсталістю

Судження вкрай бідні і здебільшого без переробки запозичені від оточуючих.

Логічні процеси перебувають на дуже низькому рівні. Діти не в змозі вловити основну ідею прочитаного ним оповідання, його зміст відтворюють тільки по додатковим питанням.

Недостатність зорового і слухового аналізу і синтезу чітко проявляється в труднощах запам'ятовування букв, подібних за написанням або звучанням, при злитті звуків в склади і складів у слова. Читання часто носить механічний характер, розуміння змісту прочитаного відсутня. Можливе навчання порядковому рахунку в межах першого десятка, механічне заучування таблиці множення. Абстрактній рахунок, поняття про число недоступні.

Запас слів малий, іноді обмежений назвами окремих предметів. Мова маловиразна, фрази короткі, аграматичні. Нерідко відзначається недорікуватість.

Моторика малодиференційована. Синкинезії, повільність, млявість, незручність рухів загострюється труднощі оволодіння письмом, фізичною працею.

Для діяльності характерна відсутність ініціативи, самостійності, оперування штампами, заснованими на наслідуванні. Доступні лише ті види праці, які складаються з стереотипного повторення одних і тих же завчених прийомів. Інтелектуальна переробка власного досвіду відсутня. Зміна робочого або побутового шаблону викликає стан розгубленості. Тому пристосування до життя і елементарним видам праці можливе лише за наявності постійної допомоги, контролю і керівництва.

Характеристика дітей з аутичними рисами

Цих дітей характеризує виражений аутизм (відхід у себе, відстороненість від світу і його боязнь). Дитина відчуває певні страхи. Схильні до розвитку логічного мислення. Вчаться непогано, але відсутні широкі пізнавальні інтереси. Нетипові інтереси (про будову світу, про потойбічний світ). Люблять багато читати. Розвинена мова, але частина формальна. Негативні риси: емоційна холодність, не відчуває великої прихильності до батьків, емоційна тупість. Він не цікавиться чиїмось думкою, він байдужий до зовнішнього світу. Здатні на дивні вчинки (скинути кота з 6-го поверху, але не з бажання вбити, а подивитися, як він приземлиться). Самозбереження притупляється, може пройти по карнизу. Не має друзів - він одинак. У дружбі підкоряється, а не лідер. Не дивиться в очі.

У роботі спробувати спиратися на його сильні сторони. Моралі не діють взагалі. Корисно привчати його, тому для нього головне, щоб залишили його в спокої. «Не важливо, як виглядає для інших, важливо для себе». Нічого не нав'язувати, а пристосовуватися до них.

Фрази примітивні, мова часто страждає аграматизмами, недорікуватістю. Словесні визначення, не пов'язані з конкретною ситуацією, сприймаються повільно.

З інтелектуальним недорозвиненням тісно пов'язана незрілість особистості. Виразно виступають несамостійність суджень і поглядів, відсутність допитливості в ігрової, пізнавальної і трудової діяльності, слабкість ініціативи. При загальній достатній схоронності емоційної сфери немає складних відтінків переживань.

К СЕБЕ ВЕСТИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ

Працівникам освітніх закладів завжди треба пам’ятати, що гіперактивність, це не особливості темпераменту чи характеру дитини, не наслідок виховного процесу батьків, а медичний діагноз! Тому батьків треба сприймати не як першопричину «поганої» поведінки дитини, а спробувати зробити їх союзниками і разом, об’єднавши зусилля, допомогти дитині адаптуватися в колективі та отримувати знання.

1. Педагогам було б корисно знати ознаки синдрому дефіциту уваги, адже це ключ до розуміння малечі. Вчителі мають орієнтуватися в особливостях сприймання, уваги, пам’яті гіперактивних дітей, щоб в якомога доступнішій формі організувати розумову діяльність.

2. Дитина з гіперактивністю повинна завжди бути «на виду». Краще, якщо основне місце сидіння в класі буде в центральному ряді, на першій парті або навпроти стола вчительки. Так педагог може максимально стримувати увагу дитини, а для дитини це можливість швидко звернутися за допомогою у разі виникнення труднощів.

3. Завдання, які надаються гіперактивній дитині мають свої особливості. Так, намагайтесь давати завдання які відповідають рівню знань дитини. Оскільки дуже легке чи дуже складне завдання – це привід для швидкого переключення уваги, яку і так тяжко втримати. Наступна особливість – на певний окремий відрізок часу давайте виконувати лише одне завдання, якомога чіткіше проговоривши умову і використовуючи якомога менше слів. І останнє, якщо завдання, яке треба виконати досить велике, допоможіть малечі розбити його на окремі частини і контролюйте виконання кожної.

4. Зведіть до мінімуму відволікаючі фактори навколо місця, де сидить дитина. Тут не повинно бути картин, годинника, дитячих наробок і т. д.

5. Режим дня і план заняття повинні бути якомога більше передбачуваним для дитини. Обов’язково організовуйте фізкультхвилинки, де є можливість порухатися і скинути напругу. Намагайтесь використовувати елементи гри і змагання під час занять.

6. Направляйте енергію гіперактивних дітей в корисне русло. Тобто давайте завдання, де можна проявити активність і після чого можна заслужити похвалу за це. Наприклад, роздати зошити чи картки, вимити дошку, намочити губку, полити квіти і т. д.

7. Створюйте ситуації, в яких гіперактивна дитина може стати експертом. Це дуже гарно вплине на формування самооцінки дитини та на сприймання її в класі. Адже зазвичай, в силу своїх особливостей, такі діти стають «крайніми» у всіляких конфліктних ситуаціях, а тому завжди отримують догани.

8. І останнє, пам’ятайте, такі дисциплінарні міри, як покарання, смикання, окрики, погрози, принижування не покращать поведінку дитини. Швидше за все ви досягнете протилежного результату. Тому намагайтесь ігнорувати негативні моменти і заохочувати позитивні та частіше хвалити гіпердинамічних діток. Корекція їх поведінки зазвичай здійснюється за допомогою медикаментозних і психологічних корекційних програм.

Для дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку важливе значення мають ігри, які потребують координації і точності рухів пальців рук. Коли дитина робить ритмічні рухи пальцями, одночасно з промовлянням віршованого тексту, значно підвищуються мовленнєва активність, розвивається спостережливість, пам'ять, увага.

ФОНЕМАТИЧНІ ПРОЦЕСИ

Розпочинаючи знайомити дитину зі звуком, використовуйте логопедичні ігри. Особливо в процесі самостійної діяльності дитини.

Зміст і цілі таких логопедичних ігор наступні:

1. Звернути увагу дитини на предмет, який звучить. Формувати вміння диференціювати зони аудіального сприйняття (ближня, середня, далека).

2. Спонукати визначати напрямок звуку.

3. Розрізняти шумові звуки по гучності.

4. Виділяти звучання заданого предмета з ряду запропонованих.

5. Розрізняти звучання декількох звукових сигналів (немузичних шумів і музичних інструментів), виділяти між ними однакові за звучанням.

6. Відтворювати послідовність звукового ряду, співвідносячи його візуально з певними предметами (музичними інструментами) і без цього.

У ході логопедичних ігор, спрямованих на вивчення властивостей звуку, дитина має отримати не лише точне уявлення про власне звук, але й вивчити можливості свого голосу: звуконаслідування, скандування, глісандо (плавний перехід від одного звуку до іншого через всі звуки, які знаходяться між ними у звуковому ряді) тощо.

Пради вчителя-реабілітолога

Спеціалісти КУ БМР " Інклюзивно - ресурсного центру №2" розпочали проводити корекційно - розвиткові заняття. Запрошуємо батьків зі своїми дітками на заняття з практичним психологом, вчителем - логопедом, вчителем - реабілітологом та вчителем - дефектологом. Чекаємо на Вас!

Звертаємо вашу увагу на необхідність дотримання всіх протиепідемічних вимог.

9 червня 2020 року в Управлінні освіти і науки Білоцерківської міської ради було проведено конкурси на заміщення вакантних посад педагогічних працівників Комунальних установ Білоцерківської міської ради «Інклюзивно-ресурсний центр № 1» та «Інклюзивно-ресурсний центр № 2». Члени комісії ознайомилися з поданими документами кандидатів на вакантні посади, провели співбесіди з претендентами. Таємним голосуванням були визначені переможці. Директору установи ІРЦ №2 було рекомендовано призначити на посади: учителя-дефектолога, учителя-реабілітолога, учителя-логопеда та практичного психолога.