Листівка, або, якщо говорити повністю, відкритий лист, або, як її іноді називали в кінці XIX - на початку XX століття, "артистична картка", маючи на увазі наявність на листівці будь-якого зображення, того, що створювалося художниками, не має однієї , точно визначеної дати народження. Процес цей мав чимало ліній та напрямків розвитку, та й часу минуло достатньо, перш ніж листівка прийняла більш-менш звичний сьогодні вигляд. Втім, це цілком зрозуміло, тому що події, що відбуваються у світі, не обов'язково розвиваються послідовно і в одному напрямку. І хоча єдиної дати появи листівки не існує, оскільки в кожній з країн цей шлях був різним, однак уже кінець XIX століття залишив нам чимале число прекрасних зразків цього жанру, і тому цей час цілком обгрунтовано можна назвати періодом розквіту мистецтва листівки.

Перші документовані згадки про вітальні листівки сягають 1777 року, коли “Паризький поштовий альманах” помістив наступне повідомлення: “поштою пересилаються як вітання і поздоровлення на самі різні випадки гравіровані картки часто з текстом; вони пересилаються відкритими для всякого”. Автором цього винаходу називається гравер Демезон. На жаль листівки цього періоду до наших днів не дійшли. В цей же час у Франції поширюються картки віддруковані з дереворитів на кшталт наших адресних і рекламних листівок, які зробив французький гравер XVIII століття Шоффар, відомий ілюстратор творів Ж.Ж. Руссо, Овідія і Лафонтена.

І дея створення першої різдвяної листівки (1794) належить англійцю - художнику Добсону. Вітаючи друга зі святом, Добсон надіслав йому картинку із зображенням щасливої родини довкола ялинки. Адресатові це сподобалося, і вже наступного року Добсон виготовив кілька десятків подібних карток і розіслав їх всім своїм знайомим. А ще через декілька років знайшовся підприємець, що налагодив серійний випуск і продаж різдвяних листівок.

Винайдення літографії 1796--1798 рр. (способу тиражування за допомогою друкарської форми з літографського каменю) дало можливість швидко і якісно множити малюнки, ілюстрації, картинки, схеми тощо: репродукції точно відтворювали оригінал.

На початку XIX століття в Англії стали користуватися попитом вітальні картки, присвячені Великодню, Різдву, дню Св. Патріка. Не всі вони пересилалися поштою, але це були вже “відкриті листи”. Особливістю таких “листівок” було створення універсального текстового вітання, дописувалися власноруч лише імена одержувача та відправника. 1840 року у Великій Британії з'явилася марка в 1 пенс, що сприяло розповсюдженню листівок поштою і стало доступнішим різним верствам населення. А вже до 1850 року і вітальна картка перетворилася з відносно дорогого задоволення ручної роботи на дешевшу тиражовану механічним способом листівку.

У 1849 році в Сполучених Штатах першою виготовила вишукані мережані листівки ручної роботи Естер Гоуланд, молода мисткиня з Массачусетсу; тоді як індустрію вітальної листівки розпочав Луіс Пранг, німецький іммігрант, який запустив малий літографський бізнес близько Бостона у 1856р. Продовжується історія вже в Австро-Угорщині. В січні 1869 року професор економіки Військової Академії у Відні Еммануїл Герман запропонував обмежити текст листа двадцятьма словами, включаючи адресу і підпис. Пропозиція професора була прийнята урядом, але без обмеження тексту, оскільки для підрахунку кількості слів необхідно було залучити значне число поштових службовців. Таким чином, 1 жовтня 1869 року була випущена “кореспондентська картка” з віддрукованою маркою достоїнством в два крейцери. Це була перша поштова листівка з маркою. Спочатку, боячись сторонніх очей, багато приватних осіб і особливо фірм уникали користуватися відкритими листами, але потроху публіка до них звикла, і листівки розпочали свою подорож світом. В 1871 році їх стали продавати поштові відомства Англії, Швейцарії, Люксембурга, Бельгії, Данії, Нідерландів, в 1872 році сюди приєдналися Швеція, Норвегія, Цейлон, в 1873 - Франція, Іспанія, Румунія, Сербія, Чилі, в 1874 - Італія.

У Росії відкриті листи були введені в обіг 1 січня 1872года. Вони були не ілюстрованими. На одній стороні листівки писали адресу і наклеювали марку, тут також було надруковано правило: "На цій стороні крім адреси не дозволяється нічого іншого писати". Друга сторона призначалася для письмового повідомлення, на ній містився напис: "Поштове управління за зміст листа не відповідає". Російські листівки були різного кольору. Найбільш ранні - сірувато-білі, далі в травні 1872 року з'являється три види поштових карток: універсальні - чорні, які можна було відправляти як усередині міста, так і в інші міста, в залежності від ціни наклеєною марки; коричневі - для відправки всередині міста і зелені - іногородні. 19 жовтня 1894 року міністром внутрішніх справ Росії було дозволено випускати "бланки відкритих листів приватного виготовлення". До цього часу монопольне право на випуск відкритих листів належало поштовому відомству. Першими ілюстрованими листівками в Росії вважають фотографічні видові листівки із зображенням визначних пам'яток Москви. Відома серія з п'яти таких листівок, на якій є напис, що дозволяє їх датувати: "Дозволено цензурою. Москва. 18 листопада 1895года".

1878 року на Всесвітньому поштовому конгресі в Парижі був прийнятий міжнародний стандарт листівки: 9x14 см, в 1925 -- 10,5x14,8 см; спершу зворотній бік призначався для адреси (не було спеціального місця для тексту), а з 1904 -- ліва половина звороту відведена для короткого повідомлення або вітання.

У Україні перші різдвяні листівки виготовили 1898 р. Серію з 10 штук віддрукували за малюнками відомих столичних художників тиражем 10 тис. примірників. Серед авторів імена Костянтина Маковського та Іллі Рєпіна, хто власне запропонував для серії свій акварельний малюнок «Запорожець». Мабуть, саме цю листівку можна вважати першою українською різдвяною листівкою.

Нещодавно на основі колекції найавторитетнішого в колишньому СНД філокартиста Михайла Забочені у Києві видали альбом «Україна на старій листівці», в якому представлено понад сім тисяч рідкісних поштових карток, які розповідають про Україну. Величезна розмаїтість листівок, що з'явилися на межі століть, надихнула згодом філокартистів називати двадцятиріччя 1898--1918 «золотим» століттям листівок. Різдвяно-новорічні листівки друкували в нас найчастіше з трьома видами написів: «З Різдвом Христовим!», «З Різдвом Христовим і Новим роком!», «З Новим роком!».

Листівка поштою сприймалася як подарунок художньої мініатюри, її унікальність у тому, що на зворотному боці було особисте звертання, що зберігало тепло рідних чи дружніх рук. Зустрічалися листівки великі та зовсім маленькі, з матерії, дерев'яні, з візерунковими просіками, ароматні, музикальні… Для їхнього зберігання випускали спеціальні альбоми, листівками прикрашалися інтер'єри будинків, щоденники й шкатулки. Листівковий бум заохочували зацікавлені особи та відомства. У Данії, наприклад, пропозиція поштмейстера Е.Холбеллу безплатно використовувати для новорічної кореспонденції спеціальні марки відразу ж 1904 р. -- ювілей! знайшла підтримку, що додатково стимулювало «листівкову активність» датчан…

Поява листівки багато в чому було викликано суто практичними потреби, так і сьогодні вона, не втративши своєї первісної функції, є одним з видів поштового зв'язку, хоча і мало поширеним через наявність більш швидкісних варіантів передачі інформації. Нині функції листівки дещо змінилися, і ми сприймаємо її головним чином як атрибут свята і привітання.

В одному з музеїв німецького Вупперталя зберігається колекція з декілької тисяч листівок, на якій зображено один той самий пейзаж, але прикрашений марками багатьох країн. Кожному гостю музея службовці дають чистую листівку з проханням выслати її назад після повернення на батьківщину.