На допомогу батькам

Шановні батьки!

  • Дитині з особливими освітніми потребами варто постійно приділяти батьківську ува­гу та підтримку. Навчання такої дитини загальноприйнятим правилам поведінки в су­спільстві потребує часу, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

  • Пам'ятайте, що особливості поведінки дитини з особливими освітніми потребами в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль вихо­вання в сімї).

  • Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами- це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

  • Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншо­му разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

  • У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в школі, в садочку.

  • Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості - хваліть її за успіхи і досяг­нення, навіть самі незначні.

  • У повсякденному спілкуванні з дитиною з особливими освітніми потребами уникай­те різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

  • Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведін­ку. Визначте систему правил поведінки дитини в садочку, в школі, вдома. Просіть ди­тину вголос промовляти ці правила.

  • Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порада­ми педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів-фахівців.

  • Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допо­магайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

  • Якщо дитина втомилася - дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяль­ністю.

  • Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.


Як налаштувати дитину на проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку

  1. Напередодні проведення комплексної оцінки проговоріть з дитиною інформацію про батьків (як звати тата, маму, де і ким працюють батьки), домашню адресу, де проживає дитина, тощо.

  2. В день проведення комплексної оцінки створіть у дитини позитивний настрій. Налаштуй­те дошкільника на ігрову діяльність, а школяра - на спілкування з практичним психологом.

  3. Розрахуйте час так, щоб прийти завчасно, не поспішаючи, якщо потрібно переодягнутись і підготувати дитину.

  4. В день проведення оцінювання дитина повинна бути здоровою. У разі, якщо дитина за­хворіла, зателефонуйте в ІРЦ і попросіть перенести оцінку на інший день.

  5. Не переживайте за результати оцінки і сам процес. Пам'ятайте, що Ваші переживання та тривога передаються дитині.

  6. Під час обстеження не відволікайте дитину зауваженнями і репліками. У разі необхідності, дитині допоможе фахівець.

  7. В присутності дитини не говоріть «вона соромиться», «вона не любить вчити вірші, розповідати», «вона це не вміє», «вона при сторонніх людях не відповідає», тощо.

  8. Оцінка кожним фахівцем займає майже годину, тому при потребі візьміть щось перекусити та попити.

  9. Після комплексно/оцінки обов'язково похваліть дитину, навіть якщо вона відповідала гірше, ніж Ви очікували, адже це її перший самостійний іспит.


Перелік документів, необхідних для проведення комплексної оцінки

  • документи, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних пред­ставників.

Як правило, це паспорти батьків або опікуна (копія: перша, друга сторінки, прописка), у разі опікунства - копія опікунського посвідчення.

У разі відсутності батьків взагалі, додаються документи, які підтверджують їхню відсутність: рішення суду про позбавлення батьківських прав, свідоцтво про смерть, розшук, про тяжку хворобу тощо. Тоді особа, яка представляє дитину в ІРЦ (за умови відсутності батьків або осіб, які їх замінюють), обов'язково оформлює доручення на представлення інтересів дити­ни під час здійснення оцінки.

  • свідоцтво про народження дитини (копія);

  • індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності) ви­дається лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів, згід­но з Наказом МОЗ України від 08.10.2007 № 623;

  • форма первинної облікової документації № 112/0 "Історія розвитку дитини", визна­чена Наказом МОЗ «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструк­цій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу населенню, незалежно від підпорядкування та форми власності» від 28.07.2014 № 527, у разі потреби-довідка від психіатра.

У разі коли дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або за­гальну середню освіту, до заяви можуть додаватися:

    • психолого-педагогічна характеристика дитини із зазначенням динаміки та якості за­своєння знань під час навчання, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного навчального закладу;

    • зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень (для дітей, які здоб­увають загальну середню освіту), малюнки, інші творчі роботи дитини;

    • документи щодо додаткових обстежень дитини.

У разі коли дитині з особливими освітніми потребами вже надавалася психолого-пе-дагогічні, корекційно-розвиткові послуги, до ІРЦ подаються:

    • попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки;

    • висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічних, ко-рекційно-розвиткових послуг із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індиві­дуальною програмою розвитку.

Коли потрібно звертатися до фахівців ІРЦ

Інформація для батьків дітей з

ООП стосовно потреби для

звернення до фахівців ІРЦ

Ваша дитина росте, але Ви почали помічати, що вона в своєму розвитку відрізняється від дітей Ваших знайомих чи сусідів, зокрема:

  • дитина почала пізніше гулити, тримати голівку, тягнутися до іграшок, хапати їх, захлинається при смоктанні, із запізненням навчилася сидіти, повзати і ходити;

  • до трьох років у дитини не з'явилося мовлення, вона спілкується за допомогою жестів та окремих складів;

  • з іграшками і до цього часу гратися не може, лише на короткий термін дитину може привабити чужа або нова іграшка;

  • дитина неуважна, казки не слухає, не розуміє їх змісту, погано запам'ятовує вірші;

  • у поведінці дитини є моменти, які Вас хвилюють: малюк дуже рухливий, неслухняний або, навпаки, млявий, повільний, у нього повсякчас змінюється настрій;

  • Ви бачите ці вади, але у Вас десь жевріє надія, що дитина переросте і буде такою, як і всі.

Якщо Ваша дитина навчається в школі:

  • у дитини є труднощі в засвоєнні освітньої програми чи навчальних предметів;

  • педагоги скаржаться, що у дитини є труднощі в навчанні, конфлікти в класі, агресив­ність;

  • дитина часто відчуває себе втомленою, не бажає вчитись, виконувати домашні завдання, відвідувати школу;

  • дитина, на Ваш погляд, надто рухлива, або, навпаки, довго думає, гірше інших на­вчається, погано говорить.