Буклет - складений аркуш паперу, який дозволяє в короткій, але цікавій формі розповісти споживачеві про послуги, що надаються чи товари. У вигляді буклету випускають путівники, мапи міст для туристів.
Брошура - містить близько 4-48 сторінок, на яких розміщена розгорнута інформація про товари чи послуги, представлені фотографії, малюнки, таблиці, графіки та прайс-лист.
Каталог - це багатосторінкове видання, яке дозволяє розмістити повну інформацію про товари або послуги, розповісти про переваги компанії, історію її створення.
Журнал - видання, яке багато в чому схоже з брошурою, але має більший обсяг і виходить з певною періодичністю.
Блокнот - багатосторінкове видання, яке може бути виконано з урахуванням фірмового стилю компанії. Дозволяє своєму власникові звертати увагу на логотип компанії або представлену інформацію щоразу, коли виникає необхідність скористатися цим виданням.
Книга - об'ємне видання, в якому міститься більше 48 сторінок. Вона має певний формат і тираж, і може виступати як подарункове видання.
Газета - періодичне видання з постійною назвою, що виходить через певні, короткі проміжки часу (щоденно, щотижня, кожні два тижня) у формі складених аркушів.
Відповідно до ДСТУ 3018-95 формат видання – це розмір готового видання, що визначається шириною і довжиною сторінки видання у міліметрах, або шириною і довжиною аркуша паперу видання у сантиметрах із зазначенням частини, яку займає на ньому сторінка видання. Сторінка друкованого видання є тим мальовничим полем, у межах якого розміщені всі елементи видання, і, відповідно, зображення або текст за своїми розмірами не можуть перевищувати її розмір.
Найчастіше сторінка має вертикальний формат (portrait mode), тобто її висота більша за ширину, але застосовуються і квадратні, і горизонтальні або альбомні (landscape mode) формати.
Формат готового видання відповідає обрізаному з трьох боків блоку книги, брошури, журналу. Блок – це складені (сфальцьовані) друковані аркуші примірника видання у вигляді зошитів, підібраних відповідно до нумерації і скріплених між собою.
Формат видання виражається в міліметрах де перше число - ширина сторінки, друге - висота, та долі яку сторінки даного видання складають від цілого аркуша (наприклад 60х84/16 або 84х108/32). Визначник дробу показує на скільки рівних частин ділиться аркуш.
мініатюрний формат:
(70-100) × (100-125) мм – словники “з долонь”, путівники
кишеньковий формат:
(100-130) × (140-177) мм – художня література в паперовій обкладинці
збільшений формат:
170 × (215-260) мм – спец. література, деякі дитячі видання
дуже великий формат:
(245-265) × (340-410) мм– художні альбоми, атласи, дитячі книги
енциклопедичний формат:
(205-220) × (260-270) мм – енциклопедичні видання
стандартний формат:
(130-145) × (200-215) мм– основна частина художньої літератури
Формати газетного паперу — формати паперу, що описують розміри (висоту та ширину) нерозгорнутої газети.
Розміри загальновживаних сьогодні форматів газет були визначені 1973 року нормою DIN 16604. Норма мала на меті полегшити «співпрацю між рекламною промисловістю та газетними видавництвами й друкарнями при замовленні анонсів та привести до єдиних формулювань щодо розмірів». У 1970-х роках у Німеччині існувало близько 60 різних форматів.
Розмірні характеристики журналу значно різноманітніші, ніж у газети. Це склалося історично. Здавна журнал існував на стику між книгою і газетою, відчуваючи на собі їх суперечливу дію. Але визначившись як самостійний вид видань, журнал зажадав для себе і чітких оформлювальних характеристик, у тому числі й розмірних.
ГСТУ 29.1-97 "Журнали. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги" (затверджений Мінінформом України 16 серпня 1997 року)
ГСТУ 29.5-2001 "Видання книжкові. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги" (затверджений Держкомінформом України 15 червня 2001року)
ГСТУ 29.3-2000 "Газети. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги" (затверджений Держкомінформом України 22 червня 2000 року)
Шпа́льта (від нім. Spalte), також стовпе́ць — в поліграфії — скомпонована частина набірної форми, що включає в себе заголовки, кліше, колонцифри, формули та інші елементи, що дає на папері відбиток сторінки видання — газети, журналу, книги; часто під шпальтою розуміють сторінку видання. Також шпальта — ряд коротких рядків у газеті, журналі і т. ін., розташованих один під одним так, що вони становлять вертикальну смугу на сторінці.
На побудову композиції шпальти має вплив багато різних чинників.
Спочатку сітка застосовувалася в газетній справі з метою підвищення ефективності. Макетні листи дозволяли знизити витрати на утримання штатних друкарів, стандартизуючи вигляд сторінок і заощаджуючи час самих «художників-оформлювачів». Незабаром на зміну макетним листам прийшли більш гнучкі модульні сітки.
Під впливом нових віянь, на початку 1960-х художник-оформлювач Пітер Палаццо оновив дизайн газети New York Herald Tribune. У 1966-му художній редактор Джанет Коллінз ввела нову верстку в лондонській Times. Обидва цих перетворення показали працівникам індустрії, що єдиний стиль оформлення підвищує якість взаємодії читачів з виданням. Газетярі і редакції журналів швидко зрозуміли необхідність сіток і почали застосовувати їх у своїй практиці.
Розглянемо види сіток.
Смугова сітка, як видно з назви, ділить сторінку на кілька смуг. Чим більше на сторінці смуг - тим вище її гнучкість, і це треба розуміти при розробці дизайну з великою кількістю елементів. Використовують 12/6/4/3/2/1
Смугово-горизонтальна сітка майже не відрізняється від попередньої, але в ній присутні і горизонтальні лінії.
Модуль - утворюється на перетині вертикальних і горизонтальних ліній. Він служить відправною точкою для всіх габаритів в макеті. На перетині міжсмугових відстаней утворюється мікромодуль - найменша неподільна величина в макеті.
Модуль - прямокутник із задананою шириною та висотою, який є основою композиції сторінки. Позділяти на модулі дизайнери придумали в середині ХХ століття для того щоб стпростити та прискорити конструювання макету.
Модульна сітка - система горизонтальних, вертикальних, діагональних ліній, які дають змогу гармонійно розташувати між собою елементи видань.
Призначення: прискорення роботи, забезпечення балансу і пропорційності, одноманітність верстки. Її використовують найчастіше в газетах, журналах, альбомах.
Одношпальтна модульна сітка. Такі прості сітки застосовуються для книжок, документів. У них дизайн зображень та заголовків не надто різноманітний, але застосування графічних елементів, ініціалів, ліній, проміжків дає можливість акцентувати й пожвавлювати сторінки.
Двошпальтна. Сторінка має більш витончений вигляд, застосовується для брошур, журналів, бюлетенів, довідників, словників, каталогів. Важливе значення тут має ширина середника. Вузькі шпальти дають можливість зменшити текстовий кегль при збереженні зручності читання. Вузькі поля можуть мати привабливий вигляд завдяки невеликому формату сторінки, великому інтерліньяжу і простору навколо блоків тексту та заголовків. Зображення у двошпальтних макетах можуть бути розміщені посеред шпальт з обтіканням текстом. При цьому висота зображень може бути довільною.
Тришпальтний макет найбільш поширений. Його застосовують у журналах, бюлетенях, каталогах. Така популярність обумовлена тим, що забезпечується значна свобода модифікації сторінки, розміщення текстів, зображень, заголовків, рекламних оголошень на одну-три шпальти. При цьому матеріал можна розбивати на невеликі фрагменти чи модулі, застосовувати різноманітні графічні засоби для позначення важливості розділів і демонстрації звязків між ними. Щоб ефективно розмістити текст у коротких рядках, застосовують досить дрібний кегль, який легко читається завдяки збільшенню інтерліньяжу. На трьох шпальтах зручно розміщувати як маленькі, так і великі зображення.
За основою: квадратна, складена з квадратів; прямокутна.
Спочатку ми повинні визначитися, - для чого нам потрібна модульна сітка. Робимо ми сайт або верстаємо журнал, або обкладинку для книги, або щось інше? Залежно від виду діяльності слід виділити основні структурні елементи. Часто розмір модуля визначається одним з цих елементів, наприклад логотипом, позицією меню на сайті і т.д. У верстці мінімальний розмір визначається легким для читання в конкретній ситуації кеглем.
Якщо ми верстаємо журнал, то структурними елементами можуть бути заголовок, підзаголовок, текст, ілюстрації. Зазвичай в журналах присутні різні типи статей, де роль текстової частини може змінюватися. У таких випадках, щоб зробити сітку більш гнучкою, використовують 5-7 модулів (по горизонталі). Об'єднання модулів може здійснюватися практично в будь-якому зручному для вас форматі.
Сітки можуть бути як простими - з однаковими за розмірами модулями, так і складними, з нелінійними пропорціями розмірів модулів. Має сенс поговорити про пропорції, наприклад, про «золотий перетин». Але на увагу заслуговують й інші пропорції, не такі популярні.
Йозеф Мюллер-Брокманн «Модульные системы в графическом дизайне. Пособие для графиков, типографов и оформителей выставок». Книга являє собою докладний посібник з використання модульної системи в графічному дизайні і оформительской роботі. Автор на прикладах розповідає про застосування модульної сітки в дизайні книг, періодичних видань, корпоративної поліграфії, виставкових просторів, наводить історичні зразки архітектури, типографіки та дизайну і переконливо доводить універсальність і ефективність модульного методу проектування.
Вебінар "Модульные сетки: Теория и практика"
Відео-лекція "Дисциплина сеток, тактика типографики", Дмитрий Карпов
Поняття кегль та інтерліньяж було розглянуто на попередніх заняттях. Пригадайте їх.
При виборі гарнітури і кеглю
При багатосмуговій верстці (особливо часто використовується при верстці журналів, а також при виданні словників, енциклопедій та довідників) кожну колонку верстають за правилами односмуговій верстці. Наприклад, не можна починати колонку кінцевим рядком і закінчувати абзацним; не можна на початку колонки розміщувати формулу; не можна в колонці розміщувати кілька зображень поспіль без тексту між ними і т. д. Але, крім цього, існують і специфічні правила багатосмуговій верстки. Зокрема, всі рядки основного тексту в колонках повинні точно тримати єдину лінію - бути приводними (рядки набору, розташовані на непарній смузі, повинні збігатися "на просвіт" з рядками на парній), кожен випадок неприводної верстки різко погіршує загальний вигляд смуги. Колонки відокремлюють один від одного пробілами (середниками), що входять в формат набору.
Середник - пробіл між шпальтами при дво- чи багатошпальтовій верстці.
Відстань між колонками зазвичай становить 6-24 п або 3-7 мм . Іноді за вказівкою видавництва в середник ставлять лінійки (в цьому випадку пробіл від лінійки з лівого боку має бути на два пункти менше, ніж з правого) або орнаменти.
У деяких журнальних виданнях досить часто використовується прийом верстки смуги з колонок різного формату. Це дозволяє урізноманітнити оформлення журналу, надати смугам більшої краси і, крім того, виділити головний матеріал. У випадках, якщо текст різних колонок набраний різними кеглями, дотримати привідність рядків, звичайно, не можна, однак загальна висота колонок повинна бути однаковою.
Багатошпальтова верстка ілюстрованих видань, а також видань з таблицями і формулами відноситься до складних видів верстки і, як правило, виконується суворо за макетом.
Слід подбати, щоб при розвороті книги текст на суміжних сторінках виглядав би симетрично. Аналогічні проблеми виникають при верстці будь-яких багатосторінкових документів, якщо друк виконується на обох сторонах аркуша. Поряд з вимогами естетичного характеру до оформлення таких документів пред'являють і технічні вимоги, пов’язані з тим, що частина внутрішнього поля «поглинається» при підшивці (брошуруванні).
Для встановлення розмірів полів можна скористатися наступним алгоритмом. Спочатку визначити ширину частини сторінки, виділеної під текст (ширину набору). При багатоколонному наборі сюди ж включається ширина міжсмугових інтервалів. Різниця між шириною сторінки (без врахування ширини підшивки) і шириною набору ділять на три рівні частини. Одна з цих частин припадає на внутрішнє поле, з тієї сторони аркуша, що підшивається до палітурки. Інші дві — на зовнішнє поле, розташоване з протилежної (обрізної) сторони аркуша. Далі слід провести діагональ з правого верхнього до лівого нижнього кута сторінки. Провівши горизонтальні лінії через точки перетину цих діагоналей із границями лівих і правих полів можна одержати границі верхніх і нижніх полів.
Розміщення трьох-чотирьох великих ілюстрацій на одній сторінці або на розвороті є важкою і цікавою завданням для дизайнера. Можна використовувати різні варіанти поєднання тексту і зображень.
Тип комплектування ілюстрацій на смузі:
відкрита верстка в оборку: ілюстрація розміщується в одному з кутів смуги;
закрита верстка в розріз: ілюстрація розміщується на всю ширину смуги, а текст оточує її зверху та знизу;
смугова верстка: ілюстрація повністю займає смугу;
верстка під обріз: ілюстрація виходить за поля сторінки так, що полів немає зовсім;
верстка ілюстрацій з виходом на поле;
верстка на полях: ілюстрація повністю виноситься на поле сторінки;
розпашна верстка: ілюстрація через корінець переходить з однієї сторінки розвороту на іншу;
комбінована верстка: на одній сторінці (одному розвороті) поєднуються різні типи верстки;
ламана верстка: газетні матеріали на шпальті врізаються один в одного;
симетрична верстка: текст, заголовки, ілюстрації розташовані взаємно врівноважено відносно один одного.
Якщо ілюстрація є портретом або на ній зображений предмет з чітко закладеним рухом (наприклад, автомобіль), то погляд людини повинен бути звернений до центру смуги, і точно так само, наприклад, будь-які транспортні засоби повинні мати перед собою смугу, щоб «їхати»
Розташування ілюстрацій «обличчям» до краю сторінки вважається невдалим. Набагато краще, якщо зображений на фотографії людина буде з цікавістю «вдивлятися» до статті, ніж відвернеться до краю сторінки і нудьгуючим поглядом стане виглядати, що там цікавого зовні.
При газетній верстці, коли на смузі розташовано відразу кілька матеріалів, ілюстрація повинна «дивитися» не тільки на смугу, а й на матеріал. Для досягнення такого ефекту часто буває необхідним змістити ілюстрацію в іншу колонку. Можливо, ви бачили в газетах фотографії, на яких музикант-правша тримає гітару навпаки або написи на вивісках стали дзеркальними (в тих випадках, коли дзеркальний поворот добре помітний, його слід уникати) .
Ілюстрація розміщується зверху або знизу смуги на всю її ширину
Відкриту верстку доречно використовувати, якщо ілюстрація великого розміру. Така композиція візуально "полегшує" шпальту.
Ілюстрації темного кольору частіше розміщуюють внизу для того, щоб вони не "стискали" текст. Світлі, навпаки, ставлять вгорі сторінки, щоб текст на "тиснув" на ілюстрацію.
Ілюстрація розміщується зверху або знизу смуги не на всю її ширину
При відкритій верстці ілюстрацій меншого розміру їх поміщають в кутах сторінки, частіше - зовні смуги (у корінця значно рідше). Така верстка теж візуально полегшує сторінку, особливо якщо текст і ілюстрацію розділяє широка (близько сантиметра) смужка порожнього простору.
Єдиних правил з розміщення ілюстрацій при відкритій верстці немає. Дизайнеру необхідно покладатися на власне відчуття стилю.
Ілюстрація розміщується біля одного з бокових полів смуги і оточується текстом з трьох сторін
Використовується, якщо ширина ілюстрації менше ширини смуги. Є вибір - залишити порожній простір на всі боки (ілюстрація зазвичай виставляється по центру смуги) або заповнити порожнє місце текстом. Оборкою якраз і називається текст, оточуючий ілюстрацію з одного боку.
Верстка в оборку має сенс в тому випадку, якщо для тексту залишилося достатньо простору. Безглуздо втискувати короткі рядки в 2-3 см вільного місця; в цьому випадку необхідно або зменшити ілюстрацію по ширині, або відмовитися від верстки.
Ілюстрація розміщується біля одного з бокових полів смуги і оточується фігурним текстом з трьох сторін
Ілюстрацію з білим фоном текст може обтікати не по прямокутній формі, а по довільному контуру малюнка (це ще називається фігурним обтіканням).
За часів «ручний» верстки такі операції були дуже трудомісткі, проте з появою комп'ютерного макетування обтікання по довільному контуру створити набагато легше
Розміщення ілюстрації посередині сторінки можливе або при многоколоночной верстці, або з порожнім простором з боків. Те саме можна сказати і до верстки в оборку з довільним контуром обтікання текстом - неприпустимо, щоб складний контур обтікання приводив до розривів в рядках (рис. 6), тому зазвичай його роблять опуклим. Розрив рядка ілюстрацією не тільки непривабливо виглядає - він вкрай ускладнює читання тексту, його слід уникати практично будь-яку ціну.
Ілюстрація з усіх сторін оточується текстом
Глуха верстка можлива при багатошпальтній верстці, коли ілюстрація розташовується між колонками і жодної стороною не виходить до полів.
Цей спосіб зі зрозумілих причин використовується частіше інших у газетній практиці, а в журналах застосовується рідше - з прагнення зробити смугу візуально легшою.
Як вже говорилося, поля сторінки у газети були «недоторканними» - з технічних причин там не можна нічого розміщувати. У журналу і книзі поля можна використовувати в практичних цілях, наприклад розташувати на них ілюстрації.
На полях не розміщують текст - принаймні важливий. Завжди є ймовірність, що при обрізанні поле виявиться вужче, ніж планував дизайнер. Втрата кількох міліметрів ілюстрації рідко є критичною, а ось зрізані кінці рядків - майже трагедія. Тому на полях також не розміщують креслення, схеми і подібні малюнки (де немає незначних областей), а ілюстрації і фотографії орієнтують так, щоб значущі деталі знаходилися в текстовій області, а на полях розміщують порівняно незначні області.
Верстку з виходом на поле застосовують для додаткового полегшення сторінки. Чіткий прямокутний контур полів сприймається строгим і офіційним. Порожні місця у заголовків допомагають частково зруйнувати «прямокутність» сторінки. З цією ж метою заверстані в текст ілюстрації можуть злегка виступати за край текстової області, «виходити» на поля
Верстка на полях використовує більшу частину поля, ніж верстка з виходом на поле. Дизайнер може використовувати до половини ширини поля, повністю зруйнувавши прямокутну границю сторінки. Особливо ефектно така верстка виглядає для маленьких ілюстрацій, які знаходяться наполовину в області тексту та наполовину - на полях. Для такої верстки зазвичай потрібно збільшити розмір полів сторінки.
Верстка під обріз передбачає, що ілюстрація заповнює поле до кінця. Цей метод застосовується тільки для великих ілюстрацій, оскільки вони повинні не просто доходити до краю сторінки, а й виступати за край на кілька міліметрів - тому втрати при обрізанні сторінки неминучі
Верстка з використанням полів пред'являє більш високі вимоги до технічного виконання журналу або книги - наприклад, необхідна дуже точна обрізка сторінок. Не всі друкарні якісно друкують видання з версткою на полях або під обріз. Перед тим як виконувати таку верстку, дизайнер повинен переконатися, що при друку не виникне проблем; такі питання слід узгоджувати з тіпографіей.
Ілюстрації називаються смуговими якщо розташовані вертикально
Тут ілюстрація «проходить» через корінець, в повному обсязі займаючи площу обох сторінок.
У багатоілюстрованих журналах під ілюстрації можуть відводити повні сторінки. Такі ілюстрації називаються смуговими (якщо розташовані вертикально) або поперечними (якщо горизонтальна ілюстрація повернута на сторінці на 90 °). Вони часто набираються під обріз. Іноді під фотографії кіноакторів, музикантів, під рекламні плакати фільмів відводять цілі розвороти. Часто такі фотографії розміщуються в середині журналу - на цільних розворотах, які читачі можуть акуратно вийняти з журналу і використовувати як плакат. Такі ілюстрації називаються розкривні (від слова «розкриватися») і також зазвичай набираються під обріз.
Опрацювати матеріал, зробити конспект
Визначити формати видань ваших шкільних підручників.
3. Для "Сторінка 1" визначити кількість смуг видання.
Для "Сторінка 2", "Сторінка 3" та "Сторінка 4" визначити тип комплектування ілюстрацій на смузі.
"Сторінка 5" розробити ескіз модульної сітки ( лише однієї сторінки журналу за вибором) згідно прикладу (див. вище Приклад (модульна сітка, готові шпальти, макет))